Гроші із сміття. Біогазові установки дозволяють великим компаніям і селянам не купувати газ та електроенергію

Оцінка статті на цей момент: +2/-0
Читати Не читати Коментувати
  • 60988 Перегляди
  • 0 Коментарі
  • 28/09/2015Дата публікації

Ми прилітаємо на Кіпр, з аеропорту Ларнака їдемо до південного узбережжя острова. Серед скель, чагарників уздовж доріг часто блищать на сонці промислові заокруглі башти, мов якісь новітні храми. Це - енергетичні станції, що виробляють газ - біометан. На ньому можна виробляти електроенергію й обігрівати оселі. Потрібно не багато відходів м'ясних і рибних цехів, тобто кров, субпродукти, жир; молочна сироватка; лушпайки картоплі й узагалі майже будь-яка органіка.

Автор: Ігор Петренко

Біогаз - аналог природного блакитного палива, що качається з надр землі. А біогазова станція – такий собі промисловий «самогонний апарат», тільки жене він не етиловий спирт, а біометан. Сировиною-брагою для нього можуть бути технічні культури (ріпак, верба), гній тварин, будь-який жом - буряковий, ягідний, овочевий, а також солома або очерет.

На Кіпрі біогазові станції працюють на відходах численних туристичних баз, а також на місцевій сільгоспсировині, оскільки в аграрному господарстві острова задіяно близько 25 % економічно активного населення -- приблизно така ж частка, як і в Україні.

А взагалі у Євросоюзі їх понад 15 тис., більшість у Німеччині - приблизно 10 тис. Це установки різного калібру – від великих заводів біометану до апаратів на фермах.

В Україні біогаз теж зручно видобувати - умови у нас навіть кращі, ніж на Кіпрі або в Німеччині, й сировини ніяк не менше. Біогазові установки в Україні почали вималюватися на обрії лише 12 років тому. Першу біогазову станцію «Агро-Овен» побудувало підприємство в Магдалинівсьскому районі на Дніпропетровщині в2003 році.

20 на всю Україну

Сировиною там служать відходи місцевого м'ясокомбінату. А про останні досягнення в області вітчизняної біоенергетики нам розповів член правління Біоенергетичної Асоціації України, заступник директора науково-технічного центру «Біомаса» Юрій Матвєєв.

Нещодавно почав працювати великий біогазовий завод на буряковому жомі потужністю 2,38 МВТ у селищі Рокитне Київської області. Після виходу на задану потужність він забезпечить потреби в енергії близько 800 індивідуальних домогосподарств.

Ініціатор проекту обіцяє до 2019 року побудувати ще 60 таких же заводів: це, як вважають у корпорації, не лише екологічно, але й прибутково. У червні цього року голова Івано-Франківської ОДА Олег Гончарук домовився з німецькими інвесторами компанією «Наваро Біоенерджі» про будівництво на Прикарпатті у селищі Городенка крупного заводу з виробництва біопалива. Звучать реляції прес-служб, мовляв, «завод стане одним із найбільших у світі. Він вироблятиме 48 млн м куб. біометану, а його сумарні виробничі потужності становитимуть 60 МВт».

У Біоенергетичній Асоціації України серед найбільш вдалих у цій сфері називають проект «Української Молочної Компанії». Ця компанія у Згурівскому районі на Київщині утримує близько 4 тис. корів, там біогазовий завод потужністю 1 МВт працює на гної й кукурудзяному силосі, забезпечуючи енергією не лише молочну ферму, але й також сусіднє село Великий Крупіль.

Хвалять установку потужністю 5,7 МВт при птахофабриці «Оріль-Лідер» у Дніпропетровській області - біогаз там виробляється з пташиного посліду. Є в Україні й кілька біогазових станцій на звичайних побутових відходах – вони виробляють так званий полігонний газ. Власне, той самий біометан.

Юрій Матвєєв приводить як приклад сміттєвий полігон № 5 у селі Підгірці Обухівського району Київської області. Там працює лінійка з п'яти біогазових двигунів встановленою потужністю 177 кВтел кожний. «У Маріуполі зараз теж така установка є, хоч там ситуація нервова. І в Луганську побудували, але... зараз там біогаз неактуальний». І ще один біогазовий проект теж виявився в прифронтовій зоні: його впроваджує компанія «Екопрод», що базується у містечку Волноваха Донецької області.

Так скільки всього у нас біогазових установок? Не більше 20-ти по всій країні, разом із тими, що нині споруджуються. Порівняємо з 10 тис. у Німеччині - потенціал росту очевидний. ФРН виробляє близько 2 млрд м куб. біогазу щороку. До 2030-го року німці планують виробляти до 10 млрд куб м.

Можливості виробляти біогаз в Україні експерти оцінюють широко: від 1,6 млрд м куб. до 18 млрд м куб. щорічно. Чому такий широкий діапазон оцінок?

«Біогаз можна робити з різних субстратів, - пояснює Юрій Матвєєв. - Крім того, в Україні багато незручних земель, які стоять пусткою - до 5 млн га. Якщо засіяти їх усі енергетичними культурами під біопаливо - можливо, ми й одержимо ті 18 млрд м куб. Але нереально стільки гектар землі під це відвести. Хоча б частину... Тоді, я думаю, 7 млрд м куб. щорічно робити ми зможемо. Тільки це довга історія - не через 5 років, а приблизно до 2030 року».

Біогазова установка

Звісно, для розвитку біометанової промисловості потрібні чималі інвестиції. До війни у великих агрохолдингів були грандіозні плани. Наприклад, «Миронівський хлібопродукт» Косюка й «Укрлендфармінг» Бахматюка заявляли, що вже будують мережу біогазових станцій. Зараз плани набагато скромніші. Бахматюк будує лише одну станцію

в селі Чорнобаївка на Херсонщині при птахофабриці.

До слова, не менше вплинув військовий конфлікт і на російську енергетичну перспективу. Там планували ввести в експлуатацію ще в 2014 році близько 50 біогазових станцій, створили навіть під цю справу державну корпорацію «БіогазЕнергоСтрой». Але ці наміри перекреслив «кримнашизм» та нецільові витрати російського бюджету – насамперед військові.

На європейські гроші

Звернімо увагу: в нас біогазом займається приватний бізнес. А справа держави - установити правильні тарифи на енергію й не заважати підприємствам розвиватися у цьому напрямі. Нам готовий допомагати в цьому Євросоюз. В Україні активно фінансує «зелені» (екологічно правильні) проекти Європейський банк реконструкції й розвитку (ЄБРР).

Кредит на будівництво згаданого Рокитнянського біогазового заводу в сумі €10 млн дав саме він. Цей же банк надав $12 млн агрохолдингу «Астарта» на біогазовий комплекс при Глобинському цукровому заводі на Полтавщині. І в жовтні минулого року там почали робити біогаз, для чого беруть свою ж сировину: жом буряка, відходи соєвого заводу.

У сфері біогазової енергетики України є й інші цікаві приклади. Наприклад, коньячний завод на Миколаївщині у місті Вознесенську, крім основної діяльності, жене біометан із силосу кукурудзи й виноградного жому.

Отже, тренд – збільшувати частку енергію, що видобуватиметься з біопалива – наразі очевидний. Тим паче, що й держава заохочує таку діяльність: у квітні цього року Національна комісія з регулювання енергетики збільшила тариф для виробників електроструму з біогазу.

Це дає їм можливість заробляти на кожному кіловаті більше, ніж мають АЕС або ТЕЦ.

А «Нафтогаз» оголосив, що готовий надати вітчизняним виробникам можливість прокачки біометану через українську газотранспортну систему. Тобто, виробляйте і спрямовуйте туди, де знайдете покупців свого біогазу – хоч за кордон.

Біометан може у стисненому (скрапленому) вигляді також закачуватися у балони – це додаткові можливості транспортування.

Міністр Агропромполітики Олексій Павленко переконує: «Перелік того корисного, що можна робити з біопаливом, великий. Це дуже перспективний для України напрям діяльності. Хоча в Європі на порядок більше цьому приділяють значення, бо за цим дійсно – майбутнє».

Ну, а хто не надто довіряє масштабним проектам - може взяти за приклад китайців і виробляти біогаз індивідуально. У Китаї в приватних господарствах поширені побутові міні-установки, розміром не більше дизельної електростанції. З'явилися вони в продажі вже й у нас.

Для становлення потужної біоенергетичної галузі в Україні є головне - сировинна база. А кмітливість аграріїв, що вміють бачити свою вигоду, дозволяє думати навіть про експорт українського біогазу в Європу.

Башти біогазових станцій вирішують відразу чимало проблем: дають електроенергію, переробляють відходи, створюють робочі місця і дають гроші у місцевий бюджет. І головне – дають шанс побороти залежність від занадто проблемного імпорту.

Газ для себе

Кожен господар, у якого в господарстві є хоча б п’ять корів, може поставити собі таку установку й економити на газі та електроенергії. Приклади, як кмітливі господарі поставили собі біогазові установки, описує львівська газета «Експрес» Ми наведемо цю публікацію повністю:

Інженер-конструктор Іван Гергард встановив на подвір’ї власноруч змайстровану біогазову установку і відтепер не купує газ. Метану, який виробляє з непотребу, вистачає для повної автономії, навіть заправляє ним власний автомобіль.

“Сучасну біогазову установку зробив швидко. Вона складається з ємності для відходів, системи терморегуляції, механізму змішування біомаси та датчиків температури і тиску. Серце агрегата - цистерна, у якій бродить непотріб. Відходи збираю з власного господарства й по сусідах.

Це залишки їжі, трава, бур’яни, зелені пагони з саду та винограднику. У кожному дворі повно органічних відходів, та найшвидше біогаз добувається у процесі бродіння гною. Тому у світі гній з тваринницьких ферм - дармове джерело чистої енергії. Якщо є голова на плечах, гайда заощаджувати!

Раджу селянам, у яких є бодай п’ять корів, цілковито відмовитися від газу. Встановіть на подвір’ї біогазову установку, гною вистачить, щоб виробити 20 кубів газу на день, - каже 55-річний винахідник. – Мій реактор височіє за теплицею. Найважливіше - з органічного сміття виділити біогаз.

Він збирається наверху цистерни, у якій бродить непотріб, проходить через трубу, очищується та охолоджується. На виході маю метан, який можна стискати, накопичувати, перекачувати. Для того, щоб варити їжу, біогаз потребує доочищення, бо лише на 60% складається з метану”.

Саморобна біогазова установнка дозволяє не купувати газ

Першу біогазову установку винахідник зібрав ще 2005-го. Проект швидко окупився. Згодом удосконалив конструкцію та вдвічі збільшив ємність для збору відходів, яку завантажує раз на півроку.

Поряд з цистерною бачу котел з вентилями та датчиками.

“За їхніми показниками стежу за процесами, що відбуваються всередині цистерни, та тим, як працює біогазова установка. Коштує вона недешево. У свою вклав понад 2 тисячі доларів. Що інтенсивніший процес бродіння, то дорожчий агрегат. Та не шкодуйте грошей - підрахував, що навіть найщедріші інвестиції окупляться протягом двох років. Газу вистачає, щоб приготувати їжу, обігріти будинок та теплицю, ще й їздити задарма. З кубометра біогазу маю до 2 - 3 кіловатів електроенергії!»

Анатолiй Стафiйчук iз села Бронниця на Вiнничинi теж свого часу виготовив бiогазову установку малої потужностi з найдешевших матерiалiв.

- Купив на базарi великий полiетиленовий рукав, мiцно зав'язав з обох бокiв, - розповiдає. - У нього влiзло близько тонни гною, 600 - 700 лiтрiв. До пакета зверху примотав водопровiдну трубу-"сотку" i компресор вiд холодильника.

Поки бiомаса прiла, виростив бактерiї. Взяв по 5 лiтрiв молочної сироватки та гною, перемiшав, поставив у тепле мiсце. Через два тижнi бактерiї дозрiли, вилив їх на бiомасу. Минуло ще тижнiв два - i газ пiшов. Плiвка надувалася, викачував його в балон. Потiм побачив, що газ видiляється тiльки тодi, коли тепло. Пiдiгрiв усе електротеном - процес став безперервним".

«У бiогазової установки головне - реактор, тобто резервуар для сировини, - пояснює Вiталiй Римар, iнженер з монтажу бiореакторiв. - Результат залежить вiд правильностi розрахункiв i монтажу. Реактори бувають у формi куба, цилiндра, яйця. Їх роблять з металу, пластику, бетону. У комплект установки входять резервуар для накопичення газу, компресор для перекачування, газоосушувач, труби i з'єднання. Бiогазова установка потребує постiйного надходження сировини».

«Бiогазова установка створена найперше для переробки вiдходiв у високопродуктивнi добрива. Газ - це супутнiй корисний продукт, - каже Павло Северилов, розробник обладнання для бiогазових систем. - Вона iдеальна для фермерiв. Бiогазом можна опалювати примiщення. Тiльки на котли потрiбно ставити регулятор газово-повiтряної сумiшi. Пам'ятайте, у бiогазi на третину менше метану, нiж у природному газi, тож на опалення його буде йти на третину бiльше».

TEXTY.ORG.UA — незалежне видання без навʼязливої реклами й замовних матеріалів. Щоб працювати далі, нам потрібна ваша підтримка.

Будь ласка, повідомте нам про ваш внесок на пошту texty.org.ua()gmail.com

Оцінка статті на цей момент: +2/-0
Читати Не читати Коментувати
 
 

Коментарі 0

Для того, щоб писати свої коментарі, залогіньтесь! Якщо ви не маєте логіну, тоді спочатку зареєструйтесь, щоб його отримати!