Л

Любовний трикутник і вбивство. Дані з мобілок дозволяють розкрити навіть ретельно сплановані злочини

Убивця зізнався, що був коханцем Маші, вона це навідріз заперечувала. Довести брехливість її свідчень допоміг мобільний телефон. Коханці ретельно підготувалися, купили дві сімки, номери, з яких телефонували тільки один одному, а після злочину спалили. Але все одно їх викрили. Ми досліджували, як часто правоохоронці використовують дані з мобільних телефонів — і знайшли цю драматичну історію.

Текст: Любов Величко

За мотивами судової справи. Усі імена вигадані.

Мобілки дозволяють розкрити навіть ретельно сплановані злочини

Стьопу зарізали у підвалі

Лариса, перша дружина Степана, сперлася ліктем на кухонний стіл, втупивши очі у підлогу. Не щодня дізнаєшся про смерть екс-чоловіка — а заодно батька свого єдиного сина. Глибокі роздуми про те, хто міг посеред дня зарізати Степана у своєму ж гаражі біля хати, перебила Маша — уже дві години як вдова:

— Каву будеш? — жінка тримала у руці новенький чайник, з якого йшов аромат улюбленого напою.

— Щось мені не лізе, — зітхнула Лариса, глянувши на медиків, які стояли біля гаража і палили. Констатувавши смерть о 12:45, і вколовши заспокійливе Маші, робити їм було більше нічого.

— А я вип’ю. У мене і млинчики є. Вранці малим готувала.

— А де вони?

— У дитсадочку, — сьорбаючи, жінка із задоволенням жувала пухкенькі млинці. І краєм ока дивилася у вікно: біля гаража метушилися слідчі, з-за паркану виглядали сусіди і розпитували, що сталося.

— Це був мій двоюрідний брат, — крізь сльози каже Олена шокованим глядачам, сидячи на лавці біля воріт хати. — Як тільки мама Стьопки подзвонила і розказала про цю біду, я зразу примчала. Заходжу в двір — а тут поліція… Кажуть: «Степана хтось зарізав у підвалі. Багато ножових поранень. Все в крові, не заходьте, не дивіться». Чує моє серце, ця с#ка в цьому замішана, — жінка хитнула головою в бік хати. — Брат знав про те, що вона йому зраджує. Хотів розвестися спокійно, тільки з умовою, що вона піде з тим, з чим прийшла. Канєшно, у Стьопки бізнес, хата, машина. І все він заробив своїми руками. А вона що? На все готовеньке прийшла, ще й роги наставила!

Сусіди піддакують: чоловік роботи не боявся, і клієнтів у нього вистачало. Бізнес із фарбування машин йшов добре. І гроші в родині водилися чималі. Отже, мотив для вбивства у дружини був.

Вбивство за сценарієм

22 квітня об 11:08 крихітний екран чорного телефону-«жабки» засвітився. «Заходь» — нарешті прийшла довгождана СМС із прямою вказівкою діяти — Івану набридло ховатися у закинутій недобудові.

Чоловік швидкими кроками підійшов до воріт, відчинив їх дублікатом ключа, якого тиждень тому дала Маша, і тихо зайшов у двір, нахиливши голову так, щоб його обличчя щільно закривав капюшон темно-синьої куртки.

Ще один поворот ключа — і він уже в гаражі, спускається у підвал. Тут моторошно, мов у труні. За кілька хвилин очі призвичаюються до мороку: на дерев’яних полицях стоїть консервація, а на підлозі — картопля, морква та буряки. Через двадцять хвилин приходить ще одне повідомлення: «Він іде!».

Відпрацьовані на тренуваннях із боротьби прийоми — і противник уже на землі. Намагається душити нападника, але марно: десять ножових поранень несумісні із життям.

— Кохана, справу зроблено. Я їду в Донецьк до брата, — тремтячою рукою Іван натискає червону кнопку завершення виклику, вимикає телефон і виймає із нього сім-карту — цей номер, крім Маші, не знає ніхто, тому пластик треба спалити.

Швидко переодягнувшись у чистий одяг, який був у спортивній сумці, Іван пішов до своєї машини і рушив у дорогу. Через кілька хвилин він кинув ніж у озеро.

А в цей час Марічка смажила млинці та стежила за тим, щоб і її тимчасова сім-карта згоріла дотла. Аж через півгодини вона спустилася у підвал — а потім з гучними криками побігла до сусідки.

— Степан лежить у підвалі весь в крові! Здається, він мертвий! — жінка схопила сусідку Наталю за рукав і потягнула в бік місця злочину.

Степан лежав на підлозі в калюжі крові та не ворушився, у руках тримав ключі. Наталя доторкнулася до блідої шиї чоловіка — і їй здалося, що слабкий пульс ще є.

— Він живий! Давай дзвони на «103»!

Після двох невдалих спроб зв’язатися із диспетчером «швидкої» карету викликала ще одна сусідка. Заодно жінки повідомили про вбивство у «102».

Першою приїхала міліція. Люди в погонах, миготіння сигнальних вогнів і решітка у салоні автозаку… Маша наче прокинулася: правоохоронці не дурні; «доброчесні» слідчі будуть катувати її, кинуть за ґрати і оком не змигнуть. Тож визнавати свою провину не можна в жодному разі. Це Іван у всьому винен. Це він убивця, а Маша — нещасна вдова.

Не довго думаючи, Маша розказала слідчим свою версію вбивства чоловіка — останнім у гаражі зі Степаном був Іван, і потім він поїхав до брата у Донецьк. Поліцейські рушили в гості разом з Машею. Сполоханого вбивцю знайшли на автостоянці: він стояв біля своєї машини і спокійно розмовляв із братом.

— Не думав, що ви мене так швидко знайдете, — єхидно каже Іван, не спускаючи очей від жінки, яка дивиться куди завгодно, тільки не на нього.

— Зрадниця…

— Де сумка з одягом, в якому ти був під час убивства? — скрутивши руки, оперативник голосно говорить прямісінько у вухо.

— Спокійно, спокійно. Сумка у квартирі.

— Веди.

Це не я!

На порозі місцевого райвідділку міліції Маша була уперше. В розслідуванні вбивства брали участь усі співробітники місцевого РУ ГУ МВС міста Харкова. І церемонитися із нею ніхто не став: одразу ж забрали одяг, який був на ній, зрізали нігті та зняли відбитки пальців. А потім перейшли до допиту:

— Ми зі Степаном спочатку жили добре. І квіти дарував, і на море їздили — все, як у людей. Але потім його наче підмінили: ревнувати став до всіх, не дозволяв з друзями зустрічатися, «бо ти вже не дєвочка». Він же весь час на роботі проводив. Дзвонив і контролював — де я. Навіть камери поставив біля будинку! А як приходив, то витрясти сотню-дві на продукти чи колготки для дитини — ціла трагедія. Скнара!

— І за це ви вирішили його вбити? — слідчий відвів очі від тексту, написаного під диктовку підозрюваної.

— Я його не вбивала. Він — батько моїх двох дітей. І ще — я вагітна! — жінка обійняла двома руками свій живіт, у якому палахкотів вогник душі, якій не судилося бути народженою — через два місяці після допиту Маша зробить аборт. — Слухайте. З самого ранку Стьопа сказав, що до нього приїде Ваня — щоб разом машину пофарбувати у гаражі. Ну, приїде так приїде. Я відвела дітей у садочок, тут мені дзвонить Ваня, каже, що зайде в гості. Я приготувала їсти, нагодувала чоловіків, ми посиділи півгодини, потім вони пішли у гараж.

— А ви чим займалися, поки їх не було?

— В хаті прибирала.

— Так… І що змусило вас піти у гараж?

— Ну, що… Десь опівдні я дзвоню Стьопі — він не любить, коли я приходжу на роботу — а він не відповідає. Раз дзвоню, другий, п’ятий — реакції — нуль. Потім дзвоню Вані. Він мені: «Ми розпилили токсичний аерозоль, не заходь». Питаю, де Стьопка мій, а той кинув слухавку.

— І ви вирішили піти у гараж…

— Так. Двері були відчинені. Я дзвоню Стьопі — чую, мелодія його рингтону, іду на звук. Бачу — він лежить на боці, в руці — мобільний телефон. Ознак життя не подає. Я ж злякалася, і бігом на вулицю за сусідкою. Викликала швидку, але було вже пізно.

— Поки їхала швидка, де ви були?

— Чекала на вулиці.

— А ви перевіряли пульс у чоловіка?

— Ні. В нього рука була синя, який пульс? — витріщивши очі, мов на дурненького хлопчика, Маша ледь стримала сміх.

— Зрозуміло.

Маша не хотіла зізнаватися у тому, що Ваня — її коханець. А от чоловік не приховував цього. Він вирішив — якщо Маша здала його, то й сама має відповідати за свою роль у злочині:

— Я познайомився зі Степаном два роки тому. Він взяв мене на роботу, ми почали дружити, а через рік на травневі свята він приїхав разом з Машею. Спочатку ми спілкувалися як друзі. Але якось ми зустрілися в кафе — вона святкувала новий рік з подругами, а Стьопа якраз лікувався у санаторії.

Розговорилися… Вона сказала, що чоловік — тиран, знущається над нею: б’є і принижує. Я її пожалів: як можна підняти руку на жінку?! Ми почали спілкуватися частіше і закохалися одне в одного. Я зрозумів, що життя готовий віддати за цю жінку. І діти чудові — ми з ними гарно спілкувалися.

— А в кого виникла ідея вбити Степана? — відповідь на це питання дуже цікавила слідчого, адже це сильно вплине на те, скільки років проведе спільниця за ґратами.

— Маша хотіла цього. Вона три місяці мене вмовляла. А я хотів її захистити від цього монстра. Це була б справедлива помста за неї.

Мобільні докази

Спочатку слідчі вирішили з’ясувати мотив, з якого друг та колега Степана, Іван, вирішив убити його. Хоча вбивця зізнався, що був коханцем Маші, жінка навідріз відмовлялася зізнаватися у подружній зраді. Довести брехливість її свідчень допоміг мобільний телефон.

Оператор «МТС» позитивно відповів на звернення слідчого дати інформацію про телефонні дзвінки Івана та Маші. Виявилося, що з 5-го по 22 квітня «друзі» дзвонили одне одному аж 322 рази! Тобто, в середньому, по 17 разів на день. Слідство акцентувало увагу суду на тому, що розмовляли співучасники вбивства вночі по кілька годин.

Роздруківки телефонних з'єднань також показали, що з номера, який Іван активував всього за два дні до вбивства, він дзвонив лише Маші — на сім-карту, якою вона користувалася стільки ж часу.

У якості доказу слідчі показали суду любовну переписку в смс-повідомленнях із телефонів обвинувачених, а також фотографії Маші в оголеному вигляді, які зберігалися в телефоні Івана.

І суд цим доказам повірив.

Потім слідство почало доводити, що у коханців був спільний умисел убити Степана. Іван зізнався у суді, що це Маша дала йому ключі від гаража і, знаходячись біля свого будинку, допомагала йому спланувати вбивство під час зустрічі за тиждень до скоєння злочину — 15 квітня. Але Маша ці слова спростовувала, мовляв, Іван її обмовляє. З’ясувати правду допомогла роздруківка телефонних з'єднань.

— Ми проаналізували дати, час, місце розташування базової станції, азимута та інтенсивності з'єднань між обвинуваченими. І встановили, що дійсно, 15 квітня Іван приїжджав до Харкова, де зустрічався із Машею. Місце розташування базової станції та азимут вказують на те, що Іван був і біля будинку Маші, — пояснив слідчий на суді.

За допомогою даних із мобільного телефону Степана правоохоронці довели, що він не спілкувався з Іваном у день убивства. Так слідство довело брехливість слів Маші, яка запевняла, що про приїзд Івана вона дізналася рано-вранці від свого чоловіка, якому телефонував Іван.

За словами Маші, з десятої до одинадцятої ранку вона сиділа за одним столом з Іваном та Степаном на кухні. Але слідчі з’ясували, що в той самий час Маша надіслала Івану сім СМС-повідомлень. Усі повідомлення були надіслані вранці: перша СМС прийшла о 10:07, а остання — об 11:08.

— Маша писала мені, що відбувається вдома, і коли чоловік піде у гараж. Я в цей час знаходився неподалік, і не заходив до гаража, поки Маша не сказала, — пояснив Іван суду.

— Неправда! Я надсилала смс-повідомлення зі «смайликами». Ми просто жартували, як друзі, — заперечила Маша.

Роздруківки телефонів показали, що Маша бреше:

— Отримані нами дані свідчать про те, що з 10:45 по 10:54 Іван був на сусідній вулиці за місцезнаходженням базової станції по вул. Елізарова, 1-а. А з 10:58 до 11:15 він був на вул. Елізарова,79. При цьому, протягом 17 хвилин обвинувачені спілкувались один з одним за допомогою смс-повідомлень. Тоді як, з пояснень Маші, вони знаходились за одним столом на кухні та пили чай з убитим, — констатував слідчий.

Саме завдяки даним дзвінків та розташуванню мобільного телефона Івана слідство встановило зв'язок між повідомленнями Маші, приходом Івана у підвал та приходом Степана у підвал.

Також слідчі оглянули мобільний телефон Маші і встановили, що вона не телефонувала своєму чоловікові до того, як зателефонувати Івану.

— 22 квітня з телефону обвинуваченої на номер мобільного телефону убитого до 14:06 дзвінків не надходило. Це спростовує свідчення обвинуваченої щодо розшукування чоловіка через дзвінки на його телефон до спілкування з Іваном о 12:11, — пояснив слідчий.

Також суд довів, що Маша брехала, коли казала, що лише один раз спілкувалася з Іваном після того, як вирішила з’ясувати, де знаходиться її чоловік. Роздруківки показали, що окрім дзвінка Івану незадовго до виклику «швидкої», через дві години Маша надіслала Івану СМС, і він в той час знаходився у селі Новопокровка, де викинув ніж в озеро.

Завдяки інформації із роздруківок мобільного телефону суд довів, що Маша була спільницею Івана. Так вона не змогла уникнути покарання. Тому їх обох суд визнав винними і засудив до 15-ти років за ґратами за умисне убивство, вчинене за попередньою змовою групою осіб: Івана — як виконавця злочину, Маші — як підбурювача та посібника.

Матері Степана та його сину засуджені виплатили по 700 тисяч гривень за нанесену моральну шкоду.

Матеріал про масштаб використання даних мобільних телефонів у кримінальних справах читайте у нашому інтерактивному проекті, який ми опублікуємо 3 жовтня

Убивство злочин мобілки

Знак гривні
Знак гривні