У лікарні вимагають гроші? Викликаєте поліцію і послуги стають безкоштовними. Перевірено. (Вагітність у поліклініці. ЧАСТИНА 3)

Оцінка статті на цей момент: +1/-0
Читати Не читати Коментувати
  • 62404 Перегляди
  • 1 Коментарі
  • 11/04/2016Дата публікації

Вагітна пацієнтка мовчки лежить на кушетці. Зліва від неї біля столу, повного страв, жують бутерброди і спілкуються четверо лікарів. У кімнаті – густий запах смаженого м’яса і кави. Вікно навпроти пацієнтки навстіж відчинене – медсестра вирішила провітрити палату, щоб запах їжі вивітрився. А на вулиці – 8 градусів морозу.

Медичні послуги перевіряла: Любов Величко

Попередні пригоди у поліклініці читайте тут:

«У нас свої закони»: побори, черги, хамство. Вагітність в українській поліклініці. Як стати на облік (ЧАСТИНА 1)

Жесть у поліклініці: ЧАСТИНА 2. "Я занята! Через две минуты зайдешь!"

Нахабство як звичка

- У кого це сьогодні День народження?, – з усієї сили намагаюся не видавати свій гнів, зайшовши до кімнати у пошуках медсестри.

- Ні в кого. Ми снідаємо. Бо ж з восьмої ранку на роботі, вдома не встигаємо.

Через два місяці я зустріла цю нещасну вагітну жінку у пологовому будинку. Виявляється, через такі «провітрювання» вона простудила спину і ще кілька тижнів мучилася від болю. Бо мовчки терпіла нахабство лікарів.

А мій терпець після п’яти місяців боротьби за свої законні права у поліклініці врешті урвався. Рука сама тягнеться до телефону – щоб поскаржитися на недбалих медиків.

І тут виникає питання - куди ж найефективніше скаржитися?

Якщо загуглити фразу «гаряча лінія медпослуги», інтернет видасть десятки різних номерів та е-мейлів держустанов та громадських організацій. Та коли постає питання ефективності, потрібно перевіряти все на практиці. І в третьому триместрі вагітності у мене випала така нагода.

Під час чергового візиту до жіночої консультації, гінеколог дала мені направлення на ультразвукове дослідження в пологовий будинок №2, що в місті Києві.

- Це обстеження буде для мене безкоштовним?, - запитала я у лікаря.

- Звісно. Це ж державний медзаклад, - запевнили мене.

В кабінеті УЗД мене зустрів молодий лікар та медсестра. Апарат допоміг визначити, що моя вагітність проходить з ускладненнями і необхідна термінова госпіталізація. Але у пологовому будинку №2 про безкоштовність медичних послуг нічого не чули:

- Ви ж в курсі, що за УЗД треба заплатити?, - запитала медсестра, коли я попросила дати мені задокументовані результати дослідження.

- Тобто?, - після багатьох місяців ходіння по кабінетам поліклініки я все ще не перестаю дивуватися нахабності лікарів.

- Безкоштовно ми надаємо цю послугу лише тим жінкам, які перебувають у нас на стаціонарі. Вам доведеться заплатити 300 грн. - Безапеляційно пояснила жінка.

- Але… Якщо я не можу заплатити?

- Тоді документ ми вам не віддамо, - медсестра стиснула в руках заповнений бланк так, наче я збиралася забирати його силоміць.

- Уявіть, що ви прийшли до мене додому і пофарбували мені стіни, а я відмовляюся вам платити. Хіба так можна?, - надав залізний (на його думку) аргумент лікар.

Адекватність даного діалогу стала під питання. Зайвий раз нервуватися мені не можна. У мене двійня. І найбільше в цій ситуації мене приголомшила навіть не нахабність, а нелюдяність цих двох осіб у білих лікарняних халатах.

Адже вони бачили невтішні результати дослідження.

Вони знали, що без цього документу я не зможу бути госпіталізована, щоб отримати належне лікування.

Вони усвідомлювали, що життя двох крихітних діток - під загрозою.

Але бажання заробити 300 гривень виявилося сильнішим.

Щоб покласти край нахабству, я вирішила звернутися у три інстанції: на «гарячу лінію» Міністерства охорони здоров’я, до Департаменту охорони здоров’я Київської міськадміністрації, а також до поліції.

Враховуючи той факт, що розмова про вимагання грошей за довідку проходила у кабінеті без свідків, я розуміла, що довести вину медиків буде дуже складно. Саме через безнадію рідко хто із майбутніх мам, які потрапляють в аналогічну ситуацію, звертаються за захистом до профільних офіційних держструктур.

А я вирішила спробувати. Адже для працівника державної медустанови ударом по репутації є уже сам факт приїзду до нього людей у формі після скарги пацієнтки про вимагання грошей (а за це, між іншим, згідно із законом, можна на кілька років загриміти за грати).

Перевірка «згори» (коли мова йде про реагування на скарги профільним державним відомством) – теж страшний сон для працівників бюджетної сфери: про такі справи миттєво стає відомо всім колегам по цеху, включаючи головного лікаря. І розмови на тему «як до Олександра Григоровича приїжджала поліція», як не крути, виконують неабияку виховну функцію.

Поліція відкрила справу

Для початку я зателефонувала у «102» і коротко розповіла про ганебну поведінку лікарів. Патруль приїхав до пологового будинку через 15 хвилин. Мене уже на місці не було, тому із поліцейськими я зустрілася через кілька годин уже у райвідділку.

- Ви – молодець, що звернулися до нас. Про корупцію у пологових будинках знають усі, але чомусь майже ніхто не заявляє про це у поліцію. От і почувають себе медики абсолютно безнаказанними, - підбадьорив мене патрульний поліцейський Андрій.

За його словами, я – перша, хто за час його служби зателефонував із заявою про вимагання грошей працівниками державного медзакладу.

- Ви б бачили вирази обличчя медперсоналу, який нас побачив у коридорах. Ми там добряче всіх налякали. А у того молодика, який вам робив УЗД, руки тряслися, - розповів поліцейський.

Опинившись у райвідділку для надання свідчень, виявилося, що жінка-слідчий, яка взялася за мою справу, народжувала в пологовому будинку №2.

- У мене теж вимагали благодійні внески, натякали, що без грошей ніхто мною серйозно займатися не буде. Мені на допомогу прийшов чоловік (він теж працівник поліції) і жорстко поговорив з ким треба. Але навіть я не наважилася написати заяву, - поділилася гірким досвідом Оксана Патченко.

Ми зі слідчою знайшли спільну мову і дві години говорили, як старі добрі знайомі. Жінка підтвердила слова Андрія – вагітні мовчать про моральні знущання над ними, і тим паче про випадки корупції.

Моя наполегливість була недаремною - проти лікаря та медсестри було порушено кримінальну справу за статтею «вимагання».

Київська мерія шле відписки, телефони МОЗ не відповідають

Набагато скромніше відреагували на мою скаргу (озвучену по телефону «гарячої лінії») у Департаменті охорони здоров’я КМДА: через два тижні я отримала листа на двох сторінках зі звітом про проведені заходи. Якщо коротко, то відповідь мала наступний зміст:

«Після проведеного дослідження лікарем УЗД Козиренко С.Є. вам було запропоновано, по можливості, внести благодійний внесок в касу КМПБ №2. Благодійні внески громадянами України можуть надаватися виключно на добровільних засадах. Рішення надавати їх, або не надавати, залежить тільки від громадян і не впливає на якість медичної допомоги.

В подальшому у разі виникнення проблемних питань щодо надання акушерського-гінекологічної допомоги в Київському міському пологовому будинку №2, ви можете звернутися безпосередньо до головного лікаря Пехньо Тетяни Василівни, конт. тел. 432-85-71», - повідомив заступник директора Департаменту, начальник управління з організації медичного забезпечення О.Коваленко.

Таким чином, київські чиновники закрили очі на те, що без грошей мені відмовилися видавати довідку про результати УЗД. Тому звернення до КМДА в контексті притягнення лікарів до відповідальності, як на мене, – марна справа.

А от спеціалісти «гарячої лінії МОЗ» протягом півгодини вперто ігнорували мої дзвінки – слухавку ніхто не брав. «Пишите письма мелким почерком»…

Так чи інакше, уже через дві години після моїх усних телефонних звернень до мене на мобільний зателефонували з поліклініки й улесливим голосом благали прийти у приймальне відділення пологового будинку, щоб забрати результати УЗД.

- Лікар дуже просить вибачення. Будь-ласочка, заберіть заяву із поліції, - щебетав голос у слухавку.

- За документом приїде мій чоловік. А заяву я забирати не буду.

А які тут можуть бути компроміси?

Вибір пологового будинку

Згідно із законом, пацієнтка має право самостійно обирати пологовий будинок, навіть якщо її лікар-гінеколог рекомендує не той заклад, який до вподоби вагітній. Але на практиці, щоб народити не за місцем прописки, а там, де серденьку заманеться, у лікарнях встановлюється фінансовий бар’єр під назвою «благодійний внесок».

У Києві його сума варіюється від 500 до 2000 грн. Але найгірше те, що майже ніхто із пацієнток серйозно не цікавиться тим, куди ж витрачаються ці гроші. Якщо ж ви хочете, аби пологи приймав лікар, з яким ви домовилися, то ставки зростають ще на 10-20 тисяч грн. Я з лікарем не домовлялася.

Проаналізувавши матеріально-технічне забезпечення кожного медичного закладу столиці, розпитавши у медперсоналу про те, чи отримують вони які-небуть грошові надбавки від добровільних пожертвувань, і оцінивши вартість автівок головних лікарів пологових будинків, я для себе зробила простий висновок: що порядніше у пологовому будинку керівництво, то більше грошей йде туди, де вони дійсно потрібні.

Саме тому навіть зовнішній стан приміщень у різних пологових будинках одного міста разюче відрізняються. Порівняйте самі: ось фото так званої безкоштовної палати у пологовому будинку №2: 5 ліжко-місць, старі незручні ліжка, неутеплені вікна, туалет і душ – загальний на 15 палат.

При цьому, у звичайній безкоштовній палаті пологового будинку №7 усе виглядає непорівнювано краще: одномісні кімнати, свіжий ремонт, нові меблі, метало-пластикові вікна, туалет і душ – на кожні дві палати.

Все тому, що головний лікар використала кошти із благодійних внесків на ремонт приміщень у лікарні.

У лікарнях примудряються заробляти на пацієнтах двічі: спочатку беруть благодійні внески і роблять ремонт кількох палат, а потім пропонують платити орендну плату за проживання в кімнатах підвищеного комфорту – від 100 грн на день за палату з ремонтом до 5000 грн за безстрокове проживання в апартаментах квартирного типу (в них є міні-кухня, душ, туалет), в яких може жити чоловік із дружиною.

Враховуючи те, що за ліки у пологовому будинку теж доводиться платити, все виглядає так, наче пацієнт перебуває у приватній клініці.

Кожна майбутня мама хоче народжувати в гарних умовах. А українські жінки чомусь звикли до того, що без грошей до них будуть ставитися, як до пустого місця. І багато хто перед походом до пологового будинку діє за таким сценарієм:

1. Жінки читають на інтернет-форумах сотні історій про те, «кому, коли і скільки треба дати на лапу».

2. Слухають історії своїх подруг про те, як вони платили благодійні внески, і гроші лікарям: «ну, а як інакше?».

3. Приймають як належне той факт, що без грошей її на поріг лікарні ніхто не пустить (закони ж у нас не працюють!).

Можливо, саме тому, що цей алгоритм дій занадто глибоко в’ївся у свідомість українців, я не раз чула від своїх знайомих, які працюють у силових органах фрази на кшталт «заплатив за пологи – бо так спокійніше».

Що радять чиновники

Звернувшись до Відділу охорони материнства КМДА за телефоном для консультацій (044) 279-15-76, у мене склалося чітке враження, що чиновники просто таки агітують платити хабарі лікарям. І між рядками просять забути про свої законні права:

- Якщо ви не проживаєте у тому районі, де знаходиться пологовий будинок, вам потрібно буде заплатити благодійний внесок. Його розмір вам не мають права озвучувати. Але… якщо ви не дасте гроші, то за який кошт лікарня буде вас обслуговувати? Почитайте ЗУ «Про благодійну діяльність» і Постанову Кабміну №1222 про порядок отримання добровільних благодійних внесків бюджетними установами. Хіба ви не знаєте, що заклади охорони здоров’я у нас на самофінансуванні?

- Але ж у законі написано, що благодійні внески є добровільними, а не обов’язковими. Виходить, що якщо я відмовлюся платити благодійний внесок, мені не мають права відмовити у наданні медичних послуг…

- Ну, ви хіба не розумієте, що в країні відбувається? Підійдіть до головного лікаря з обмінною картою, і вас приймуть на його розсуд, якщо будуть місця.

Здається, оператор щойно начхала на Конституцію України.

Я вирішила дати шанс не червоніти за державу інших спеціалістів держорганів. Втім, приміром, «гаряча лінія» Департаменту охорони здоров'я (044) 278-41-91 виявилася холодною і неприступною. Півгодини на мої дзвінки вперто ніхто не відповідав.

Зате цього разу мені пощастило додзвонитися за телефоном «гарячої лінії» Міністерства охорони здоров'я 0 800 801 333!

- За деякі ліки вас можуть попросити заплатити. Це залежить від рівня фінансування конкретної лікарні. Але сплачувати благодійний внесок не обов’язково. Якщо вам кажуть, що місць у лікарні немає, як варіант, можете приїхати у кареті «швидкої».

В такому випадку вам відмовити у прийомі не можуть. Якщо будуть відмовлятися надавати послуги, звертайтеся до нас, будемо фіксувати скаргу, - розповів мені оператор, який представився Сергієм.

Так-так, я вже перевірила, як МОЗ уміє фіксувати скарги…

Як стати на облік у найкращий пологовий будинок

Раз на тиждень у кабінеті головного лікаря пологового будинку – аншлаг. Жінки, які хочуть підписати із лікарнею обмінну карту (медичну карту, в яку заноситься вся інформація про перебіг вагітності), стоять у черзі по кілька годин. Хоча сама процедура підпису триває близько хвилини.

Правда, вона зазвичай платна. Приміром, у пологовому будинку №7 за місцем прописки підпис головного лікаря коштує 1000 грн, а для немісцевих – 2000 грн.

Ознайомившись із космічними цінами на ліки, я вже знаю, на що можу з користю потратити ці дві тисячі. Витрачати їх у таємничу касу медзакладу в мої плани не входить, адже попри всі досягнення у ремонті клініки публічного звіту з їх використання немає ніде.

Зазвичай обмінну карту підписують на 36-му тижні вагітності. Я вирішила розвідати обстановку, і за кілька тижнів до цього строку пішла до головної акушерки пологового будинку №7.

- Я хочу народжувати у вашому перинатальному центрі. Чула, що у вас найкращі спеціалісти, - почала я розмову у кабінеті.

- Так, лікарі у нас чудові. Але вам потрібно сплатити благодійний внесок, - відповіла та.

- А без грошей не можна? Я дуже не люблю, коли в мене вимагають плату за безкоштовні послуги, – одразу починаю злитися і дзвонити в усі дзвони.

- Ні-ні, це не обов’язково. Приходьте рівно за два тижні, і я вам підпишу обмінну карту, - м’яким голосом заговорила лікарка, і продиктувала номер свого мобільного. - Телефонуйте, якщо будуть питання.

Як показав мій досвід, щоб відбити бажання лікарів вимагати гроші у пацієнта, потрібно прямо заявляти про наслідки такої поведінки – зверненнями в правоохоронні органи та до преси.

При цьому, розмову потрібно фіксувати на диктофон (а ще краще – на відеокамеру свого мобільного), і спілкуватися при свідках (в ідеалі – розмовляти у присутності свого чоловіка або мами).

Для скандалістки медперсонал скоріше зробить виняток, бо не захоче мати зайвих проблем. За моїми спостереженнями, чим частіше і впевненіше я заявляла про свої права, тим з більшою увагою до мене ставилися лікарі. Але поки так само не будуть робити всі вагітні жінки, мода на хамство у медиків навряд чи мине.

Та, як я вже писала у попередніх статтях, корінь проблеми криється у не правильній організації системи лікарень і поліклінік. І за реформи тут ніхто ще і не думав братися.

TEXTY.ORG.UA — незалежне видання без навʼязливої реклами й замовних матеріалів. Щоб працювати далі, нам потрібна ваша підтримка.

Будь ласка, повідомте нам про ваш внесок на пошту texty.org.ua()gmail.com

Оцінка статті на цей момент: +1/-0
Читати Не читати Коментувати
 
 

Коментарі 1

Для того, щоб писати свої коментарі, залогіньтесь! Якщо ви не маєте логіну, тоді спочатку зареєструйтесь, щоб його отримати!

Корінь проблеми у бюджетній медиціні, на яку у України немає коштів.
На бюджетні кошти звичайна лікарня та поліклініка не може лікувати, тільки справки (обмінні карти) давати.
Тому якщо щось десь працює, то головврач по факту приватизував заклад. Форма - благодійний фонд, аренда приміщень афільованих закладів. Брати кошти через касу немає сенсу, вони йдуть у спецфонд бюджету, а не цій лікарні.
Вимагати, щоб головврач це робив за 4000гр зарплати безглуздо, ясно, що він з того фонду і собі бере.
Коли все протиприродньо, то не може бути правильної легальної роботи