Бідність не порок? 74% українців думають, що вони виживають (Інфографіка)

Психологи з жовто-глянцевих видань кажуть не порівнювати себе з іншими. Але хто цього не робить – той бреше. На щастя, непозбувна бентега про думку інших штовхає людей проводити загальнонаціональні опитування, ставати соціологами й статистиками. Професійно порівнювати себе з іншими.

Тож оцініть матеріальний стан своєї родини, підрахуйте скільки треба грошей, аби вважатися представником середнього класу, і на додачу подумайте, хто ж відповідає за ваш добробут. Прикинули в голові? Тепер давайте подивимося, що думають інші українці.

Далі у тексті ви натрапите на два терміни з статистики населення: «домогосподарство» та «децильні групи».

Перше не має стосунку до фермерського життя й хатньої роботи. Домогосподарство – це люди, які спільно проживають і влаштовують свій побут, разом ведуть господарство і хоча б частково об’єднують бюджет. 99.79% опитаних домогосподарств – сім’ї або одна особа.

Децильна група це 10% ряду даних. Якщо виставити всі сім’ї-домогосподарства в ряд за розміром доходів і розділити цей ряд на 10 рівних частин, отримаємо децильні групи.

Зверніть увагу, опитували не окремих людей, а домогосподарства. У кожному з них є особа, яка на зв’язку з інтерв’юерами Держстату. І, радше за все, саме ця людина відповідала на запитання.

Детальніше про методологію опитування читайте в звіті Держастату (zip з pdf). Всі дані з цього джерела.

В країні злидні

Розподіли домогосподарств за самооцінкою рівня їх доходів та оцінкою матеріального добробуту за 2016 р.

Не перше і, нажаль, не останнє опитування показує, що українці вважають себе бідними. Безумовно, рівень доходів в державі низький, але невже аж 74% бідняки? З іншого боку, половина, а не 74% відзначили, що коштів вистачало лише на харчування. І це резонує з даними про те, що половина витрат середньої сім’ї йде на їжу.

Бідні, хто це?

Групи за доходами серед умовних соціальних класів

Четверть тих, хто вважає себе бідними – це 30% сімей з найвищим рівнем доходів. Вони мають загалом ресурсів (різні грошові доходи + пільги, доходи від продажу майна тощо) понад 5 тис. грн. на особу в місяць (станом на кінець 2016, с. 73 цього збірника). Люди з таким доходом складають більшість серед тих, хто назвав себе середнім класом або не бідними.

Відповіді на питання про класову приналежність залежать від формулювання. В опитуванні Центру Разумкова (повна доповідь) у кризовому 2014 році понад 40% віднесли себе до середнього класу. Інші варіанти відповіді були: «нижчий», «робітничий» та «вищий клас».

Центр Разумкова розробив прості й адекватні критерії середнього класу.

Це люди які:

- вважають себе середнім класом (за підсумком кількох різних питань)

- оцінюють свій дохід як “в цілому вистачає на життя”

- мають вищу або середню спеціальну освіту

- відчувають спільність інтересів з середнім класом

- в їх оточенні переважає теж середній клас.

І такими виявились 14% українців. В 10 разів більше, ніж за даними Держстату. Вочевидь, люди не хочуть асоціювати себе з "нижчим класом", але не соромляться назвати себе "бідними".

Як перестати бути бідними і почати жити

Розподіл домогосподарств за розміром середньодушового грошового доходу (грн), який домогосподарство вважає достатнім, щоб не відчувати себе бідними / жити як середній клас

Коли домогосподарства запитали, скільки ж грошей потрібно, щоб вони не вважали себе бідними та стали середнім класом, виявилось, що потрібно в рази більше. В середньому сім’я має 3200 грн на одну людину. Більшість же вважає, що бідність скінчиться, коли ця сума сягне 5 тисяч. Думки про життя середнього класу розділились, хоч найчастіше респонденти вибирали максимальну суму, зазначену в опитувальнику - понад 22 тисячі в місяць на людину.

Мрія про дохід «22 тисячі +» як стандарт «середнього класу» спільна, і для домогосподарств низькими доходами, і з високими.

Логічно, що уявлення про стандарти, за якими людина має жити, пов'язані з реальним рівнем життя. Але навіть статистичні тести показали, що дохід родини не має зв'язку з уявленням про стандарти рівня життя (перевіряли кореляцією Спірмена й тестом Хі-квадрат).

Чого не вистачає?

Продовжуючи історію про розрив між бажаним і наявним, цікаво дізнатись, на що ж потрібно більше грошей? Відчуття нового доходу дуже приємне, але ще приємніше цей дохід витрачати.

В разі значного зростання доходів, на що б домогосподарства витратили кошти в першу чергу

Цілком очікувано, що сім’ї з більшим доходом радше спрямують свої кошти на накопичення, авто чи відпочинок. Причому відпочинок найпопулярніший в цій трійці.

Права частина графіки відображає більш нагальні потреби. І вона показує, що значна кількість сімей потребує додаткових грошей, щоб придбати більше їжі й одягу, лікуватись та покращувати житлові умови.

Цінності

Коли додаткові доходи хочеться спрямувати на житло, ліки та їжу, цінність здоров’я на першому місці.

Розподіл домогосподарств за нійбільшими цінностями

У соціальних науках відомий поділ цінностей Р. Інглхарта та С. Вейцеля на цінності виживання і самовираження. Коли задоволені першочергові потреби і це норма, цінністю стає кар’єра, довкілля, демократія й, умовно кажучи, еко-їжа. Поки цього немає, люди прагнуть до стабільності, цінують традиції й матеріальні речі. За даними Держстату (і не тільки), українці виживають.

Відповідальність

Ми розповіли і показали, як думають про своє життя українські домогосподарства, як вони прагнуть жити, і що для них важливо. Залишилось визначити, хто забезпечить здоров’я і 22+ тис. на місяць кожній особі. Ну хоч 5 000.

Розподіл домогосподарств за думкою щодо того, хто несе відповідальність за їх добробут

Більшість сімей розділили відповідальність порівну: на себе і на державу. А загалом тенденція така, що домогосподарства з більшим доходом більше усвідомлюють свою відповідальність за добробут сім’ї.

Хоч щойно ви бачили лиш цифри, вони досить філософські. І висновки у кожного свої. Можна запропонувати менше скиглити і працювати, можна вчергове насварити державу. Або і державі, і людям працювати, аби не довелось скиглити. І щоб визнати себе бідним було соромно.

datavis cуспільство статистика бідність