ЛГБТ-квест у Львові: як поводилися влада, церква і лідери громадської думки, коли більшість била меншість

Страх і ненависть

12 березня організатори Фестивалю рівності опублікували анонс своїх заходів у Львові на 19-20 березня, проілюструвавши цю насичену програму фоткою радісної і дружної компанії хіпанів.

Наступного дня ця фестивальна програма була передрукована основними регіональними ЗМІ.

Бійка в Львові стала несподіванкою для решти України. Фото Юрко Дячишин

Перший анонс ZaxidNet, яке зараховують до ресурсу міського голови. Усі видання робили наголос на квесті, яким мав би відкритись фестиваль.

В той же день розпочинався «бунт у соцмережах», спрямований проти «гей-параду». Цей віртуальний бунт завершився вже відомими подіями в реалі.

Як стверджує організатор фестивалю Олена Шевченко, вона надіслала міському голові Львова інформацію про фестиваль та прохання про офіційну підтримку 25-го лютого. Це звернення зареєстровано 29-го лютого. Відповіді організатори не отримали і спокійно готували собі свій захід. Львівська міська рада почала реагувати вже тоді, коли почався славнозвісний «бунт».

Все почалося з хіпівської фотки, якою організатори Фестивалю анонсували свої заходи

15 березня радикали починають погрожувати учасникам запланованої акції. Про це написав ZaxidNet під заголовком "Ультраправі радикали залякують організаторів Фестивалю рівності у Львові".

У статті зазначалося, що клуб Underground та Музей Ідей відмовилися пускати до себе фестиваль, оскільки отримали погрози від радикальних організацій.

У ній було наведено слова з допису в соціальній мережі однієї з організаторів Фестивалю Рівності, Олени Шевченко:

«До нас приходили погрози від організацій «Бандерівець», «Біла нація» та «Свобода». Через погрози ми написали листа до львівської мерії та скерували запит до поліції із проханням гарантувати учасникам фестивалю і квесту безпеку. Наразі відповіді ні від поліції, ні від мерії нема».

За словами організаторів, інші місця після цього випадку відмовляли також. Музей ідей, Underground та готель «Львів» відмовилися виконувати вже оплачені послуги.

Інші вісім фестивальних локацій посилались на вже складений графік, відсутність вільних приміщень та інші "робочі моменти".

Організатори також зверталися до Поліції охорони та приватних охоронних фірм та отримали відмову. Зрештою охорону довелося везти з Києва.

Цього ж дня відбувається сесія Львівської міської ради. З трибуни виступив голова всеукраїнської громадської організації "Сокіл", боєць батальйону спецпризначення «Січ», активіст об’єднання комбатантів-«свободівців» «Легіон Свободи» Юрій Черкашин.

Він озвучив звернення громадських організацій, де були погрози на адресу Фестивалю Рівності та міської влади. Були анонсовані "адекватні, але підкреслено радикальні дії" і "силове розв'язання даної ситуації".

(фрагмент 1:31:45 - 1:38:24).

Наводячи список громадських організацій, які підписали звернення до міського голови міста Львова Андрія Садового з вимогою заборони акцій Фестивалю Рівності, Юрій Черкашин анонсував підтримку солдат Збройних Сил Української Армії, які, проте, не підписували цього звернення, за виключенням штурмової роти добровольчого батальйону "Карпатська Січ".

Натомість серед підписантів згадувалися націоналістичні організації і представники футбольного фанатського руху.

Черкашин закликав владу «законними методами не допустити проведення цього дійства».

Цитата: «У противному випадку дії громади міста Львова; дії солдат Української Армії, які зараз перебувають тут; дії організованого націоналістичного руху, будуть адекватними, але підкреслено радикальними. Ми зробимо все, щоби не допустити проведення цього дійства у нашому місті.»

Секретар міської ради Анатолій Забарило запевнив Черкашина і депутатів, що позиція міського голови і міської ради є чіткою і зрозумілою, а «місто не толерує під час проведення Великого Посту та війни таких заходів. І після Великого Посту так само».

В перекладі з депутатської слова секретаря ради найпрогресивнішого міста країни означають "Львів нетолерантний завжди".

Усі питання про інтерпретацію таких висловлювань, які цілком можливо, що сприяли загостренню ситуації, залишаються без відповіді.

До складу Львівської міськради входять фракції наступних політичних сил: "Самопоміч", Блок Порошенка, "Укроп", "Народний контроль", Українська галицька партія, "Громадянська позиція".

Чіткі позиції у сприйнятті насильства лунали зі сторони депутатів від Свободи, Укропу, Громадянської позиції та Української галицької партії.

Більшість депутатів мовчки сприйняли цей виступ, не було ані натяку на інше трактування ситуації, що складається.

В день, коли стало зрозуміло, що літературні читання, фотовиставка та кіноперегляди Фестивалю на грані зриву, львівські депутати провели в соцмережах "літературний флешмоб", присвячений старту програми "Львів - місто літератури ЮНЕСКО".

18-го березня, п’ятниця. Організатори фестивалю просять Національну поліцію їх захистити. Паралельно вони направляють у Львівську міськраду заявку про проведення акції на проспекті Свободи перед Оперним театром.

Ввечері того ж дня з’явилося звернення ВГО «Сокіл» та ще ряду організацій. Автори звернення закликали противників ЛГБТ зібратися в той же час і в тому ж місці, що й прихильники ЛГБТ. Інформація про місце та час на той момент ще не розповсюджувалася публічно.

Львівська ж поліція на прохання надати учасникам фестивалю охорону відповіла іншим проханням. Правоохоронці попросили міськвиконком і суд заборонити усі фестивальні акції.

О 18:00 в п’ятницю суд мав вирішити дозволяти чи не дозволяти ЛГБТ-спільноті і її противникам збиратися на вулицях. Але засідання розпочалося на дві години пізніше.

Противники фестивалю вдалися до тактики затягування і рішення про заборону всіх акцій протягом вихідних 19-20 березня суд вручив сторонам вже 19-го лютого вранці.

Цей прийом старий, як Кучма. Коли влада хоче щось заборонити, вона знаходить агресивних противників запланованої події, які теж несподівано хочуть зібратися в той самий час і в тому самому місці. Далі суд, аби чого не вийшло, забороняє збиратися усім.

До залу суду прийшли молоді люди традиційного для правих вигляду. Вони поводилися мирно, але на смерть перелякали ЛБГТ-спільноту. У фейсбуці випливли емоційні пости про «нациків».

Праві лякали організаторі фестивалю, мовляв «чекають на своїх друзів».

До суду прийшли депутати від фракції «Укроп», лідер громадського формування Варта-1 Ігор Зінкевич та Самооборони львівського євромайдану Любомир Босаневич, аби засвідчити, як сказав Любомир, що вони «проти збочень».

Далі ми побачимо, як Босаневич знаходиться на стороні нападників, яких він пробує стримати від нападу на поліцію. Ігор і Любомир відомі громадській думці як «рятівники міста» під час ночі гніву 18/19 лютого 2014 року.

Тоді вони переконали ватаги радикалів більше не громити офіційні установи, а з квітня минулого року Ігор став працівником штабу міського відділу МВС. Цього разу вони стали однозначно на сторону тих, від яких нібито захищали місто два роки тому.

19 березня, субота. Фестиваль рівності відкрився вранці в готелі «Дністер». Усі заходи проводилися за закритими дверима, а про місце проведення організатори публічно не повідомляли. За якийсь час до готелю почали сходитися молоді люди в балаклавах, за різними даними їх спершу було небагато. У фейсбуці знову поширилися дописи про нациків і відсутність належної безпеки.

До готелю прибула поліція і просила хлопців розійтися. За 23 хвилини до реєстрації поліцією повідомлення про замінування готелю «Дністер» (о 14:40) на пабліку Варти-1 від одного з членів спільноти з’явився заклик «підтягуватися» до готелю, де відбувається «права блокада збіговиська ЛГБТ».

Далі кількість людей в балаклавах оцінюється від сотні і більше. До готелю прибув спецназ і т.в.о. Начальника ГУ Національної поліції у Львівські області Дмитро Загарія.

Пів на п’яту розпочалася евакуація. Учасників фестивалю провели в поліцейські автобуси, вже тут у них полетіли петарди, каміння та інші предмети, а коли автобуси від’їхали кілька десятків метрів у сторону Скверу навпроти Собору Св. Юра, там на них чекала засідка. Поліції вдалося вивести учасників в безпечне місце. Далі в соцмережах з'являється інформація про поодинокі напади в центрі міста, проте до поліції ніхто не звертався.

Звернемо увагу на партію «Свобода» та її «молодіжки», які завжди готові взяти участь у бійці. Цього разу вони самі не билися, а накручували людей у соціальних мережах, також зосередилися на механізмі штучного затягування і судової заборони. А за результатами спостерігали з комп’ютерів і телефонів, прямих закликів йти під готель не поширюючи.

Історія з квестом з ЛГБТ-квестом показала, що місцевій владі начхати на права і свободи людини, як і будь-яким іншим органам влади в Україні. Нікого не хвилювали зігування перед готелем «Дністер», як і заклики до нападу на мирних ЛГТБ-активістів.

Фото з «зігами» віднайшли в соцмережах самі активісти, ви можете їх побачити знайшовши посилання на праворадикальну групу «Misanthropic Division» , яку пов’язали з Цивільним корпусом «Азов».

Праві зігують

Поліція не виконала рішення суду, про яке сама ж просила, а виконком міської ради, подаючи позов послався на рекомендацію тої ж поліції. Так само, судячи з коментаря т.в.о. начальника ГУ Національної поліції з Дмитра Загарії Громадському телебаченню, він так і не зрозумів, чому він мав затримувати нападників.

По-перше, він не бачить жодних порушень в їх діях, а по-друге, своє завдання він бачив у тому, щоб не допустити масової бійки. І він думає, що свої завдання виконав.

20 березня

Після повернення з відрядження міський голова Андрій Садовий заявив, що обидві сторони були учасниками «добре спланованої операції». Відповідальність за те, що відбулося, він поклав на голову ОДА Олега Синютку, свого колишнього заступника, та поліцію.

Тим самим Садовий ставить знак рівності між тими, кого побили, і тими, хто побив.

Ставлення УГКЦ

16 березня на Youtube-каналі "Католицький Оглядач" з'являється відео під назвою "Кава з цинамоном 12 - Про плановану у Львові ЛГБТ-провокацію", де Отець Віталій Барабаш повідомляє Отцю Оресту-Дмитру Вільчинському про те, що у Львові має відбутися "гей-парад".

"Якщо той парад пройде всьо шито-крито гладко, то російська преса буде кричала "О, дивіться до чого дожилися в Україні!", - відповідає його співрозмовник. У цьому відео вже озвучено кілька тем, які стануть центральними для подальшого нерозуміння ситуації довкола Фестивалю Рівності.

Наступного дня, 17 березня опубліковано відкритий лист львівського Митрополита Ігоря до міського голови Львова Андрія Садового. Цього ж дня цей лист як позиція УГКЦ зачитано з трибуни Львівської міської ради на початку пленарного засідання отцем Павлом Дроздяком, штатним священним міськради.

Післясмак

Більшість громадських дискусій на рівні міста завершилася перепалками в соціальних мережах. Умовно «ліберальна» частина дискутувала в сегменті, чия це провокація, і підтримувала висловлювання, повторені в заяві Садового про змову і провокації. Події показали, що якщо у Львові і є лібералізм, то його сповідують слабкі і боягузливі.

В дискусіях варто відзначити цікаву думку: організатори Фестивалю хоч і мешкають у Львові, але не орієнтуються у суспільному житті міста і свідомо чи несвідомо обрали стратегію на конфронтацію.

У цьому також є раціональне зерно – серед організаторів не було жодної людини, яка б мала навички вирішення таких складних ситуацій, а львівська молодь, яка гуртується навколо «Інсайту» та інших організацій, занадто замкнена у своїй тематиці.

Вони покладаються на формальний бренд Львова як міста толерантного та відкритого до різних культурних подій. Так само, як і до цього такий малюнок Львова був у багатьох українців.

Після того, як активні користувачі львівського фейсбуку виявили, що історія з ЛГБТ-фестивалем не звичайна місцева бійка, потроху приходить усвідомлення про масштабність проблеми.

Реальні праві активісти трошки вичищають свої гомофобні пости в соціальних мережах, відтак в Інтернеті найбільш агресивними залишаються пости у віртуальних праворадикальних спільнотах, які й фокусують увагу виключно на них.

Риторика медіа робиться більш м’якою. З’явилося два відкриті листи, один – до міського голови Андрія Садового із закликами засудити дії радикалів та піти на діалог з «активістами, які були змушені втекти зі Львова, фактично, з ЛГБТ-спільнотою.

Перший підписують усі умовні ліберали, а більшість підписантів розуміють, що це більше спокута, а не стійка з прямим хребтом.

Другий, більш «камерний», стосується конкретних питань до влади:

«Як можна інтерпретувати мовчання і схвалення депутатів і секретаря Львівської Міської Ради у відповідь на анонсоване вчинення протиправних дій?

Як можна інтерпретувати витік інформації про місце проведення ЛГБТ-квесту у рамках Фестивалю Рівності, який зробив можливим одночасне подання заявок на проведення публічних акцій на проспекті Свободи і формальну заборону публічних акцій?

Як можна інтерпретувати слова про нетолерування Фестивалю в умовах, коли ще не було відомо про 6 одночасних заявок громадських організацій на проведення публічних заходів у місці проведення ЛГБТ-квесту Фестивалю Рівності?

Як можна інтерпретувати відсутність затримань нападників на готель "Дністер" та його гостей і відсутність повідомлень про розпочате слідство?

Як можна інтерпретувати коментар міського голови Андрія Садового, який, незважаючи на відсутність результатів слідства, говорить про "добре сплановану операцію" і водночас ігнорує факт бездіяльності міської влади у запобіганні проявів насильства?

Ми, як громадяни міста Львова, вимагаємо пояснити відсутність чіткої позиції і реакції з боку міської влади та Національної Поліції України».

Навряд, чи ми почуємо відповіді на ці запитання, але важливо, щоб вони були озвучені.

Львів лгбт скандал суспільство