Чому зараз у Криму нам вигідно уникати бою.

Оцінка статті на цей момент: +2/-0
Читати Не читати Коментувати
  • 42619 Перегляди
  • 7 Коментарі
  • 12/03/2014Дата публікації

"Росія декілька днів тому планувала висадити десант на Київ. Вони планують захопити Південь і Схід, а потім вийти до Збруча", - це не розмірковування "диванної сотні" чи нью-йоркця Ілларіонова, так оцінюють ситуацію в оточенні Яценюка. Песимістичний погляд не оголошується урядом публічно, та він, на нашу думку, близький до істини.

Автор: Орест Зог

"Після захоплення України по Збруч вони хочуть поставити у Києві Януковича, який опиратиметься на російські військові гарнізони у великих містах і на свою банду на решті території. Українську армію свідомо нищила російська агентура протягом правління Януковича, розікрали навіть запаси зброї. Тому протистояти вторгненню зі Сходу практично нічим, не кажучи вже про те, щоб відбити силою Крим.

Російські плани ми знаємо з даних нашої розвідки і розвідки союзників. Мало того, розвідники стверджують, що декілька днів тому росіяни планували висадити десант на Київ.

США воювати за нас із ядерною Росією не будуть, максимально, що вони можуть зробити у військовому плані, це дати зброю. Добитися зброї від США і є нашим головним завданням сьогодні. Позитив у тому, що в разі повної окупації Росія не має сил, щоб контролювати нашу територію», - такі думки поширені в оточенні прем’єра Яценюка, стверджують джерела ТЕКСТІВ.

Можливо є й інше бачення, але наш співрозмовник розповів саме про песимістичний сценарій.

Подібний песимізм не оголошується урядом публічно, та він, на нашу думку, виправданий.

Звичайно утягненість Заходу у конфлікт може змінюватися. Бойовий дух робить чудеса і з уцілілих уламків механізму під назвою «Українська Армія» ще вийде зварганити бойову машину.

Та з огляду на реальний стан справ стратегія уникнення бою, яку ми зараз використовуємо у Криму є максимально правильною. Головне у військовій справі нав'язати бій на вигідних для себе умовах, що і намагалися росіяни зробити два останні тижні. Тому уникнення бою при поганих розкладах це нормальна практика видатних полководців усіх часів і народів. Іноді під натиском громадян і політиків полководців змушували припинити маневри чи оборону і ринутися в бій. Як правило, після цього держави терплять поразки.

Обрана нашою владою тактика приносить свої результати:

1. Увесь світ, навіть традиційні союзники Росії - Китай і Казахстан засуджують російську агресію. Російська пропаганда поза межами РФ і частини України працює в холосту. Грузія не змогла досягти цього.

2. Українські військові частини у Криму існують, вони озброєні і на зв’язку з Києвом.

3. Затримка в окупації викликана непоступливістю українських військових дозволила запрацювати в Криму різним громадським ініціативам, котрі направлені на припинення російського вторгнення. До спротиву громадськості російське керівництво явно не було готове.

До цього варто додати, що час працює на нас. Кожен день окупації Росія терпить економічні збитки і збираються щораз більші антивоєнні мітинги у самій Росії, чого теж не спостерігалося останні 10 років. Для того, щоб Захід почав вживати санкції чи підтягувати війська, чи аби доставив зброю в Україну теж потрібен час. Передислокувати військові часини, котрі у нас традиційно знаходяться на Заході, ближче до східних кордонів теж потребує часу.

На війні час один з головних ресурсів і ми зараз завдяки уникненню бою його виграємо. Фактично крім виграного таким чином часу на даний момент у нас нічого і не має.

Тому заклики Гриценка до повномасштабної війни навіть не шкідливі, вони вбивчі для нас.

Не будемо заперечувати, що попри позитивні моменти, котрих вдалося досягти уникненням бою, ситуація критична.

Українських громадян у Криму обшукують і принижують воєнізовані банди, ми втратили контроль над усією інфраструктурою півострова.

Не відомо чи наші війська у Криму здатні координувати дії між собою і виходити за межі дислокацій у разі потреби. Не відомо, як довго вони протримаються в умовах блокади.

Не відомо, що робить Генштаб, аби прикрити Київ, Схід та Південь.

Та песимістична оцінка ситуації в оточенні прем’єра це набагато краще, ніж занадто оптимістична. Головне правильно використати відвойований час. Його не так багато.

******

Важлива складова бюджету інтернет-видання TEXTY.org.ua- пожертви читачів

Фінансова підтримка кожного з вас дуже важлива для нас. Звертаємося з проханням здійснити пожертву на підтримку ТЕКСТІВ.

Якщо ви здійснили пожертву, повідомте будь ласка нам на адресу texty.org.ua (равлик) gmail.com Це потрібно для того, аби ми могли відзвітувати вам, куди витратили зібрані кошти

Як можна перерахувати кошти:

EugeneLakinsky(НА)gmail(КРАПКА)com - наш рахунок на ПейПел;

096 551 68 93 - гроші на рахунок можна слати і на телефон - це Київстар. У Київстару з'явилася можливість перевести гроші з телефону на кредитну картку. Телефон тільки для збору пожертв, зв'язатися з нами можна по емейлу texty.org.ua @ gmail.com

TEXTY.ORG.UA — незалежне видання без навʼязливої реклами й замовних матеріалів. Щоб працювати далі, нам потрібна ваша підтримка.

Будь ласка, повідомте нам про ваш внесок на пошту texty.org.ua()gmail.com

Оцінка статті на цей момент: +2/-0
Читати Не читати Коментувати
 
 

Коментарі 7

Для того, щоб писати свої коментарі, залогіньтесь! Якщо ви не маєте логіну, тоді спочатку зареєструйтесь, щоб його отримати!

Автор молодець. Вірні оцінки.
До речі, задача отримання зброї від американців дуже і дуже на часі. І офіційно просити про таку допомогу давно потрібно:
ПТРК "Джавелін";
ЗРК "Авенжер";
ПЗРК "Стінгер",
це речі що:
1. є в наявності в США в величезній і навіть надлишковій кількостях;
2. можуть бути дуже швидко перекинуті авіатранспортом;
3. працюють за принципом "вистрілив і забув" - довго вчитись не потрібно.
І вони нам КРИТИЧНО потрібні.

Масштабна, позиційна війна, ясна річ Україні не під силу. Але в такому випадку працють діверсійно-патризанськими засобами. Є в Уркаїні підготовлені діверсійні групи, десатники ті ін? Чи і таких фахівців немає?
Захоплювати невеликі загони, окремих вйськовослужбовців. Захопити район в Криму, де немає військ РФ, зібрати народний схід проти референдуму, заблокувати його проведення в цьому районі чи місті. Тобто діяти асіметрично, так, як зазвичай роблять коли у противника завеликі сили. А тут же нічого не робиться, от в чому біда.
Чекати економічного колапсу РФ можно років 5, не менше http://liberal.in.ua/statistika/ekonomika-rf-v-2013g.html

Розумієте, Владимир, річ в тім, що й для Росії "справжня" масштабна війна з нами не під силу.
Українська армія знаходиться в дуже поганому стані. Нічого дивного: 23 роки відсутності військової стратегії + суто імітація розбудови ЗС + цілеспрямоване нищення ворожими агентами.
Вважаю, що в Криму ми зараз не здатні проводити жодні активні наступальні дії. І нам навіть не варто намагатись це робити.
Я не вважаю, що нічого не робиться. Мобілізація здійснюється. Підготовлених людей забирають. Насправді, за існуючої мобілізаційної системи і стану військ навіть на те щоб розгорнути існуючі частини до стану військового часу потрібно біля 1 місяця. А щоб ці частини досягли пристойної боєздатності - ще 2 - 3 місяці інтенсивних навчань.
Біда як завжди в компетентності влади. Робота ведеться недостатньо швидко та креативно.
Щодо прогнозу то поки він той самий - РФ не наважиться на пряме військове вторгнення на сході. Принаймні саме таким було б рішення адекватної людини на місці Путіна. Питання в тім, звичайно, наскільки Путін адекватний :).

Тому й пишу - про масштабні дії та розгортаннявійськ не йдеться. Але про невеликі групи підготовлених фахівців - це необхідно робити. Зокрема заблокувати референдум в районі чи місті, де немає російських військ. Такий диверсійно-партизанський опір значно ефективніший

Це практично неможливо. Крим наводнений солдатами та співробітниками ФСБ РФ. Будь-які військові рухи призведуть до збройних сутичок з негативними для нас результатами в гіршому випадку та нових блокувань в кращому.
Суто з військової точки зору я б взагалі вивів війська з Криму. Бригада БО була б дуже і дуже доречною на півдні.

18т.вояків не можуть таку велику теріторію "наводнити" досить щильно. Завжди є місця, де їх немає чи майже немає. І ці місця можна зайняти. Тоді вже РФ потрібно буде стояти перед вибором - робити перший постріл чи відступити від цього міста чи району.

Розумієте, те про що ви говорите можна зробити лише в "кримсько-татарських" районах де реально щось "за Україну" зібрати.
Але:
1. це означатиме шлях на збройну конфронтацію яка в Криму нам зараз не вигідна;
2. навіть без конфронтації ми нічого нового не отримаємо - ці райони і так офіційно ігнорують "референдум".
В Криму зараз РФ може піти на "збройну конфронтацію", а ми ні. Бо ми цю конфронтацію вочевидь програємо.