Помаранчева революція і Євромайдан: відмінності, що можуть коштувати перемоги

Оцінка статті на цей момент: +1/-0
Читати Не читати Коментувати
  • 96105 Перегляди
  • 7 Коментарі
  • 25/11/2013Дата публікації

Стотисячний мітинг у Києві і євромайдани по всій Україні та за кордоном засвідчили: українці готові виходити на вулицю за своє європейське майбутнє. Хамська поведінка Януковича, який зриває Угоду про Асоціацію з ЄС, обурили людей більше, ніж будь-які події після 2004 року. Через масовість і ентузіазм цих акцій їх стали навіть порівнювати з Майданом-2004. Всупереч поширеним уявленням про раптовість і стихійність Помаранчевої революції, Майдан готувався довго й ретельно. На Євромайдані організаційні заходи фрагментарні.

Майдани порівнював: Тарас Шамайда

Значною мірою це можна пояснити відмінністю ситуації – зараз немає президентських виборів і пов’язаних з ними пристрастей, за минулих 9 років чимало українців розчарувалися в можливості щось змінити, багато хто не вірить жодним політикам.

Але не менш вагома причина – якісно різний рівень організації тодішнього і теперішнього майданів. Причому не на користь останнього. На жаль, досвідчені політики, у т.ч. безпосередньо причетні до Помаранчевої революції, не спромоглися в 2013 році зробити хоча б найважливіші кроки, які робилися в 2004 році і дозволили тоді здобути перемогу.

Які відмінності впадають у око в діях організаторів Помаранчевого та Європейського Майданів? Розглянемо хоча б головні.

1. Чіткість вимог і мети

2004. Усі зусилля були сконцентровані на одній меті – не допустити фальсифікацій виборів Януковичем і відстояти перемогу Ющенка. Мотивації та уявлення про майбутнє у різних учасників революції могли бути різними, але в дні Майдану всі – від кандидата в президенти до демонстрантів у найдальших містечках і селах - працювали на одну чітку мету.

2013. Люди, звісно, всі «за Європу», але організатори протестів так і не сформулювати чіткої мети, заради якої люди мають відкласти всі справи і днювати та ночувати на майданах. Натомість у виступах на мітингах та в зачитаній Турчиновим у неділю резолюції лунає маса вимог – від скликання позачергової сесії Верховної Ради до відставки уряду і звільнення Тимошенко. Вимога ж підписання Угоди про Асоціацію з ЄС губиться десь у середині списку.

2. Єдність акції

2004. Штаб Ющенка, опозиційні партії, депутати, структури «Пори», «Студентської хвилі», «Знаю!» та інших громадських рухів тісно координували свої дії. Громадські діячі з повагою ставилися до політиків, а політики розуміли важливість місії громадських рухів і всіляко їм допомагали. Спірні питання обговорювалися, а прийняті рішення – виконувалися. Непорозуміння й конфлікти, як правило, швидко гасилися. Така синергія дій відкрила шлях до перемоги.

2013. У Києві є два постійно діючих мітинги – на Майдані Незалежності і на Європейській площі, – які керуються різними штабами. Перший – громадськими активістами, другий – парламентською опозицією. Більше того, лише на третій день протестів різні ініціатори громадської акції на Майдані Незалежності змогли об’єднатися, та й то не до кінця.

З обох боків регулярно лунають звинувачення на адресу «іншого Майдану», громадські активісти вимагають від партій відмовитися від партійних прапорів, а також зробити центром протесту Майдан Незалежності. Партійні лідери не залишаються в боргу, звинувачуючи громадськість у провокаціях і закликаючи сконцентруватися на Європейській площі.

Чи можуть громадські лідери перемогти, воюючи і з Януковичем, і з опозицією водночас? Чи можуть вони сподіватися на єдність дій з опозиційними партіями, ставлячись до цих партій зневажливо і зверхньо? І чи можуть перемогти опозиційні партії, намагаючись так само зверхньо ставитися до громадських активістів і ігноруючи їхню думку? Однією з ілюстрацій розбіжностй у підходах стало засвистування на Львівському євромайдані нардепа Михальчишина, який намагався захопити трибуну і обізвав студентів «сопляками».

Щоб Євромайдан мав шанси на перемогу, здоровий глузд з обох боків повинен узяти гору. Все, що відбувається на майданах і вулицях Києва на підтримку європейського вибору, має стати єдиною акцією без «наших» і «ваших».

Відповідно слід негайно створити єдиний штаб цієї акції з партійних та громадських активістів. Усі рішення (у тому числі зі спірних питань) мають прийматися спільно, на основі взаємної поваги і пріоритету спільної мети, а потім чітко виконуватися. Усі діячі з обох боків, які будуть цьому заважати, мають бути усунені від керування акцією. Здавалося б, це само собою очевидні речі, однак станом на 25 листопада цього не зроблено.

3. Єдиний символ.

2004. Помаранчева символіка стала потужним об’єднувальним і притягальним фактором, символом революції.

2013. Логіка підказує, що символом акції мали б стати прапори України та ЄС, однак насправді домінування такої символіки забезпечено лише в окремих містах. Де-юре у акції взагалі немає символіки, а де-факто у Києві домінують різні партійні прапори, що може єднати прихильників конкретних партій, але ніяк не всіх прихильників європейського вибору.

Євромайдан 2013 року. 24 листопада 2013 року, Європейська площа

Помаранчева революція. Листопад 2004 року, Майдан Незалежності

4. Організаційне забезпечення

2004. Всупереч поширеним уявленням про раптовість і стихійність Помаранчевої революції, Майдан готувався довго й ретельно. Звісно, масова підтримка звичайних людей стала вирішальною, але якби не ретельна підготовка, цим людям було б просто нікуди прийти/приїхати, а ті, хто прийшов, швидко б розійшлися.

Організатори Майдану-2004 ретельно працювали над сотнями питань: де і скільки ставити наметів, як захищати сцену і наметове містечко, що їстимуть і де спатимуть революціонери (особливо приїжджі), скільки потрібно спальних мішків чи біотуалетів, яка музика має лунати зі сцени, якими мають бути гасла Майдану, хто має скласти кістяк мітингувальників до того, як збереться багато киян, як оптимально організувати підвезення великих мас людей до Києва і т.п.

За кожен напрямок відповідали конкретні люди і здебільшого досягався якісний результат.

2013. Організаційні заходи фрагментарні. Окремі складові виконані непогано, але цілісності дій і їх підпорядкованості меті не відчувається.

5. Інформування людей і роздаткові матеріали.

2004. Людям на Майдані масово роздавалися помаранчеві стрічки, прапорці, наліпки, листівки, газети. Ця ж продукція поширювалася партійними і громадськими агітаторами в різних куточках Києва і всієї країни. Це давало можливість прорвати інформаційну блокаду і підтримувати загальну «помаранчеву» атмосферу.

2013. Гостра нестача навіть елементарних стрічок з символікою України і ЄС очевидна. Якщо громадські активісти можуть пояснити це браком коштів, то для парламентських партій виготовити пару мільйонів невеликих стрічок не становить проблеми. Чому ж символіка, яка користується таким попитом у Києві, не поширюється зовсім або поширюється мізерними партіями?

Адже насичення нею хоча б Києва створило б візуальну атмосферу загальної солідарності і збільшило б масовість протестів. Зараз же людям просто нічого повісити собі на одяг чи авто, зав’язати на міліцейському щиті чи паркані. Про справді масову роздачу наліпок, листівок чи газет годі й казати. На щастя, зараз в Україні значно більше, ніж 9 років тому, користувачів Інтернету. Але уявлення організаторів Євромайдану, що всі беруть інформацію з мережі, та ще й саме ту, яку потрібно донести до людей тут і зараз, далекі від реальності.

6. Залучення людей

2004. Залученню людей на акції приділялася величезна увага. І не лише партійних чи громадських активістів. Було розгорнуто широку роботу у навчальних закладах, установах, на вулицях, базарах, у транспорті. Адже важливо було залучити до протестів якомога більше людей. Такі складові як страйки навчальних закладів чи вихід на акції цілих офісів забезпечували постійний приток киян.

Не менше важливо було організувати швидке й масове довезення всіх бажаючих до Києва і забезпечення їх хоч якимось дахом над головою.

Постійна робота з киянами, які селили людей у своїх квартирах, офісах, кімнатах гуртожитків, підсобних приміщеннях не лише наводнювала столицю приїжджими демонстрантами, але й втягувала в орбіту революції все більше киян, які переймали приклад сусідів чи колег.

2013. Складається враження, що головним способом залучення людей організатори акцій вважають заклики через гучномовці чи Інтернет «іти на Майдан» і «залишатися тут». Такі заклики необхідні, але їх ефективність не надто висока без супровідної організаційної роботи. Їхати в Київ хоче маса людей, проте реалізувати це бажання можуть лише ті, кому є де жити і як оплатити дорогу та перебування в столиці.

7. Робота з владою та правоохоронцями

2004. Приділялося велике значення залученню на свій бік або принаймні нейтралізації представників влади та правоохоронців. Заяви окремих службовців, депутатів, міліціонерів про відмову виконувати злочинні накази чи й пряму підтримку опозиції підтримували протест і деморалізували владу.

Міліціонерів постійно агітували, прагнучи забезпечити їх нейтралітет. Водночас агресивні дії міліціонерів чи кримінальних елементів фіксувалися і протоколювалися, збиралися правові докази, щоб у майбутньому винуватці були покарані.

2013. Робота з міліцією практично не ведеться, навпаки, демонстранти нерідко провокують сутички без гострої потреби, що налаштовує міліцію проти учасників акцій. Так само непомітно, щоб значні зусилля приділялися розколу лав влади і пошуку там хоча б тимчасових союзників.

Непогано було б також фіксувати і оголошувати прізвища конкретних посадовців, відповідальних за невмотивоване використання сили проти мирних демонстрантів, збирати докази їхньої вини, щоб усі знали - на цих людей чекає відповідальність.

Міський чиновник, який подав до суду вимогу заборонити мітинг чи встановлення наметів, суддя, який цю вимогу задовольнив, міліціонер, який віддає незаконний наказ чи безпосередньо б’є людей – ці конкретні особи, як і їх колеги, мають уже зараз знати, що будуть відповідати.

8. Динамічність акцій і розвиток по висхідній.

2004. Для успіху багатоденної акції важливо, щоб вона розвивалася по висхідній, щоб зростав її масштаб і потужність. Саме так і було в 2004 – наростання числа людей у Києві, кількості і масштабу акцій у регіонах, інформаційного, політичного, фізичного тиску на владу.

2013. Після дуже потужної і масової демонстрації 24 листопада важливо не втратити масовість і динамізм акції. Дрібних пікетів під Кабміном для цього недостатньо. Щоб акція була динамічною і наступальною, потрібно виправити помилки, згадані вище – наситити вулиці стрічками й наліпками, налагодити приїзд людей до Києва, підняти хоча б деякі столичні вузи на страйк. Не обов’язково описувати тут усі дії, які можуть вивести людей на вулицю, тримати в напрузі владу і не давати їй оговтатись.

Ще нічого не втрачено. На тлі успіху недільної акції і широкої підтримки ідеї європейського вибору України ще можна підняти потужну хвилю народного протесту, якому не зможе протистояти жодна влада. Головне – швидко і якісно зробити роботу над помилками і рухатися до спільної мети. Якщо, звісно, ця мета у організаторів і учасників Євромайдану справді спільна.

*******

Важлива складова бюджету інтернет-видання TEXTY.org.ua- пожертви читачів

Якісна і нерозважальна журналістика, яка працює в інтересах публіки, потребує затрат і в принципі не може бути прибутковою. Але натомість вона є суспільним надбанням, як, наприклад, чиста вода. Тому фінансова підтримка кожного з вас дуже важлива для нас. Звертаємося з проханням здійснити пожертву на підтримку ТЕКСТІВ.

Якщо ви здійснили пожертву, повідомте будь ласка нам на адресу texty.org.ua (равлик) gmail.com Це потрібно для того, аби ми могли відзвітувати вам, куди витратили зібрані кошти

Як можна перерахувати кошти:

EugeneLakinsky(НА)gmail(КРАПКА)com - наш рахунок на ПейПел;

096 551 68 93 - гроші на рахунок можна слати і на телефон - це Київстар. У Київстра зявилася можливість перевести гроші з телефону на кредитну картку. Телефон тільки для збору пожертв, зв'язатися з нами можна по емейлу texty.org.ua @ gmail.com

TEXTY.ORG.UA — незалежне видання без навʼязливої реклами й замовних матеріалів. Щоб працювати далі, нам потрібна ваша підтримка.

Будь ласка, повідомте нам про ваш внесок на пошту texty.org.ua()gmail.com

Оцінка статті на цей момент: +1/-0
Читати Не читати Коментувати
 
 

Коментарі 7

Для того, щоб писати свої коментарі, залогіньтесь! Якщо ви не маєте логіну, тоді спочатку зареєструйтесь, щоб його отримати!

Браво!Браво!Браво! Залийте вулиці жовто-блакитним і зіркастим. Зробіть атмосферу! Приберіть партійну символіку нарешті!!! Організуйтесь по годинах. Мають бути дружинники з повязками, що вони мають право втручатися, які комунікують з правоохоронцями. Декілька таких важливих дрібниць... А ви кажете Європа...

Навіщо прибирати партійну символіку. коли під нею зібралося 100 тисяч?

Тому, що під жовто-блакитний настрій зібралося б 500 тисяч.

Я б не став драматизувати наявність двох майданів. Я б навіть сказав, що це на краще. Дивіться, навіть об'єднані сили двох майданів вночі не встоять проти атаки беркуту. Натомість, у громадських активістів з'явилася велика польова лабораторія, де вони будуть набиратися такого необхідного досвіду, щоб діяти самостійно, тепер значно важче сказати ,що справу зіпсували політики. +для атаки двох точок потрібно не в два, а в чотири рази більше сил "беркуту". Хоча канал комунікації потрібен, і потрібна якась координаційна рада - щоб узгоджувати стратегію.

Якщо опозиція виступає "за Європу в Україні" то і діяти варто було б за європейськими стандартами протесту. А там, подивіться по телевізору, дружинники з повязками і певно раціями, чітка символіка, чіткий колір протесту... Невже не очевидно? По телевізору не видно?

... що цікаво, про-режимні консультанти все це реалізують, навіть комуністи. Але у них проблема з сабжем, немає базового драйву. А тут правильні ідеї, а реалізації протесту дуже саморобні. Це тим більше прикро, коли мова про євроінтеграцію. Мова, звісно, не про те, щоб всім керував один центр протесту, зовсім ні. Нардний grass roots протест, але основні речі озвучені і контролюються дружиною, оргкомітетом, як його там не назови. Мені здається це ще один євростандарт. Тоді був би креатив і не було б хаосу, агресії. А це і є секрет тієї помаранчової синергії-2004.

Якщо перший служить прикладом організації, то другий якраз - самоорганізації та спонтанності, що стократ небезпечніше для влади. ;)