Я

Якою має бути політика Держави щодо переселенців

Держава має твердо сприймати "переселенців" як Громадян України та надавати потужний сигнал про це і самим переміщеним особам і всьому суспільству. Варто запусти соціальну рекламу яка б підтримувала підтримки переміщених громадян, і спонукала інших допомагати їм. Наразі інформаційне середовище досить дискримінаційне, а місцями насичене мовою ненависті та ворожнечі. Держава вирішуючи свої проблеми ігнорує гарантовані Конституцією права громадян, яких війна змусила покинути свої домівки.

Текст: громадська організація «Коловорот»

Згідно із Законом України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» внутрішньо переміщеною особою є громадянин України, який постійно проживає в Україні, якого змусили або який самостійно покинув своє місце проживання у результаті або з метою уникнення негативних наслідків збройного конфлікту, тимчасової окупації, повсюдних проявів насильства, масових порушень прав людини та надзвичайних ситуацій природного чи техногенного характеру. Даний Закон визначає гарантії дотримання прав, свобод та законних інтересів внутрішньо переміщених осіб.

Найважливіше, що внутрішньо переміщена особа є громадянином України і наділена всіма правами, гарантованими їй Основним Законом – Конституцією України.

Треба пам'ятати, що переміщені особи, як і інші Громадяни України є надзвичайно важливим ресурсом для Держави і в залежності від її політики можуть або допомагати зростанню економіки та національного добробуту, або навпаки стати джерелом проблем і погіршення криміногенної обстановки. Саме із цього має виходити політика держави щодо таких громадян.

Отже політика Держави щодо внутрішньо переміщених осіб на нашу думку має складатися з наступних пунктів:

1. Інформаційна політика:

Держава має твердо сприймати "переселенців" як Громадян України та надавати потужний сигнал про це і самим переміщеним особам і взагалі всьому суспільству.

Для цього треба виробити комплекс термінології та принципів побудови інформаційних повідомлень, яких мають чітко дотримуватись офіційні представники Уряду, використовувати соціальну рекламу для підтримки переміщених громадян, а також для підвищення сприяння з боку інших громадян України.

Наразі інформаційне середовище досить дискримінаційне, а місцями насичене мовою ненависті та ворожнечі. Це призводить до того, що внутрішньо переміщені особи зі сходу та Криму наражаються на перепони стосовно реалізації їхніх конституційних прав, зокрема на житло та працю. Їм відмовляють у наймі житла та дискримінують при прийнятті на роботу.

На жаль, на сьогоднішній день, Держава не достатньо, а іноді навіть в порушення гарантованих прав, реалізовує політику щодо громадян, які були змушені покинути свої місця проживання.

В офіційних заявах, коментарях, інтерв’ю щодо внутрішньо перемішених осіб представниками влади вживається термін «переселенці», не створюються умови для об'єктивного висвітлення подій навколо переміщених подій в ЗМІ.

Це часто є джерелом додаткової травми для даної вразливої категорії наших співвітчизників, вони відчувають себе дискримінованими та покинутими сам на сам із бідою.

2. Законодавчі акти:

Постановою НБУ від 03.11.2014 № 699 Громадяни України, які мають реєстрацію постійного місця проживання на територій Автономної Республіки Крим, стали «нерезидентами», а отже прирівняні у правах у фінансовій сфері до іноземців. Це створює проблеми при взаємовідношеннях з фінансовими установами, з Державними фіскальними органами, при оформленні трудових відношень та інше.

Дана Постанова та інші подібні непродумані законодавчі акти мають бути впорядковані і узгоджені між собою, та мати чіткі визначення та механізми їх реалізації. Це має стосуватися і майбутніх законодавчих актів.

3. Статус і соціальне забезпечення:

Привести до відповідності всі законодавчі акти, які регламентують статус, права та соціальне забезпечення внутрішньо переміщених осіб.

На сьогоднішній день вже прийнято більше десятка законодавчих актів, які б мали врегулювати питання внутрішньо-переміщених осіб, але з причин їх юридичної недосконалості та суттєвих розбіжностей між ними виконання ускладнене, на межі із повним унеможливленням.

Прикладом є Постанова КМУ №509 від 01.11.2014, яка регулює реєстрацію внутрішньо переміщених осіб, видачу довідки про взяття на облік та внесення даних до Єдиної інформаційної бази.

Українці з Донбасу, котрі втекли від війни почуваються в Україні покинутими і нікому не потрібними

Постанова містить механізм видачі довідки про взяття на облік особи, яка переміщується, але органи соціального захисту населення, на які покладено виконання Постанови КМУ № 509, відмовляють у реєстрації і видачі довідки внутрішньо деяким переміщеним особам, спираючись на перелік населених пунктів на території яких здійснювалася антитерористична операція.

Зазначимо, що такі переліки були затверджені Кабінетом Міністрів України пізніше за порядок реєстрації і це суперечить першочерговому законодавчому акту, яким є Закон України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб», де чітко визначено причини, через які громадяни України покидають місце свого проживання: «у результаті або з метою уникнення негативних наслідків збройного конфлікту, тимчасової окупації, повсюдних проявів насильства, масових порушень прав людини та надзвичайних ситуацій природного чи техногенного характеру».

Зазначені обставини вважаються загальновідомими і такими, що не потребують доведення, якщо інформація про них міститься в офіційних звітах (повідомленнях) Верховного Комісара Організації Об’єднаних Націй з прав людини, Організації з безпеки та співробітництва в Європі, Міжнародного Комітету Червоного Хреста і Червоного Півмісяця, Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини, розміщених на веб-сайтах зазначених організацій, або якщо щодо таких обставин уповноваженими державними органами прийнято відповідні рішення. Отже, такі підстави у відмові реєстрації чи видачі довідки є протиправними діями органами виконавчої влади.

4. Координація та взаємодія центральних органів виконавчої влади з місцевими, міжнародними, волонтерськими та іншими організаціями:

На сьогоднішній день є розпорядження Кабінету Міністрів України від 11 червня 2014 року, № 588-р, щодо координації та взаємодії з центральними та місцевими органами виконавчої влади з питань розміщення внутрішньо переміщених осіб, але фактично розселенням переселенців займаються волонтери, а не Держава.

5. Надання інформації переміщеним особам:

Надання інформації внутрішньо переміщених особам про їх права та обов'язки, безпечне переміщення, шляхи розв'язання соціально-побутових проблем має бути не тільки через інтернет-сайт, а й інші засоби масової інформації та інформаційні стенди в місцях їх компактного проживання.

На сьогоднішній день є розпорядження Кабінету Міністрів України від 11 червня 2014 року, № 588-р, щодо інформування через засоби масової інформації внутрішньо переміщених осіб про їх права та обов'язки, про їх безпечне переміщення, шляхи розв'язання соціально-побутових проблем. Сайт розроблений Міністерством для переселенців не є якісним, а розміщена на ньому інформація не достовірна.

Багато переселенців взагалі не мають доступу до інтернет, для них інформації немає взагалі.

5. Створення Програми соціальної адаптації:

Цілком зрозуміло, що внутрішньо переміщені особи не зможуть повернутися в свої домівки найближчим часом, а їх повернення пізніше в регіон зі знищеною інфраструктурою та важкою криміногенною обстановкою не буде мати сенсу.

Саме тому має бути розроблена Програма Соціальної Адаптації, що дозволить створити робочі місця та побудувати житло з залученням міжнародних фондів, іноземних донорів та інвесторів.

Міністерство Соціальної Політики має негайно приступити до розробки та подання до Кабінету Міністрів України проект такої Програми з урахуванням міжнародного досвіду та рекомендацій провідних міжнародних організацій, що діють сьогодні в Україні.

донбас біженці політика

Знак гривні
Знак гривні