Про Україну і війну. “Кіборги” - найкращий воєнний фільм за всю історію українського кіно

Оцінка статті на цей момент: +1/-0
Читати Не читати Коментувати
  • 14554 Перегляди
  • 0 Коментарі
  • 14/12/2017Дата публікації

За що ти любиш Україну? За що ми воюємо? Як воно, убити вперше? Українська мова - зброя чи музика, яка заграла в душі? Ці та інші пекучі питання обговорюють захисники Аеропорту. "Кіборги” вже встановили новий рекорд вітчизняного кінематографа - 8 186 701 гривня за перші вихідні прокату. Прем’єра стала культурним феноменом: фільм почали обговорювати ще до прем’єри, й гострі дискусіїдосі точаться у соцмережах.

Дивився: Роман Кулик


"Кіборги" вийшли на перше місце в українському прокаті (ІНФОГРАФІКА)

Важко об’єктивно оцінити український фільм про війну, але тут і не буде спроби це зробити. Винятково суб’єктивні враження та рефлексії.

Отже, “Кіборги”: стрічка з бюджетом у 47 мільйонів гривень, половина з яких - фінансування Держкіно. Більшість акторів - без серйозного досвіду в кіно, але беззаперечний актив фільму - близький до воєнної теми режисер Ахтем Сеїтаблаєв та сценаристка Наталія Ворожбит, які мають солідний досвід в індустрії. 2 мільйони доларів для серйозної воєнної драми? Не смішіть. У цій ситуації можна було витягнути стрічку лише за рахунок сюжету, діалогів та деталізованих персонажів. І о диво! - саме ці елементи вийшли добротними. Не шедевральними, а саме добротними.

“Серпень” - В’ячеслав Довженко

Сценаристка “Кіборгів” Наталія Ворожбит готувала матеріали для фільму ще від початку 2015-го року. Під час збору свідчень вона спілкувалась із реальними кіборгами. До створення стрічки долучили таких легендарних бійців, як Євген Межевікін (“Адам”), Олександр Трепак (“Редут”), Євгеній Жуков (“Маршал”), Кирило Недря (“Доцент”) та Андрій Шараскін (“Богема”). Влітку цього ж року був готовий чорновий варіант сценарію, і почалась робота над виробництвом фільму.

В підсумку фільм вийшов досить міцний і реалістичний, хоч сюжет і не видає цікавих поворотів (це якийсь бич українського, кіно в якому відсутні динамічні історії), але і не складений із суцільних шаблонних сцен та образів.

Наталія Ворожбит під час фільмування. Фото Дмитра Ларіна.

Команда Ахтема Сеїтаблаєва відзняла понад 4 години матеріалу, з яких лише дві увійшли до хронометражу фільму. Але решту матеріалу не викинуть в смітник: протягом 2018-го року міні-серіал “Кіборги” з 4 епізодів запустять на телеканалі “1+1”.

Надзвичайно хороший задум, оскільки не усі мають відповідні доходи, аби відвідати кінотеатр, - та й не в усіх містах, особливо малих, вони є. Загалом в кіно ходить дуже малий відсоток людей. Прем’єру чотирьохсерійного шоу на рейтинговому каналі подивиться набагато більше глядачів.

Важливий плюс “Кіборгів” - атмосфера, головні герої, діалоги та несподівано влучний гумор. На цих чотирьох китах і тримається сприйняття картини.

Сцени боїв відзняті досить непогано, хоча місцями нервують дикі забіги камери, яка трясеться, немов у руках епілептика. Старий добрий прийом для нагнітання аудиторії в бюджетних фільмах, але тут він просто зайвий.

Сцен боїв у фільмі буквально кілька і, по суті, вони не лягають в основу сюжету, а доповнюють тло для розкриття персонажів.

Наступаюча техніка росіян під вогнем нашого танку

Тому круто поставлених екшн-сцен голівудського рівня тут немає. Але ж будьмо відверті - ми й не чекали цього від фільму. “Кіборги” беруть іншим.

Головні герої - основний плюс фільму

Їх всього шестеро: Серпень, Мажор, Старий, Гід, Псих, Субота.

Мажор, Гід, Старий і Серпень

Ключовим персонажем є Мажор – син «непростих батьків», майданівець, обдарований музикант і просто біла ворона в ДАПі. Мажор уособлює собою ліберальну столичну молодь, що стояла біля витоків Революції Гідності й міцно орієнтується на західні цінності. Мажор – ідеаліст, але часто дратує своїми необдуманими діями, різкістю та непокорою командиру. В стрічці є малозрозумілою лінія із дівчиною Мажора, але Наталія Ворожбит підтвердила, що цей сюжетний момент буде розкрито в серіалі.

“Мажор” - Макар Тихомиров

Фільм крутиться навколо командира загону - Серпеня. Вчитель зі Львівщини, син шахтаря, який, певно, має уособлювати Галичину та український націоналізм. За ідеологічними установками можна здогадатися, що він –

доброволець із націоналістичного руху, але у фільму про це не сказано.

Він уособлює громадянина-державника і воїна, який намагається осмислити причини війни з росіянами, осягнути фізичну й культурну окупацію України та методи боротьби з колоніальним минулим. «На цій війні треба думати, любити, відчувати несправедливість», – каже Серпень своїм бійцям.

І багато в чому він – непримиренний опонент Мажора, який з юнацьким максималізмом оцінює історію і постійно звинувачує Серпня у якихось абстрактних помилках його покоління. Мажор, вочевидь, не розуміє, що націоналісти Серпня ніколи не мали влади. Але саме завдяки існуванню таких, як Серпень, Україна досі зберегла свою ідентичність та мобілізаційний резерв для війни.

І перед моментом, коли їхня дискусія от-от почне закипати від пафосу і цим напружувати глядача, втручається російськомовний Субота. Мовляв, досить, ви обоє правІ, не сваріться. І напруга спадає ні тільки на екрані, але й у глядацькій залі.

Старий, або «просто Коля» – мобілізований за повісткою пенсіонер із Миргорода, теж гасить пафос і додає життєйської мудрості в діалоги і дискусії. Приземлений дядько, що схиляє кадрового Суботу випити віскі, буркотить на сварливу жінку та сина-добровольця, відбиває словесні атаки бійців щодо свого віку і, врешті-решт, виявляється здібним бійцем.

“Старий” - Віктор Жданов

Решта персонажів – теж непогані, але не приковують до себе увагу так, як ці троє.

Псих - типовий столичний хіпстер, світогляд якого змінила Революція й ті натхненні приклади солідарності, що ми їх бачили на Майдані. Медик-самоучка без серйозних фахових навичок, але з великими бажанням БУТИ ТУТ, в ДАПі. Субота - типовий для маскульту (але далеко не завжди такі є у реальності) кадровий солдат, що не зачитується літературою, але має добру вдачу, міцне почуття обов’язку і почуття гумору. Гід - уже пошматований війною боєць, для якого бути в ДАПі - спосіб помститись і утриматись від падіння у відчай.

Є інші, другорядні герої, але вони не такі важливі для сюжету. А ці шестеро - демонструють чудову екранну хімію і органічно взаємодіють. Врешті, найкраще підтвердження цього – схвальні відгуки багатьох реальних "кіборгів", дехто з яких неодноразово ходив у кінотеатр, просто щоби знову відчути "ту атмосферу".

Один із недоліків фільму - надто мало побутового. Нам показують багато діалогів, роздумів та трохи боїв, але критично мало саме звичайного побутового життя кіборгів. Шкода, що цей потенціал не розкрили в прокатній версії фільму. Адже тут – величезне джерело для розвитку персонажів, обігравання смішних сцен та побутового комізму.

Хоча стрічка має і кілька дражливих ситуацій, одна з яких - дівчинка з плакатом на (увага!) виїзді з бази ЗСУ в Пісках. Що вона там робить, для чого її вставили у мілітарний по духу епізод? Відповідь дала сценаристка: днями на передачі “Фронт” я запитав Наталію Ворожбит про цей уривок, і стало зрозуміло, що це режисерська імпровізація. Варто констатувати, що конкретно в цій ситуації - невдала.

Натомість ідеальною, без перебільшень, можна назвати імпровізацію одного з консультантів стрічки, Богеми: завдяки йому в “Кіборгах” з’явилась сцена, де головні герої чатують на терористів й співають “Гуцулка Ксеня”.

І це дин із найкращих моментів фільму. Відтепер ця пісня сприймається зовсім інакше. Тут респект Ахтему Сеїтаблаєву і команді за поціляння в яблучко. Інший момент, що впадає у вічі: іноді герої переборщують із використанням сленгу. Коли в одному діалозі кілька разів звучить характерне “плюс” - це має дещо комічний вигляд.

На майданчику. Світлина Дмитра Ларіна

Чи є у “Кіборгах” пропаганда?

Дивовижно, але одні оглядачі побачили у стрічці надмір пафосу чи навіть пропаганди, а інші – її відсутність. Кожен розуміє слово “пропаганда” по-своєму: хтось, як щось винятково негативне, як ознаку авторитарного режиму, інші – як щось, що має виховувати народ у правильному патріотичному руслі. На нашу думку, фільм просто показує правду і не боїться називати речі своїми іменами. Чи це «пропаганда»? Дискусійне питання.

Гляньмо на будь-який американський фільм на воєнну тематику: чи це буде класикою із низки картин Клінта Іствуда: “Прапори наших батьків”, “Листи з Іводзіми”, “Американський снайпер”, або ж “Падіння “Чорного Яструба” Рідлі Скотта, “Врятувати рядового Райяна” Спілберга, культові серіали “Покоління вбивць”, “Брати по зброї”, “Тихий океан” чи ба навіть свіжий американо-британський проект “Дюнкерк” – спільним для всіх наведених фільмів є здорова життєва позиція авторів і правда тих, хто воює.

Показ героїзму звичайних солдатів на тлі жахів війни. Вірність обов’язку, переконання у власній правоті навіть попри демонстрацію сумнівів головних героїв, братерство чоловіків підрозділу - це ключові лейтмотиви тотальної більшості культових західних фільмів про війну.

Когось із наших оглядачів нервує пропаганда в “Кіборгах”? Я би поцікавився, що, на їхню думку, як не маскульт і адекватна, притомно й сучасно показана правда, має мотивувати молодих українців іти до війська і захищати наші кордони від агресора? Отож.

Ми ж знаємо, що головга мета російської пропаганди – розмити межу між добром і злом, між тим, що правильно і що ні, дезорієнтувати людину, позбавити її здатності робити моральний вибір. «Кіборги» показують цю межу.

Дискусії навколо мови в “Кіборгах”

У невеликого сегмента аудиторії фейсбуку виникло повне неприйняття того, що у фільмі звучить російська. Я прихильник повної українізації кінематографа, але тут ця претензія не має сенсу. Судіть самі: всі головні персонажі - україномовні. Серпень, який є стрижнем діалогів - україномовний. Редут та інші командири, що епізодично з’являються на екрані - україномовні. Вся російська мова у фільмі - титрована й здебільшого асоціюється з ворогами.

Також наявність російськомовних персонажів деякою мірою вберегла картину від ефекту “рафінованості”, що важливо для сприйняття фільму ветеранами російсько-української війни. Така мішанина з перевагою української додає атмосфери "передка", де, повірте, така ж “мовна мішанина”. Тож закидати “Кіборгам” русифікацію - якось смішно. Тим паче, якщо критик навіть не ходив у кінотеатр і коментує, виходячи суто з чужих тез.

Серпень - ключовий україномовний персонаж “Кіборгів”

Багато глядачів під час перегляду плакали, аналогічні розповіді можна прочитати й у соцмережах. Не дивно: спогади й емоції ще надто сильні, а смерті, як би небагато їх не було у фільмі, викликають справжній відгук у глядача.

Проте фільм завершується на мажорній ноті. Герої не деморалізовані подіями, що показані у 10 днях фільму. Ні, вони після ротації возз'єднуються у “класичному” складі - і воюють далі. Бій продовжується, українська армія втримує аеропорт - це фінальний меседж картини. І за це я особливо вдячний Наталії Ворожбит, адже “Кіборги” могли б стати і стовідсотково депресивною воєнною драмою. А це зовсім не ті смисли й враження, які б хотілось побачити у картині про ДАП.

В одному з інтерв’ю після прем’єри фільму, голова Держкіно Пилип Іллєнко сказав: "«Кіборги» об’єднали всю країну”. І це справді так. Давно не було культурних подій такого масштабу, щоби українці в соцмережах днями обговорювали свої враження та думки від них. Прем’єра “Кіборгів” почалась за два дні після затримання Міхеіла Саакашвілі. Інформаційний простір ігнорував усе, що не стосувалось цієї епопеї. І єдиною темою, що місцями перебивала шум - були саме глядацькі рецензії та відгуки на “Кіборгів”.

Цей фільм - своєчасний. Війна втомила, і суспільство дедалі більше, навіть підсвідомо, намагається не помічати тих жахів і втрат, що їх принесло нашій державі вторгнення Росії. Це відчувається, і це прогнозований ефект. У такій атмосфері прем’єра “Кіборгів” - як постріл на людному Хрещатику. Неможливо проігнорувати десятки рецензій у ЗМІ, відгуки знайомих у соцмережах, рекламу стрічку і, врешті-решт – величезний банер “Кіборгів” на фасаді “Київської Русі”.

Цей кумулятивний ефект уже стимулював багатьох замислитись над подіями останніх чотирьох років. І це найкраще, що міг зробити цей фільм. Ні, він не приведе до військкоматів тисячі таких потрібних зараз ЗСУ вмотивованих контрактників, не поверне фокус всього українського суспільства знову до проблем армії та фронту, не переконає ідеологічних “ватників”.

Але поява “Кіборгів” – це перша спроба українського кінематографа, що оживає, осмислити і показати війну та нинішню Україну на великих екранах. Тому найцікавіше – ще попереду. А поки можна впевнено присвоїти “Кіборгам” титул найкращого воєнного фільму за всю історію України. Поки ;)

Оцінка статті на цей момент: +1/-0
Читати Не читати Коментувати
 
 

Коментарі 0

Для того, щоб писати свої коментарі, залогіньтесь! Якщо ви не маєте логіну, тоді спочатку зареєструйтесь, щоб його отримати!