Найкращі проекти Території Гідності. (У ВЕЛИКОМУ РОЗМІРІ)

Оцінка статті на цей момент: +2/-0
Читати Не читати Коментувати
  • 49960 Перегляди
  • 2 Коментарі
  • 08/04/2015Дата публікації

Публікуємо у читабельному вигляді кращі проекти Території Гідності, які реально конкуруватимуть між собою. Всього оголошено чотири конкурси: 1. Створення громадського простору у центрі Києва; 2 Увіковічнення подій Революції Гідності; 3 Створення культурного центру «Український дім на Європейській площі»; 4 Створення музею Майдану. Нам подобається ідея відновити на Хрещатику річку замість дороги.

Автор: Орест Зог

Номінація 1. Громадський простір Майдану та центру Києва

Щоб збільшити зображення на повний екран клікайте на них

На нашу думку це найкращий проект. Він цілком відповідає сучасній концепції міст для людей, а не для машин. Ми ще у 2012 році розповідаючи про досвід Сеулу писали: "14 травня 2016 року розпочався демонтаж дорожного покриття від на головній столичній вулиці - Хрещатику. Роботи, що відбуваються на ділянці від Майдану Незалежності до Бесарабської площі, мають на меті відновлення історичного потічка, що колись проходив цією територією, та створення зеленої рекреаційної зони "Хрещата долина""

Існує заперечення, що Хрещатик не можна робити повністю пішохідним, бо це важлива транспортна артерія. Але по-перше, коли стояв Майдан Хрещатик вже був пішохідним і транспортного колапсу не сталося. По-друге, на одному з віч Майдан проголосував за те, щоб Хрещатик був пішохідним.

До того ж таке незвичне рішення автоматично занесе Київ до списку європейських міст, які неодмінно потрібно відвідати

У конкурсному завданні серед іншого йдеться:

За радянської доби громадські простори в Україні наповнювалися лише ідеологічно вивіреними й скерованими демонстраційними функціями.

Також жорстко регламентувалося «неофіційне» використання громадських просторів – парків, кафе, вулиць та площ.

Практика створення просторів «для людей» в Україні з’являється тільки в останні 20 років, але переважно обмежується облаштуванням територій поблизу торговельно-комерційних закладів. Однак після довгих десятиліть обмежень публічності, громадяни почали проявляти активність щодо впорядкування свого життєвого середовища.

За час революційних подій Майдан Незалежності сформувався як вічова площа, місце громадянського вибору, територія громадян (всупереч попередньо нав’язаного йому комерційного призначення). Сьогодні ми маємо внутрішній смисловий конфлікт між новим змістом простору Майдану, який став віддзеркаленням феномену «Майдан», між оновленими соціально-культурними запитами суспільства й громадськими ініціативами, що перебувають у постійній динаміці, та станом громадських просторів вул. Хрещатик та пл. Майдан Незалежності.

Подолання цих розбіжностей можливе шляхом виходу на рівень Території Гідності. Цілісний образ архітектурного ансамблю Хрещатику, створеного у 1950-х роках, має бути збереженим, але водночас простір площі і вулиці необхідно збагатити новими формами міського та соціального життя. Пропоновані зміни мають передбачати виважені та обережні втручання/інтервенції у простір та історичне середовище.

Результатом має стати створення/розробка такого рішення, коли різні фрагментовані активності та простори, зберігаючи свою індивідуальність та залишаючи за собою свою особливу роль, утворять спільне значення – стануть Територією Гідності.

Територія, яку планується реконтруювати

Існує соціальний запит на:

1. Створення сучасного європейського громадського простору, вільного від нав’язливої політичної пропаганди та комерційної реклами, який має бути безпечним, доступним для всіх, задовольняти фізіологічні потреби людей.

2. Створення умов для розгортання нових мирних соціальних практик. Надання можливості громадам та окремим спільнотам реалізовувати свої ініціативи.

3. Створення умов для того, щоб кожна людина почувалася гідно й відчувала себе частиною громади, народу.

Інструментальність і технологічність:

В конкурсних пропозиціях бажано застосовувати новітні технології, створювати віртуальні просторові елементи.

Основним методом формування Території Гідності має стати експеримент з постійним доопрацюванням найбільш ефективних методів використання території. Передбачати тимчасовість рішень, при необхідності – легкі зміни.

Враховувати можливість легкої інтеграції з «шаром» меморіалізації подій Революції Гідності та запропонувати етапність реалізації конкурсних пропозицій.

На завершення:

Територія Гідності має бути гостинною, модерновою територією, спрямованою в майбутнє. Вона має стати загальнонаціональним проектом, який матиме міжнародний розголос. Принципи формування та архітектурно-планувальні і дизайнерські рішення Території Гідності можуть виявитися засадничими й для розбудови інших міст країни.

Номінація 2 Меморіалізація подій Революції Гідності та увічнення героїв Небесної Сотні

У конкурсному завданні серед іншого йдеться:

Що саме меморіалізувати?

Проблематика питання: що саме необхідно меморіалізувати – досі чітко не визначено. На Раді Майдану, яка відбулася 19 липня 2014 року, громадські організації Майдану говорили про максимальну музеєфікацію всіх просторових елементів наметового містечка на Майдані. Невизначеність подальшої долі фізичного розташування містечка спонукала їх до радикалізації своїх вимог.

Що ми маємо зберегти?

Пам`ять про історичні події та нову якість суспільства.

Що ми маємо передати прийдешнім поколінням? Дух Майдану та цінності Революції Гідності.

Майдан – особливе місце в історії м. Києва

За результатами археологічних та історичних досліджень, вперше на території сучасного Майдану Незалежності масово пролилася кров в 1169 р. при захваті міста князем Андрієм Боголюбським. Вдруге тут відбулися значні бойові дії в 1240 р. – коли Київ опинився під татаро-монгольською навалою.

Будь-які події новітнього часу, що теж відзначалися кровопролиттям, відбувалися тут же. Йдеться насамперед про Першу російську революцію 1905-1907 рр. Під час Лютневої революції 1917р перші демонстрації під національними українськими прапорами також пройшли на Майдані. Ці та інші події не були зафіксовані в міському просторі центрального ядра м. Києва, крім, звичайно, подій Революції 1917 р.

Як реагувати на те, що ця територія, починаючи з ХІІ ст., була місцем найвизначніших подій країни? Ми маємо фіксувати пам`ять про визначні події чи пам`ять про визначне місце? Питання залишається відкритим.

Зникнення аутентичних пам`ятних елементів з міського простору

Після прибирання наметового містечка з Майдану.

7 серпня 2014 р. територія революційних подій була фактично «очищена» від привнесених революцією та пошкоджених елементів. Було покладено нове мощення, зняті барикади, відтворені майже всі елементи «домайданного Хрещатика».

Проте робоча група з розробки «Концепції музеєфікації феномена Майдану» зафіксувала всі історичні місця, необхідні для подальшої музеєфікації.

Яким чином уникнути «імітації», а натомість природньо зафіксувати в просторі «стежку пам`яті» – є ще одним викликом для конкурсантів.

Що робити з пам`ятними знаками, які встановили кияни?

За світовою традицією, пам`ятні знаки в містах, встановлені громадою міста з метою увічнення пам`яті про трагічні події, мають залишатися до тих пір, поки не буде прийняте єдине легітимізоване широкими верствами громади рішення про фіксування та відтворення пам`яті художніми засобами.

Що ми маємо зробити потім з цим проявленням колективної пам`яті, фізично втіленої в гранітні плити, хрести, вінки, свічки тощо? Цей виклик ми адресуємо конкурсантам.

Територія конкурсу

Кияни не хочуть бачити в центрі міста цвинтар

З одного боку, на обговореннях люди говорили про святість цього місця, де загинула велика кількість людей.

З іншого боку, постійно лунали думки про те, що в самому центрі міста Києва недоцільно створювати «цвинтар», бо це буде порушувати саму демократичну сутність Революції Гідності – ми маємо дати змогу бути присутнім на території всім верствам населення, незалежно від їх політичних переконань. Тут мають бути створені умови для мирного життя з функціями відпочинку, споглядання міських ландшафтів тощо, які співіснуватимуть на рівних з вільним політичним волевиявленням.

Радянська традиція увічнення пам`яті про події та загиблих

Ще один виклик – уникнути специфічної «радянської» традиції оформлення пам`яті в міському просторі через гігантоманію, обов`язкову антропоморфність та нав`язливість у сукупності з величезними кошторисами на граніт, мармур тощо.

На жаль, нової традиції, більш притаманної європейцям, в Україні поки не закладено. Делікатне ставлення до існуючого міського простору (особливо за умови роботи з охоронюваними територіями) з можливістю його легкої трансформації, «рахування» витрат, визначення доцільності даних витрат та розуміння плинності часу – всьому цьому нам ще треба вчитися.

Соціальний запит: «Чому досі не встановлений пам`ятник?»

Сьогодні існує величезний соціальний запит на «пам`ятник». Люди – учасники подій – вважають, що нічого не зроблено, що пам`ять має бути увічнена. Однак насправді, за результатами обговорень, більшість людей потребує не пам`ятник, їм не вистачає «переживання подій» в міському просторі.

Проте тут постає величезний виклик – як зробити так, щоби з остаточним рішенням всі погодились? Особисті переживання кожного учасника подій мають втілитися у «колективне спільне переживання», коли ідеї та смисли меморіального – пам`ятного комплексу беззаперечно становляться спільним надбанням революції.

Соціальний запит: Основні цілі створення меморіального комплексу:

- зберегти пам`ять;

- показати, що ми досягли того, за що стояли;

- зберегти артефакти, які «не мають зникнути»;

- переживати скорботу за тих, хто віддав найдорожче – своє життя;

- відчувати, що замовником пам`ятника/меморіального комплексу є громада, що його не нав`язує влада;

- відчувати гордість перед іншими народами за свою націю;

- втілити дух і сенс Майдану.

Соціальний запит: Що бажано?

Територія Гідності має нести функцію пам‘яті, приналежності до нації, до культури, відповідальності за майбутнє і усвідомлення права його творити.

Меморіалізація подій Революції Гідності має стати фундаментом для суспільної пам’яті про те, що ми змогли об’єднатися і саме тому – перемогли.

Соціальний запит: Що небажано?

Надмірна музеєфікація (щоб простір застиг і більше не розвивався).

Небажано використовувати образи «загиблого невідомого солдата» радянського зразка.

Не має бути створений пам’ятник – «констатація факту»: хто де сидів, де стояв. Важливо відстежити ланцюг взаємопов’язаних подій, який би надавав людям інформацію.

Не створювати меморіалів смерті у вигляді хрестів та вінків тощо, що відсилає до образів меншовартості та поразки.

В проекті пам’ятника не потрібен натуралізму та прив’язки до «шароварних» символів.

Не треба створювати «цвинтар» на Майдані.

Про етапність

Запропонувати рішення тимчасової фіксації пам`яті про події, учасників та загиблих людей в міському просторі на території революційних подій до остаточної реалізації меморіального комплексу.

Інструменти меморіалізації:

- формування «стежки пам`яті», яка розкриє історію Революції Гідності в просторі;

- збереження існуючих артефактів та їх «проявлення» в міському просторі;

- проявлення топографії Майдану, однак без агресивності та умовної патетики;

- використання арт-інтервенцій у міський простір шляхом мощення, освітлення, інформаційних елементів тощо;

- використання новітніх технологій: Інтернет, світло, інсталяція, перформанс, мультимедійність;

- музеєфікація видатних історичних місць).

Метод меморіалізації:

- експеримент (формування меморіального комплексу самими людьми подібне до «протоптування» стежок перед покладанням асфальту);

- можливість трансформації простору;

- численні комунікації, які мають передавати інформацію про історію місця за допомогою віртуальних та матеріальних носіїв й, отже, пробуджувати ті почуття та емоції, переживали люди під час Революції Гідності;

- соціальні практики, які допоможуть захистити людей у майбутньому (курси громадянської оборони, курси виживання і надання першої медичної допомоги та інше) (D.6);

- спільні дії, проведення днів пам`яті тощо. Запропонувати офіціальні та неофіційні сценарії церемоній вшанування пам`яті Героїв Небесної Сотні.

Що варто зафіксувати в просторі:

- Побиття активної молоді біля Монументу Незалежності – 29.11.2013;

- «Дорога життя» на вул. Михайлівській – 30.11.2013;

- Духовний центр революції – Михайлівський золотоверхий монастир;

- Перші зіткнення на вул. Банковій – 1.12.2013;

- Народне Віче;

- Перші жертви на вул. Грушевського – 22.01.2014;

- Спільна молитва;

- Шпиталь Майдану на вул. Трьохсвятительській, 7;

- Загибель людей в Маріїнському парку та біля Будинку Офіцерів – 18.02.2014;

- Загибель людей на Майдані Незалежності (неподалік від готелю «Козацький») – 20.02.2014;

- Масова загибель людей на вул. Інститутській

18-20.02.2014;

- Революція в просторі (місце розташування барикад, наметів тощо);

- Майбутнє місце розташування Музею Свободи/Музею Майдану.

Передбачити умови для меморіалізації:

- вільні простори для молитви, індивідуального переживання;

- порожні простори для збору великої кількості людей з метою вшанування пам`яті, проведення офіційних церемоній;

- місце/місця пам`яті про загиблих Героїв Небесної Сотні.

Номінація 3 Міжнародний культурний центр «Український дім на Європейській площі»

У конкурсному завданні серед іншого йдеться:

Суть проблеми. Соціальний запит.

Цілісна стратегія розвитку Українського дому сьогодні відсутня. Існування в цій будівлі музею Леніна ще не переосмислено. Системна реконструкція в будівлі не здійснювалася, проведення великих масових заходів було обмеженим.

Спроби привнести абстрактну «громадську» функцію і перетворити Український дім на комерційно успішний майданчик з широким спектром функцій, успіхом не увінчалися. Численні ярмарки, що організовуються в будівлі Українського дому, маскують торговельну функцію під суспільно важливу.

Під час революції Український дім використовувався як «урбаністичне спільне» та сформувався як публічний простір. Його внутрішній простір було піддано стихійному переосмисленню.

Саме ці зміни мають бути легітимізовані у даній конкурсній номінації.

Необхідно дати відповідь на питання:

Що таке «Український дім на Європейській площі»?

Соціальний запит

Під час Революції Гідності українці однозначно зафіксували свій цивілізаційний вибір європейського шляху розвитку.

Замість комуністичних ідей, що домінували десятиліття, і відмови від приватного заради спільної мети, відбулося переосмислення цінностей особистості: свободи волі, права на результати чесної праці та гідне життя. Це стало новим суспільним договором, навколо якого українці готові об’єднуватися і навіть йти на жертви.

Український дім сформувався як суспільно-культурний простір. Фактично впродовж кількох місяців він був територію абсолютної творчої свободи, на якій підтримувалася та віталася будь-яка низова громадська активність.

Представники творчих спільнот та робоча група з розробки концепції Музею Свободи/Музею Майдану розглядають Український Дім як одне з місць для тимчасової або постійної експозиції музею

(див. Номінація IV).

Але, перш за все, Український дім на Європейській площі має стати простором, співмасштабним людині та її запитам, місцем переосмислення стосунків людини та держави і, найголовніше, – простором абсолютної свободи громадського і мистецького висловлювання.

Вимоги

Конкурсанти мають запропонувати концепцію трансформації Українського дому і прилеглої території відповідно до різних форматів використання, а саме:

- проведення виставок, фестивалів;

- організації конгресів, форумів, лекцій, майстер-класів;

- проведення кінопоказів, театральних вистав;

- тимчасової експозиції колекції Музею Свободи/Музею Майдану;

- інших, які може запропонувати конкурсант.

Будівля Українського дому

Конкурсний проект має передбачити поділ простору Українського Дому на зони постійного використання зі стабільними функціями і зони, які можуть бути трансформовані.

Конкурсанти мають:

- зберегти конструктивну частину будівлі та її атріумну структуру.

- запропонувати різні варіанти трансформації і використання атріумного простору для різних видів активностей без втручання в несучі конструкції.

- запропонувати формати використання даху Українського дому. Має бути врахований високий потенціал даху Українського дому як видового майданчика.

- запропонувати проект підвищення енергоефективності будівлі з урахуванням пам`яткоохоронних обмежень. Конкурсанти не можуть втручатися у конструктивний та зовнішній стан фасадів, а також змінювати внутрішнє оздоблення (облаштування мармуром).

- взимку публічна активність на вулицях відчутно знижується і «переходить до приміщень». Український дім, що примикає до Хрещатика, взимку має вбирати в себе значну частину вуличної соціальної активності.

Конкурсний проект:

- повинен містити пропозиції щодо форматів і зовнішнього вигляду інформаційних матеріалів про події, які відбуваються в Українському домі, розташованих на фасаді будівлі. Формати розміщення інформації мають бути гармонізовані з фасадами будівлі.

- має запропонувати заходи з облаштування вільного доступу до громадського простору Українського дому для маломобільних груп населення.

Прилегла територія

Конкурсанти мають запропонувати концепцію використання прилеглої до Українського дому території з урахуванням можливості її трансформації (цілком або частково) для подій різних форматів, що проводяться в Українському домі.

Конкурсанти мають передбачити безбар’єрне з’єднання з пішохідною зоною Майдану-Хрещатика.

Конкурсанти мають запропонувати формати сезонного використання прилеглої території.

Конкурсна пропозиція може включати поділ території, що прилягає до будівлі Українського дому, на зони постійного використання зі стабільними функціями та зони, які можуть бути трансформовані.

Конкурсанти мають проявити зв’язок з розташованим поруч парком «Володимирська гірка».

Необхідно врахувати розташування Національної Філармонії України поруч з Українським домом та існуючі обмеження на використання звукопідсилюючої апаратури на прилеглій до Українського Дому частині території (це заважає концертам, що проходять у Філармонії). Запропонувати формати використання Українського Дому для спільних з Філармонією проектів.

Номінація 4 Музейний комплекс «Музей Свободи/Музей Майдану»

У конкурсному завданні серед іншого йдеться:

Конкурсанти мають запропонувати ідею та образ новітнього багатофункціонального музейного комплексу – «Музей Свободи/Музей Майдану», а також ідею та образ експозиції.

Музей Майдану зберігає, досліджує, експонує та популяризує документальні свідчення про події Революції Гідності, є лабораторією вивчення і поширення кращих суспільних практик громадянського суспільства та центром консолідації активістських спільнот й ініціатив, що постали і засвідчили свою конструктивність впродовж революційних подій кінця 2013 – початку 2014 рр.

У фокусі діяльності Музею Майдану така проблематика: боротьба за дотримання прав людини в Україні, розмаїття форм самоорганізації, особливості становлення й розвитку громадянського суспільства, система цінностей і формування новітньої української ідентичності, набуття українським суспільством статусу суб’єкта глобальної історії.

Проголосувати за проект можна тут Але остаточне рішення прийматиме експертна комісія.

Список журі конкурсу дивіться тут. Склад ради громадських експертів конкурсу дивіться тут.

TEXTY.ORG.UA — незалежне видання без навʼязливої реклами й замовних матеріалів. Щоб працювати далі, нам потрібна ваша підтримка.

Будь ласка, повідомте нам про ваш внесок на пошту texty.org.ua()gmail.com

Оцінка статті на цей момент: +2/-0
Читати Не читати Коментувати
 
 

Коментарі 2

Для того, щоб писати свої коментарі, залогіньтесь! Якщо ви не маєте логіну, тоді спочатку зареєструйтесь, щоб його отримати!

"Нам подобається ідея відновити на Хрещатику річку замість дороги"

Ми не станемо від цього схожі на Венецію, а от посміховиськом з таким креативом, якщо його буде втілено - запросто. Після втрати Хрещатиком свого історичного вигляду (ця руйнація почалася з хазяйнуванням Омелі у 1995 році) - не залишилося ні одного магазину, які прислужилися кільком поколінням киян, ніяких "знакових" місць, зосталися з "рідних осель" тільки Бесарабка, Будинок Профсоюзів та Головпоштамт, до останнього пручався і хотів жити ЦУМ. То що ж, як раз треба затопити те, що вціліло? Єдине що втішає - що при цьому зникнуть розгалуджені торгівельні підземелля, вони несумісні з річковим дном ;)

"Існує заперечення, що Хрещатик не можна робити повністю пішохідним, бо це важлива транспортна артерія. Але по-перше, коли стояв Майдан Хрещатик вже був пішохідним і транспортного колапсу не сталося. По-друге, на одному з віч Майдан проголосував за те, щоб Хрещатик був пішохідним"

Коли стояв Майдан, - це був форс-мажор, наслідувати форс-мажорні обставини в буденному житті - навряд чи варто.

Також, не пригадую цього рішення Майдану, якби ж воно і існувало, то громада забула, що це унеможливіть або дуже ускладніть доступ до будь-яких об*єктів у центрі міста інвалідам та літнім людям. Особливо зараз, коли інвалідів різко побільшало внаслідок військових дій.

Ось найкраща панорама аутентичного Хрещатику та всього центру Києва, яка існує в мережі і поза мережею. Ще нема (не збудували) Будинок Профсоюзів, та не відновлено Михайлівський Золотоверхий. Але все інше, що зараз пов*язано з Євромайданом, на панорамі можна впізнати. (Занадто довге посилання - тому що файл з кирилічною назвою, соррі)

http://starkiev.com/wp-content/uploads/2012/09/1967-%D0%B3%D0%BE%D0%B4-%D0%9F%D0%B0%D0%BD%D0%BE%D1%80%D0%B0%D0%BC%D0%B0-%D0%9A%D0%B8%D0%B5%D0%B2%D0%B0-%D0%9A%D1%80%D0%B5%D1%89%D0%B0%D1%82%D0%B8%D0%BA-%D1%85%D1%83%D0%B4%D0%BE%D0%B6%D0%BD%D0%B8%D0%BA-%D0%93%D0%B5%D1%80%D0%BC%D0%B0%D0%BD-%D0%9E%D0%B3%D0%BE%D1%80%D0%BE%D0%B4%D0%BD%D0%B8%D0%BA%D0%BE%D0%B2-%D0%B6%D1%83%D1%80%D0%BD%D0%B0%D0%BB-%D0%9A%D1%80%D0%BE%D0%BA%D0%BE%D0%B4%D0%B8%D0%BB.jpg