Після відступу. Чотири кроки, які покажуть адекватність Порошенка

Оцінка статті на цей момент: +3/-1
Читати Не читати Коментувати
  • 30376 Перегляди
  • 4 Коментарі
  • 17/09/2014Дата публікації

Чи піддалася паніці українська влада приймаючи "закон про райони Донбасу", чи діяла зважено і раціональне не відомо. Необхідної інформації для детального аналізу стану війни і прорахунку сценаріїв немає. Але ми можемо судити про адекватність Порошенка по його діях в найближчий місяць-два

Автор: Орест Зог

У Першій світовій Німеччина капітулювала через те, що Генштаб охопила паніка. З точки зору ресурсів німці ще могли вести війну і заключити мир не на таких ганебних умовах, але на якийсь короткий період часу Генштаб подумав, що вже все. Потім опам’ятався, але було пізно. Цей приклад описує британський стратег, автор концепції і однойменної книги «Стратегія не прямих дій» Ліддел Гарт.

Щоб сказати чи піддалася паніці українська влада під час вторгнення російських регулярних військ 24 серпня і вирішила підписати на цій хвилі ганебний, хоча і не такий вже критичний для країни, мир, чи поступила розсудливо, - потрібно знати відповіді на ряд питань. Ми їх не знаємо:

Військо

- Чи достатньо у нас броньованої техніки для повноцінної війни? Сам Порошенко говорив депутатам, що за час бойових дій спалено 60% боєздатної техніки. Відомий лідер волонтерської спільноти Юрій Бірюков, відомий як Крила Фенікса давно звертає увагу громадськості, що на складах один металолом. З іншого боку у ФБ часто чути твердження, що техніки достатньо. Кому вірити особиста справа кожного, та надійних цифр немає.

- Авіація. Той же Бірюков стверджує, що штурмових літака у нас залишилося лише п’ять. Його розрахунки логічні. Офіційної цифри ми не знаємо.

- Не зрозуміла ситуація з ППО. Україна має близько «50 зенітно-ракетних комплексів» серед яких Буки, що теоретично не дає ворогу панувати в повітрі. Але час від часу з’являлась інформація, що така-то частина ПВО нарешті отримала відремонтоване озброєння. Скільки хламу і скільки боєздатної техніки з цих 50-ти комплексів ми не знаємо.

- Боєприпаси. Приблизно місяці два тому польський генерал оцінив наші запаси на два місяці. Частина з них виготовляється в Росії. Інших оцінок запасів крім прикидки іноземного військового ми не чули і кількості не знаємо. Добровольці останні тижня серпня писали у ФБ, що отримували іржаві патрони. Хоча існує і твердження про бездонні радянські склади.

- Величина поразки. Бойовий дух у солдатів частин про які пишуть волонтери високий і з багатьох джерел ми чуємо, що втрати росіян значно перевищують українські та читаємо про приклади героїзму наших. Але кількість українських полонених, про яких стало відомо під час перемир’я вражає. Центр звільнення полонених оприлюднив список полонених і пропалих безвіти у якому 883 військових.

Тай з фронту тікав не тільки батальйон тероборони Франківська. Перед вчорашнім скандальним голосуванням деякі нардепи розповідали, що під Харковом зупинили цілу танкову частину. (У ВР часто ходять найфантастичніші чутки) Із фрагментарних новин, повідомлень у соцмережах і опису подій можна зрозуміти, що 24- 26 серпня південне угрупування української армії втратило керування і припинило існування, як боєздатна група. Чи все південне угрупування чи його частина і яка саме частина ми не знаємо, можемо лише здогадуватися.

Знаємо лише те, що генерал Петро Литвин тікав сам без військ. Хто перший побіг Литвин чи війська теж не відомо, результати офіційного розслідування не оприлюднені і не відомо чи воно проводиться.

- Скільки у нас боєздатних частин і скільки з них розгромили 24 – 26 серпня ми теж не знаємо. Героїчний танкіст Євген Сидоренко, який вирвався з оточення, розповів, що в Іловайськ зібрали все що було боєздатне в районі. За офіцйними даними в оточення потрапило 1- 2 тис. військ. Якщо вдуматися ця цифра «всього боєздатного» шокуюча. Точних даних про боєздатні війська ми не знаємо.

Союзники

- Іноземна зброя. Порошенко, Гелетей і Луценко довго розповідали, що іноземна зброя буде. Вчора радник міністра МВС Геращенко повідомив, що нам ніхто зброю не продає. В експертних середовищах говорять про поставки з близьких союзників США - Хорватії і Румунії, проте що саме звідти ми отримаємо не відомо. Про іноземне озброєння не відомо нічого.

- Війна це також і гроші. У Другій світовій Британія і СРСР отримувала щедрі кредити із США. Яку фінансову допомогу нам дадуть союзники не відомо. В трастовий фонд створений НАТО поступили якісь копійки. ЄС говорив про 14 млрд євро допомоги, але немає впевненості, що ці гроші дадуть і ще менше впевненості, що дадуть в умовах повномасштабної війни з Росією. Фінансову підтримку нашої війни за незалежність від союзників ми не можемо оцінити.

Економіка

- Країни програють війни не на полях битв, а через економічне виснаження стверджував вище згаданий Ліддел Гарт. Внаслідок втрати Криму і війни наше ВВП скоротилося більше ніж 6%. Уряд двічі за пів року урізав бюджет. Гривня стрімко падає. Мільярди з бюджету виділені на Армію на очах зменшуються, адже іноземну техніку потрібно купувати (якщо продадуть) за долари, а паливо теж дорожчає пропорційно до долара. Обгрунтованих прогнозів як довго залишилося до моменту, коли платити пенсії пенсіонерам і зарплати бюджетникам стане ні з чого ми не знаємо.

- Кожен мобілізований солдат це мінус в доходах бюджету (бо він перестає платити податки) і плюс у витратах (бо солдата потрібно одягати, годувати, платити нехай мінімальну але зарплату). Яку кількість мобілізованих витягне бюджет не відомо.

Сподіваємося, що Порошенко і РНБО, на відміну від громадськості, перед тим, як домовлятися про не надто престижний і дуже нестійкий мир з Росією мали детальну інформацію по кожному з вищеназваних пунктів.

Тест на придатність Порошенка

Ми ж про адекватність нашого керівництва ми можемо судити тільки по його діях у найближчі місяць-два.

У військовій науці є аксіома, що навіть найжахливіше управління Армією не можна міняти під час війни. Зараз перемиря, тому саме час цим зайнятися.

Ми обрали чотири необхідних кроки Порошенка за результатами яких можна оцінити його відданість країні і ефективність управління. Вони не залежать ні від виборів ні від міжнародної підтримки, лише від його менеджерських здібностей. Отже:

1. Перетворення МО із бюрократичної трясовини на сучасну машину із забезпечення Армії. Для цього потрібно змінити внутрішні інструкції, структуру і ланцюжки прийняття рішень та призначити керівників ключових департаментів. Зараз за словами екс-заступника міністра оборони Полякова більшість департаментів очолюють виконувачі обов’язків.

2. Підвищити, можливо переступаючи через одну сходинку, у званні військових, які проявили себе як талановиті полководці. Звільнити принаймні генерала Петра Литвина, який тікав з позицій. Якщо не вистачає талановитих генералів для Генштабу призначати туди талановитих полковників.

3. По максимуму закупити засоби артрозвіди, безпілотників і закритого військового зв’язку. Можна купувати, як в Україні так і за кордоном.

4. Створити повноцінні тренувальні центри для новобранців, створити школи сержантів. Останні п’ять місяців практично необстріляних рекрутів і добровольців відразу кидали на фронт. Це зрозуміло, там був критичний брак людей. Про відсутність кваліфікованих молодших командирів теж писали багато. Декілька країн включно з Австралією і США виразили готовність допомагати в тренуваннях. Але можна робити це і самому.

TEXTY.ORG.UA — незалежне видання без навʼязливої реклами й замовних матеріалів. Щоб працювати далі, нам потрібна ваша підтримка.

Будь ласка, повідомте нам про ваш внесок на пошту texty.org.ua()gmail.com

Оцінка статті на цей момент: +3/-1
Читати Не читати Коментувати
 
 

Коментарі 4

Для того, щоб писати свої коментарі, залогіньтесь! Якщо ви не маєте логіну, тоді спочатку зареєструйтесь, щоб його отримати!

З чотирма пунктами які покажуть адекватність Президента України особисто я згоден на 200%! Двома руками за! Особливо що стосується менеджерських здібностей.
А щодо аналізу - то хочу сказати "Дякую!" Оресту Зогу (автору цього тексту) за проведений аналіз та підібраний матеріал. Підхід в автора не те щоб вірний, а абсолюно відповідає дійсності. І з концептуальним підходом автора я згоден на 100%!!! І все про що пише автор необхідно робити все швидше та швидше - часу справді обмаль.

Треба сподіватися, окрім всього іншого потрібного, що цей "мир" і цей "особливий статус" "деяких територій" буде супроводжуватися не тільки обгородженням тих "деяких території" "інженерними спорудами" (власне колючим дротом) а й "невтручанням" у "внутрішні справи" тих "спеціальних територій" шляхом фінансування - заварили кашу, хай жеруть-нажруться максимально самі й виключно за власний кошт. (Підтримувати можна хіба про-українських партизанів, якщо такі там знайдуться.)

Закон то відредактували.... і нині там чітко написано, що відновлення Дамбасу буде здійснюватися за державною цільовою програмою з Державного бюджету України. Да і вибори 7 грудня 2014 року на Дамбасі будуть проведені за рахунок коштів Резервного фонду України.... сумний факт. Хоч і суми коштів не визначені, але ж наміри вже засвідчені! Навіть писати все що я про це думаю не хочеться. Сумно це.

Забагато "не знаємо" як для одного тексту. Якщо не знаєш, навіщо взагалі писати?
Звідки автор викопав "аксіому" що "навіть найжахливіше управління Армією не можна міняти під час війни". Це дурниця. Скільки разів Лінкольн змінював командирів арімії Півночі поки справи не пішли на лад? Яке рішення було прийнято по командуючому Тихоокеанського флоту після розгрому в Перл-Харборі? Що робили з німецькими та совєцькими невдахами-полководцями ...?
Досить повторювати дурниці. Командуючий несе повну персональну відповідальність за результати на своїй ділянці. В НОРМАЛЬНИХ арміях так було завжди.
П. 1 - 4 непогані. Але це далеко не все що потрібно.