Рагу.лі: гламурно, буржуазно. Але саме так нам і треба

Оцінка статті на цей момент: +3/-0
Читати Не читати Коментувати
  • 67013 Перегляди
  • 0 Коментарі
  • 08/09/2009Дата публікації

Блог Рагулі, присвячений «агресивному несмаку українського бомонду і не тільки», стає все більш популярним в Інтернеті. Нарешті у простих громадян з'явилася реальна можливість понасміхатися над діячами шоу-бізнесу: від Арсенія Яценюка до Ірини Білик. Насолодившись іронією автора, на додачу можна ще й публічно плюнути в бік «рагулів» у коментах. «Рагулі - це круто!», - пишуть вдячні втикателі і чекають нових подач. І можна не сумніватися: сайт надалі буде тільки набирати обертів.

Автор: Антон Зікора

Я теж полазив по ресурсу і теж посміявся над смаком або, напевно, несмаком деяких персонажів. Особливо вразила незміцнілий мозок Оксана Байрак, і Діма Коляденко. Правда, я не знаю, хто такі ці двоє останніх, але, судячи з зовнішності, люди хороші.

Втім, яка різниця. Важливо інше: блог Рагу.лі змусив мене на багато чого глянути по-іншому - і якщо раніше мене вивертало від цієї публіки, то тепер я нею захоплююся.

Зірка "Рагу.лів" Олександра Кужель

Так ось, я захоплююся цими людьми, тому що саме вони, а не їхні критики створюють свою реальність і нав'язують її іншим.

Треба розуміти: одяг, який вони на себе напинають, напинати можна лише на їхніх тусовках і більше ніде.

Але вони цього і не потребують: всі, хто їм потрібний, і так прийде на ці гламурні вечірки.

Прийдуть журналісти зі «світських хронік» та спеціальних видань.

Прийдуть шанувальники, заплативши величезні гроші.

А що ще потрібно? Хрещатиком в такому «прикиді» і кроку не зробиш, але ж цього і не треба!

"Рагулям" досить існувати в реальності гламурних вечірок - робота в них така.

Член партії Політики Путіна продюсер Оксана Байрак

просто вразила Антона Зікору наповал

Можливо, ця робота нелегка.

А хіба легко моделям, котрі демонструють чергові новинки так званої «високої моди» від Валентино (правильно написав?)?

На Хрещатику в такому, знову ж, не подефілюєш, а на подіумі - будь ласка.

Ви помітили, чомусь над «смаком» купки гоміків, що надягають хтозна-що на своїх «Міс Бухенвальд», ніхто не сміється?

Бо їхні вироби вважаються серйозним мистецтвом, а дещо збочений смак вважається еталоном.

А ось над нашими - будь ласка: рагулі (а як же, посипання голови попелом - це наше національне все!).

Хоча, за великим рахунком, Валентіно мало чим відрізняється від Діани Дорожкіної (чи як там її).

Мода від Валентіно

У свій час я як репортер теж ходив на світські вечірки - і надивився там всяких жахів.

Але найстрашніше було дивитися на шапочки - чи як це назвати - журналістки Каті Осадчої.

Мені завжди хотілося прикрутити їх до її голови шурупами, бо здавалося, вони ось-ось злетять.

Ясно: ці шапочки не мають жодної практичної користі, - вони не гріють голову і не захищають її від сонячних променів.

В цьому вся фішка моди - ті, кого ви називаєте рагулями, посилають нам месидж: «Ми можемо носити шмотки не для практичного застосування, а для краси, як ми її розуміємо (а розуміємо ми її як хочемо, де хочемо і за скільки хочемо )».

І правда, валіза Діми Коляденко явно не для того, щоб їздити на дачу за картоплею.

Хоча він, без сумніву, може за нею поїхати і з валізою, ще й зробити з цього, вибачте на слові, геппенінґ.

Те, що нам демонструють герої блогу Рагу.лі, підходить під старе, але точне визначення: буржуазне.

Такими ж буржуазними - непрактичними, але пафосними - в ХІХ-му і на початку ХХ-го віків були циліндри.

І у цієї моди знаходилися свої критики - люди, які, думаю, за своїм психічним складом мало чим відрізняються від творців та відвідувачів Рагу.лі’в .

Нам потрібен буржуазний одяг з витребеньками, а не функціонально-пролетарський

Подивіться на плакат. Бачите, наскільки непрактичний, не функціональний одяг американського буржуя: незручний циліндр, абсолютно даремний метелик, пафосні запонки.

У той час як у комуністично налаштованого робітника кашкет, здатний і зігріти голову (привіт Осадчій!), і захистити очі від сонячного світла, відсутність прикрас на шиї і великий ґудзик на рукаві.

Тільки не кажіть, що це всього лише плід радянської пропаганди: циліндри дійсно майже століття були модні у світі тих, хто вважав себе елітою на Заході.

Я ще застав ті часи, коли колишні радянські люди, побувавши ТАМ, з придихом говорили: у нас в «совку» люди вулицями у всьому сірому ходять, а ось ТАМ...

Але ж для того, щоб на вулицях з'являлися яскраво одягнені громадяни, потрібно хоча б частину цієї яскравості перевірити в спеціальних лабораторіях, якими і є світські вечірки.

Хоча, як я вже казав, в цьому одязі на вулиці з'являтися не можна. Всім же, хто не проти посміятися над рагулями, непогано було б зрозуміти: явище, яке викликає у вас такі бурхливі емоції - побічний ефект буржуазності.

Робимо висновок: Україна міцно стала на рейки капіталістичного розвитку. І якщо ми його приймаємо, то вже будьте ласкаві прийняти його екстравагантну моду.

І можливо, років через 40 модники середини сторіччя колекціонуватимуть jpg-файли (чи який там у мабутньому буде стандарт) Віктора Павліка у блискучому костюмі, копіюватимуть деталі рюшів Діани Дорожкіної і казатимуть: "Оце люди вдягалися..."

TEXTY.ORG.UA — незалежне видання без навʼязливої реклами й замовних матеріалів. Щоб працювати далі, нам потрібна ваша підтримка.

Будь ласка, повідомте нам про ваш внесок на пошту texty.org.ua()gmail.com

Оцінка статті на цей момент: +3/-0
Читати Не читати Коментувати
 
 

Коментарі 0

Для того, щоб писати свої коментарі, залогіньтесь! Якщо ви не маєте логіну, тоді спочатку зареєструйтесь, щоб його отримати!