«Розвивалки» у Канаді: плавання, хокей, скаути. Ще можна вивчати магію у школі

Оцінка статті на цей момент: +1/-0
Читати Не читати Коментувати
  • 2657 Перегляди
  • 0 Коментарі
  • 07/03/2017Дата публікації

На 250 тисяч мешканців міста Гатіно, Канада - 4 великі муніципальні басейни і ще пару менших за розміром. У всіх них є години "вільного купання" - приходь і плавай скільки завгодно. Якщо мешканець міста (і маєш відповідну картку) - то безкоштовно, а якщо без картки - то кілька доларів. Як мінімум у 3-х місцях - крім великого басейна є ще й маленький, для дітей від кількох місяців до 7 років. Звісно ж, діти там купаються з батьками. Бігають, повзають, намагаються плавати.

Розповідає: Євген Лакіський, Гатіно, Квебек, Канада.

В Україні часто додаткові заняття для дітей перетворюються на шалений марафон для батьків: плавання, футбол, шахи, гітара. Як усе встигнути ще й вивчити уроки!? Тому ми вирішили дізнатися, як додаткові дитячі заняття організовані в Канаді.

Проблема ж у тому, що діти мають навчитися плавати по-справжньому. Отже, місто зорганізувало відповідні курси. Зайняття - з кінця вересня до початку грудня і з кінця січня - до квітня (за кожен такий період - десь 53$ за дитину; це дешево).

Понеділок на початку грудня. 17:59. Кілька сотень батьків міста Гатіно дивляться на екрани комп'ютерів: за хвилину почнеться запис на плавання!

Але бракує місць, особливо на початкові рівні. Тому, запис проводиться у дві хвилі: у перший день, з певної години, записуються усі бажаючі. Потім - перерва на кілька тижнів. І потім друга (і остання) хвиля - у разі якщо залишилися вільні місця або хтось відмовився.

Але найпотрібніші курси з найзручнішим розкладом розбирають у перші пару годин першої хвилі. Хто не встиг - той спізнився.

Зайняття проходять толково і весело. Тренери - молодь, або й підлітки. Звісно, усі зацікавлені у тому, щоб ходити регулярно. Але якщо комусь довелося пропустити - то значить були причини. А якщо дитина походила пару разів і більше не з'являлася - то що ж тут поробиш, її відраховують.

Чув, що в Україні дітей не пускають до басейну без довідки від лікаря. Тут таке нікому не спадає на думку (тим більше, що лікарів бракує).

Хокей як спосіб існування. Як і баскетбол з волейболом

Коли дитина грає у хокей, то батьки забувають що таке спокій. Тобто, батьки і так не знають, що таке спокій, але з хокеєм вони увесь час на колесах. Чим старший їхній хокеїст і чим серйозніше ставиться до гри - тим більше біганини (а радше їзданини).

Те, що тренування як мінімум два рази на тиждень - то ще нічого. Те, що хокейний інвентар коштує дорого - то таке. Але у хокеї бувають змагання. І бувають вони у різних містечках провінції (або й провінцій). Часто батькам доводиться сідати на машину і везти дітей за кілька сотень кілометрів засніженими дорогами.

Сам я з цим близько не зіштовхувався, бо в нас по суботах , українська школа, на хокей часу не залишається. Але деякі колеги мали багато що розповісти.

Взагалі, командний спорт - це серйозно. Шкільні команди баскетболу і волейболу вимагають, щоб дитина вже мала певну підготовку. Там теж є тренування і змагання, хоч і менш інтенсивні, ніж у хокеї. Якщо хтось регулярно пропускає чи порушує дисципліну - виключають з команди.

Зате заняття з футболу для початківців, від місцевої організації футболістів-любителів, - повна лафа. Діти не стільки грають, скільки вчаться техніці гри. Ну а потім, якщо хтось навчився, зацікавився і хоче до справжньої команди - то вже інша річ.

Як стати чарівником і знімати фільми?

Пару років тому до нашої початкової школи добралася неприбуткова організація -Dimension Sportive et Culturelle (https://www.dimensionsportive.com/), що пропонує додаткові курси практично зі всього, що цікавить дітей.

В асортименті - заняття з магії, театру, малювання мультиків, уроки для "юних науковців" тощо. Є навіть заняття з кінематографії: наприкінці семестру діти знялися у саморобному фільмі.

Фільм був гостросюжетний: діти ночують у школі, випадково викликають привидів і борються з ними решту фільму. Юні актори були у захваті.

Усе це - за відносно помірну ціну. Організація присутня у багатьох школах, у різних містах Квебеку. Щороку, нею користуються коло 15 000 дітей. Організовано усе ідеально: більшість занять проходить у робочі дні, під час шкільних перерв. Вчителів наперед попереджають, хто з їхнього класу де записаний, аби вони могли нагадати дітям куди і коли йти.

Скаути

Скаути - це чудово. Діти збираються раз на тиждень, ввечері. Як правило, у орендованому спортзалі якоїсь школи. Діти грають, зав'язують вузли, вчаться дисципліні і відповідальності тощо тощо. У них - зелені сорочки, жовті краватки, цікаві нашивки і сильна організаційна ідентичність (якому ж 8-10-річному хлопцеві це не сподобається?). Щотижня діти рвуться на скаути!

Скаути 5 - 7-ми років

Пару разів на рік - табір. Кілька днів на природі, у хатинках. У кожного такого виїзду - своя тема: одного разу діти бачили сніжну людину (щоправда здалеку), у іншому таборі - інопланетян, а якось влітку спілкувалися з душами вовків зі старовинних індіанських легенд. Коротко кажучи - в вихователів багато енергії. Хтось з батьків пожартував: "Сніжна людина тепер реальніша від Діда Мороза".

До речі, усі вихователі - волонтери. Працюють безкоштовно, "за ідею". У дитинстві вони й самі були скаутами і залишилися ними на ціле життя. Дехто їздить на усі збори з новонародженими немовлятами.

Але хоч вихователі й волонтери, але оренда спортзалів та таборів однаково коштує гроші. Тому участь у скаутах коштує батькам по кілька сотень на рік.

Плюс - самофінансування. Восени дітям видають по 10 календарів на кожного; їх треба продати - або на вулиці, або ходячи по хатах. Деякі скаутські загони продають ще й яблука чи шоколадки.

Мовне питання у франкофонному Квебеку вирішують просто: у двомовних районах є дві паралельні скаутські мережі - франкомовна і англомовна.

Літні табори: одноколесний велосипед і вивчання мов

За канадськими та квебекськими законами, дітей до 12 років не можна залишати самих, без нагляду. Але що робити під час шкільних вакацій? Літні вакації - пару місяців, а відпустка в більшості батьків - два-три тижні на рік...

Отже, існує система літніх таборів. Переважна кількість з них - приватні. Зранку (після 7-ї) батьки привозять дітей, а ввечері (до 18-ї) забирають додому. У більшості випадків дитині треба дати з собою бутерброди на обід.

Ось два табори, які я бачив зблизька:

1) Вчитель фізкультури з багаторічним стажем вирішив відкрити власний бізнес - спортивний табір. Щоліта орендує спортзал у школі. Набрав помічників у віці від 15 до 20 років. У кожного з них - свій псевдонім:

- Як тебе звати? - спитали ми в перший день у бородатого хлопця, що стояв на вході.

- Чубака, - відрекомендувався той.

Від цього у батьків - легкий шок, який потім швидко зникає. Адже у таборі дітям добре, вони рвуться туди щовакацій. Одну групу веде дівчина на ім'я Грейпфрут, іншу - Мауглі, третю - Доктор Пеппер...

У таборі діти цілий день грають у спортивні ігри - від катання на канаті, до їзди на одноколесному велосипеді. Раз на пару тижнів (за окрему платню) дітей можна залишити на ніч, ночувати у наметі. Це для них не менш цікаво, ніж купатися у басейні.

Табір діє не тільки влітку, а й на інших канікулах - восени, взимку, навесні. Тиждень коштує коло 150 $ на дитину.

2) Якщо ваша дитина франкомовна, вам, напевно, хочеться, щоб вона покращила англійську. А якщо англомовна - то французьку. Ну, а якщо дитина вже двомовна, то чому б не вивчити іспанську?

Так міркували люди, що започаткували табір "Les petites molécules en action". Дітей розбивають на групи за віком і рівнем володіння мовою. Цілий день вони грають - але роблять це тою мовою, яку намагаються вивчити.

Про це дбають виховательки - привітні дівчата-студентки (хлопців-вихователів там мало). Є "англійські" групи, є "французькі", а "іспанська" - тільки одна. Щотижня, у п'ятницю ввечері, - спектакль: кожна група готує сценку; кожна дитина має сказати бодай кілька слів "чужою" мовою. У залі, на розкладних стільцях, сидять глядачі - батьки та інші родичі.

У кожен з цих таборів можна записатися хоч на тиждень, хоч на два, хоч на ціле літо. Припустимо, якщо ви взяли тиждень вакацій на початку липня і ще два тижні - у серпні, можна записати дітей лише на проміжок між ними. Також можна скомбінувати кілька таборів за одне літо: три тижні діти займаються спортом, а ще два - вчать англійську.

А є ще кулінарний табір при продуктовому супермаркеті: цілий тиждень діти вчаться готувати. Є артистичний табір, де готують музичні спектаклі (але там дорого, та й далеко від дому). Є табір при яхт-клубі, де діти вчаться ходити на вітрильних човнах. Та й при школі є табір...

Ваші гроші, ваші податки

Кажуть, що Канада - "соціалістична країна", а Квебек - "найсоціалістичніший з усіх провінцій". Ще б пак: безкоштовна медицина, дешеві дитячі садочки, найдешевша на континенті вища освіта... Але цей "соціалізм" не поширюється на дитячі заняття. І якщо дитина і у скаутах, і у гуртках, і на плаванні, і у літніх таборах - ціна виходить дуже помітна. І людині з низькою зарплатнею усе це потягнути не легко, а то й неможливо.

Але є один позитив - податкові кредити. Раз на рік, кожен дорослий мешканець Канади має заповнити податкову декларацію. Гроші, витрачені на дитячі гуртки, табори, "продльонку" тощо можна задекларувати - і це трошки зменшить податки.

Оцінка статті на цей момент: +1/-0
Читати Не читати Коментувати
 
 

Коментарі 0

Для того, щоб писати свої коментарі, залогіньтесь! Якщо ви не маєте логіну, тоді спочатку зареєструйтесь, щоб його отримати!