Гра Престолів, звільни себе від знущань над нами! П'ятий сезон став тотальним провалом

Оцінка статті на цей момент: +2/-0
Читати Не читати Коментувати
  • 25475 Перегляди
  • 0 Коментарі
  • 18/06/2015Дата публікації

Вже милосердно завершений п’ятий сезон коливався між Нудним та Жахливим, де Жахливим було Нудне, приправлене спеціями: нескінченний похоронний марш сексуальних насильств, спалювань дітей, виконаних за допомогою комп’ютерної графіки звірств, нескінченних лих та недолуго поданих Несподіваних Поворотів Сюжету.

Автор: Роб Харвіла, "The Concourse"

Переклад: Сергій Лук'янчук

Для початку давайте переглянемо найкращу на цей час сцену з «Гри престолів».

Отже, найкраща сцена:

1. Вона не була частиною того кричущого, брутального, розпусно-безнадійного фіналу сезону, який ми побачили вчора.

2. У ній уже точно не було заплаканої голої дами, яку протягом 45 хвилин водили містом, обкидаючи лайном, а злобливі статисти кричали їй «сука, п*зда, бл*дь» і таке інше, а монашка-горобець тягнулася позаду, скандуючи «сором, сором, сором» і дзвонячи в гігантський дзвін, що у цій точці на траєкторії морально-естетичної деградації серіалу подається як реверанс у бік фанів.

3. У цій сцені не було також фрази: «Ти хочеш чемну дівчинку, але тобі потрібна хтива сучка», - що є буквальною фразою, яку сказала інша дама у «Грі Престолів» минулого вечора, так, неначе це фільм Entourage.

4. У ній фігурував той довбаний Кхал Дрого.

Неймовірно. То був перший сезон, із далекого 2011-го – кількасот шокуючих смертей та/або гвалтувань тому назад. У ньому нарваний і голий по пояс воїн-дикун, екс-гітарист Ред Хот Чиллі Пепперз, виголошує рекламну промову – ну просто як учасник боїв без правил на рингу – у якій заприсягає надерти величезну кількість задів в ім’я своєї майже голої по пояс дружини-Королеви Драконів , і все це виголошується вигаданою мовою обдовбаного «Тасманійського диявола» з мультика. Де доводиться так бризкати слиною, що я дивуюся, як від цього не згасло вогнище.

Ця сцена є водночас і кумедною, й абсурдною; не уявляю того, хто міг би дивитися на це із незворушним обличчям – або, як у цьому випадку, не зігнутися від сміху. Але цей комедійний ефект не є випадковим: творці шоу знають, що епізод кумедний і абсурдний, але подають його з таким переконанням та сентиментально-пафосним ентузіазмом, що він сприймається як легітимно романтичний, легітимно драматичний і легітимно крутий. Це шиза, у яку варто повірити, винагорода за те, що ви поставили на паузу і вашу недовіру до вигадки, і вашу традиційну моральність.

"Гра Престолів" більше так не робить: зникла легковажність, дотепність, тонка насмішка. Немилосердний, а зараз вже милосердно завершений п’ятий сезон, коливався між Нудним та Жахливим, де в якості Жахливого виступало Нудне, яке приправили спеціями: нескінченний похоронний марш сексуальних насильств, спалювань дітей, виконаних за допомогою комп’ютерної графіки звірств, нескінченних лих та недолуго поданих Несподіваних Поворотів Сюжету.

Шістнадцятий великий план (розтягнутий на 15 епізодів) дівчинки з презирливо-кислим виразом обличчя, яка дивиться так на Джона Сноу - чи це часом не забагато? Хтось здивувався, що саме сталося відразу після фрази: "Я рада, що ти мій батько?"

Чи до всіх уже дійшло, що Ремзі Болтон – водночас і погана людина, і непереможний сніговий ніндзя, чи нам треба ще кілька сцен, де він катує людей і таємно спалює стільки коней, що вистачило б для цілої армії?

Так само, чи слід нам трохи більше схилити шальки наших моральних терезів на користь Арії, через те, що її глумливий ворог перед тим відшмагав парочку маленьких дівчаток? Ми що, справді збираємося провести наступні десять місяців за дебатами в Твіттері про те, чи Брієнна ударом меча просто зламала дерево над головою Станніса, чи Джон не помер, а просто перетворився на крижаного зобмі, або вовка, або ще на когось?

Чи справді Теон і Санса скинули даму з висоти, аби вона розбилася насмерть, а потім безпечно зістрибнули з тієї ж точки? Чи справді у Вінтерфеллі настільки пухкий сніжок? Чи залишився ще хоч один переконливо симпатичний персонаж, якого зрештою змусять робити переконливо жахливі речі? (На ці питання не треба відповідати).

«Ти хочеш чемну дівчинку, але тобі потрібна хтива сучка»? Та це капець якийсь: Так На Телебаченні Робити Не Можна.

Послухайте, я не маю до вас претензій, якщо вам подобається нескінченне катування, деградація та нігілізм у стилі: «опа-ча, ти думав, що це великий герой, але – ХА-ХА – ми взяли і замочили його».

Але шоу мусить урівноважувати такі речі за рахунок періодичної демонстрації людяних почуттів. Але тепер щоразу, як не-дуже-жахливі люди поводяться один щодо одного не-дуже-жахливо, ти готуєшся до наближення цинічного удару в живіт – розуміючи, що це лише тимчасова, нещира лагідність, яку створили, аби те звірство, яке неминуче постане за нею, відчувалося ще більш звірячим.

І ось чому трохи здивувало, що Сем та Джиллі, зійшовши зі Стіни, не потрапили просто у турбіну реактивного літака. Якщо досить довго грати в гру «Усі можуть померти в будь-який момент, а особливо – люди, які тобі подобаються», то єдиним, за що варто вболівати у фільмі, залишаться Білі Мандрівники, ну і ще фінальні титри.

І ЩЕ ОДНЕ

Я скажу вам, що у фільмі справді паршиве: це Бездоганні. Вони – така собі команда Atlanta Hawks (баскетбольна команда, яка не здобувала перемоги в НБА протягом 57 сезонів поспіль – прим. перекладача) Гри Престолів: безіменні, безрадісні роботи без статевої привабливості у прямому сенсі цього слова, і яких, попри це, невтомно вихваляють за їхню витривалість та принцип «команда понад усе», принаймні доти, доки їх не завалить десь у провулку неорганізована група другорядних танцюристів із підтанцьовки у Кеті Перрі.

Для захисту Даейнеріс нітрохи не гіршою була б трупа карликів-клоунів з весілля Джоффрі Баратеона. Ремарка: ось це і є нудна сторона рівняння «Нудне/Жахливе», коли в серіалі витрачають масу часу на розбудову бойових/стратегічних якостей периферійних персонажів, які зрештою виявляються повними лохами. Навіть Дрогона-Дракона ледь-ледь не замочили півдесятка танцюристів (з підтанцьовки Кеті Перрі), закидавши його списами. І я не буду дивитися наступний епізод із Дорна, аж поки вони не припинять це лайно із отрутою/протиотрутою.

МОЧИ ЇХ, ДРОГО!

Є багато серіалів, які мені подобається дивитися, але нема такого, який мені настільки подобалося б дивитися, як мені подобається НЕ ДИВИТИСЯ цей.

Це не означає, що я на цьому зупинюся, хоча в ньому лишилося не так багато, що я міг би ненавидіти – дивитися шостий сезон, який перетвориться на ретрансляцію ненависті, де всі жінки, що залишилися, далі деградуватимуть, а Парад Ганьби перейде у повномасштабне, всеохопне забуття.

Ті кілька Гарних Людей, які ще залишилися, різко стануть жахливими або ж помруть жахливою смертю. «Агов, зроби цю логічну, прагматичну річ". «Дідька з два, я замість цього зроблю цю безрозсудну, самовбивчу, тупу, нібито благородну річ». [І тут його збиває автобус] [Цей автобус зґвалтований іншим автобусом] [Обидва автобуси падають зі скелі й вибухають.] У мене й так достатньо проблем, і у вас теж.

Ваша єдина надія у майбутньому – що Даейнерис знову зійдеться, гм, з Дотракі, і сподіваюся, вони не спалять її біля стовпа чи не втнуть щось подібне, і тоді, принаймні поки ми чекатимемо протягом восьми епізодів, щоб вона знову щось зробила, ми будемо дивитися, як вони кидають один одному люті прокльони мовою Тасманійського Диявола: на кшталт «У твоїх легенях будуть повзати хробаки», ну і типу того.

Бачите, це все може бути весело. Можна бути лютим і людяним, розумієте. Давайте повернемося до початкових принципів, принципів, які стверджують: «Ніхто не має бути стовідсотково жахливим протягом ста відсотків часу».

Не те, щоб я був проти розлогих жорстокостей на екрані, але я втомлений від того, що ці жорстокості перетворюють на Головну Суть, єдину причину існування серіалу, ескалацію тролінгу, який карає тебе за те, що ти розслабився, почав співчувати, посміхнувся або просто не скривився – хоча б на одну секунду.

З цього нема іншої дороги – лише вниз, від «занадто» до «ще більш занадто». Це єдине, що залишилося. "Гра Престолів" давно увійшла у фазу «ми ходимо від дверей до дверей, аби вас шокувати», прагнучи статистики, у якій єдина статистика, що для них вартує – це кількість шокованих користувачів Твіттера.

Нас достатньо нагодували цим під час останнього фільму в сезоні – так, що більше вже не влізе.

Оцінка статті на цей момент: +2/-0
Читати Не читати Коментувати
 
 

Коментарі 0

Для того, щоб писати свої коментарі, залогіньтесь! Якщо ви не маєте логіну, тоді спочатку зареєструйтесь, щоб його отримати!