Як впоратися з безладом у міліції? Приклад американських реформ

Оцінка статті на цей момент: +3/-0
Читати Не читати Коментувати
  • 22110 Перегляди
  • 3 Коментарі
  • 11/07/2013Дата публікації

Парадокс: за останні роки витрати на міліцію збільшилися на 50%, а злочинність зросла на 40%. Чи є вихід з цього глухого кута? Ми помітили дивну закономірність: щороку держава виділяє більше грошей (з наших податків) на утримання Міністерства внутрішніх справ - і щороку впевнено зростає кількість злочинів в Україні.

Автор: Микола Малуха, Інфопорн

З 2008 року бюджет МВС зріс з 9,054 млрд грн до 13,564 млрд грн у 2011. Кількість зареєстрованих злочинів у ці роки “покращилась” з 384,4 тис. до 515,83 тис.

Цифри звідси (річний бюджет на 2012 рік і офіційну статистику МВС).

Мало того, що бандити почувають себе комфортно в Україні - так ще й міліція дозволяє собі, у перерві між “важкою” працею, катувати у відділках пересічних громадян. роблячи з них інвалідів і доводячи до самогубств. Події у Врадіївці підвели риску під тривалою мутацією міліції - тепер ніхто не сумнівається, що грані між бандитами і міліціонерами практично немає.

Чи не єдиний метод реформування міліції, це розпустити її повністю, як у Грузії, і створити нову структуру з новими людьми. Саакашвілі пояснював своє рішення розпустити міліцію: «Ми зрозуміли, що міліція це не вирішення проблеми (злочинності - ред), це частина проблеми». У Грузії декілька місяців не було міліції і життя пересічних громадян не зачепило.

США: правильна система контролю

Та варто звернути увагу і на американський досвід викорінення корупції з поліції. Його можна застосувати до новоствореної поліції/міліції в Україні.

Більшість американців у середині минулого століття вважала поліцію та її роботу неефективними. Влада спробували виправити становище, зробивши ставку на підвищення професіоналізму поліцейських і технічну оснащеність. Але фінансування поліції безпосередньо залежало від рівня злочинності (тобто - чим більше злочинів, тим більше грошей, як в нас зараз), і відомство не було зацікавлене в його зниженні.

Поліцейський з Нью-Йорка Ларрі де Прімо став зіркою Фейсбуку. Хтось із користувачів побачив, як він купує взуття для бомжа і виклав фото у мережу.

Громадські активісти і правозахисники почали закликати державу до створення інструментів громадського нагляду над відомством. Влада була змушена провести масштабну ревізію роботи поліції.

У 1972 році створили комісію, яка проаналізувала ситуацію в поліції Нью-Йорка і представила результати в спеціальному звіті. Розкрилися численні факти корупції і зрощування поліції зі злочинністю, випадки купівлі-продажу посад тощо. Комісія направила в міністерство юстиції і генеральну прокуратуру США шість рекомендацій. Вони стали основою загальнонаціональної реформи поліції.

Комісія рекомендувала запровадити особисту відповідальність керівництва за підлеглих і створити в кожному окрузі відділи внутрішньої безпеки. Обидві ініціативи були реалізовані. Перша допомогла посилити і персоніфікувати відповідальність поліцейських, друга - оперативно виловлювати нечистих на руку правоохоронців.

Відділи внутрішнього контролю з'явилися в кожному поліцейському департаменті. Вони безпосередньо підпорядковуються місцевому начальнику поліції і працюють за особливими правилами. Співробітників в них не набирають, а запрошують персонально.

Після кількох років роботи у відділі, в якому вони розслідують злочини колег по відомству, їх переводять у звичайні дільниці. Це робиться для того, щоб вони не встигли обрости у спецвідділі небажаними зв'язками. На вакантні місця беруть нових людей.

Цей же відділ впроваджує в інші підрозділи “співробітників під прикриттям”. Залишити повідомлення для відділу може абсолютно будь-який громадянин. Спецслужба проводить не тільки спецоперації, але й регулярні рейди. Спецвідділи мегаполісів налічують кілька сотень людей, у них хороші бюджети.

Але й ефективність висока: служба бореться з порушеннями не тільки рядових співробітників, але і високопоставлених чинів поліції. Так, у 2007 році в результаті розслідування спецвідділу колишній шеф поліції Нью-Йорка Бернард Керік був засуджений до чотирьох років ув'язнення - за звинуваченням у корупції і наданні неправдивих свідчень.

Американським поліцейським є що втрачати. Зарплатня рядового співробітника у 2010 році, залежно від регіону і звання, становила $60-90 тис./рік. Преміальні, спецвиплати і понаднормові дозволяють її збільшити до $200 тис. Крім цього, правоохоронці мають медичну страховку (по країні середня коштує не менш ніж $4 тис. на рік) і пільги на іпотеку. На пенсії колишній поліцейський має не менш ніж 50% від зарплати. Якщо термін служби перевищує 30 років, пенсія сягатиме 75% зарплати.

Соціальне забезпечення і пристойний дохід призвів до того, що у поліцію потрапляли якісні кадри. А система кар'єрного зростання мінімізувала роль протекціонізму. Щоб потрапити в поліцію, треба було закінчити поліцейську академію, навчання в якій триває близько року. Між рядовим співробітником і шефом поліції існує п'ять-шість сходинок.

Щоб отримати підвищення, треба показати гарні результати на кожній з цих сходинок.

Кожен новобранець починає кар'єру з найскладнішої і невдячної роботи: кілька років він зобов'язаний патрулювати вулиці. Після цього, якщо добре зарекомендує себе, поліцейський має право претендувати на наступну посаду - детектива. П'ять років успішної служби - і детектив може піднятися на наступний рівень. Для цього треба пройти складний професійний іспит.

Кожне підвищення передбачає відмінні результати, мінімум три роки служби в нинішньому статусі і кваліфікаційний іспит. Претендент, який мріє стати лейтенантом, повинен мати вищу освіту. Отримати посаду керівника поліції мегаполісу чи штату можна тільки після обрання цивільним органом виконавчої влади.

Наступним кроком до реформування поліції стало налагодження співпраці з суспільством. Влада розробила низку програм щодо залучення громадян до наведення суспільного порядку і впровадження безпеки.

Зокрема, була створена так звана Auxiliary Police Officers - система підрозділів добровільної поліції, складеної з місцевих жителів.

Кожен поліцейський відділок мусив залучити до роботи певну кількість волонтерів зі звичайних громадян.

“Народні дружини” відповідали за патрулювання вулиць і допомагали забезпечувати порядок на масових заходах. Вони не мають права носити зброю, але їм відають поліцейську уніформу і патрульний автомобіль. Так усувається психологічний бар'єр між суспільством і поліцією.

Ця громадська робота ніяк не оплачується, але вважається почесною і дає перевагу при працевлаштуванні. На 40 тис. поліцейських Нью-Йорка припадає близько 4 тис. волонтерів.

Також в результаті реформи поліції з’явилися цивільні інформатори: громадяни фіксують порушення правоохоронців, повідомляють поліцейському керівництву і отримують за це винагороду.

Щоб запобігти перетворенню поліції у закриту касту, реформа передбачила запровадження громадського контролю. Штати створювали цивільні контролюючі органи.

Діяльність таких структур переважно фінансується з бюджету штату, де проходить окремим рядком. Громадяни переконалися, що відсутність громадянського контролю обходиться їм незрівнянно дорожче.

Оцінка статті на цей момент: +3/-0
Читати Не читати Коментувати
 
 
 

Коментарі 3

Для того, щоб писати свої коментарі, залогіньтесь! Якщо ви не маєте логіну, тоді спочатку зареєструйтесь, щоб його отримати!

Цей коментар вилучено автором.

Auxiliary Police Officers це скоріше поліцейські ніж волонтери, вони мають бейджи, уніформу майже таку як поліцейські. Але окремо це волонтери при дільницях, ось це реально звязок з народом, причому щоб стати волонтером потрібно мати відмінну характеристику.

Не згадуються два чи не найголовніші чинники які впливають на відповідальність дільничої поліції: а) конкуренція різних агенцій поліції на місцевому рівні б) залежність поліції від місцевих (штата, міста) бюджетів, а тому зацікавленість в гарних стосунках насамперед з місцевими мешканцями і елітами.