Як захисти Схід. Стратегія української Армії. Частина 2

Оцінка статті на цей момент: +3/-0
Читати Не читати Коментувати
  • 46626 Перегляди
  • 0 Коментарі
  • 04/04/2014Дата публікації

Стратегія оборони ключових міст Сходу робить пряму агресію для Росії неприйнятною. Застосування такої стратегії стало б дієвим інструментом стримуванням проти реалізації східним сусідом цього сценарію. Бійців Нацгвардії перекинути на Схід можна вже зараз і там проводити навчання.

Автор: учасник спільноти TEXTY.org.ua Олександр ПІНЧУК, картографія Діана Єременко

В першій частині чтверджувалося, що для протидії прямій військовій агресії на Сході необхідні зміни в стратегії та дислокації Сухопутних військ України.

То якою ж має бути стратегія ЗСУ для протидії агресії? Для відповіді на це питання визначимо ключові особливості сценарію прямою військової агресії на Сході.

1. Перевага супротивника в раптовості нападу. Складність надійного попереднього визначення напрямків ударів агресора для ЗСУ, в тому числі і через наявність у супротивника значних повітряно-десантних сил. Неможливість забезпечення превентивного удару внаслідок суто оборонної доктрини України.

Противник досі зберегає якнайширший вибір в напрямку удару на Сході.

2. Велика перевага ймовірного супротивника на землі в живій силі, техніці та засобах ураження. Обумовлює складність забезпечення надійної оборони ЗСУ.

3. Велика перевага агресора в повітрі. Складність ефективної протидії супротивнику з боку Повітряних сили України через велику кількісну перевагу останнього, в тому числі і в наземних засобах ППО великого радіусу дії в прикордонній смузі.

4. Неможливість забезпечити прикриття всього східного кордону.

Це очевидно для всіх окрім Генштабу, що вперто перекидає частини на східний кордон.

5. Неготовність супротивника до ведення тривалих широкомасштабних бойових дій в Україні внаслідок обмеженості фінансових та військових ресурсів, чинників зовнішнього політичного тиску та внутрішнього тиску громадської думки. Потреба в досягненні швидких результатів. Максимальний для супротивника термін активних бойових дій – 1 місяць.

6. Неприйнятність для агресора великих втрат серед власних військових та цивільного населення України, очевидних громадськості, з причин зовнішнього політичного тиску та внутрішнього тиску громадської думки.

7. Високі шанси на утримання контролю над регіоном по завершенню конфлікту за прийнятного рівня зусиль та витрат. Загалом приязне відношення мешканців Сходу до Росії. Необхідність швидкого та відносно безкровного військового успіху для збереження втрат іміджу агресора в регіоні на прийнятному рівні.

Ви так не вважаєте? Так от. За останньою соціологією за лютий 2014 р., рівень підтримки приєднання до РФ в Криму складав 40 %. На Донеччині 33 %. На Харківщині менше 30 %. Ви бачите між цими цифрами принципову різницю? Я не бачу.

8. Достатність контролю над Сходом для досягнення політичних цілей супротивника. Відсутність потреби в повній окупації України чи повному знищенні її військового потенціалу.

Відразу зазначимо прикрити весь східний кордон України для сценарію прямої військової агресії є абсолютно неможливим. Щоб довести це, перейдемо до дислокації Сухопутних військ, адекватної наявним військовим загрозам. На думку автора, вона має бути наступною.

Пояснення та аргументація.

Шостий армійський корпус (6 АК), в складі однієї танкової, двох механізованих, артбригади та полку реактивної артилерії, забезпечує прикриття Харківської, Луганської та Донецької областей та безпосередньо міст Харків та міської агломерації в Донецькій та Луганській областях. Механізовані та танкова бригади з частинами посилення забезпечують утримання ключових населених пунктів.

Восьмий армійський корпус (8 АК), в складі однієї танкової, двох механізованих, артбригади та полку реактивної артилерії, прикриває північно-східний напрямок та шлях на столицю. Механізовані бригади утримують місто Суми та місто Глухів, важливий транспортний вузол. Танкова бригада з частинами посилення утримає ключовий транспортний вузол регіону – місто Конотоп, забезпечує глибину оборони та є резервом.

Тринадцятий армійський корпус (13 АК), в складі чотирьох механізованих бригад, механізованого полку, артбригади та полку реактивної артилерії, забезпечує прикриття західного кордону, концентруючи основні сили в ключових точках:

 Чернівецька область, де існує певна напруженість з Румунією щодо румуномовної меншини;

 Одеса, прикриваючи головний український порт та мегаполіс Півдня з боку Румунії, від ударів з моря та з боку невизнаного Придністров’я.

Основні частини корпусу дислокуються в Центральній Україні, утворюючи стратегічний резерв для 6 та 8 АК та прикриваючи Київ і Центральну Україну (в т.ч. з боку Білорусі). Використання переважно облаштованих раніше місць дислокації в Центральній Україні дозволить зменшити витрати на перебазування.

Зараз структура корпусів змінилась. але це не впринципово. Кількість частин за невеликими втратами лишається та сама.

Добре видно, що навіть зосередивши на східному напрямку два армійські корпуси з трьох наявних, можливо прикрити лише кілька ключових міста Сходу.

Варіант одноешелонної побудови оборони 8-м АК, з метою прикрити ширшу ділянку, розглядати не варто. Це позбавить корпус резервів, а отже й можливості вести стійку оборону. Що неприпустимо, оскільки він прикриває напрям на столицю.

Щось схоже на запропоноване автором в 2010-му але в менших масштабах намагається зробити Генштаб зараз. Але все доцільно у свій час. Зараз, в нас надто мало боєздатних частин. Більшість червоних квадратиків, трикутничків та кіл на схемі практично не боєздатні. Для класичного загальновійськового бою. Інші – обмежено боєздатні. Десантники з 25 опдбр на Донеччині не від добра – їх просто немає ким замінити. Але грати на гарну картинку в телевізорі вкрай небезпечно, тому що:

Варіант з подальшим „розмазуванням” військових частин в тонку лінію вздовж східного кордону взагалі позбавлений сенсу. У випадку агресії така оборона буде швидко зім’ята та розчленована на вузьких ділянках прориву. Що переросте в розгром всього східного угрупування Сухопутних військ України.

На мою думку слід робити інше:

- 8 АК (найсильніший, з 1-ю отбр) має бути дислокований в районі Чернігова, прикриваючи напрямок на столицю;

- 6 АК дислокується на Лівобережжі між Дніпропетровськом та Запоріжжям, прикриваючи напрямок на ці центри;

- в 6 та 8 АК зводимо всі більш-менш боєздатні частини, в резервний 13 АК на Правобережжі всі найменш боєздатні і тренуємось, тренуємось, тенуємось;

- для прикриття напрямку на Крим досить кількох бтгр (батальйонних тактичних груп) чисельністю до бригади;

- для прикриття напряммку на Придністровя – аналогічно;

- прикриваємо 6 та 8 АК всіма боєдатники частинами ППО великого та середнього радіусу діє (навіть до того що створємо зі справних однотипних ПУ ЗРК та РЛС зведені батареї);

- прикриваємо 8, 6 АК (Київ, Запоріжжя та Дніпропетровськ) окремими зведеними ескадрільями Миг-29 в літній справності, дислокованими на Правобережжі (більше ніж по 12 – 15 на кожну навряд набереться) використовуємо їх суто за прямим призначення – як фронтові винищувачі ближнього маневренного бою;

- всі справні Су-27 (а це біля тієї-таки ескадрильї) дислокуємо на Правобережжі і використовуємо суто як перехоплювачі (один масований удар ракетами Р-27 по ціліх і відступ незалежно від результатів);

- всі справні Су-24М та Су-25 (їх десь 10 – 15) зводимо в окрему ескадрилью і використовуємо для ударів по наземним та надводним напрямкам (суто за чіткої необхідності йти на такі ризики);

- всі справні ударні Ми-24, транспортні Ми-8, тактичні військово-транспртні літаки та парашютно-десантні і аєромобільні частини переводимо в новостворені Сили швидкого реагування – використовуємо для „гасіння пожеж”.

З урахуванням цих особливостей єдина ефективна стратегія що прийнятна для Сухопутних військ України – стратегія оборони ключових міст Сходу. Наявні сили та засоби мають бути розташовані відповідно до схеми дислокації, наведеної вище.

Проаналізуємо цю стратегію щодо особливостей сценарію прямої військової агресії на Сході.

За пунктом 1.

Перевага супротивника в раптовості нападу.

Такі міста як Глухів та Суми, Харків, Луганськ та Донецьк є ключами для оволодіння Сумською, Харківською, Луганською та Донецькою областями відповідно. Проілюструємо це на прикладі Харківської області.

Те, що без оволодіння Харковом про жоден контроль над Харківською областю не може бути й мови, чудово видно вже з карти. В місті проживає половина всього населення області, близько 1,5 млн. мешканців. А з урахуванням передмість – ще більше. В ньому зосереджена переважна більшість промислового, економічного та фінансового потенціалу області. Мегаполіс є центром всіх транспортних шляхів регіону. Без оволодіння Харковом практично неможливо здійснювати просування військ вглиб України, адже їх постачання буде вкрай ускладнене.

Таким чином, захищаючи саме Харків, ЗСУ значною мірою позбавляють супротивника переваги несподіваності нападу. Адже для встановлення контролю над регіоном, агресору все одно буде необхідно захопити місто. Без цього його попередні дії не матимуть принципового значення, а подальші будуть неможливі.

Без контролю над Харковом, Донецьком та Луганськом ніякі місцеві рефрендуми „а ля Крим” неможливі.

За пунктом 2.

Велика перевага ймовірного супротивника на землі.

На східному театрі наявна велика перевага російських військ в живій силі, техніці та засобах ураження. До того ж, нападник завжди може сконцентрувати сили на ключових напрямках, що додатково збільшить його перевагу. Це практично не залишає шансів ЗСУ на успішну оборону в полі.

Але оборона міста це зовсім інших вид бойових дій. За сучасними уявленнями, для успішного штурму міста потрібна принаймні 6-ти кратна перевага атакуючої сторони. Але й вона не гарантує успішного штурму. Отже, дана стратегія практично нівелює перевагу ймовірного супротивника на землі.

Що критично для поточного балансу сил.

За пунктом 3.

Велика перевага агресора в повітрі.

Є серьйозною проблемою. Згадаємо лише останні найбільші військові операції.

1. Операція „Буря в пустелі” союзних сил проти Іраку в 1991 році.

2. Операція „Союзна сила” НАТО проти Югославії в 1999 році.

3. Вторгнення в Ірак 2003 року.

4. Війна на Кавказі 2008 року.

Перша з них була переважно повітряною операцією, друга - виключно повітряною, в третій авіація відігравала дуже важливу роль. Ну, а щодо останньої, то напевно всі ще пам’ятають кадри бомбардувань Грузії росіянами.

Та за умови дислокації військових частина безпосередньо в місті та передмістях, цю перевагу доволі нескладно звести нанівець. Річ в тім, що найбільш вразливими війська є на марші, коли вони витягуються в довгі, слабко захищені з повітря колони, що добре помітні та шлях яких просто передбачити. Адже вони вимушені рухатись суто вздовж доріг та прикриваються переважно засобами ППО малого радіусу дії самих військових частин.

За реалізації стратегії оборони ключових міст цей недолік відсутній. Адже сухопутним частинам немає потреби здійснювати тривалі марші в прикордонній зоні. Їх основні частини дислокуються безпосередньо в ключових містах, що вже мають сильну ППО, або ж цю ППО доволі просто організувати засобами середнього(С-300 , Бук-М1) радіусу дії.

А наявні ще й засоби протиповітряної оборони самих бригад. При чому їх ефективність на заздалегідь підготовлених оборонних рубежах буде значно вищою. Отже, така стратегія дозволяє нівелювати перевагу агресора в повітрі.

На жаль, ситуація порівняно з 2010-м значно гірша – всі справні батареї ЗРК дальнього та середнього радіусу дії нам потрібні біля Києва, Дніпропетровська та Запоріжжя. Але й древні ЗУ-23 та ПЗРК „Игла” частини в місті обмежено, але прикриють.

За пунктом 4.

Неможливість забезпечити прикриття всього східного кордону.

За такої стратегії не є критичною проблемою. Для пояснення цього знову звернемось до карти Харківської області. Очевидно, що немає принципового значення чи захопить супротивник, наприклад, міста Вовчанськ, Золочів чи Чугуїв. Якщо Харків буде збережений, це не матиме значення.

Див., вище про „місцеві референдуми”.

За пунктом 5.

Неготовність супротивника до ведення тривалих широкомасштабних бойових дій.

Необхідність отримання контролю над містом передбачає його штурм. Штурм підготовленого до оборони міста, яке захищають чисельні та добре підготовлені військові частини, робить необхідною повну блокаду міста, ретельну та тривалу підготовку штурму. Все це вимагає великих витрат часу. Тривалим є й сам штурм.

Виходячи з досвіду першого та другого штурму Грозного, що здійснювались російською армією, зробити все це за один місяць практично неможливо. Слід приймати до уваги, що одночасно можливий штурм лише одного міста та блокування і підготовка до штурму іншого. Це максимум. На більше в агресора просто не вистачить сил.

При чому сили ЗСУ, блоковані в цих містах будуть відносно невеликими, на рівні двох бригад. Це даватиме змогу Сухопутним військам України проводити активні дії проти агресора на землі та створювати загрозу деблокади міст. Що ще більш ускладнюватиме задачу для супротивника. Отже, така стратегія робить неможливим досягненням супротивником швидкої перемоги.

Наш ворог також дуже обмежений в ресурсах. Насамперед в часі на перемогу.

За пунктом 6.

Неприйнятність для агресора великих втрат.

Бій у місті є одним з найскладніших видів бою. За умови вмілої та стійкої оборони, вести його без значних втрат для атакуючої сторони практично неможливо. Для успішного штурму противнику необхідно буде використовувати важке озброєння, бронетехніку, артилерію та авіацію. Це робить майже неминучими значні втрати серед цивільного населення.

А тривале ведення бойових дій робить невирішуваною задачу приховування цих фактів від міжнародної громадськості та громадськості Росії. Тим більше, що захисники будуть всіляко сприяти поширенню такої інформації. Отже, за стратегії оборони ключових міст, іміджеві втрати Росії як на міжнародній арені, так і серед російських громадян досягнуть неприйнятного рівня.

Штурмуючи українські міста „як Грозний” дуже важко штовхати в телевізорі картинку про „защіту русскіх от бандєравцев”.

За пунктом 7.

Високі шанси на утримання контролю над регіоном по завершенню конфлікту.

Відповідно до пункту 6, зберегти симпатії мешканців Сходу буде дуже важко. Адже люди не схильні любити загарбників, а особливо тих, хто зазіхає на їх життя та майно. І поширення таких настроїв відбуватиметься саме серед мешканців ключових міст – найбільш чисельної та впливової категорії населення Сходу. Отже, і за цим критерієм пряма військова агресія стає для Росії неприйнятною.

Проводити після тривалих штурмів навіть в захоплених містах „референдуми” ... ну, ви розумієте, це вже надто і для патріота-Івана.

Завдяки такі стратегії можна реалізувати і деякі інші переваги.

1. Дислокуючись саме в ключових містах, частини ЗСУ матимуть можливість до найменших дрібниць вивчити населенні пункти які їм, можливо, доведеться обороняти. Подібне знання місцевості надасть їм велику перевагу в обороні.

2. Війська матимуть високу мотивацію. Адже вони захищатимуть СВОЇ міста. Багато військовослужбовців будуть уродженцями саме цих міст, в них проживатимуть родини контрактників та офіцерів і т. ін. Це сприятиме стійкості оборони.

3. Стратегія зовсім не передбачає „стоянія в крєпостях”. Механізовані частини, дислоковані в містах, матимуть всі можливості для активних дій в своєму районі відповідальності. В тому числі і наступальних. Звичайно, в разі наявності відповідних умов для їх ведення.

Використати для цього частини Збройних Сил ми для цього не можемо. Їх надто мало. А то частини Національної Гвардії – можемо і повинні. Але не з „героїв”-мусорів бо матимемо те ж „геройство” що й в Криму.

А з Самооборони та добровольців. Бажано, з Західної України. До речі, частини Нацгвардії можна перекинути в Харків, Донецьк та Луганськ хоч зараз. І це буде коштувати мінімально. А готуватись люди цілком можуть на місцевих базах. До речі, для реалізації стратегії якість людського матеріалу має ключове значення. Особливо серед офіцерського складу. Це мають бути люди, готові стояти на смерть та вимагати того ж від підлеглих. Разом і сепаратистів на місце поставлять. І місцеву міліцію працювати простимулюють.

Отже, можна зробити висновок, що стратегія оборони ключових міст Сходу робить пряму агресію для Росії неприйнятною. Застосування такої стратегії стало б дієвим інструментом стримуванням проти реалізації східним сусідом цього сценарію.

Перший варіант цієї статті зявився на ТЕКСТАХ у січні 2010 року

Важлива складова бюджету інтернет-видання TEXTY.org.ua- пожертви читачів

Якісна і нерозважальна журналістика, яка працює в інтересах публіки, потребує затрат і в принципі не може бути прибутковою. Але натомість вона є суспільним надбанням, як, наприклад, чиста вода. Тому фінансова підтримка кожного з вас дуже важлива для нас. Звертаємося з проханням здійснити пожертву на підтримку ТЕКСТІВ.

Якщо ви здійснили пожертву, повідомте будь ласка нам на адресу texty.org.ua (равлик) gmail.com Це потрібно для того, аби ми могли відзвітувати вам, куди витратили зібрані кошти

Як можна перерахувати кошти:

EugeneLakinsky(НА)gmail(КРАПКА)com - наш рахунок на ПейПел;

096 551 68 93 - гроші на рахунок можна слати і на телефон - це Київстар. У Київстару з'явилася можливість перевести гроші з телефону на кредитну картку. Телефон тільки для збору пожертв, зв'язатися з нами можна по емейлу texty.org.ua @ gmail.com

TEXTY.ORG.UA — незалежне видання без навʼязливої реклами й замовних матеріалів. Щоб працювати далі, нам потрібна ваша підтримка.

Будь ласка, повідомте нам про ваш внесок на пошту texty.org.ua()gmail.com

Оцінка статті на цей момент: +3/-0
Читати Не читати Коментувати
 
 

Коментарі 0

Для того, щоб писати свої коментарі, залогіньтесь! Якщо ви не маєте логіну, тоді спочатку зареєструйтесь, щоб його отримати!