Протести в Туреччині, як наслідок кризи національної ідентичності

Оцінка статті на цей момент: +5/-0
Читати Не читати Коментувати
  • 53208 Перегляди
  • 2 Коментарі
  • 19/06/2013Дата публікації

Паралельно до економічних успіхів партія Ердогана занадто швидко взялася й реформувати ідеологію країни у зворотному напрямку до того, який сотню років тому започаткував Ататюрк. Кемаль робив з османів турків. Ердоган з турків робить османів.

Автор: Олесь Кульчинський, сходознавець, перекладач Орхана Памука, журналіст

В сусідній країні стався суспільний вибух, як наслідок важкої кризи національної само-ідентичності. Ще якихось сто років тому предки сучасних турків здебільшого називали себе «османами», мислили себе «османами» та щонайменше половина говорила іншою мовою – «османотурецькою».

Остання, до речі, має доволі мало спільного з сучасною турецькою, штучно створеною завдяки відомим реформам Кемаля Ататюрка. Цікаво й те, що створеною, зокрема, завдяки низці слів, узятих з мови нацменшини України – народу караїмів

«Лютий телепень турецький, наче тобі пес чабанський». Такий вислів ті, кого ми звикли називати турками, чи то пак, їхні прадіди, захоплено читали у середині 18 ст. Якихось двісті років тому. А потім – упродовж 19-го. Вони ще захоплено читали ці рядки одного зі своїх літераторів навіть до середини 20 ст. Проте вже на сучасних інтернет-форумах такі цитати пробуджують зливу обурення. Хоча в них закладена вся квінтесенція останніх стамбуло-анкарських пожеж і протестів.

А втім… Реформи дідуся Кемаля нині обертаються для їхніх спадкоємців, роздвоєнням особистості.

З турків – назад в османи

Нинішній проісламській та провладній Партії Справедливості та Розвитку (ПСР) вдалося за останні роки нагодувати народ у прямому сенсі цього слова: здешевити хліб, завалити м’ясом, не те що власні ринки, а навіть Іран, зробити свої солодощі брендовими серед арабів. Мало того – створити умови для культурної та підприємницької експансії Туреччини, яку неозброєним оком видно і в Україні.

Як тільки поліція відкрила доступ до майдану Таксім на нього відразу вернулися протестувальники. На фото ніч 17-го на 18-те червня, через добу після жорсткого розгону демонстрантів. На прапорах портрет Ататюрка

Та що там – добитися міжнародних грантів у сфері нано-технологій і генетики, заснувати власну космічну галузь і створити конкурентні західним літаки-винищувачі, запустити електро-автобуси. Турки розквиталися з боргами МВФ. Узагалі, згідно з даними Eurostat,

турецька економіка посідала на 2012 рік друге місце за темпами розвитку у світі.

Згідно з планами Ердогана, має вийти в десятку найпотужніших до 2023. Причому на тлі цих успіхів ні президент Абдуллах Гюль, ні прем’єр Реджеп Таїп Ердоган аж ніяк не належать до ідіотів, що дратують свій народ маєтками з плаваючими будинками, чи комплексами ППО для їхнього захисту.

Здавалося б: чому тоді ми спостерігали отаку катавасію через скверик на стамбульському майдані Таксім і без нього давно загазованому?

Власне, протестує далеко не все суспільство, а його частина. Протести пов’язані з тим-таки питанням само-ідентичності. Паралельно до економічних успіхів партія Ердогана занадто швидко взялася й реформувати ідеологію країни у зворотному напрямку до того, який сотню років тому започаткував Ататюрк.

Кемаль робив з османів турків, формував націю за західним зразком. Перші мислили себе насамперед мусульманами, мешканцями Халіфату, об’єднаними спільними релігійними переконаннями та аж потім – етносом, втім саме етносом й аж ніяк не нацією.

Для цього османам, у ментальність східної людини, насамперед потрібно було прищепити деякі західні уявлення: про націю, перевагу світського способу життя над релігійним, науки й мистецтва – над вірою в Бога, про рівноправ’я, зрештою про гордість, за те, що ти – турок-воїн, нащадок гунів, уйгурів, хозарів та огузів, а не абстрактних мусульман, і водночас – приналежний до Європи, а – не до Азії.

Саме десь так турки виховувалися до початку дві тисячних років із середини двадцятих – минулого століття. Проте цього сімдесятип’ятилітнього періоду виявилося замало, щоб кардинально перевернути їхній світогляд.

Ердоган же і ПСР почав вже турків перероблювати назад на османів. Причому для цього вони створили сильну ідеологічну платформу. Передусім у теоріях мислителя Фетхулаха Гюллена, що недавно засудив суворі розправи влади над мітингувальниками на майдані Таксім.

Той присвятив життя розробці концепції ісламу, як толерантної, гуманної релігії, яка підтримує науку. Рух Гюллена заснував безліч освітніх закладів по всьому світу, де пропагувалася турецька культура, створив майданчики для дискусій інтелектуалів з усього світу. Вони так і називаються – платформи. А обговорюють на них, здебільшого, майбутнє Туреччини.

Другим ідеологічним стовпом ПСР стала політична доктрина нинішнього очільника МЗС Туреччини Ахмеда Давутоглу. Вона так і називається – політика «неоосманізму», і її суть зрозуміла з назви. Згідно з концепцією Давутоглу, Туреччина має повертати собі не лише внутрішній лад Османської імперії, але й – зовнішній, тобто – буквально розширюватися до тих меж, у яких існувала. Яким чином? Просто. Через культурну та економічну експансії. Тобто зовнішня політика розцінюється як стратегія максимального впливу на сусідів. Кордони ж у сучасному світі розглядаються, як річ фіктивна.

Нинішні масові протести цікаві тим, що на них вийшли люди, котрі ніколи на мітинги не ходили. Проте існує декілька груп кардинально не задоволених Ердоганом

Курди

Зрозуміло, що обличчя ліберального ісламу, підйом економіки – все це сприяє популярності ПСР. Однак та вирішила продовжувати свою політику в авторитарний спосіб. Насамперед – змінити конституцію, щоб подовжити правління Ердогана, який має пересісти з прем’єрського в президентське крісло.

Окрім того, впродовж останніх років Туреччина неухильно посідала перші місця в невтішних світових рейтингах. Скажімо, за переслідуванням журналістів вона опинилася на рівні з Іраном та центральноазійськими республіками. Разом з Україною та Росією - лідером серед держав, на яких їхні громадяни найчастіше скаржаться до Суду з прав людини Ради Європи. Перелік можна продовжувати, а втім…

Якщо детально розібратися в цих рейтингах, то неодмінно з’ясується – більшість утисків пов’язані з курдською національною меншиною в Туреччині. Десятки років Анкара не визнавала їх як окремий народ, поки ті вели терористичну боротьбу.

І тут саме політика неоосманізму, тобто наголос на рівності етносів усередині Туреччині на основі їхньої загальної ісламської ідентичності, здавалося б, могла сприяти розв’язку національного питання.

Насправді ж усе інакше. Курди і турки не тільки належать до різних етносів, але і мають різні релігії. Курди часто є шиїтами, а не сунітами, як турки, а то й узагалі – вірними давньому культу єзидизму, що бере початок від зороастризму. Тому в уявленні побожних мусульман курди поклоняються дияволу, що недалеко від істини.

Адже центральна фігура єзидського пантеону Мелєк-Тавусі (Ангел-Павлін) – не, хто інший як саме «вигнаний із раю ангел , що керує пеклом».

Окрім того, з курдами тісно співпрацює ще одна релігійно-етнічна спільнота – алевітів. Як близька до шиїзму, втім із крайніми містико-язичницькими елементами культу, вона не давно вийшла з підпілля в Туреччині й проводить радикальні мітинги, звинувачуючи Туреччину у геноциді алевітів.

Власне, можна бути певним, що значну частину турецьких лівих течій і профспілкових рухів складають саме вихідці з Курдистану, в такий спосіб продовжуючи боротьбу з владою за його незалежність. Адже курди, згідно з різними даними, становлять від 15 до 18 млн. мешканців Туреччини, або ж від 18 до 24% її населення в цілому.

Курди активні учасники найбільших турецьких профспілок та лівих рухів, і мають в них значний вплив, як наприклад у KESK – Профспілці робітників громадського сектору, Робітничій партії Туреччини – IPT, спадкоємці комуністичної, HDK - Народно Демократичному Конгресі та організації Halk Evleri (Народное Житло). Окремо ще існують ще й незалежна структура Курдські Профспілки. Як заявлять опозиціонери в Туреччині: загалом понад вісім тисяч лівих і профспілкових активістів, курдських політиків і журналістів нині перебувають в ув’язненні. Й одна з вимог демонстрантів – негайно звільнити їх.

Націоналісти, ліберали, феміністки і хакери

Втім, як зрозуміло, ще одна колона, яка вийшла на площі турецьких міст це запеклі вороги тих-таки курдів – націоналісти.

Не подобається «гуманітарна політика» Ердогана і різноманітним ліберальним течіям, у яких турки спокійно співпрацюють з тими ж курдами, як і в лівих партіях із профспілками.

Таким чином проісламська Партія справедливості та розвитку мобілізувала проти себе авторитарною політикою вкрай різношерсті, навіть ворожі одне одному людські потоки: від курдів з алевітами – до лівих і націоналістів із демократами та лібералами.

Сюди приєдналися феміністки, котрі незадоволені намаганням правлячої партії обмежити права жінок, зокрема заборонити аборти. Хакери й різноманітні інтернет-спільноти, теж ведуть свою війну із владою, протягом останнього року офіційні сайти різних установ неодноразово ламалися і ддосилися.

Офіціна ж преса традиційно для таких випадків твердить, що до протестів негласно долучилися військові з іноземними агентами впливу.

Як висвітлює події скандальна опозиційна газета Radikal, основними організаторами протестів традиційно виступили ліберали. Надалі боротьба за вплив розгорнулася між лівими об'єднаннями й тими ж лібералами з одного боку та радикальними націоналістами й більш поміркованими республіканцями - з протилежного.

Влада розігнала протестуючих, проте люди знову збираються на центральних майданах міст, члени уряду говорять, що дій поліції не достатньо і потрібно залучати армію. Чи вдасться правлячій парії вивести Туреччину у десятку світових лідерів залежить від здатності враховувати у внутрішній політиці інтереси усіх груп і відійти від жорстких ідеологічних догм.

*******

Важлива складова бюджету інтернет-видання TEXTY.org.ua- пожертви читачів

Якісна і нерозважальна журналістика, яка працює в інтересах публіки, потребує затрат і в принципі не може бути прибутковою. Але натомість вона є суспільним надбанням, як, наприклад, чиста вода. Тому фінансова підтримка кожного з вас дуже важлива для нас. Звертаємося з проханням здійснити пожертву на підтримку ТЕКСТІВ.

Якщо ви здійснили пожертву, повідомте будь ласка нам на адресу texty.org.ua (равлик) gmail.com Це потрібно для того, аби ми могли відзвітувати вам, куди витратили зібрані кошти

Як можна перерахувати кошти:

EugeneLakinsky(НА)gmail(КРАПКА)com - наш рахунок на ПейПел;

ЛікПей

096 551 68 93 - гроші на рахунок можна слати і на телефон - це Київстар, телефон тільки для збору пожертв, зв'язатися з нами можна по емейлу texty.org.ua @ gmail.com

TEXTY.ORG.UA — незалежне видання без навʼязливої реклами й замовних матеріалів. Щоб працювати далі, нам потрібна ваша підтримка.

Будь ласка, повідомте нам про ваш внесок на пошту texty.org.ua()gmail.com

Оцінка статті на цей момент: +5/-0
Читати Не читати Коментувати
 
 

Коментарі 2

Для того, щоб писати свої коментарі, залогіньтесь! Якщо ви не маєте логіну, тоді спочатку зареєструйтесь, щоб його отримати!

Оце цікаво про "винищувачі" тощо :-) (досі мені було відомо тільки про виплачені борги - справді, дивина!)

Як тільки одних курдів (поділених на чотири країни, і всі чужі-ворожі для тих курдів - багато всіх курдів є у світі, десь біля 40 млн) взяти - то вже головний біль для Туреччини - якщо ставати "більш цивілізованими", то муситимуть давати курдам більше національних (і релігійних - вони ж на релігію значно більше "ставлять", як то й пише автор статті) свобод і прав. Останнє не надто узгоджується, звісно, ані з інтересами "привілейованих" ані з їх уявленням про "монолітну" й "успішну" державу-країну.

Не знаю ні трохи турецької (чи то курдської), але стало цікаво, то у курдів ангел-павич, чи то справді "павлін"?

На пошту прийшов такий коментар про курдів:

Исходя из теологии религии езидов, увидеть Верховную личность Бога никак невозможно в этом теле, так как оно несовершенно. Правоверный езид поклоняется во время молитвы источнику света, силам света, но не источнику тьмы, ибо поклонение злу — это путь деградации души. За то, что езиды вовсе не ведут беседы о злом духе, и уходят с того места, где его ругают, некоторые исследователи причислили их к его поклонникам.

Духовенство езидов объясняет это так: «Если вы беседуете о Боге и Его светлых слугах, то эта медитация вызывает положительную энергетику. Но в случае, когда вы говорите о злом духе, то он также будет присутствовать своей отрицательной энергией, тем более ругать его не надо, ибо последует за это реакция. А потому избегайте те места, где ведутся беседы о злом духе».[источник не указан 1476 дней] Езидам также запрещено употреблять вслух имя и названия злого духа под разными именами.