Експорт в ЄС: яким має бути підприємство? Молокозавод котрий готовий завойовувати Європу

Оцінка статті на цей момент: +3/-0
Читати Не читати Коментувати
  • 41354 Перегляди
  • 1 Коментарі
  • 28/10/2014Дата публікації

Один із поширених міфів, пов’язаний із харчами у ЄС: останні вихолощені численними обробками, не мають “ні смаку, ні запаху”. Так ось, молоко, котре дають корови з Вільної Тарасівки, відрізняється від “бабусиного” хіба тим, що збирається у стерильних умовах і з вимені потрапляє у танкер без контакту із зовнішнім середовищем. На заводі так само без контакту з повітрям молоко розливається у пакети.

За молочними ріками спочтерігала: Валентина Кузик, фото: Макс Левін

Тексти побували на найкращій в Україні фермі та молокозаводі, щоб дізнатися, чи можливо з нашою продукцією вийти на ринки ЄС.

Доїння по-новому

Ферма села Вільна Тарасівка зовні подібна до того, як ви уявляли собі звичайну молокоферму - видовжена прямокутна будівля з численними прибудовами. Але тільки зовні. Всередині - це майже космічний корабель із тією лише відмінністю, що він не літає в космос, а виробляє в Україні молочну сировину європейського класу.

Тільки з молока екстра-класу (найвищого) у ЄС роблять усі молочні продукти, цього й очікують від українських молочарів, котрі прагнуть на ринок ЄС.

Один із поширених міфів, пов’язаний із харчами у ЄС: останні вихолощені численними обробками, не мають “ні смаку, ні запаху”. Так ось, молоко, котре дають корови з Вільної Тарасівки, відрізняється від “бабусиного” хіба тим, що збирається у стерильних умовах і з вимені потрапляє у танкер без контакту із зовнішнім середовищем.

Ця ферма два роки тому “виросла” з Терезинської, зразкового господарства у сусідньому селі. Після економічного спаду на початку 90-х ферму (колишній Держплемзавод) вдалося відновити завдяки орієнтації господарства на нові технології.

Прибуток з успішної терезинскої “матері” було реінвестовано: придбано 8 швецьких систем добровільного доїння і побудовано господарство нового зразка у Вільній Тарасівці. Поки це єдина ферма такого класу в Україні, але подібну вже будують на Житомирщині (с. Почуйки).

За словами Андрія, ветлікаря ферми, у Європі працює приблизно 200 таких установок, у Росії - 150. Вартість одного такого доїльного робота - 100 тис. євро, його сервісне обслуговування - 100 тис грн щорічно.

Попри повну автоматизацію доїння, тарасівська ферма - з “українським підходом”: “робот сам може “знайти” соски кожної корови перед доїнням, але ми стараємося перший раз налаштувати його у ручному режимі для того, щоб приділити увагу кожній худобині: подивитися, чи вона гарно себе почуває. Коли приходить нова тварина, то з нею ходимо 4-5 днів, аби вона зрозуміла, куди ходити на доїння.” - розповідає Андрій.

Кожному вуху - по бірці. Напис маркером неприпустимий у ЄС.

Ферма розрахована на 500 голів (зараз тут 450 корів), середньодобовий надій з корови - 25 л. Перед доїнням робот сам промиває та осушує соски, пропонує корові винагороду за те, що вона прийшла, - концкорм (шрот соняшниковий, шрот соєвий, кукурудза, ячмінь, пшениця).

Також - щоразу перевіряє електропровідність молока, що дозволяє ще на етапі доїння відділити молоко хворої корови. Для лікування худоби використовують американські антибіотики із нульовим рівнем каренції (не потрапляють у молоко) і навіть попри безпечність таких ліків, молоко лікованої корови не потрапляє до загального танкера, а йде на корм телятам.

Кожної доби ферма постачає на ринок 9,5-9,8 т молочної сировини найвищого класу. Її розподіляють між переробниками на конкурентних засадах за ціною приблизно 5 грн за літр (молоко від населення - 2,3 грн за літр) За словами Андрія, головні клієнти ферми - Яготинський та Білоцерківський заводи.

На фермі автоматизовано усе: від прибирання до доїння. Кожна корова на шиї має комп’ютер, який допомогає доїльному роботу ідентифікувати худобину, а також занести інформацію про поточний надій до загальної бази.

Поки робот доїть одну корову, інша чекає на свою чергу.

Ферма у Вільній Тарасівці - гарний приклад того, як можна досягти успіху не покладаючись на допомогу держави. Оскільки господарство працює цілодобово, будь-які заплановані відключення від електропостачання були б для неї великою проблемою. Але господарі вже готові до цього: мають 2 лінії енергопостачання та власний енергогенератор.

Кілька тижнів тому ферму відвідували чиновники Єврокомісії з безпеки харчових продуктів. “Приїхало 2 старих вовка: італієць та бельгієць, цілий день були в нас, поїхали пізно увечері.” - згадує Сергій Олександрович (прізвища не називає), керівник ферми - “Але нам до перевірок не звикати, для мене перевірка - як вам уранці чаю попити.

То в них було одне зауваження, що у двох чи трьох корів вони не побачили по дві бірки у вухах, а вони серйозно до цього ставляться: поїхали, підняли всю бухгалтерію. Якщо корова загубила бірку, то її знову потрібно друкувати через Облплем, а у нас буває маркером написано - це теж їм не підходить. Знаєте, ото як любов та сама, тільки писанини більше стало” - жартує шеф.

Робот сам уміє шукати соски, але його можна і спрямувати, що часто роблять місцеві тваринники. Усього на фермі працює 6 людей.

“Як на мене, то корова може і буз вух ходити: у кожної тварини є мінікомп’ютер, через який її можна ідентифікувати” - підтримує боса ветеринар Андрій.

Складно повірити, але керуючий фермою Сергій Олександрович переконаний, що нині інвестиції у сільське господарство - у тренді. “Останнім часом дуже багато людей цікавиться (молочним напрямком тваринництва - В.К.) і хоче вкладати гроші.

Зустрічався з людьми, які багато будували в Києві житла, зробили капітал на цьому, тепер хочуть швидко заробити на молоці. У мене тут сидів один депутат Верховної Ради і кричав “А якого літака треба, щоб з Америки корів притягнути?”. Буває послухаєш, і дивно: бабло мають, але це ще не все.”

На фермі корови двох порід - українська чорно-ряба молочна і голштинська.

Від корови до чашки

Слідкую за молоком з ферми далі і їду на Білоцерківський молококомбінат - молоде підприємство, яке повноцінно працює з вересня 2008 року. Усюди чисто, як у гарній лікарні. На приймальній молоковозів стоять як доволі звичні для нас жовті молоковози, так і новіші, закордонного виробництва. Частину з них комбінат орендує, частина - власні.

Головний технолог комбінату Світлана Чикіна із посмішкою говорить, що орендодавці жовтеньких молоковозів захоплені, наскільки чистими повертаються до них машини: усі молоковози перед безконтакним відкачуванням сировини проходять зовнішню мийку. Молоко від тарасівської ферми аж до запакування у пакет чи пляшку не контактує з повітрям. За увесь час перебування на фермі та заводі нам довелося побачити молоко тільки на дегустаційних столах.

Практично усе обладнання на заводі - іноземного виробництва, єдина українська “машина” зроблена у Харкові - для виробництва ПЕТ-пляшок. Зараз продукція комбіднату іде на експорт в Грузію, Арменію, Азербайджан, Молдову, Білорусію.

Водою не розбавиш. Ось так всередині виглядає сучасний молокозавод. Молоко можна побачити хіба у лабораторії та у прозорих пляшках у відділенні готової продукції.

Попри те, що завод побудовано за європейськими стандартами, експортувати в ЄС свою продукцію зараз підприємство ще не може: “У європейців до нас було єдине зауваження, що у нас зараз немає продукції, окремо і винятково виготовленої із сировини екстра класу, суто технічно ми можемо це забезпечити, але для внутрішнього споживача ми змішуємо сировину екстра класу, вищого та першого гатунків” - пояснює Світлана Чекіна.

“Зараз ми орієнтовані на внутрішнього споживача, але у нас є можливість повністю працювати за європейськими стандартами хоч завтра: є три окремі лінії приймання, усі вони розділені, переміщення сировини можна простежити, є спеціальне програмне забезпечення.

По цьому транспортеру їде пакетоване молоко, яке потім потрапить до на полиці магазинів. Поки що - українських.

Зауваження європейців було в тому, що ми не користуємося цим. Проте нам це зазраз не потрібно, ми працюємо на внутрішній ринок. Це їх не дуже втішило, вони хотіли побачити ці можливості.” - пояснює Вадим Чагаровський, голова наглядової ради БМК

У пана Чагаровського чітке бачення свого місця на європейському та світовому ринках.

Підприємство працюватиме у трьох напрямках: перший - це виробництво продукції під власною торговою маркою для німецькою торгівельною мережею, другий - робота в секторі В2В (наприклад, виробництво сумішей для морозива та коктейлів McDonalds), третій напрям - це продаж продуктів для визначеної ЦА - діаспорян, котрі проживають у країнах ЄС.

А ось ці молочшні суміші поїдуть до Грузії.

“ЄС потрібно розглядати не тільки з точки зору розширення ринку. Присвоєння єврономера - це певна відзнака підприємства, яка засвідчує його відповідність світовим стандартам. Це буде перевагою і на внутрішньому, і на світовому ринках, зокрема і для партнерів з азійських країн.”

- Невже ви й Азію збираєтесь підкоряти?

- А чому ні, - у відповідь дивується пан Чагаровський - Ми не говоримо про широкий асортимент, але нішеві продукти можемо постачати: передовсім ідеться про продукти тривалого зберігання.

Вадим Чагаровський випромінює оптимізм та вважає, що попри жорстку конкуренцію на європейських ринках, це стимулюватиме вітчизняного виробника до інвестицій в інновації, а завдяки девальвації гривні українські виробники мають цінову перевагу. Поки ціни не вирівняються, а це пару років.

* Текст підготовлено у рамках інформаційної кампанії України та ЄС Stronger together

Оцінка статті на цей момент: +3/-0
Читати Не читати Коментувати
 
 

Коментарі 1

Для того, щоб писати свої коментарі, залогіньтесь! Якщо ви не маєте логіну, тоді спочатку зареєструйтесь, щоб його отримати!

Все очень здорово. Но остается надеяться, что это предприятие не будет единственным (образцово-показательным, как во времена СССР) на всю Украину. Здесь все прекрасно. А как остальная отрасль себя чувствует?