Я

Як відрізняється злочинність у селі і місті? Аналіз реєстру судових рішень (Інфографіка)

В містах більше пограбувань із розбоєм, по народному - гоп-стопу. В селах більше сімейного насильства та «умисних легких тілесних ушкоджень», ймовірно після бійок.

Автор: Петро Бондар

Злочини села і міста

Ми вже писали про вбивства та домашнє насильство в Україні і під час роботи помітили, що домашнє насильство значно частіше трапляється у селах, аніж у містах. Однак, сімейним насильством різниця не обмежується. Тож чи є якісь злочини типовими для міст та для сіл? Відповідь ховається в тисячах справ Судового реєстру. У нас не було іншого вибору, як проаналізувати їх - і ми це зробили.

Як бачимо на графіку вище, у селах не тільки частіше б'ють жінок у сім’ях (трапляється і навпаки, але більшість випадків сімейного насильства - це все-таки побиття дружин), а й трохи більше крадуть та просто б'ються. Як правило, за офіціозним формулюванням «умисне легке тілесне ушкодження» ховається вулична бійка. Варто зазначити, що в селах навіть більше, ніж у містах, потерпілі відмовляються звертатися до правоохоронних органів, отже, судова статистика не дає повної картини. «Я ж не буду в тюрму садити сина сусідки через те, що він на металолом каструлю вкрав», «Ну вибили зуба Васі біля магазину, так там всі п'яні були, не писати ж йому заяву на чоловіка двоюрідної сестри» - така логіка пересічного потерпілого із села.

Та навіть при цьому судова статистика показує, що в селах удвічі більше «умисних тілесних ушкоджень». Причина - у стилі життя, що став звичним за останні 25 років: відсутність постійної роботи і, власне, господарство задля виживання, а не бізнесу.

У містах майже вдвічі частіше трапляються грабежі, тобто, вуличні напади. Керування авто у стані сп'яніння і зберігання наркотиків “для себе” лише трохи перевищують сільський рівень. Це можна пояснити тим, що поліцейських в селах практично немає - і треба добре постаратися, щоб тебе спіймали п’яним за кермом чи з наркотиками на вулиці.

Дві точки зору на одну проблему

Не так давно МВС оприлюднило свою стратегію до 2020 року. Безпечне середовище йде першим у списку пріоритетів. Що стоїть на заваді? З одного боку, якщо говорити в термінах МВС, “складна криміногенна ситуація”, корупція серед поліцейських, військові загрози та небезпечна ситуація на дорогах. З іншого боку, погана інфраструктура, низька швидкість реакції поліції на правопорушення та відсутність співпраці з суспільством.

Як мінімум, деякі з цих проблем можна вирішити на місцевому рівні, але для цього потрібно сформувати довіру між громадянами і поліцією. В усіх ключових документах щодо реформи поліції знову і знову повторюється, що вона повинна виконувати сервісну функцію. Але громадяни не завжди знають, що робити з цим сервісом. Та й у багатьох ситуаціях навіть патрульні поліцейські, котрі працюють найкраще з усіх підрозділів Нацполіції а) їдуть довго, б) не завжди можуть чи хочуть допомогти.

Для покращення криміногенної ситуації Міністерство пропонує політику “community policing” (співпраця поліції з громадою). Суть цієї політики полягає у тому, щоб поліція дізнавалась про потреби жителів громади та публічно звітувала перед нею. З грудня 2016 року у Новій Водолазі на Харківщині триває експеримент із запровадження таких підходів. А перші подібні пілоти, як йдеться у методичних рекомендаціях щодо впровадження “community policing”, запускали з початку 2000-х.

Як же бачать ситуацію поліцейські та жителі Нової Водолаги і району?

З точку зору правоохоронців, проблемою є пасивність жителів, небажання брати відповідальність за свою безпеку і співпрацювати з поліцією.

Громадяни ж говорять про погане нічне освітлення, проблему з безпекою на дорогах, поширеність наркоманії і крадіжки. Відповідальними за свою безпеку, до речі, громадяни вважають поліцейських. При цьому, домашнє і побутове насильство не згадувала жодна сторона. А у Нововодолазькому району в 2016 році майже вдвічі більше рішень щодо сімейного насильства, ніж в середньому по сільських районах. Тобто, цю проблему не бачать ні громадяни, ні поліція.

Концепції звучать красиво і по-західному, але вони не почнуть працювати, поки за маскою начебто нової поліції ховатимуться старі мєнти зі старою, ще радянською змичкою з кримінальним світом, хабарами і зневагою до своїх прямих обов’язків.

Детальніше про досвід залучення громади до роботи поліції читайте у дослідженні «Діалог поліції та громади як соціальна технологія впровадження принципів community policing у місцевій громаді».

Як ми отримали інформацію?

Ми порахували кількість судових рішень за усіма типами справ у кожному місцевому суді за 2016 рік. Потім ми класифікували суди на сільські та міські. Сільські суди - у районах, де проживає понад 50% сільського населення, і навпаки. Потім ми порахували, скільки судових рішень припадає на 10 000 осіб у кожному районі для кожного виду злочину.

Далі, ми порахували середню кількість справ для міських і сільських судів по кожному правопорушенню (кримінальні злочини та деякі адміністративні правопорушення, такі як “вчинення насильства в сім’ї”) і порівняли їх. Ті типи справ, різниця між якими виявилась найбільшою, ми показали на графіку.

Примітка для спостережливих: медіану ми теж рахували і порівнювали. Однак вона вказала на ті самі злочини.

суд інфографіка datavis злочин

Знак гривні
Знак гривні