Генделики на Гідропарку. У Києві неможливо робити дрібний бізнес легально

Оцінка статті на цей момент: +2/-0
Читати Не читати Коментувати
  • 5652 Перегляди
  • 0 Коментарі
  • 19/07/2017Дата публікації

Усі бізнесмени-остров’яни балансують між адміністративним та кримінальним кодексами (середній штраф за порушення норм благоустрою – 1700 грн, відповідальність за самозахоплення території – до двох років). Ще на початку сезону Вовк провів для мене екскурсію, розповідав щось інсайдерське про кожну кафешку, що траплялася на шляху.

Автор: Дмитро Фіонік, фото Андрій Ломакін

Повністю репортаж-дослідження про те, як влаштований бізнес на київських островах та як працює дрібна торгівля по всьому Києву читайте тут

– Оті столики бачиш? Там документи тільки на вагончик. А у цього геть ніяких. Повний дозвільний пакет є тільки у ресторану «Млин», наданий у 1976 році. Але я точно знаю – якщо покопатися, то там з самого початку був дозвіл не на ресторан, а на санаторій. На це кафе є дозвіл як на торгівлю журнальчиками.

Міські торговельні фавели, самозахоплення землі, незаконні кіоски, які бюрократичною мовою називаються «малі архітектурні форми» (МАФи) – типові біди Києва і більшості міст країн третього світу.

Найвідоміший спеціаліст з економік країн третього світу, перуанський вчений і реформатор Ернандо де Сото стверджує, що дрібні бізнесмени-нелегали – не винуватці комунальних бід, а заручники ганебної системи.

«Ці люди заснували підприємства там, де на це ніхто й не сподівався, – пише він. – Мене обурює, коли цих героїв-підприємців пов’язують із проблемою глобальної бідності. Вони не проблема. Вони розв’язок».

Вартість повністю легалізованого кіоску миттєво зростає, під такий об’єкт можна залучити кредит, його можна передати у спадок, його є сенс робити зручним та добротним. Власник такого закладу зацікавлений у постійних клієнтах і будує свою маркетингову стратегію на роки.

Всі ці закономірності, ясна річ, стосуються не тільки торгівлі, а й будь-якого бізнесу. Зрештою міста та країни стають багатими і красивими.

І це не утопія, це реальний шлях, який пройшли усі цивілізовані країни.

Де Сото радить: «Керівникам посткомуністичних країн і країн третього світу не варто їздити по іноземних міністрах і міжнародних фінансових інституціях, шукаючи допомоги. Посеред найбідніших кварталів і халуп у власній країні лежать, якщо не гектари діамантів, то трильйони доларів, готові піти у роботу, варто лише розгадати загадку перетворення активів на живий капітал».

Повністю репортаж-дослідження про те, як влаштований бізнес на київських островах та як працює дрібна торгівля по всьому Києву читайте тут

Вид Києва із Труханового острова. Популярне кафе "Шпаківня" тут на пташиних правах.

Читайте також: Гідропарк - школа життя. Тут убивають, закохуються і просто "оддихають"

Оцінка статті на цей момент: +2/-0
Читати Не читати Коментувати
 
 

Коментарі 0

Для того, щоб писати свої коментарі, залогіньтесь! Якщо ви не маєте логіну, тоді спочатку зареєструйтесь, щоб його отримати!