Кавалерія революції. Один день з життя Автомайдану (репортаж)

Оцінка статті на цей момент: +2/-0
Читати Не читати Коментувати
  • 49178 Перегляди
  • 0 Коментарі
  • 15/01/2014Дата публікації

Нас в автівці п’ятеро. За кермом - Микола, справа від нього - його дружина Люба, за нею на задньому сидінні – семирічний племінник Дмитро та ще одна активістка Катя, я ж примостилася справа від Люби – ми їдемо в мікроавтобусі «Мерседес», тому місця спереду вистачає. Пункт призначення – Європейська площа. Ми маємо бути там рівно о 13.00. Уже там нам скажуть, до кого завітає Автомайдан цього разу.

З Автомайданом їздила: Любов Величко, спецпроект Механізм Майдану

Вони завжди на крок попереду. Вони завжди у центрі подій і у фокусі уваги. Батько Махно був би радий за них.

Із собою в подорож активісти взяли кілька півторалітрових пляшок питної води, солодощі для Дмитрика, ковдру та великий жовтоблакитний прапор, прикріплений до двометрової дерев’яної палиці.

На фоні революційного настрою мене засмучувала лише похмура погода. Сірі хмари геть закрили синє небо, і накрапав дрібний дощ. Та й слизький мокрий асфальт не додавав барв до січневого дня без снігу.

- А така погода хороша для Автомайдану?,- запитую я у Миколи.

- Немає поганої погоди, є непідготовлені люди! А Автомайдан завжди готовий! - бадьоро відповів він, і завів двигун.

Автомайдан найдієвіший бойовий загін протестів

Потроху знайомлячись з активістами, не можу не спитати, чи часто автомайданівці беруть з собою дітей на акції. Дмитрик, який в цей момент саме хрумав глазуровані горішки, здається, образився. За нього відповіла Люба:

- Діти все розуміють. Вони все бачать. Ми свого малого (йому всього рік) з собою возили кілька тижнів. Але я застудилася, та вирішила його не брати, поки не одужаю. Він зараз з бабусею.

- То ви жодної акції не пропустили?

- Так, жодної,- серйозним тоном відповіла Люба. Виглядала вона дуже стомленою та похмурою. Здавалося, що вона зовсім не налаштована на спілкування. – Ви не звертайте увагу, що я така невесела. То ми просто о шостій ранку додому сьогодні повернулися. Під Святошинським райвідділом міліції були. Ну, ви ж чули…?

Бліде обличчя та млявість явно говорили про те, що цій жінці потрібно лікуватися в теплому ліжку вдома, а не в умовах революції.

- Може б ви на день-другий побули вдома, вилікувалися б швидше?

- Ми творимо історію. Я більше потрібна тут. Ми повинні діяти негайно, а відлежуватися буду, коли в країні буде порядок. Тут не одна я хворію,- твердим тоном відрізала вона.

Микола мовчки поклав свою руку на її плече і поцілував у щоку. Жінка посміхнулася.

А о 12.45 ми вже були на Європейській площі.

Як впізнати автомаданівця

На момент нашого приїзду на Хрещатику уже стояли дві колони автомобілів активістів. Впізнати авто євромайданівця просто: про це «кричить» синьо-жовтий прапор на передньому склі (чим більш потріпаний прапорець – тим частіше власник автівки долучався до акцій), наклейка з європейськими лозунгами та увімкнена «аварійка».

А от, власне, сам активіст виглядає 1) натхненним; 2) стомленим; 3) невиспаним; 4) а вираз обличчя (в залежності від ситуації) відображає бойовий дух та презирство до людей, у яких є державні повноваження.

За долю своїх автівок активісти не хвилюються – всі як один кажуть, що то лише шматок заліза, який значить набагато менше, ніж доля країни…

Що ж, за планом ми мали б рушити у напрямку місця акції о 13.00, але один із організаторів Автомайдану Дмитро Булатов вирішив почекати ще годину – багато людей спізнюється.

Незважаючи на фору часу, Дмитру ніколи теревенити, адже він – одна із центральних постатей Автомайдану. Крім своєї революційної роботи, він ще й батько трьох дітей, до того ж комерсант. І, як виявилося, спілкуватися із ним не так вже й просто:

- Я нікому не довіряю. Нікому! Навіть вам, журналістам!,- звинувачувальним тоном попереджає він мене при знайомстві.

Дмитро виглядає виснаженим та роздратованим. Його телефон гарячий від постійних дзвінків. Тому, почувши чийсь голос в телефонній слухавці, одразу ж запитує:

- Хто ви? Звідки? Представтеся. А-а-а… Я про вас забув, вже голова гуде, все переплуталося!

Помічник лідера

Перед тим як в черговий раз підняти слухавку та одночасно зробити нотатку для групи Автомайдану у Фейсбук, Дмитро запросив мене погрітися в свою сіру Хонду, за кермом якої сидить 22-річний професійний лижник Олесь.

Дмитро Булатов, спеціаліст з бізнес консалтінгу, активіст Автомайдану. Навчений досвідом нікому не довіряє.

Як виявилося, цей юнак – один із тридцяти затриманих Беркутівцями в ніч на 30-те листопада, якому інкримінують 173-тю та 185-ту статті Кримінального кодексу. Простими словами – дрібне хуліганство та непокора міліціянтам. Максимальне покарання – 15 діб за гратами. Вину хлопця не довели, але справу вирішили не закривати.

- Це щоб ми боялися та меншу активність проявляли,- припускає він.- Адже коли відкрите кримінальне впровадження і нас знову затримають, то мають законне право не відпускати, а тримати довше у райвідділку.

- А що вас мотивує постійно брати участь у акціях?

- А хіба в мене є вибір?,- посміхається він. – Мене незаконно затримали, побили, статтю хочуть причепити - мотивації стільки, що на десятьох вистачить!

Нашу розмову перебиває стукіт у бокове вікно з боку водія. Олесь опускає скло. На нього дивиться старенький дядько в потертій коричневій замшевій куртці та чорній кепці.

- Доброго дня! Це ви Олесь? Я з товаришами з Черкащини приїхав. То ми вирішили вам трохи помогти фінансами. Правда, можемо дати небагато. Ось, тримайте,- виймає з внутрішньої кишені куртки 150 грн. і віддає Олесю.

- А яке ваше прізвище?,- питає водій.

- А нащо вам? Скажіть, що від черкащан, та й усе. Прізвище – то неважливо,- відмахнувся старий, попрощався і пішов геть.

Олесь каже, що офіційних підрахунків, скільки було зібрано коштів та куди вони витрачаються, він не веде. Кошти здають трьом основним організаторам: Дмитру Бутусову, Сергію Хаджинову та Олексію Гриценку. Коли Дмитро зайнятий, пожертви для активістів Автомайдану передають Олесю. В салоні сумка Дмитра – туди Олесь кладе гроші.

Кладучи сумку на місце, помічає, як до нашої автівки підходить стурбована жінка в сірому комбінезоні. В руках тримає жовтоблакитний прапорець:

- Допоможіть причепити до автівки. Я тут вперше,- просить вона, показуючи рукою на свій чорний Форд, радіоантену якого прикрашають дві кульки – одна – синя, друга – жовта.

- Так, звісно,- відповідає він, сумно глянувши на білу книжку з м’якою обкладинкою. - Через ці акції ніяк не можу дочитати,- зітхає Олесь.

А книжка, мабуть, цікава. 377 сторінок всього. Автор – Річард Бах. «Міст через вічність» - це історія зустрічі двох рідних душ, які знайшли одне одного через століття та світи…».

Юридична самооборона

Незважаючи на затримку акції, настрій у автомайданівців урочисто-піднесений. 80% активістів – чоловіки. На моє запитання, чи не грішать спиртним для зігріву, сміються та кажуть, що правил дорожнього руху не порушують.

- Ми діємо чисто. Виключно в правовому полі,- з посмішкою, але по-діловому каже Костянтин, чоловік у спортивному костюмі років 35-ти.

- Але ж даішники постійно шукають привід, щоб вас затримати. Багато грошей на штрафи витрачаєте?,- цікавлюся я.

- Я, як і інші активісти, за кермом не перший рік. Ми знаємо, як розмовляти з дорожніми патрулями. А те, чого не знали, нас навчили автомайданівські юристи,- пояснює Костя.

Коли мова йде про фінанси, активісти, не соромлячись, кажуть, що вони – люди небідні. У кожного – свій бізнес, тому витратити 200-300 грн. на бензин для однієї акції Автомайдану – для них не проблема.

А щоб організувати інформаційний та правовий захист автомайданівців, головна тріада активістів на чолі із сином екс-міністра оборони Анатолія Гриценка - Олексієм Гриценком постійно зустрічається із представниками громадських організацій, незалежними експертами та нерідко відвідують іноземні посольства. Активісти кажуть, що іноземні дипломати, з якими вони зустрічалися, вітають появу такого явища як Автомайдан.

За словами Олексія Гриценка, посольства, згідно закону, не можуть фінансувати мирні акції, проте деякі міжнародні фонди уже висловили свою готовність фінансово допомогти юристам, які консультують автомобілістів-активістів. І це ще одна причина, чому діалог із закордонними представництвами автомайданівці вважають корисним.

Старт

О 14.10 Дмитро бере гучномовець та оголошує маршрут акції: «Друзі, їдемо у Васильків. Там нас з нетерпінням чекають беркутівці». Далі організатор детально описує, через які вулиці ми будемо їхати – це важливо, бо в столиці багато світлофорів, та головне – даішників, які постійно намагаються розірвати колону автомайданівців.

Тому-то ще один невідємний компонент «євроекіпіровки» - рація, яка у вигляді програми встановлюється в смартфонах і айфонах. Під час акцій рації увімкнені, і всі активісти можуть оперативно передавати інформацію про стан на дорогах, конфлікти з даішниками, підозрілих спостерігачів, котрі припаркувалися біля бруківки та на відеокамеру знімають номери автівок активістів...

- Просто сфоткайте даїшників, які затримали машини. Щоб було видно їх харі!,- звучить наказ із рації.

Як виявилося, ще до того, як автоколона із 40-ка автівок виїхала за межі Києва, даішники почали зупиняти автівки з євросимволікою з вимогою, щоб «пасажири дотримувалися порядку та не знімали на камеру те, що відбувається на дорозі».

- А вас часто затримували?,- питаю у Миколи.

- Мене – жодного разу. В мене чарівний пропуск є,- сміється він, показуючи на квадратну пластикову табличку із надписом «Кінознімальна група», прикріплену до лобового скла.- Коли міліціянти бачать цей надпис, багато питань одразу зникає.

Як на зло, через кілька хвилин регулювальник зупинив нашу колону, щоб кілька автівок з зустрічної смуги повернули наліво. Микола не на жарт розізлився:

- Ну ви бачите, що вони роблять?! Замість того, щоб пропустити 20 машин, пропускають три! Краще б уже тоді світлофор поставили!

Активіст каже, що інспектори ДАІ вдаються до таких «фокусів», щоб розірвати колону. Виявляється, щоб ланка роз’єдналася, достатньо тридцятисекундної затримки. А потім активістам доводиться шукати «своїх», обганяти інші автівки, уточнювати координати… Словом, починається плутанина.

Щохвилини по рації звучать попередження, запитання та просто корисна інформація:

- Увага. До Видубичів постів ДАІ нема. Голова колони, ви де їдете?

- Ми вже на Одеській площі.

- А «хвіст» колони – на Столичному шосе.

Автомайданівці незадоволені – через злополучні світлофори та даішників в дорозі загубилося дуже багато машин. «Голова колони» знижує швидкість, щоб зачекати тих, хто залишився далеко позаду.

До речі, «голова колони» зараз – то саме наша автівка. Ми зупинилися під мостом на Одеській площі і вирішили не втрачати часу дарма: фото напам’ять – то святе. Через 10 хвилин Катя вийшла на міст із відеокамерою, щоб зазняти на відео автоколону Автомайдану, яка знову встигла згуртуратися. Всі дружно сигналять. Відео готове.

Васильків

Шлях від Києва до Василькова подолали без пригод. Але за кількасот метрів від межі міста Васильків причаївся сірий Фольсфаген із воєнними номерами «50052 КМ». Водій автівки тримав у руках відеокамеру та знімав колону Автомайдану явно не для сімейної відеотеки.

- Почалося. Звертайте увагу, чи є машини, які стоять на узбіччі та всередині яких є люди. Якщо побачите відеокамеру, зупиняйтесь за закривайте їм обзор,- лунає у рації.

Микола каже, що міліція постійно слідкує за активістами – фільмує номери автівок, щоб мати список «ворогів». Також були випадки, коли «шпійони» намагалися втиснутися в автоколону, роблячи вигляд, що вони теж – активісти.

- Нас не так просто обманути. Ми знаємо, як виглядають наші активісти та їхні авто. Прапорцями тут не замаскуєшся,- розповідає наш водій. – Ми від таких паразитів швидко позбуваємося! Блокуємо їх, а потім роз’їзджаємося, щоб заплутати сліди. І – все! Нас не знайдеш!

Слухаючи Миколу, звертаю увагу на те, з якою цікавістю та здивуванням жителі Василькова дивляться на рух Автомайдану. Багато хто махає руками. Люди посміхаються.

Як виявилося, хтось із активістів попередив місцевий актив про те, що Автомайдан навідає гуртожиток, де живуть беркутівці. Тому на центральній площі міста нас уже чекало близько півсотні пікетувальників із жовтоблакитними прапорами.

Доізджаючи на площі, автомайданівці вигукують у гучномовець «Васильків, ми з вами!», «Васильків, тримайтесь!», «Нас не злякати!».

- Не забувайте сигналити!,- нагадує рація.

Міліція з народом

Щоб підтримати моральний дух васильківців, лідери Автомайдану один за одним виступають на імпровізованій сцені неподалік від пам’ятника героям ВВВ. Дмитро Булатов, Сергій Хаджинов закликають усіх приходити на Народне віче. Як і годиться, довше всіх виступають депутати від "Батьківщини" Володимир Яворівський та від "Свободи" Михайло Головко - незважаючи на те, що акція аполітична, їм надали слово, позаяк «вони не раз допомагали автомайданівцям у скрутних ситуаціях».

А поки Михайло Головко хвалив васильківців за мужність та відвагу, інші активісти звернули увагу на двох високих чоловіків, одягнених в шкіряні куртки, які стояли осторонь за пам’ятником та уважно спостерігали за ходом подій.З десяток атомайданівців з увімкненими відеокамерами рушили у напрямку загадкових спостерігачів. Хтось із васильківців впізнав в одному із незваних гостей… начальника міської міліції.

Правда, прохання активістів показати документи той чоловік ігнорував.

- Чого ж це ви такий сором’язливий?,- загравали активісти до мовчазного начальника.

На допомогу автомайданівцям вчасно прийшов Яворівський. Показавши своє депутатське посвідчення, він чемно попросив правоохоронця пред’явити свої документи. І справді, виявилося, що на акцію протесту завітав сам начальник Васильківського МВ ГУ МВС України в Київській області Анатолій Колбатов (порівняти фото можна на сайті МВС)

- Міліція з народом!,- радісно вигукнув хтось із натовпу.

Як і очікувалося, начальник міліції дивувався розповдям автомайданівців про те, як їх знімали на відео люди із автівки з воєнними номерами.

- Я не знаю, про що ви говорите,- неохоче казав він.

Втім, і цього активістам вже було достатньо. Тож, задоволені зробленою роботою, мітингарі наостанок прочитали «Отче Наш» та заспівали «Ще не вмерла Україна». А потім домовилися із васильківцями зустрітися на Євромайдані на Народному віче, і сіли назад у свої автівки.

Проїзджаючи біля гуртожитків, де живуть беркутівці, автомайданівці гучно посигналили, і рушили на Київ.

Про фінанси краще не питати

Після всього побаченого у мене залишалося лише одне запитання без відповіді – куди витрачаються кошти, які жертвують люди на потреби Автомайдану. Щоб розібратися, я звернулася безпосередньо до Дмитра Булатова. Він пообіцяв дати інтерв’ю дорогою до Києва, тож я пересіла в його автівку.

Кілька хвилин на розмову Дмитро знайшов, коли ми під’їзждали до межі столиці - телефонні розмови зайняли багато часу.

- До вас часто звертаються автомайданівці з проханням дати кошти на бензин? Грошей вистачає?, - нарешті запитала я у нього.

- Я на це питання відповідати не буду,- різко відповів він і після короткої паузи додав. - Що це у вас за питання? Ви що – провокатор?!

- Та ні, я – журналіст,- посміхнулася я, показуючи своє посвідчення. – Хіба ж не можна спитати, куди витрачаються кошти, які добровільно здають люди?

- Ви не провокатор? Щось я у цьому сумніваюся,- недовірливо сказав Дмитро, хмурячи брови.- Розізлили ви мене своїми запитаннями. Олесю, зупини машину, хай наша гостя вийде.

За кілька секунд авто зупинилося. Не вірячи у те, що відбувається, я вийшла із машини. Дякувати Богові, ми вже доїхали до Одеської площі. Революційний настрій впав. Додому довелося їхати на маршрутці.

P.S.

Наступного дня я по телефону зв’язалася із Олексієм Гриценко та задала йому те ж питання, що і Дмитру. Так от, за словами Олексія, кошти, які дають люди, в основному витрачаються на бензин. Інша частина коштів – на покупку відеокамер та відеореєстраторів.

Для того, щоб збір коштів відбувався у більш зручний спосіб, автомайданівці нещодавно створили спеціальний банківський рахунок. Реквізити рахунку опубліковані на сторінці Автомайдану на Фейсбуку. Олексій каже, що кошти почали надходити на рахунок лише протягом останніх декількох днів, і активісти уже готують фінансовий звіт, який стане публічним – щоб усі бачили, на що витрачаються пожертвування.

Як підтримати Автомайдан?

Реквізити для благодійних пожертвувань:

Громадська організація "Соціально відповідальне суспільство".

01032, Україна, м.Київ, вул.Микільсько-Ботанічна, 31

Код ЄДРПОУ: 38684381

Глава правління - Дмитро Булатов

Телефони для зв'язку:

+380503113113

+380984146633

Одержувач: ГО "Соціально відповідальне суспільство"

Код одержувача (ЄДРПОУ): 38684381

Код банку одержувача (МФО): 300614 (Креді Агріколь Банк)

Рахунок одержувача: 26001500081032

Призначення платежу: "Благодійна допомога для проекту Автомайдан"

Звіт про витрачені кошти обіцяють оприлюднити, а дані про відправників публікувати – лише з їхнього письмового дозволу.

Оцінка статті на цей момент: +2/-0
Читати Не читати Коментувати
 
 

Коментарі 0

Для того, щоб писати свої коментарі, залогіньтесь! Якщо ви не маєте логіну, тоді спочатку зареєструйтесь, щоб його отримати!