Копанки та "пересіви". Хто і як легалізує вугілля з нелегальних шахт

Оцінка статті на цей момент: +1/-0
Читати Не читати Коментувати
  • 33676 Перегляди
  • 0 Коментарі
  • 25/09/2013Дата публікації

Копанки та нелегальні вугільні кар'єри, існуючі в Україні вже не одне десятиліття, виникли як стихійний народний бізнес, але з часом оформилися в самостійну галузь економіки. Сьогодні в них видобуваються мільйони тонн чорного золота. І якщо на початковому етапі розвитку нелегальної вугільної галузі весь видобуток йшов під чорним прапором, то з часом подібні фокуси стали неможливі.

Автор: Казанський Денис

Пильна увага до проблеми ЗМІ та громадськості змусила нелегальних вугільних ділків забезпечувати собі хоч якесь легальне прикриття. Та й зростаючі обсяги видобутку вимагали документального оформлення.

Аматорство

На початку 2000- х років нелегальні вуглекопи продавали вугілля в мішках або обмінювали його за бартером на продукти. Пізніше , коли сформувалися надійні канали збуту, і робота закипіла на повну, вугільна мафія винайшла безліч різних шляхів легалізації видобутого палива.

Копанка

Найбільш простий полягав у тому, щоб оформляти нелегальне вугілля через приватні шахти та збагачувальні фабрики - легально зареєстровані ТОВ, що за документами займаються видобутком та переробкою вугілля або торгівлею паливом.

Такі підприємства стали виникати спочатку 2000- х років після масового закриття державних шахт. Підприємці стали брати а оренду окремі шахтні стволи та шахтодільниці ліквідованих нерентабельних шахт та видавати на гора недопрацьовані запаси.

При цьому, на відміну від державних шахт, їм вдавалося не тільки залишатися на плаву, а й отримувати чималі прибутки. Правда, така рентабельність забезпечувалася не тільки законними методами - приватні шахти активно скуповували дешеве вугілля у нелегальних видобувачів, забезпечували його своїми сертифікатами походження та продавали , як легально видобуте.

Дуже часто власний видобуток таким ТОВ не вівся зовсім. Для отримання мільйонних доходів достатньо було просто на папері взяти в оренду якийсь давно закритий ствол та займатися скупкою палива на дірках. Або самому організувати дірки та працювати під прикриттям офіційної копальні.

Наприклад, в місті Сніжне в організації подібної схеми періодично звинувачують ТОВ «Вітрен», яке в 2002 році орендувало частину виробничого комплексу закритої шахти «Сєвєрная». За свідченнями місцевих жителів, господарі «Вітрена» контролювали всі нелегальні шахти в шахтарському селищі Сєвєрний та прилеглому до нього Глухівському лісі. Але не дивлячись на ці свідчення і численні публікації в пресі (піднімала проблему зокрема відома донецька газета «Остров») , довести причетність компанії до нелегального видобутку так і не вдалося.

«Нелегальные шахты были обнаружены прямо на территории поселка а несколько те, которые находились в лесу вели добычу прямо в направлении поселка. Пройти по улицам не возможно. КРаЗЫ, КАМАЗы и «УРАЛЫ» проложили колеи глубиной до 60 см и даже глубже. Настоящие противотанковые рвы. И более того, такими же рвами отрезано от поселка и кладбище. К нему мы пройти в дождь не смогли. Это по улице Лакобы. Там же навалены огромные кучи леса, предназначенные для нелегальных шахт. '

По этой улице мы зафотографировали несколько бань. Правда полураздетая банщица сразу протрезвела и пригрозила нам расправой со стороны «Витрена». Мол, сейчас позвоню на «Витрен», приедут и прикопают вас живьем. И действительно на расстоянии нас сопровождали несколько туповатых «шкафов» со стрижеными затылками но к нам так и не приблизились», - писала газета «Остров» у квітні 2008 року.

Втім, у цей час набирала популярність вже інша схема легалізації «чорного вугілля» - через державні шахти. Ці підприємства завжди брали участь в «відбілюванні» палива з копанок , але на повну потужність машина запрацювала після приходу до влади команди Тимошенко, в якій контролювала вугільну галузь Наталія Королевська.

На державному рівні

Схема була цілком простою і полягала в тому, що державні підприємства брали вугілля з дірок та реалізовували його як своє. Оскільки нелегальне вугілля коштувало зазвичай у кілька разів дешевше офіційного, керівництву вдавалося не тільки заробити на цій різниці, але і наварити додаткові дотаційні кошти, які виділялися державою на видобуту кількість чорного золота. Беручи вугілля у дірочників, шахта фактично отримувала гроші з повітря, тому перед такою спокусою було неможливо встояти.

На початку 2000-х багато шахт фактично просто здавали в оренду свої шахтні поля і старі стволи ділкам вугільного бізнесу, у яких самі ж і приймали видобуте паливо. Лабіринти старих гірничих виробок, якими були пронизані надра гірняцьких міст, фактично ніким не контролювалися і широко експлуатувалися вугільної мафією. Оскільки шахтні підземні ходи могли тягнутися кілометрами, сидіти на пластах одного вугледобувного підприємства могла необмежена кількість «паразитів».

"Дірка" яка врізається у вугільний пласт офіційної шахти

У 2007 році, коли вугільне міністерство в українському уряді очолила людина Наталії Королевської - Віктор Полтавець, махінації з вугіллям під прикриттям державних шахт стали контролюватися з Кабміну і почали дорівнювати зовсім вже космічним масштабам. Про те, що саме тоді творилося в галузі, можна судити хоча б зі скандальної доповідної записки начальника фінуправління Мінвугілля Лесі Лесік, що у 2009 році з'явилася в інтернеті.

"Кроме того, через ГП "Снежноеуглесбыт" закуплен уголь неизвестного происхождения и реализован потребителям через ГП "Уголь Украины" на сумму 138 млн. грн., а это почти 300 тыс. тонн, за которые ГП "Уголь Украины" стопроцентно рассчиталось.

Через отдельные государственные угледобывающие предприятия и ГП "Уголь Украины" прорабатываются явные коррупционные схемы реализации угля и его обогащения. Так, уже в период кризиса, при недостаче денежных средств на выплату заработной платы шахтерам, через ГП "Свердловантрацит" закупается уголь неизвестного происхождения и по договорам ГП "Свердловантрацит" продается ГП "Уголь Украины" сама высокая цена на уголь. С ноября по февраль такого угля было реализовано на 180 млн. грн. - 300 тыс. тонн -, что нанесло прямой убыток отрасли.

При этом собственный уголь откладывается на склад – 59 тыс. тонн рядового угля и 144 тыс. тонн готовой угольной продукции. Из-за высокой цены (среднегодовая составляет 497,57грн.) при себестоимости 1 тонны готовой угольной продукции 353,15 грн. предприятие в условиях плановой убыточности отрасли получает колоссальные прибыли и насчитывает 66,5 млн. грн. налога на прибыль, при этом увеличивая недоимку перед бюджетом на 32 млн. грн" – писала Лесік, звертаючись до тодішньої прем’єрки Тимошенко.

Пізніше в інтерв'ю виданню "Депо" Леся Лесік пояснила свої викривальні мотиви.

За її словами, Королевська лобіювала її звільнення з міністерства, і записка була відповіддю на такі наміри. У підсумку бойові дії були зупинені Юлією Тимошенко, тож інших одкровень від бухгалтера не послідувало. Втім , і того що було сказано, цілком достатньо для того, щоб скласти уявлення про те, що відбувалося в міністерстві Полтавця .

Згадане в аналітичній записці «вугілля невідомого походження» - вугілля з копанок, контроль над якими в той час приписували Наталії Королевської. У період її кураторства через український вуглепром пройшли мільйони тонн нелегально видобутого палива. По суті, держава просто купувала вкрадене у неї ж чорне золото, виплачуючи грабіжникам щедрі суми. При цьому грабіжники також були держслужбовцями та чиновниками.

Як казав мій знайомий журналіст Віктор Нестеренко, що працював свого часу в тій самій згаданої вище газеті «Остров» - «За що і варто було садити у в'язницю Юлію Тимошенко, так це за те, що вона влаштувала у вугільній галузі. Але донецькі ніколи не судитимуть її за це, бо самі світяться у всіх вугільних махінаціях».

"Чорні діри" податкової

Втім, після приходу до влади, донецьке фінансово - промислове угруповання швидко згорнуло схему Королевської зважаючи на її велику ненадійність.

Використання державних підприємств, і особливо ДП «Вугілля України» у настільки сумнівних махінаціях загрожувало серйозними неприємностями. Навіть невеличкий витік інформації, як у випадку з доповідною Лесі Лесік, однозначно вказував на причетність до злочинів членів уряду. Тому «відбілювати» вугілля стали в інший спосіб, а від державних шахт нові керівники країни тепер потроху позбуваються.

Після 2010 року легалізувати вугілля з копанок стали за допомогою комерційних структур. Виглядає так, що ці структури мають надійний дах у правоохоронних органах та здійснюють свою діяльність без перешкод, при цьому дозволяють чиновникам залишатися формально чистими перед законом. Довести факт кришування надзвичайно складно.

Схема легалізації вугілля через так звані «площадкі» та конвертаційні центри широко поширена в Україні по сьогоднішній день. Вона дозволяє найбільш безпечно і безвитратно перетворити антрацит, видобутий в дірках, в абсолютно законний товар, який готові купувати в тому числі і за кордоном.

Алгоритм у цілому нескладний. Видобуте в лісах і ярах вугілля постачається на «площадку» - так на місцевому слензі називаються численні вугільні склади, розташовані в гірняцьких містах . Інша поширене назва таких об'єктів - «пересіви». Вугілля на складах часто просівається і сортується за фракціями - "сємєчка", "горіх", "кулак". Там же отримує й необхідні документи, що дають йому легальний статус.

"Вугільна площадка" це велика територія, куди звозять сотні тонн палива. На таких пересівах зазвичай працюють десятки людей і сучасна техніка. Як правило, вони організовуються поблизу залізничних гілок і відвантажують вугілля вагонними нормами.

Не приведи боже, якщо вугільний пересів раптом відкриють поблизу житлових будинків. У цьому випадку їх жителям доведеться забути про чисте повітря і на власній шкурі дізнатися всі принади роботи на вугільному виробництві.

"Выхожу на улицу и такое ощущение, что я в шахте", - розповідає колишній шахтар біля будинку якого утворився "пересип".

Юридично площадка оформлена, як товариство з обмеженою відповідальністю, яке займається торгівлею вугіллям. Насправді ж вугілля купують в одному місці, а документи на нього - в іншому. У «податковій ямі». Так називають спеціальну фіктивну фірму, яка нібито постачає вугілля на склад. Деякий час така фірма, оформлена на підставних осіб, працює, очевидно, під прикриттям податкової, не подаючи жодної звітності, і врешті-решт зникає. Таким чином, діркове вугілля береться начебто з нізвідки.

Сучасна техніка на "пересипі"

З «пересіву» вугілля перепродується далі вже цілком легально з документами, і пред'явити претензії його подальшим покупцям вже немає за що. За фактом всі чудово розуміють, яке паливо можна купити на «пересіві», але формально така угода не протизаконна.

Таким чином, компанії ДРФЦ і МАКО, пов'язані з Олександром Януковичем і часто обвинувачені в торгівлі нелегальною вугіллям, також швидше за все чисті перед законом. Вони скуповують на майданчиках вже «відбілене» вугілля. Інша справа, що займатися махінаціями «пересівам» та «податковим ямам» дозволяє влада, яка таким чином потурає роботі нелегальних схем.

Вугільна "пральна машина". Після пересипу вугілля з копанок отримує офіційне походження

"Намахати" пільговика

У висновку слід сказати ще про один популярний канал продажу нелегального палива - незліченну армію пільговиків, які отримують безкоштовне вугілля по Гірському закону.

Жителі нешахтарських областей України, мабуть, і не чули про таке пережиток радянського часу, як квартирне вугілля. Тим часом його у Донбасі отримують сотні тисяч людей. За законом діючі та колишні працівники вугледобувних підприємств, що мають стаж не менше 10 років і проживають у будинках з пічним опаленням, мають право на кілька тонн безкоштовного вугілля раз на рік. Для опалення власних будинків. Чи треба казати, яка це бездонна годівниця для чиновників?

По-хорошому , цю пільгу давно вже варто було монетизувати та виплачувати людям гроші, на які вони могли б самі купити собі паливо.

Але в 1990- х цього не зробили через брак грошей у казні, а пізніше квартирне вугілля перетворилося на невичерпне джерело лівих грошей для бюрократів. Розрізнена армія пільговиків, що складається переважно з пенсіонерів та інвалідів, які живуть у забутих богом віддалених селищах, була ідеальним каламутним болотом для махінацій.

Організовано контролювати якість вугілля люди не могли, часто вони були раді тому, що привозять хоч щось, тому грабувати їх стали з особливим азартом. Нижче на відео розповідь типового вугільного пільговика зі Стаханова. "Три тоны - три тыщи в карман. Есть стимул объегорить бабушку", - говорить місцевий житель

У 1990 - х квартирне вугілля для пільговиків з метою наживи активно розбавляли штибом та породою. Робилося це, в основному, на шахтах і таким чином збагачувалася лише дирекція вугільних підприємств. З розвитком нелегального вуглевидобутку на широкі корупційні можливості Гірничого закону звернули увагу набагато більш високопоставлені чиновники.

І пільговикам стали збувати дешеве вугілля з копанок, за яке, зрозуміло, платила держава. Вперше про такі схеми заговорили в період другого прем'єрства Юлії Тимошенко - тоді звинувачували в організації злочинної схеми знову таки Королевську.

Значно ширше стали використовувати пільговиків для збуту сумнівного вугілля за нової влади. Масштаби махінацій дозволяє усвідомити, наприклад, недавня публікація українського «Форбса». Досить процитувати лише невеликий уривок зі статті, щоб скласти своє враження.

«Государственное предприятие «Донуглереструктуризация» 26 марта, после проведения тендера, заключило договор с донецкой трейдинговой компанией «Донбас Ойл» на закупку 153 500 тонн угля. Сумма контракта – 221 млн гривен с НДС, сообщает «Вестник государственных закупок». Приобретенный уголь госкомпания должна передать бывшим работникам шахт и обогатительных фабрик – по закону, безработные шахтеры, пенсионеры, инвалиды и члены семей погибших горняков имеют право на получение льготного угля для бытовых нужд.

Согласно информации в «Вестнике госзакупок», трейдер должен продать «Донуглереструктуризации» 76 800 тонн топлива марок Г и ДГ по 1400 гривен за тонну и 76 700 тонн марки АМ по 1480 гривен. Это высокие по рыночным меркам цены. Для сравнения: по данным Минэнергоугля, шахтоуправление «Южно-Донбасское №1» в январе-марте продавало трейдерам уголь марки ДГ в среднем по 444 гривны за тонну, а объединение «Селидовуголь» – марки Г и ДГ по 517 гривен за тонну».

Переказувати всю статтю немає сенсу, достатньо лише згадати, що компанія «Донбас ойл» має ті ж телефони, що компанія « МАКО Інвест » та благодійний фонд «Олександр Янукович». Далі можете робить висновки самостійно. Має сенс лише додати, що компанія «Донбас ойл» не має власних вугільних шахт, і таким чином реалізує державі паливо, яке сама у когось купує. У кого? У приватних компаній- тих же самих «пересівів», які легалізують вугілля з дірок та продають з чистими документами. Паззл склався .

Через недосконалість українських законів та існування подібного роду бюджетних годівниць українська держава щорічно втрачає мільярди гривень, які осідають в кишенях високопоставлених чиновників та членів їх сімей. Це при тому, грошей у держави катастрофічно не вистачає і бюджет не може зібрати заплановані доходи, а для наповнення наступного влада хоче підняти податки.

І тому такі абсурдні чорні діри в казні будуть існувати до тих пір, поки український народ не проявить волю та не настоїть на тому, щоб їх залатати. Сьогодні в Україні не існує чіткого плану щодо легалізації тіньової вугільної галузі, а значить, нам є над чим подумати, щоб зупинити свавілля.

Українським економістам та опозиційним політикам давно вже пора розробити і запропонувати владі своє бачення того, як припинити нелегальний видобуток копалин.

І чим швидше ми виступимо з такою ініціативою і почнемо вимагати від політиків виконання таких вимог, тим більше шансів у нас зупинити дерибан українського національного надбання. Інакше нашим дітям залишаться після нас лише вироблені штольні так злиденні шахтні селища, що з тріском просідають у порожнечу.

*******

Важлива складова бюджету інтернет-видання TEXTY.org.ua- пожертви читачів

Якісна і нерозважальна журналістика, яка працює в інтересах публіки, потребує затрат і в принципі не може бути прибутковою. Але натомість вона є суспільним надбанням, як, наприклад, чиста вода. Тому фінансова підтримка кожного з вас дуже важлива для нас. Звертаємося з проханням здійснити пожертву на підтримку ТЕКСТІВ.

Якщо ви здійснили пожертву, повідомте будь ласка нам на адресу texty.org.ua (равлик) gmail.com Це потрібно для того, аби ми могли відзвітувати вам, куди витратили зібрані кошти

Як можна перерахувати кошти:

EugeneLakinsky(НА)gmail(КРАПКА)com - наш рахунок на ПейПел;

U336801545841 - наш гаманець у гривнях на ВебМані

Якщо ви здійснили пожертву, повідомте будь ласка нам на адресу texty.org.ua (равлик) gmail.com Це потрібно для того, аби ми могли відзвітувати вам, куди витратили зібрані кошти

Оцінка статті на цей момент: +1/-0
Читати Не читати Коментувати
 
 
 

Коментарі 0

Для того, щоб писати свої коментарі, залогіньтесь! Якщо ви не маєте логіну, тоді спочатку зареєструйтесь, щоб його отримати!