Ялинкова революція. Чого немає на Майдані, а мало б бути.

Оцінка статті на цей момент: +1/-0
Читати Не читати Коментувати
  • 68641 Перегляди
  • 2 Коментарі
  • 04/12/2013Дата публікації

Куди тільки не ходили мітингувальники з майдану 3-го грудня, здійснюючи короткострокову стратегію опозиції – і зранку під Верховну Раду, яка своєю практично непорушною (мінус лише 2 депутати) більшістю і не збиралася відправляти у відставку уряд, і до Адміністрації, і до Кабінету міністрів – і розім`ятися, і картинка для телевізора. Не пішли лише до Шевченківського суду, де миттєво засудили до показового ув`язнення дев`ятьох людей.

Марія Старожицька, спеціально для «Текстів»

Оновлено 06/12/2013: події на Євромайдані відбуваються дуже швидко і дуже цікаво, завдяки самоорганізації людей ідеї втілюються і їх бере на озброєння офіційна опозиція. Коротше, майже все що написано в цій статті вже здійснилося :) - редакція

Ялинку відмінено. Її залізний стовбур прикрашають прапори та плакати, а пластикове гілля пішло на укріплення барикад на Хрещатику. Майдан готується. Організація ідеальна – всі деталі 2004-го, як зручніше, тепліше і безпечніше, згадано, всі нові ідеї миттєво втілюються, аж до відкриття провайдером паролів всіх wi-fi в районі Майдану.

У будиночках, де мали продаватися різдвяні смаколики, видається їжа, приймаються та роздаються теплі речі, взуття, ковдри, у залізних бочках горять дрова, коло них можна грітися та дискутувати. Про головне – мету і шлях мирного протесту, що вже пережив і кривавий розгін, і ще кривавіше провокаційне зіткнення з силовими структурами. Такого в Україні дійсно ще не було. Так ми йдемо в Європу.

Втім, досить. Далі можна було б зі щирим захопленням писати про волонтерів-студентів з ясними очима, про веселих жіночок із Закарпаття, що можуть співати цілу ніч, про ввічливих іноземців, що приїхали підтримати нашу революцію на майдані, як підтримували таку раніше в Туреччині – а що, революційний туризм для екстремалів, фішка сезону.

А ще про те, як з посмішкою пропонують чай і бутерброди, як грають в футбол біля барикад, відшукувати цікавих людей, які були тут дев`ять років тому і приїхали зараз, так само щиро ненавидячи владу і з новою люттю лаючи опозицію.

Але не буду цього робити. Буду писати про те, чого немає. А, як на мене, мусить бути. Крім хліба і видовищ, які забезпечив Майдан ще якісніше, ніж дев`ять років тому (тоді, принаймні, не було онлайн-трансляції на екрані Будинку профспілок і частування на вибір у навколишніх кафе), людям потрібно ще кілька речей.

Річ перша, визначальна.

Куди тільки не ходили мітингувальники з майдану 3-го грудня, здійснюючи короткострокову стратегію опозиції – і зранку під Верховну Раду, яка своєю практично непорушною (мінус лише 2 депутати) більшістю і не збиралася відправляти у відставку уряд, і до Адміністрації, і до Кабінету міністрів – і розім`ятися, і картинка для телевізора. Не пішли лише до Шевченківського суду, де миттєво засудили до показового ув`язнення дев`ятьох людей, від 21-го до 39-ти років, яких затримали під час зачистки Банкової 1-го грудня. Так, це ті, хто не зміг швидко втекти, бо був побитий. Ті, хто фотографував або допомагав пораненим.

І тепер їх чекає не просто 20 страшних діб в СІЗО - роки ув`язнення по статті за надтяжкий злочин. І ніхто (заради об`єктивності, скажу, що єдиний Петро Порошенко, який також був на Банковій і намагався зупинити зіткнення, прийшов і спробував пояснити прокурору хоч щось, але це як зі стіною спілкуватися) з Майдану не вийшов принаймні довести суддям, що в країні є нова громадська спільнота, що оберігатиме всіх своїх, небайдужих.

Процитую дуже влучні слова Вікторії Герасимчук з «Лівого берега», яка розповіла про це судове засідання Україні: «Виходячи на Майдан, пам'ятаєте. Якщо раптом вас затримають - революція за вами не прийде. У нас не арабська країна, де затриманих відбивають у міліції відразу ж, а якщо не відбили - йдуть під суд натовпом. Ні, у нас мирний протест, і ми не піддаємося на провокації».

І скажу так: може, досить з нас сумної іронії, що лишається після емоційного злету, що сходить нанівець? На місці цих засуджених міг бути кожен. Тому їхнє звільнення, а до того – надання належної медичної допомоги, якої всі вони потребують – спільна справа, і вона є реальною. Так само, як спільна вимога покарання тих «беркутівців», що чинили звірства, встановлення їхніх імен і відкрите судове засідання. Тільки так можна пройти очищення силових структур, де співробітники не зміняться зі зміною президента та уряду.

Річ друга, принципова.

Майдан, за те щоб Янукович таки підписав угоду про євроінтеграцію, починався без політиків. Народне віче числом понад 500 тисяч жителів України після звірячого розгону Майдану в ніч 30-го листопада вийшло під гаслом «Не дамо вбивати наших дітей». Ті, кого я зустрічала на майдані, з ким говорила, не вірять нинішній опозиції ще з помаранчевих часів.

Але я не про цих політиків, чиї імена відомі. Я про тих, хто має з`явитися на Майдані – громадські лідери, нові обличчя, вільні від політичного минулого парламентських торгів, ті, кому можна буде передати владу, не боячись, що вони щонайперше збудують своє Межигір`я і збагатять свої сім`ї. Це єдина можливість – є трибуна, є слухачі, досить тем для політичного креативу, для діагностики стану країни і планування її майбутнього.

Революція – час швидких, миттєвих злетів, прояву ініціатив. На війні як на війні – саме під час активних бойових дій полками командували навіть 16-річні, і досить вдало. Майдан – це зброя народу, це навчальний майданчик для нової політичної генерації, і саме так його треба використати щонайповніше.

Тоді не за цим разом, так за іншим Майдан спрацює, не стане розчаруванням, набуде слави не тільки масовим співом, а стане джерелом появи тих нових облич, відбору лідерів з тих, кому небайдуже, громадських активістів, школою нової генерації політиків, хто може послідовно відстоювати справжні європейські демократичні цінності і готовий бути найманим менеджером народної волі в органах державної влади.

Річ третя, перспективна.

У тих, хто стоїть на майдані, а ще більше у тих, хто, можливо, прийшов би і теж стояв, є потреба в роз`ясненні мети, стратегії, тактики не унікальної в світі, але унікальної по дієвості саме в Україні масової політичної демократичної зброї для зміни влади – Майдану.

І не на рівні кричалок «Хто не скаче, той москаль». Інформцентри Майдану мають з`явитися біля станцій метро, скрізь де є скупчення людей.

Це можливість координації дій, повідомлень про потреби та суть майдану, аби кияни сприймали його не як барикади на Хрещатику, за які страшно заходити. Це, власне, роз`яснення суті того, що відбувається. Всі батьки київських старшокласників щойно підписалися, що почули від класних керівників інструктаж, аби діти не йшли на Майдан, згідно із п.1, 2 статті 8 Закону про освіту, по якій «навчальний процес є вільним від втручання політичних партій, громадських та релігійних організацій», залучення учнів в політичних акціях під час учбового процесу забороняється».

З тим, що кожної миті хижий «Беркут» може перетворити мирне зібрання на бійню, може, і не треба дітям вартувати на площі. Але розуміти, що відбувається, вони зобов`язані, аби надалі ставати рушійною силою наступних Майданів, що з`являтимуться щоразу, коли влада відійде від схваленого більшістю населення курсу.

Тому лишається проводити «учбовий процес» Майдану саме на таких майданчиках по місту.

На самому Майдані варто активніше залучати волонтерів, давати їм агівтаціні завдання і згодом створювати одну чи багато різних організацій з реальними учасниками.

Якщо – з будь-яких причин, від нового розгону до припинення фінансування - розпадеться великий майдан, буде купа маленьких – по столиці, по інших містах – треба відпрацьовувати навички, вчити молодь тому, як висловлювати свої думки.

Зрештою, замість однієї столичної ялинки їх невдовзі буде дуже багато, по всій країні, на всіх площах, у містах, містечках і селах. І кожну з цих ялинок можна буде, принаймні, прикрасити плакатами зі сподіваннями жителів України, які із самого початку просто хотіли в Європу, куди, начебто, і вів президент Янукович…

До кожної можна вийти, протестуючи, стверджуючи право народу на волевиявлення. І, якщо під кожною у суперечках, дискусіях, з`явиться новий громадський лідер, це такий «подарунок» владі, який би і хотілося їй сьогодні подарувати.

*******

Важлива складова бюджету інтернет-видання TEXTY.org.ua- пожертви читачів

Якісна і нерозважальна журналістика, яка працює в інтересах публіки, потребує затрат і в принципі не може бути прибутковою. Але натомість вона є суспільним надбанням, як, наприклад, чиста вода. Тому фінансова підтримка кожного з вас дуже важлива для нас. Звертаємося з проханням здійснити пожертву на підтримку ТЕКСТІВ.

Якщо ви здійснили пожертву, повідомте будь ласка нам на адресу texty.org.ua (равлик) gmail.com Це потрібно для того, аби ми могли відзвітувати вам, куди витратили зібрані кошти

Як можна перерахувати кошти:

EugeneLakinsky(НА)gmail(КРАПКА)com - наш рахунок на ПейПел;

096 551 68 93 - гроші на рахунок можна слати і на телефон - це Київстар. У Київстра зявилася можливість перевести гроші з телефону на кредитну картку. Телефон тільки для збору пожертв, зв'язатися з нами можна по емейлу texty.org.ua @ gmail.com

TEXTY.ORG.UA — незалежне видання без навʼязливої реклами й замовних матеріалів. Щоб працювати далі, нам потрібна ваша підтримка.

Будь ласка, повідомте нам про ваш внесок на пошту texty.org.ua()gmail.com

Оцінка статті на цей момент: +1/-0
Читати Не читати Коментувати
 
 

Коментарі 2

Для того, щоб писати свої коментарі, залогіньтесь! Якщо ви не маєте логіну, тоді спочатку зареєструйтесь, щоб його отримати!

Чому наш опозиційний триголов не вимагає запровадження не кастрованого, а більш-менш притомного інституту суду присяжних? Як на мене, зараз якнайкращий момент, адже це могло би, хоча б частково, поліпшити стан справ із правосуддям в країні та дало би гарний поштовх до реального захисту прав і свобод громадян у судах.

Якщо один суддя може гуртом приймати нашвидкоруч рішення про утримання під вартою, то за реальний вирок у справі державному обвинуваченню вже довелось би боротись із представниками народу в особі 12 випадково відібраних присяжних, як це ми маємо можливість побачити в американських фільмах.

Невже хтось може подумати, що відставка нинішнього уряду може якось виправити системну проблему в судах?

Коли будуть пісні Тризубого Стаса на Майдані ?