Гривня і далі падатиме, якщо уряд не зменшить пенсії і зарплати бюджетникам та витрати на медицину, освіту, пільги.

Оцінка статті на цей момент: +2/-1
Читати Не читати Коментувати
  • 50996 Перегляди
  • 3 Коментарі
  • 06/03/2015Дата публікації

Жодні реформи неможливі при пропорції 200 млрд. грн. «намальованих грошей» на 750 млрд. грн. видатків бюджету. Наприклад заміна державних і не ефективних поліклінік та первинних лікарень приватними лікарями – і є реформа. І видатки бюджету на первинну ланку медицини – 32 млрд.грн. – можна скоротити втричі, залишивши її тільки незаможним.

Автор: Володимир Рапопорт

Паніка, що виникла на грошовому ринку України наприкінці лютого, виявила глибокий дисбаланс валютно-фінансової системи держави. Стрибок курсу долара до 44гр на чорному ринку, зупинка купівлі валюти юрособами, різке подорожчання продуктів та масове скуповування їх громадянами – це все різні прояви цього дисбалансу.

Як виник цей дисбаланс і що з ним можна зробити?

Тут є три складові.

- Що мала Україна на початку 2014 року.

- Зовнішні чинники.

- Дії влади.

1.Історія. Початок 2014 року.

За 2013 рік в економіці України відбулися руйнівні зміни.

Того року ми мали 63 млрд.грн. дефіциту бюджету, не враховуючи дефіциту Нафтогазу, що також гасився державними зобов’язаннями (Облігації внутрішньої державної позики (ОВДП).

НБУ дав Уряду 41.5 млрд.грн. для виконання бюджету, викупивши з ринку ОВДП. Якби ці облігації купував бізнес, це була б звичайна торгова операція. Але бізнесу не цікаві боргу Уряду на таких умовах і кількості, тому банки купують ці облігації у Уряду і продають НБУ. Фактично НБУ дає гроші бюджету, що призводить до інфляції та знецінення грошей. Це фактично друк гривні.

За рік до революції формально валютні резерви зменшились з $24.5 до $20.4 млрд., але насправді – до $15.4, бо $5 млрд. - це борг перед РФ ($3 млрд. – взяті перед Новим роком кредити у формі єврооблігацій та $2млрд. - борг Газпрому, який вже новий Уряд погасив наприкінці 2014 року із того ж валютного резерву).

Продавши більше третини резерву у 2013 році., НБУ отримав гривню, яку також викинув на ринок. Наприкінці того року валютний резерв країни зменшувався на $1млрд. щомісяця.

В результаті за даними НБУ дефіцит платіжного балансу становив мінус $3 млрд, а якщо врахувати борг перед РФ, то мінус $8 млрд. А торговий баланс - торгівля товарами та послугами - $15.6 млрд. , а якщо враховувати борг за газ перед РФ, то $17.6, млрд.

Щоб збільшити малюнок клікніть на нього

За даними НБУ

В результаті на початок 2014 року в ми мали: спад в економіці, що почався із середини 2012 р.; дефіцит платіжного балансу; борги; великий дефіцит бюджету і відсутність джерел його покриття. Всі дефіцити покривалося з валютних резервів НБУ, але вони вже закінчувались.

2. Зовнішні чинники.

У 2013 році США оголосили про припинення «кількісного пом’якшення». До цього часу кожен місяць Федеральна резервна система (американський аналог Центробанку) викуповувала у приватних інвесторів урядові цінні папери на $85 млрд.

Власники, не маючи кращих інвестиційних пропозицій, вкладали їх у ризикованих країнах, таких як Україна, Росія, Туреччина та Латинська Америка. Як тільки вони почули про поступове припинення програми, то забрали свої гроші з таких країн, і вже на початку 2014 року у цих країн впали курси національних валют.

Щоб було зрозуміло, у 2013 році. в Україну прийшло $21.3 млрд. фінансування (кредитів, інвестицій та ін.), враховуючи російських $3млрд., які взяв Янукович наприкінці року.

У 2014 році, навпаки, з країни пішла валюта, здебільшого за кордон поверталися приватні кредити, а нових приходило вдвічі менше. В першу чергу тому, що у світі зараз є більш надійні місця для вкладання грошей.

У другу чергу тому, що в Україні йде війна і непевні перспективи. Проте скільки грошей вивела минула влада можна лише здогадуватись.

Як відомо біда одна не ходить і у 2014 ми отримали несприятливу кон'юнктуру світового ринку. Зменшення світових цін на нафту і газ призвело до стагнації економік країн СНД – найбільших торгових партнерів України. РФ та Казахстан різко зменшили купівлю українських інвестиційних товарів (це окрім від політики, що також мала місце) - металу, труб, обладнання.

Тим не менше, до кінця 3 кварталу 2014 року торговий баланс був позитивним, але у 4-му кварталі різко (на третину) впала ціна на залізну руду. Війна на Донбасі також вклала свою лепту у зменшення експорту металу. Декілька заводів зупинилися, інші мали транспортні проблеми, та й ціна на метал впала ще рік тому.

В результаті за рік торговий баланс вийшов з дефіцитом, хоч меншим, ніж у 2013 році., але ж і замість приходу валюти вийшов відтік. З кредитів МВФ – лише невелика доля отриманих у борг грошей пішла на внутрішній ринок. Всі інше витратили на погашення старих боргів перед тим же МВФ.

Звідки ж компанії, яким потрібна валюта, а це імпортери та іноземні кредитори, її отримали? Джерело одне: валютні резерви НБУ і вони в 2014 році скоротилися до $7.5млрд. - далі падати нема куди. Але вони падали і у січні 2015 року бо знову є торговий дефіцит (за даними НБУ, за даними Держкомстсту – маємо профіцит), повернення кредитів та старого боргу МВФ – все було покрито за рахунок резервів.

3. Дії влади.

Минулого року «падали» усі галузі окрім сільського господарства. У січні цього року і воно почало знижатися. І падіння прискорюється, так у січні 2015р. падіння промисловості досягло 21.3%, роздрібної торгівлі 22.6%, будівництва 36.7% в порівнянні з січнем 2014 року.

Дефіцит бюджету зростає і фінансується НБУ. Так, у 2014 році НБУ викупив Облігації внутрішньої державної позики і дав Уряду та Нафтагазу 147 млрд.грн. Окрім того 36 млрд.грн видав банкам та 22 млрд. грн переказав у бюджет, як свій прибуток. Загалом вийшло, що НБУ передав у Бюджет 205 млрд. грн., З них Нацбанк 104 млрд. грн. отримав продаючи валютні резерви (чистий продаж на Міжбанку склав 8.5млрд.$), а ще 100 млрд.грн. фактично надрукував.

У 2015р. НБУ продовжив викупати ОВДП, тобто друкувати гривню. А головні бюджетні проблеми ще навіть не почалися.

Якщо подивитися на графік, можна побачити, що у 2014 р. курс гривні почав рости із збільшенням викупу ОВДП Тобто, якщо Уряд продовжуватиме наповнювати бюджет за рахунок НБУ варто чекати і подальшого падіння гривні.

Щоб збільшити малюнок клікніть на нього

Дані НБУ

Тобто, вибір Уряду – це друк грошей для фінансування дефіциту та збільшення податкового тиску.

В умовах одночасного знецінення гривні та падіння економіки НБУ жодним чином не може виправити становище. Дати грошей економіці – це ще більше знецінити гривню. Прибрати гроші, як пропонує Пинзеник і як днями зробив НБУ – ще більше пригнітити економіку. Тому НБУ віддає перевагу адміністративному тиску на ринок:

- 75% валютної виручки експортери мають продавати на внутрішньому валютному ринку.

- Готівкову валюту можна купувати на суму не більше 3000 грн.

- Отримувати у касах банку готівку можна на суму не більше 15000 грн. на день.

- Певний час курс заявок обмежувався, НБУ не приймав заявок на купівлю валюти з більшим курсом, ніж було погоджено.

- НБУ продавав валюту з резерву і вимагав від банків продавати її населенню за тим самим курсом.

- Юрособи можуть купувати валюту на 4-й день після подачі заявки. Наприкінці лютого торги зупинялися, був введений особливий порядок купівлі по предоплаті, НБУ тепер дає дозвіл на кожну таку купівлю та переказ грошей якщо сума більше $50 000 з початку місяця.

- Заборонено купувати валюту під валютні кредити.

4. До чого призвели дії Уряду та НБУ.

Треба зрозуміти, що в Україні хоч і недосконалі, але ринок та демократія. Якби в нас був тоталітарний режим можливо, вищенаведені рішення влади допомогли б ринку. Але в нас громадяни та підприємці реагують на обмеження на свій розсуд.

Друк гривні призвів до падіння курсу. Люди стали забирати гривню з банків та міняти на валюту, тим більше, що з прибутку за відсотками по депозитах стали брати спочатку 15%, а зараз 21.5% податку.

Обмеження на купівлю готівкової валюти призвели до появи небанківського сектору обміну. Він діє неофіційно (часто під вивіскою обмінного пункту) і ігнорує всі обмеження НБУ із відсотком до ПФ включно. Через неофіційний сектор обміну йде значно більше реальних валютообмінів, ніж через банківські каси та обмінки, в яких ніколи немає валюти.

Експортери стали тримати валюту закордоном. Офіційно це можна робити 90 днів після відвантаження товару.

Імпортери стали купувати валюту за фіктивними контрактами із спорідненими фірмами. Контракти оформлювались без поставки товару, начебто, товар купується і використовується закордоном.

Реакція населення на обмеження влади ще більше дестабілізувала ринок, зменшила експорт та наявність валюти. Податковий тиск та війна зменшують економічну активність, постійне падіння гривні та зростання цін вимушує населення рятувати свої гроші.

Паніка охоплює все більшу кількість населення. Якщо спочатку хвилювались та шукали вихід економічно активні, то у лютому хвилювання дійшло майже до кожного. Бо дестабілізуючі дії влади накопичились, дисбаланси стали помітними, гривня стала падати із швидкістю 3% на день.

Спочатку бізнесмени, пов’язані з імпортом припинили завозити товар, бо невідомо, за якою ціною його продавати, вони виводили зі свого бізнесу гроші і шукали нових джерел прибутку. Не знаходили. Будівництво, торгівля – всюди попит зменшуються, нерухомість дешевшає. Податки та контроль державних інституцій, навпаки, зростають. Логічний вихід: купівля валюти.

Потім фахівці, що отримують високі зарплати у гривнях, побачили, що їх гроші кожен день дешевшають, і якщо вони не куплять валюту відразу після отримання грошей, то на наступний день вже куплять менше.

У останній тиждень лютого дійшло вже й до пенсіонерів та одержувачів невисоких зарплат, що тримати місяць свій дохід у гривні – це втрачати гроші. Оскільки купувати валюту у нелегальних пунктах та ще й в невеликих розмірах для них важко, вони зробили те, що їм зрозуміліше – скуповували цукор, крупи, інші товари, що не псуються при зберіганні.

НБУ притримав паніку, фактично заборонивши купівлю валюту на міжбанківському ринку. Але попит нікуди не подівся. Уряд за лютий випустив ОВДП на 70 млрд. грн. І хоча НБУ на сьогодні викупив малу частину з них, немає сумнівів, що все інше він також викупить. З іншого боку Приват за останній тиждень лютого отримав 3 млрд.кредиту від НБУ.

Тобто, запроваджуючи адміністративні обмеження, влада нічого не міняє у своїй політиці. Накопичені дисбаланси тиснуть на ринок, влада влаштовує нові. З чого б це щось покращилось?

НБУ не є самостійним у своїй політиці, він вимушений виконувати забаганки Уряду.

Важливий висновок з викладеного – НБУ не є самостійним у своїй політиці, він вимушений виконувати забаганки Уряду. Якщо б НБУ міг відмовитись викупати ОВДП у банків, гривня б трималась, а Уряду довелось би робити реформи. Якби НБУ не був вимушений давати кредити тому ж Привату, можна було б примусити його та інші банки вести більш зважену політику.

Наступний висновок: адміністративні обмеження, особливо, при експорті та на готівковому ринку, шкідливі, неефективні, заважають чесно працювати, але легко обходяться порушниками.

Уряд не достатньо скорочує видатки

Начебто алгоритм дій зрозумілий – не треба малювати грошей, викуповувати ОВДП, давати рефінансування банкам і на грошово-валютному ринку встановиться рівновага.

Все це вірно, але реалізувати правильні дії можна лише за однієї умови – скорочення видатків держави.

Але тут проблема, велика проблема. 2/3 видатків бюджету та Пенсійного фонду це соціальні видатки. У 2014р. це було:

- Пенсії згідно з законом 190 млрд.грн.

- Спецпенсії – 65 млрд.грн.

- Соціальні виплати – 67 млрд.грн.

- Освіта – 113 млрд.грн.

- Охорона здоров’я – 64 млрд.грн.

Разом 500 млрд. грн. А всього витрат бюджету та ПФ без врахування дотацій з бюджету – 750 млрд.грн.

Тобто фактичний дефіцит держави у 200 млрд.грн. неможливо зменшити, якщо не чіпати соціальну складову.

Зазвичай при дефіциті починають із скорочення підтримки економіки, адміністративних видатків. Але в Україні вони невеликі і їх і так вже скорочують.

Так, економічні видатки у 2014 були заплановані 64 млрд. грн., що менше, ніж у 2013 році. Насправді, реально витратили не більше 50. У 2015 запланували ще менше. Основні державні програми – для шахтарів, доріг та аграріїв – заморожені. Наступний кандидат на урізання – адміністративні видатки. 2013 року – 28.6 млрд.грн., 2014р. - практично стільки ж.

Резерв економії невеликий і йде вона на сплату відсотків за боргами бюджету та оборону.

У 2013р. на оборону витратили 16 млрд. грн., охорону порядку та суди 41.5 млрд. грн.

У 2014р. вже 28 та 48 млрд. грн. відповідно.

На 2015р. тільки на оборону заплановано 90 млрд. грн.

На виплату відсотків по держборгу у 2013р.- 33 млрд.грн., у 2014р. - 48 млрд.грн., у 2015р. заплановано 75 млрд.грн., а буде більше, бо курс зростає.

Тобто економія на несоціальних статтях витрачається на оборону та сплату боргу. А без зменшення соціальних статей Україна не збалансує бюджет і не припинить падіння гривні.

Зазвичай при згадуванні про скорочення соціальних витрат багато хто обурюється. Мовляв, пенсіонери та бюджетними і так бідні, а доходи бюджету треба піднімати, забираючи в олігархів, чиновників, контролюючи тендери, прибираючи корупцію, контрабанду та т.ін.

Частина цих пропозицій – популізм і нічого не дасть. Інші давно вже час втілювати, що не відміняє потреби скорочувати видатки бюджету. Корупцію та контрабанду треба викорінювати. Але ефект для бюджету це якщо й дасть, то після успішного виконання. Зазвичай, навпаки, спочатку доходи бюджету зменшуються. А зарплати та пенсії треба платити сьогодні.

З іншого боку, коли кажуть «реформи не можна робити за рахунок простих людей» - це лицемірство. Бо ті самі пенсії платять за рахунок зарплат всіх працюючих по найму. Робітники, інженери, бухгалтери – це не прості люди? З їхніх зарплат знімають 40% на пенсії.

Далі, коли зарплати та пенсії платять за рахунок друку грошей, втрачають саме пенсіонери та бюджетники. Бо результатом є знецінення їх доходів. Тільки за 2014 року ціни збільшились на 24.5%, а у 2015 року зростуть ще більше. Зарплати та пенсії не змінилися. Так на скільки їм фактично зменшили доход?

Тепер проаналізуємо інші дії влади. Уявіть, що на початку 2014 року. зарплати бюджетникам, соціальні виплати та пенсії Уряд зменшує на 20% і при цьому не змушує НБУ друкувати гривні? Відповідно менша інфляція, стабільна гривня, а отже і фактичний дохід вищий.

Підприємець буде шукати і знайде вихід, як врятувати доходи від знецінення при інфляції. А в пенсіонерів та бюджетників немає такої можливості.

Кажуть, треба провести реформи, доходи збільшаться і ми зможемо не різати зарплати та пенсії. Так от реформи неможливі при пропорції 200 млрд. грн. «намальованих грошей» на 750 млрд. грн. видатків бюджету.

На чому економити

Приклад 1

Доходи бюджету завищені. Для їх виконання треба брати все що можна із всіх, з кого вийде взяти. Так само податківці і вчиняють.

В цих умовах податкова реформа може бути лише приємною розмовою. Насправді всі реформи при збереженні видатків бюджету зводяться до зростання податків, які вже не можна платити, які зупиняють економіку.

Приклад 2

Українська освіта та медицина – осколок СРСР. Немає Держплану та Держснабу, а вони залишились. Працюють за інерцією, з кожним роком все гірше. І потребують з бюджету разом майже 200 млрд. грн.

При зменшенні кількості школярів, кількість шкіл та викладачів у порівнянні з 1990 роком майже не змінилась. Магістратурою називають звичайний радянський 5 курс, ніяких дослідників там не готують, та й немає для цього фахівців.

В кожному районі міста стоять величезні будівлі поліклінік, в яких терапевт, хірург, невропатолог, сидячи у просторому кабінеті, посилають хворого один до одного. На аналізи чи дослідження – потрібно окремо записуватись, часто в іншій лікарні. І за все це ми розплачуємось не тільки податками, а друком грошей, інфляцією та зростанням курсу.

Адже приватний лікар зазвичай сам виконує всі дослідження, робить все, що кілька лікарів поліклініки разом, займає невеликий кабінет, має потрібну апаратуру, помічник бере призначені аналізи. Так от заміна цих поліклінік та первинних лікарень приватними лікарями – і є реформа. (Хто платить цим лікарям: хворі зі своєї кишені; страхові компанії; чи кожна людина має свій медичний рахунок на який примусово відраховується частина зарплати, як у Сингапурі – інше питання й інша велика дискусія).

І видатки бюджету на первинну ланку медицини – 32 млрд.грн. – можна скоротити втричі, залишивши її тільки незаможним. Бо сьогодні будь-які лікарські процедури виконують за гроші. А наших податків, мабуть, вистачає на невелику зарплату та утримання будівель. А лікування - за свої гроші, у т.ч. і для бідних.

Приклад 3

Пільги. Те, що вони в Україні неефективні, не вірно розподілені, немає жодного обліку, хто на що має право і хто що отримує, кажуть років 10. І нічого не змінюється. А на них витрачається 80 млрд. грн. щороку. Ну от, наприклад, безплатний проїзд пенсіонерів у міському транспорті. Його навіть в СРСР не було.

Тобто, реформи та зменшення витрат бюджету йдуть поруч.

А як збільшити виробництво, доходи бюджету, експорт?

Зняти адміністративні обмеження на експорт.

Розпустити контролюючи відомства та створити заново з європейськими фахівцями та на основі громадського контролю зацікавлених сторін, а не чиновників.

Розділити та приватизувати по частинах держмонополії – головний розсадник корупції та неефективності в державі.

Зменшити податковий тиск. Податківці мають бути сервісною службою, а не збирачами податі. І знову – для цього треба знизити видатки бюджету.

Біда у тому, що про це про все розмови точаться вже 23 роки. І, схоже на те, що нові урядовці готові продовжувати розмови під гаслом «реформи треба підготувати».

Так, треба. Але буває так, що 23 роки готувався, а не приготувався і доводиться починати не підготовленим. Бо в нас такий стан економіки, що час прийшов. Ситуація в країні проста – не скоротимо видатків бюджету, не буде економіки. І тоді пенсіонерам на свою пенсію, дійсно, буде не прожити. Не те щоб цукор скуповувати, а й на хліб та кашу не вистачить.

Скорочення видатків бюджету дозволить швидко стабілізувати курс гривні та ціни. Позитивний ефект реформ – зростання економіки, структурні реформи – прийде не так швидко. Але, як кажуть китайці, дорога у 10000 кроків починається з 1 кроку. Прийшов час його зробити.

TEXTY.ORG.UA — незалежне видання без навʼязливої реклами й замовних матеріалів. Щоб працювати далі, нам потрібна ваша підтримка.

Щоб зробити пожертву щомісячною перейдіть сюди. Будь ласка, повідомте нам про ваш внесок на пошту texty.org.ua()gmail.com

Оцінка статті на цей момент: +2/-1
Читати Не читати Коментувати
 
 

Коментарі 3

Для того, щоб писати свої коментарі, залогіньтесь! Якщо ви не маєте логіну, тоді спочатку зареєструйтесь, щоб його отримати!

Автор - придурок. Пропнує залишити первинну медицину тільки бідним і скоротити фінансування на неї в три рази. А чи знає він, що за показниками абсолютної бідності у нас більше 80% абсолютно бідних. Ні в які три рази не скоротиш. Побажаємо йому, щоб швидка допомога в разі потреби до нього не приїхала.
Щодо освіти: "Магістратурою називають звичайний радянський 5 курс, ніяких дослідників там не готують, та й немає для цього фахівців." - якщо немає у нас спеціалістів, що готують дослідників - чого автор поліз зі своїми розумними порадами? Його ж теж ніхто не готував у ВНЗ та школі (значить і в західний ВНЗ його б не прийняли). Навіщо тексти дають друкуватися дилетантам, що самі визнають свій низький рівень.
І взагалі, систему освіти та охорони здоров'я знищити можна швидко, а потім побудувати щось буде дуже важко.
"(Хто платить цим лікарям: хворі зі своєї кишені; страхові компанії; чи кожна людина має свій медичний рахунок на який примусово відраховується частина зарплати, як у Сингапурі – інше питання й інша велика дискусія)" - так от спочатку треба продумати, а не нищити все на догоду путіну.
І взагалі, з чого автор взяв, що в народу так багато грошей, що вже й способів інвестування не вистачає? Не вистачає на фізіичне виживання, про інвестиції для більшості не йдеться.
Сподіваємось, тексти ще виплатили цьому путінському шарлатану гонорар.

Я також вважаю, що опонувати переводу первинної медицини на приватну дыяльнысть може тільки той, для кого кращим аргументом є "придурок" та "шарлатан". Хто не знає, що швидка не відносится до первинной ланки, до неї відносяться полікліники. амбулаторії, ФАПи та звичайні лікарні - та нічого він не знає. Не знає, що за будь-яку реальну маніпуляцію в полікліниках та лікарнях беруть гроші, а велику кількість дослідів - не можуть зробити зовсім та відправляють у приватні лабораторії. Всіх відправляють, і 80% бідних, і самиї найбідніших - всіх. Не знає, як пенсіонеру з 900гр пенсії платити по 40-50гр за кожну таку маніпуляцію. dmytrok не живе в цій країні, не знає, що таке українська медицина. Не садист же він, щоб вимагати зберегти таку систему. Просто живе в іншому світі, тому може писати свої глибоко інтелектуальні коментарі з такими високонауковими аргументами як "придурок" та "шарлатан".

Головбухи управлінь ОСВІТИ щомісяця офіційно отримують премії, що у 3-5 разів перевищують їх посадовий оклад.