Податок на бідність: ломбарди. Тут скуповують крадене і виручають підприємців та людей у безвиході

Оцінка статті на цей момент: +3/-0
Читати Не читати Коментувати
  • 5387 Перегляди
  • 0 Коментарі
  • 11/05/2017Дата публікації

Говорять, що половина української економіки - "в тіні". Ломбарди - це фінансова система цієї "тіні", чи, принаймні, її частини. За минулий рік вони напозичали українцям 7,3 мільярди гривень. Про кількість клієнтів у ломбардах мовчать, але якщо поділити ці сім мільярдів на середній розмір однієї позики (за оцінками експертів — 2750 гривень), то можна приблизно вирахувати, що свої речі закладають близько 2 мільйони 650 тисяч клієнтів, це дорівнює офіційному населенню Києва. Я взяла свій старий смартфон, який вже півроку припадає пилом у шухляді, і ішла по ломбардах. Може, візьмуть?

Текст: Любов Величко

Золоте дно

Ломбард навпроти станції метро «Дарниця». Над білими металопластиковими дверима біжить рекламний рядок. Червоні світлодіоди вибудовуються в речення: «Мобільні телефони, ноутбуки, побутова техніка, аудіо, відео, електроінструменти, золото, срібло». Втім, цей список можна продовжувати і далі: лобмарди без проблем приймають натуральні шуби, антикваріат, меблі, автомобілі, катери та яхти.

Я взяла свій старий смартфон, який вже півроку припадає пилом у шухляді. Може, візьмуть?

За броньованим склом каси мене зустрічає усміхнена пишногруда блондинка у білій напівпрозорій блузці. Майже на всіх пальцях — каблучки із білого та жовтого золота. Дівчина клацає по клавіатурі красивими акуратними нігтями із французьким манікюром, вбиваючи параметри мого телефона.

— Можу вам запропонувати за нього 920 гривень,— дівчина глянула на мене з-під лоба, мов вчителька на іспиті.

— 920… А торгуватися можна? Телефон у чудовому стані. Із гарнітурою, із зарядкою…

Оцінниця глянула на монітор комп’ютера і кілька разів клацнула по клавішам:

— Максимум — 990 гривень. Більше не можу.

Може, може. У попередньому ломбарді мені пропонували аж 1200 гривень. І це без торгу. Ось чому, намагаючись віддати техніку за максимальною ціною, варто зайти в кілька фінустанов.

А вибір, між іншим, великий. За даними Всеукраїнської асоціації ломбардів, лише у Києві працює більше 800 відділень ломбардів та організацій з мікрокредитування. І засновники таких фінустанов кришталевою чесністю не відрізняються.

Всупереч закону, вони працюють у МАФах, реєструються у місцях масової реєстрації — у під’їзді багатоквартирного будинку (ТОВ «Глобал кредит»), або навіть в офшорній зоні — на Панамських островах (ПТ «Ай Ті ломбард»). Тому перед тим, як підписувати договір із ломбардом, варто перевірити, чи працює він легально.

Київ — лідер за кількістю ломбардів. Вони тут на кожному кутку. На фото Дарницька площа

Згідно з даними Нацкомфінпослуг, кожен двадцятий кредит в Україні видають ломбарди і фінустранови із мікрокредитування. За минулий рік ломбарди сумарно напозичали українцям 7,3 мільярди гривень. Про точну кількість клієнтів у ломбардах мовчать, але якщо поділити загальну суму кредитів на середній розмір одного кредиту (за оцінками експертів — 2750 гривень), то можна приблизно вирахувати, що послугами таких фінустанов щорічно користуються:

7,3 млрд. грн. : 2750 грн.= 2 мільйони 654 тисяч клієнтів. Утім, в ломбардах розраховують, що ця кількість через кілька років виросте в чотири-п’ять разів.

Поки що ж в Україні зареєстровано 456 ломбардів. Разом з філіями це більше шести тисяч "точок".

Найбільша концентрація ломбардів — у Києві, Харкові, Кривому Розі, Одесі, Запоріжжі, Дніпрі та Миколаєві. Але останнім часом все більше відділень з’являється у невеличких містах. Бо всюди, незалежно від географії, мікрокредитування — дуже вигідний бізнес, із рентабельністю до 40%. Тобто, вклавши у справу 100 гривень, підприємець виручає 140 гривень прибутку.

Звичний лівак

Непогано заробляють і рядові співробітники ломбардів. За прикладом начальства вони вигадують способи, як обійти закон для власної вигоди.

Оцінниця-блондинка здешевила на оцінці мого телефону свідомо. Це стандартна схема для «лівого» заробітку: в базу заноситься реальна сума оціненого телефону, а на руки клієнт отримує меншу суму. Різниця йде у кишеню оператора як бонус до офіційної зарплати (яка в Києві складає 6-9 тисяч гривень).

Не маючи вищої освіти, 27-річний оцінник Віталій завдяки «лівим» схемам заробляє в ломбарді до 15-ти тисяч на місяць. Чоловік знає десятки способів непомітно заробити «премію»:

— Я можу купити у клієнта товар на свої гроші, не записавши операцію в програму. А потім продати куплений товар, поклавши націнку собі в кишеню. Можна взагалі не вкладати свої гроші, а просто брати їх з каси, не зазначаючи покупку в програмі. Це безпрограшний варіант: навіть якщо не вийде продати куплений товар протягом своєї зміни, то я просто відзначу покупку в програмі.

Втім, махінації оцінників інколи все ж потрапляють у поле зору контролюючих органів. Національна комісія, що здійснює держрегулювання у сфері ринків фінансових послуг, регулярно звітує про ломбарди-порушники, які або підписують договір, не вказуючи імені позичальника, або забирають товар навіть без чеків.

А згідно Цивільного Кодексу, якщо кредитний договір підписується з недотриманням письмової форми, він є недійсним, а юридичною мовою «нікчемним».

Також ломбарди частенько порушують закон, коли не ведуть базу продавців заставленого майна.

— Ломбарди не ведуть базу клієнтів, в якій має бути інформація про повне ім’я позичальника, паспортні дані, місце проживання. Крім того, в електронній системі часто відсутня інформація про дату та номер договору, опис предмета застави; суму до повернення заставодавцю, заборгованість за договором тощо,— йдеться у документі Нацкомісії про розгляд справи ПТ «Ломбард Соколенко і компанія».

Через те, що у ломбардів немає ні бази клієнтів, ні чеків, ні договорів про прийом вкраденого, поліцейські розслідування справ крадіжок цінних речей, які стікаються до лихварів, заходять у глухий кут.

— У нас із машини витягнули дитяче автокрісло, магнітолу і навігатор. Ми одразу побігли в найближчі ломбарди. Але оцінники заявили — «а звідки ми знаємо, що речі — ваші?». Договір про купівлю товару — це не ваша справа. І далі розмова не пішла. Поліція приходила — їм те саме сказали. Так ми нічого і не знайшли,— розповідає Марина Галушка, жителька мікрорайону Троєщина.

І таких випадків — не злічити.

Кримінальний елемент

Неголений худорлявий дядько в розтягнутих спортивках стоїть біля скляного віконця ломбарду і вдає з себе мажора:

— А якщо я вам айфон сьомий принесу — майже новий — то ви десятку за нього дасте? Там вісім ядер!

Хлопець за склом скептично дивиться на клієнта:

— А документи на телефон є?

— Ну… Документи кажись загубив. А ще, глянь, є телефон Асус з горіла глас… Там фітнес-приколи, ігри, кубіки з квадратіками. За півторушку?

— Ця модель застаріла. 500 гривень максимум.

«Мажор» засмутився. Він явно розраховував на більше:

— 500 — потолок? Ну ок. Якшо шо зайду.

Досвідчений оцінник знає: подібні підозрілі клієнти - швидше за все злодії, яким конче необхідно збути награбований товар. І оцінюється він відповідно.

Наприклад, заставна вартість мобільного телефону визначається в залежності від його зовнішнього вигляду, наявності чи відсутності ушкоджень, комплектації, упаковки. Як правило, вартість нової моделі ділять на три і додають чи віднімають пару сотень гривень.

Тобто, якщо новий телефон коштує 2000 гривень, то у пристойного клієнта ломбард його забере за 650. Але для злодія цей же пристрій оцінять в 300-350 гривень — бо навіть така сума влаштує людину, яка поцупила мобілку із чужої кишені.

Олександр працює менеджером в мережі «Скарбниця» уже три роки. Він зізнається: ломбардам вигідно співпрацювати із кримінальними елементами. Щоб прикрити злочинців, вони викуповують у них товар без будь-яких документів.

— У нас клієнтура ділиться на три групи. 20% позичальників — це алкоголіки, наркомани і нероби, яким потрібні гроші на пляшку чи дозу. Вони приносять все, що є вдома: техніку, меблі, інструменти, картини, посуд, ікони. 60% — чесні люди, яким терміново потрібні гроші на вирішення побутових проблем: комусь на комуналку не вистачило, хтось шукає гроші на лікування родича, комусь треба погасити банківський кредит. А решта 20% — злодюжки, які приносять вкрадені речі: мобільні телефони, техніку, коштовності.

У ломбарді, який працює по закону, перед тим, як взяти у клієнта мобільний телефон, менеджер повинен перевірити, чи не є він вкраденим. Для цього існує спеціальна пошукова система на сайті Міністерства внутрішніх справ.

А Міграційна служба нещодавно запустила сервіс пошуку втрачених або вкрадених паспортів — на випадок, якщо злочинець вклеїть своє фото у чужий паспорт і спробує отримати гроші в ломбард чи кредитну спілку.

— Основний дохід ломбардів — це відсотки, які сплачують клієнти за користування кредитом. 80% товарів клієнти викуповують назад. Для нас дуже невигідно реалізовувати невикуплене майно,— каже виконавчий директор Асоціації ломбардів Юлія Рожкова.

"Неправда. Ломбарди приймають будь-які товари і в будь-кого. Власнику ломбарду байдуже, чиє золото чи мобільний телефон приніс клієнт. Виставляють в скарбницю і продають. І це ще й як вигідно", — заперечують оцінники.

Ломбарди налагодили кілька схем збуту товару, який клієнти фактично продають.

По-перше, мобільні телефони та техніку продають прямо в ломбарді. Для цього в приміщенні є вітрина або цілий відділ, куди приходять бажаючі придбати дешеві гаджети.

По-друге, ломбарди співпрацюють із іншими магазинами, куди масово продають коштовності.

По-третє, прекрасно співпрацюють ломбарди із перекупниками із радіоринків.

Пропрацювавши у ломбарді на Ленінградській площі шість років, Яна навчилася за зовнішнім виглядом визначати злодіїв та ненадійних клієнтів:

— Злочинці зазвичай сильно хвилюються, нервують, озираються. Їм би швидше збути товар. Коли я бачу, що клієнт сумнівний, то маю право йому відмовити.

Втім, Яна — швидше виняток із правила. Оцінники вкрай рідко відмовляють злодюжкам:

— Працівники ломбарду кладуть собі частину виручки від таких «неофіційних» договорів до кишені. А тому тримають рот на замку, бо знають: скажуть зайве про кримінальних клієнтів — можуть отримати по голові, — каже дівчина.

Та й навіть якщо із крадієм був підписаний договір за всіма правилами, «банківська таємниця» допоможе вберегти цю інформацію від довгого носа поліції або реального власника.

— Ми покажемо договір лише за рішенням суду. Ці дані нікуди не йдуть. Вони залишаються лише у нас. Ми беремо ваш телефон, даємо гроші. І все — розходимося. Ви нам нічого не винні, і ми вам нічого не винні, — констатують менеджери.

До речі, за минулий рік правоохоронні органи лише тричі просили Нацкомфінпослуг провести перевірку у трьох ломбардах. Ще 16 інспекцій було проведено на прохання споживачів. У результаті ломбарди сумарно заплатили 66 тисяч гривень штрафів.

Не густо.

Гроші до зарплати

Найжаданіші клієнти ломбардів — ті, які приходять постійно. Висока конкуренція на ринку змушує оцінників завжди люб’язно (на відміну від банківських працівників) спілкуватися із відвідувачами. З клієнтом навіть пробують потоваришувати, втертися в довіру і всім виглядом показати: «ми вас розуміємо, ми вам допоможемо». Все для того, щоб сформувати в голові позичальника стійку асоціацію — ломбард — це друг, який ніколи не підведе.

Клієнт може обирати два варіанти: здати товар із правом повернути його назад за гроші. Є і інший варіант — підписати так званий «договір одного дня» (або договір без права викупу), коли клієнт фактично продає свою річ, і не збирається її повертати назад.

— Люди приносять одні і ті ж речі і багато разів їх закладають, а потім викуповують назад. Я вже знаю напам’ять, кому який предмет належить. Отой телевізор — дядя Саша приніс, а айфон п’ятий — Андрій Павлович носить регулярно. То йому син на день народження подарував,— каже оцінниця Яна.

Зараз основна частина клієнтів — це люди, яким не вистачає грошей до зарплати, або терміново потрібна сума на екстраординарні випадки: лікування, авторемонт або ремонт квартири, похорони або весілля, оплату навчання або поїздку на моря.

— У мене вже два роки мінусовий ліміт на кредитній картці. Навряд чи я зможу повернути борг банку — там відсотків набігло стільки, що страшно глянути. А тут ще й підняли плату за навчання. Треба щомісяця 1200 гривень віддати. Я хоч і працюю, але зарплату інколи затримують. Тоді йду в ломбард, закладаю золоті сережки, щоб з інституту не вигнали, — зітхає п’ятикурсниця Ірина, майбутній економіст.

До речі, більшість клієнтів ломбардів — жінки. Вони ж частіше (у 75% випадків) приходять у ломбард повторно, за новими позиками.

Люди йдуть за грошима у ломбард, коли їм соромно позичити хай і незначну суму у друзів чи родичів, і при цьому виправдовуватися. 52-річний Василь Федорович зараз лікує сина у спеціалізованій клініці від наркозалежності. Про це знають лише він та його дружина. Гроші знадобилися терміново: чоловік заклав усе цінне, що мав.

Позику повернув через два тижні — за цей час він обміняв свій автомобіль на більш дешеву модель, а різницю відклав на лікування.

Втім, звертаються в ломбард і заможні клієнти — якщо швидко потрібна велика сума грошей.

— Є клієнти, які працюють в посольствах і міністерствах. Вони приносять прикраси Bulgari, Damiani, Cartier, Dior. Часто зустрічається марка Baraka — це ексклюзивні масивні прикраси. Ланцюжок може важити від 85 до 200 грамів, за таку даємо 40-60 тисяч. Такі предмети найчастіше викуповують назад, — розповідає оцінник Олександр.

— Якось о першій ночі забігає чоловік у діловому костюмі — але весь якийсь пом’ятий, незібраний. Тримає в руках дві шикарні жіночі шуби. «Виручайте, каже. До ранку треба борг віддати». Забрали. Через тиждень він повернувся — щасливий такий — і спокійно забрав свої речі,— згадує нічний випадок Яна.

Закладаючи майно у ломбарді, клієнт платить від 27-93% на місяць. А це 324-1116% річних! Це і є податок на бідність, бо заможні люди, за незначним винятком екстраординарних ситуацій, не позичають в ломбардах.

Та бідним без ломбардів було б ще гірше.

Порятунок для бізнесу

Для порівняння: банки видають кредити під 15-30% річних. І підприємці і раді б позичати за такими умовами, але банки не йдуть їм на зустріч. У такій ситуації мала б втрутитися держава. Прем'єр-міністр Володимир Гройсман розраховує, що Нацбанк буде більш активно стимулювати банки йти назустріч підприємцям.

Та щоб отримати кредит на ведення бізнесу у банку, підприємцю потрібно принести пакет із 10-15-ти документів. Але виконати вимоги строгого кредитора може далеко не кожен бізнесмен, не кажучи про власника однієї автомийки.

Навіть базові документи: звіт про фінансові результати, статут організації та бізнес-план є далеко не в усіх малих і середніх підприємців.

І навіть якщо стос паперів таки вдалося зібрати, банк може кілька днів, а то й тиждень вивчати документи, і в результаті… попросити ще цілу купу документів — додатково. Перспектива знову стояти у довжелезній черзі за двадцять п’ятою довідкою відбиває будь-яке бажання зв’язуватися з банками.

Найбільше виручають ломбарди тих підприємців, які тільки-тільки починають працювати, або шукають гроші для розширення діяльності.

Андрій торік залишився без роботи і вирішив спробувати себе в бізнесі — заснувати в своїй невеличкій майстерні СТО. Оформився у податковій і сповнений надій пішов у найближчий банк за кредитом на розвиток бізнесу. Сума була потрібна не така вже й велика — 35 тисяч на закупку робочого інструменту:

— Дурний, думав, це справа п’яти хвилин — повівся на рекламу. А в результаті обійшов вісім банків, потім ще два десятки обдзвонив — всюди культурно послали. Не захотіли давати гроші навіть у тому банку, в якому я кілька разів брав споживчі кредити і вчасно все виплачував. На бізнес не дають ніде! — скаржиться чоловік.

Після невдалого рейду банками підприємець уже був морально готовий платити високі відсотки за можливість миттєво отримати гроші.

— Прийшов у ломбард — він через дорогу від мого дому. Приніс комп’ютер, ноутбук, плазмовий телевізор і золоті прикраси — і за півгодини отримав потрібну суму. Ну ду-у-уже вже хотілося мати свою справу!

Як показує практика, банки не готові давати гроші таким початківцям, як Андрій, бо для них це дуже ризиковано. А от ломбарди та інші фінустанови, які надають мікрокредити, із задоволенням йдуть назустріч бізнесмену без стартового капіталу.

За статистикою, яку публічно озвучують лихварі, вони видають гроші у 93-95% випадків подачі заявки на кредит. Адже в середньому клієнт, який позичив 10 тисяч гривень, через тиждень поверне аж 11 тисяч.

Українські бізнесмени звикають до обслуговування у ломбардах, і з часом короткі позики стають для них звичайною справою — таким собі рятівним колом на випадок форс-мажору.

Двоє чоловіків кавказької зовнішності одягнені, мов брати-близнюки: шкіряна коротка чорна куртка, чорні джинси, модні кросівки.

Повнолиций дядько Леван виймає з кишені товстенного золотого ланцюжка.

— Мені треба 28 тисяч 500 гривень. Даю золото 795 проби. На тиждень хочемо закласти.

— Ви у нас раніше були?

— Так. І золото у нас дуже хороше. Можете перевірити!

Чоловік на районі — знана людина. Він вже не перший рік продає речі із секонд-хенду біля метро Лісова. Бізнес хоч і прибутковий, але «живих» грошей інколи не вистачає. Тоді підприємця дуже виручають ломбарди.

— Буває таке, що гроші потрібні дуже терміново. Привезли хорошу партію. Виторгу не вистачає, щоб і собі взяти товар. Іду в ломбард, здаю золото, а минає пару днів — гроші з’являються, і все — забираю назад.

Леван жодного разу навіть не думав йти за кредитом у банк.

Без довіри немає дешевих кредитів

Коли вуличний торговець платить 1000% річних (нехай він навіть позичає на пару тижнів), означає вищі ціни для покупців і практично нульовий шанс, що його бізнес виросте. Це хвороблива ситуація для суспільства.

— Однією з тенденцій європейського і світового банківського регулювання є інтенсивне кредитування малого і середнього бізнесу,— пояснює провідний науковий співробітник ДННУ «Академія фінансового управління» Анатолій Дробязко.

В Україні це теж намагаються робити, але брак довіри, недосконалість законодавства і продажність суддів суттєво обмежують ефект від таких спроб.

Голова Наглядової Ради НБУ Богдан Данилишин розповідає, що наш центробанк підштовхує банки частіше давати кредити підприємцям, ініціюючи різні профільні програми.

— Програми для малого та середнього бізнесу відкрив Німецько-український фонд, одним із засновників якого є Національний банк України— читаємо новину на сайті НБУ.

Програма передбачає нарахування бонусів для банків-партнерів в залежності від частки кредитів малому і середньому бізнесу.

Та дрібні підприємці підуть з ломбардів у банки лише тоді, коли останні знатимуть: повернути свої гроші легко. Для цього потрібно законодавчо посилити захист прав кредиторів. Торік Верховна Рада провалила голосування законопроекту «щодо стимулювання кредитування в Україні».

Цьогоріч парламент знову розглядатиме подібний документ.

Екс-керівник правління Приватбанку Олександр Дубілет пояснює: банки не підтримують малий та середній бізнес, бо вибити борги із підприємців майже нереально. Навіть якщо банк виграє суд і отримає право примусово стягнути заборгованість через виконавчу службу, клієнт може оголосити себе банкрутом - і вийти сухим із води. Навіть коли мова йде про сотні мільйонів гривень.

Класичний приклад — у 2007 році всім відома «Пузата хата» взяла 50 мільйонів доларів кредиту, а через чотири роки оголосила себе банкрутом, передала всі активи іншій фірмі і спокійно продовжила працювати далі — із тими ж власниками, із тією ж вивіскою. Але з іншим кодом ЄРДПОУ.

І подібних прикладів — тисячі, а схем — десятки.

Але не менш важливим для спокою банків є нормально працююча судова система. Поки судді за хабарі не будуть списувати проблемні кредити, банкіри сорок п’ять раз перестрахуються перед тим, як дати кредит.

Висока ставка ломбарду передбачає, що частина позичальників кошти не поверне. Це ціна недовіри.

Золото без чеків

Заходжу у ломбард із назвою «Скупка золота». Невеличке приміщення дуже нагадує музей: на дерев’яних поличках акуратно розставлені старовинні срібні ікони, під вітриною — антикварний керамічний посуд:

— Це ви продаєте?

— Ні. Це для краси,— м’язистий чоловік дивиться на мене з-під лоба з явною недовірою, наче боїться бовкнути щось зайве.

Антикварні речі — для декору? Щось не віриться.

— У мене є поламані золоті сережки. Приймаєте?

— Так.

— А документи треба якісь? Договір будемо підписувати?

— Ні. Ми так не працюємо. Ви даєте товар, ми вам — гроші. І після цього прощаємося.

Такі магазини приймають золото у будь-якому вигляді: можна здати і поламані сережки 375 проби, і золото найвищої якості. Табу є лише на банківське золото — з ним, мовляв, багато мороки.

— 958 проба зустрічається вкрай рідко. В основному це банківське золото. Ми його не особливо і приймаємо. Якщо принесуть нам в злитках, то візьмемо тільки маленький. А що нам робити з великим злитком? Пиляти?

Найчастіше клієнти приносять золото 585, 583 і 750 проби. Трапляються і екземпляри із так званим «радянським» золотом 375 проби. Його беруть по 346 гривень за грам.

Прикраси із непоправними дефектами ідуть на переплавку, решту ювелірні майстри приводять до ладу і віддають в магазини, з якими співпрацюють мережі ломбардів. Тому на вітрині - старі сережки, каблучки і браслети уже з бирками — мов нові.

Ціни в таких ювелірних стоках — на порядок нижчі, ніж у звичайних магазинах. Наприклад, один грам золотого ланцюжка 765 проби в магазині-партнері ломбарду коштує 880 гривень, в той час як у бюджетній крамниці по сусідству ціна складає 1200-1300 гривень.

Різниця в ціні вражає. Може, і собі браслетик глянути?

Продовження циклу читайте у статті Податок на бідність: «Швидкі кредити» дають майже усім, але під які умови до кінця не кажуть

Оцінка статті на цей момент: +3/-0
Читати Не читати Коментувати
 
 

Коментарі 0

Для того, щоб писати свої коментарі, залогіньтесь! Якщо ви не маєте логіну, тоді спочатку зареєструйтесь, щоб його отримати!