Російсько-радянська пропаганда: як «куркулі» і «петлюрівці» стали «хунтою» і «фашистами»

Оцінка статті на цей момент: +2/-0
Читати Не читати Коментувати
  • 42020 Перегляди
  • 0 Коментарі
  • 05/06/2015Дата публікації

Радянська пропагандистська машина ретельно готувала психологічне тло для знищення людей голодом. Коли починається масована пропагандистська кампанія для легітимізації злочинів, спочатку триває процес ідентифікації «ворога». Людей розділяють на «своїх» і «чужих».

Конспектував: Сергій Демчук

Професор Університету Наполі Андре Граціозі, який приїхав до Києва на семінар «Спокуса пропаганди і масові вбивства в Україні в ХХ - на початку ХХІ століття» вважає, що однією з передумов знищення людей під час Голодомору була Перша світова. Коли всі воюючі сторони почали ділити людей на ворогів і союзників, дуже швидко ідея категорій населення стала загрозливою, якщо говорити про політику, яка спиралася на концентраційні табори, переселення людей до віддалених районів і зрештою про фізичні знищення.

Радянський режим продовжив цю практику «массового истребления без всякого разбора» щодо інакодумців і невгодних соціальних груп. «Справжні «куркулі» були знищені ще під час громадянської війни, а селяни, які страждали наприкінці 20-х - на початку 30-х, були не надто багаті, тому визначення «куркуль» було абсолютно фальшиве і нав’язане.

Свою роль зіграла пропаганда: тут і фільм Довженка «Земля», і перший радянський мультик Вєтрова «Радянські іграшки», в якому селяни-працівники б’ють товстого непмана, схожого на свиню. Це дуже жорстока пропаганда», - каже Граціозі.

Ідентифікація «ворога»

Радянська пропагандистська машина ретельно готувала психологічне тло для знищення людей голодом. Дослідник Жак Семлен у своїй праці «Очищувати, знищувати» подивився на механізми пропаганди крізь призму творення уявної ненависті. Коли починається масована пропагандистська кампанія для легітимізації злочинів, спочатку триває процес ідентифікації «ворога». Людей розділяють на «своїх» і «чужих».

«Показують, як виглядає ворог, - пояснює Людмила Гриневич. - У кінці 1920-х, на початку 30-х у центрі уваги передусім перебував образ «куркуля». Це абсолютно штучний образ. Якщо переглянути величезну кількість документів в архівах, стає зрозуміло, що «куркулі» - це люди, які важко працювали на своїй землі.

Вони не були аж такі заможні, подекуди ледве зводили кінці з кінцями. У виступах партійних діячів, у пресі й особливо в політичній карикатурі почали формулювати такий образ «куркуля», як ворога №1. Поряд із «куркулем» тісно стояли образи попа і петлюрівця.

Ці категорії населення наділялися непривабливими психологічними й фізіологічними рисами. Відбувався процес демонізації цих людей. Так само, як зараз українці у пропаганді адептів третьої імперії виступають у ролі «фашистів», «хунти». Так само в 30-ті роки прості працівники і селяни поставали в образах фактично демонів – тих, хто несли загрозу. В карикатурах і в пресі вони виглядали як злодії, бандити. Це і є процес ідентифікації «ворога» в пропаганді».

Дегуманізація

Паралельно відбувався процес дегуманізації, к,оли образ «ворога» подавали у вигляді тварини, наприклад, вовків, свиней чи якихось паразитів. Це, до речі, стосується і теперішнього часу… Ми повинні чітко розуміти, що відбувається процес підготовки до знищення цієї спільноти.

«Людину перетворюють на тварину-хижака чи паразита, яку тільки й залишається, що знищити, - каже Гриневич. - Так само малюнками п’яних попів знищували релігійну сакральність. У процесі демонізації і дегуманізації «куркулі» постають із певними українськими рисами: вуса, вишиванка. У той час, як «правильні» люди - пролетарі - змальовуються в міському одязі або в будьонівках».

Після процесу дегуманізації починається інший етап – пропонуються методи «очищення» від цього «ворога». Створюється ціла система заходів на знищення.

«Якщо ми подивимося уважно документи і літературу кінця 20-х - початку 30-х, ми чітко і виразно побачимо заклики до фізичного знищення, - розповідає Людмила Гриневич. - А також засудження тих, хто вимагає не нищити «куркулів», - їх ще називали «підкуркульниками». Карикатури тих часів дозволяють зрозуміти, що в усвідомленні радянської влади поняття українець і «куркуль» були тотожні. Абсолютно не випадково ці карикатури виконані в синьо-жовтих кольорах.

Так само в пропаганді адептів третьої імперії зараз лунають закиди, мовляв, Україна – це вигаданий проект, а насправді за нами, українцями, стоять наші господарі американці тощо. Ця казка не нова. Наприклад, існує карикатура, де зображено, що за українцями стоять поляки та інші. А самі українці начебто не мають усвідомлення процесу творення власної держави».

«Ідеальний» світ і політика замовчування

Після того, як «ворога» ідентифіковано, дегуманізовано і запропоновано методи очищення, настає ще один етап – пропаганда показує те, яким має бути ідеальний світ. Власне вся радянська пропаганда тих років була спрямована на те, щоб показати, яке прекрасне життя в колгоспах.

«Що говорити, якщо до революції 30 тисяч поміщицьких господарств виробляли стільки хліба, що Україна посідала восьме місце у світі по експорту восьми зернових культур, а через 20 років п’ять мільйонів селянських господарств ледь могли прогодувати себе», - каже Гриневич.

Тут також потрібно не забувати про практику замовчування нещасть і трагедій, які несла за собою колективізація і голод. Як відомо, Голодомор супроводжувався беспрециндентною політикою замовчування, жертвами якої стали чотири мільйони людей. Тоталітарний радянський режим оголосив це явище не існуючим.

«У тому, що ми сьогодні бачимо, немає нічого нового. У сучасній російській пропаганді дуже багато того, що було притаманно пропаганді 30-х років. Будь-який прояв української самосвідомості тоді кваліфікувався як прояв петлюрівщини. Готуючи знищення куркуля, готувалося і знищення петлюрівця. Це говорить про те, що фактично ми виходимо на концепт геноциду», - підсумовує директор Українського центру досліджень Голодомору.

Проте, як би не старалися тоталітарні пропагандисти, українські селяни у своїй переважній більшості розуміли штучність поділу на «куркулів», «петлюрівців» і «нормальних» пролетаріїв. 1930 року в Україні в масових заворушеннях проти радянської влади взяли участь близько мільйона людей. І це в умовах однопартійної системи і відсутності опозиції.

TEXTY.ORG.UA — незалежне видання без навʼязливої реклами й замовних матеріалів. Щоб працювати далі, нам потрібна ваша підтримка.

Будь ласка, повідомте нам про ваш внесок на пошту texty.org.ua()gmail.com

Оцінка статті на цей момент: +2/-0
Читати Не читати Коментувати
 
 

Коментарі 0

Для того, щоб писати свої коментарі, залогіньтесь! Якщо ви не маєте логіну, тоді спочатку зареєструйтесь, щоб його отримати!