«Зловживання владою»: правоохоронці через лінь і статистику, чиновники за гроші

Оцінка статті на цей момент: +0/-0
Читати Не читати Коментувати
  • 63767 Перегляди
  • 0 Коментарі
  • 11/01/2013Дата публікації

Оперуповноважений «механічними рухами рук із сторони в сторону відірвав голову від зазначеного трупа невстановленого чоловіка, помістив її в поліетиленовий пакет темного кольору та разом із заступником начальника відділу карного розшуку вивезли відділену голову трупа з місця події до однієї із водойм, розташованої неподалік сміттєзвалища, де й втопили», - все це щоб не порушувати кримінальну справу. Продовжуємо вивчати реєстр судових рішень, цього разу у нашому фокусі "зловживання владою".

Кого ж насправді судили за зловживання владою чи службовим становищем в Україні – дізнавалася Галина Будівська.

Реєстр ведеться з 2006 року. Проте перші вироки за статтею «Зловживання владою або службовим становищем» з’явилися там аж у 2010. Тоді за весь рік суди винесли 5 вироків. Проте наступного, 2011, вже 625. Минулого року суди постановили більше чотирьохсот.

Що ж таке зловживання владою? Це, відповідно до частини 1 статті 364 Кримінального кодексу України, «умисне, з корисливих мотивів чи в інших особистих інтересах або в інтересах третіх осіб, використання службовою особою влади чи службового становища всупереч інтересам служби, якщо воно заподіяло істотну шкоду охоронюваним законом правам, свободам та інтересам окремих громадян або державним чи громадським інтересам, або інтересам юридичних осіб».

Найцікавіші історії у правоохоронців.

Сила статистики

Силовики готові йти на серйозні злочини, аби тільки не працювати. Вироки із позбавленням волі, тобто реальним відбуванням терміну – виняткові. Детальніше опишу одну таку історію і стосується вона саме правоохоронців.

У вересні 2003 року до чергової частини одного із відділень міліції на Харківщині зателефонував електромонтер.

Під час планового огляду електромереж він виявив у лісосмузі труп, що перебував у процесі гниття. Про це повідомили слідчого прокуратури, начальника відділу карного розшуку, його заступника та оперуповноваженого відділу карного розшуку.

На місці події судово-медичний експерт оглянув труп і зробив висновок про насильницьку смерть. Про це вказував відкритий перелом кісток черепа. За законом в такому випадку необхідно порушити кримінальну справу за статтею 115 Кримінального кодексу («умисне вбивство»). Розслідувати її має слідчий прокуратури.

Розуміючи, що на місці події немає знарядь вчинення злочину, й аби розкрити злочин доведеться напружено працювати під контролем обласної прокуратури – правоохоронці зробили інакше. «Переслідуючи спільну мету недопущення настання негативних наслідків у випадку нерозкриття цього вбивства та погіршення, у зв'язку з цим, показників роботи прокуратури району» слідчий прокуратури та начальник карного розшуку вирішили приховати сліди цього злочину і кримінальну справу не порушувати.

Мали підозру, що вбита особа – «бомж». Тож оперуповноважений, виконуючи наказ свого начальника, «механічними рухами рук із сторони в сторону відірвав голову від зазначеного трупа невстановленого чоловіка, помістив її в поліетиленовий пакет темного кольору та разом із заступником начальника відділу карного розшуку вивезли відділену голову трупа з місця події до однієї із водойм, розташованої неподалік сміттєзвалища, де й втопили».

Однак замести сліди так і не вдалося. Згодом кримінальну справу таки було порушено. Й лише у 2009 році з’ясувалося, що знайдений у лісосмузі труп і зниклий безвісти чоловік – та сама особа.

В результаті у 2012 році усіх чотирьох співучасників засудили до позбавлення волі із забороною займати посади в правоохоронних органах протягом 3 років. Тодішній слідчий прокуратури отримав 8 років, начальник карного розшуку (який встиг стати пенсіонером) – 7 років, його заступник – 6 років, оперуповноважений (на момент винесення вироку – підприємець) – 6 років. Оце і є чи не найсуворіше покарання, яке ухвалювали за цією статтею.

Якою неприємною не була б попередня історія, їй можна знайти банальне пояснення. Ефективність роботи правоохоронних органів визначається кількістю розкритих злочинів та виявлених порушень.

Навесні цього року в.о. начальника пожежного поїзда на Кіровоградщині склав фальшивий протокол про порушення правил пожежної безпеки на залізничному транспорті. Людина, прізвище якої фігурувало в протоколі, звісно ж, не здогадувалася про те, що вчинила щось протизаконне.

Замість неї розписався хтось інший. Начальник поїзда подбав навіть про те, щоб мінімальний штраф у розмірі 51 грн від імені правопорушника був сплачений.

А причиною такої афери стало бажання «створити у керівництва уяву про належну роботу з виявлення фактів вчинення адмінправопорушень, а також забезпечити штучне благополуччя в частині виконання своїх службових обов’язків». Іншими словами, це потрібно було для статистики.

Схожа історія була у дільничного інспектора на Миколаївщині. Той захотів «покращити результати своєї роботи щодо виявлення правопорушень та отримати премію». Міліціонер склав протокол про те, що нібито хтось (цілком реальна особа) о такій-то годині перебував на за такою-то адресою у стані алкогольного сп’яніння і «своїм виглядом ображав людську гідність та громадську мораль». При цьому достовірно відомо, що це брехня. Чоловік у той час був тверезий і зовсім не в тому місці. Аналогічні неправдиві протоколи міліціонер складав регулярно. Треба ж було якось забезпечити собі премію. І це цілком зрозуміло, зважаючи на зарплату дільничних…

Інші правоохоронці пішли ще далі у своєму бажанні видатися «працьовитішими».

Троє дільничних міліціонерів «з метою штучного нарощування показників розкриття злочинів та правопорушень у сфері незаконного обігу наркотичних речовин, погрожуючи неодноразово судимому безпідставним притягненням до кримінальної відповідальності у разі невиконання незаконних їх вказівок та вимог, примусили взяти та збути будь-якій особі передану ними наркотичну речовину». Чоловік змушений був погодитися. Працівники МВС фактично інсценізували злочин, за що отримали несподівано суворе покарання: 6, 5 з половиною та 5 років позбавлення волі.

Ще один міліцейський персонаж поцупив з відділку наркотичний засіб метамфетамін, який був доказом у справі. Зайшов до кабінету з камерою схову, побачив, що співробітник готує речові докази до процедури знищення, а серед них і наркотик.

Дочекався, поки колега випустить його з уваги й, виходячи з приміщення, непомітно взяв з собою пакетик.

У Єдиному реєстрі судових рішень таких «життєвих» сюжетів чимало.

Справи інших "державних людей" куди банальніші

На Херсонщині лісник дав можливість сторонній особі вирубати 414 дерев. На Волині інший його «колега» дозволив двом дядечкам зрубати 29 дерев дуба і отримав за це 20 000 гривень. На Закарпатті ще один самовільно вирубав 8 кубів бука і не звернув уваги, що дерева у лісі, крім нього, вирубує ще хтось. Перші два отримали 5 років позбавлення волі і заборону займати адміністративні посади протягом кількох років, проте були звільнені від відбування покарання. Третій лісник взагалі уник відповідальності, завдяки тому, що його узяв його на поруки трудовий колектив.

Український кримінальний закон дозволяє судам звільняти від відбування покарання з випробуванням, якщо є підстави вважати, що засуджений може виправитися перебуваючи на волі і якщо його покарання складає не більше 5 років позбавлення волі. Наведені приклади про лісників добре ілюструють загальну картину покарань за цей злочин.

Більшість вироків звинувачувальні, однак із застосуванням звільнення і призначенням випробувального терміну. Тож підсудні відбуваються легким переляком і необхідністю протягом іспитового строку з’являтися до міліції для поновлення інформації про себе.

Буває, що покарання обмежується невеликим штрафом. Для прикладу: двоє начальників пасажирського поїзда дали можливість кільком підприємцям незаконно перевозити до Росії сантехнічне обладнання, труби та арматуру. За три місяці в купе начальника поїзда через кордон, з приховуванням від митного контролю, було переправлено 9511 кг обладнання. За умови легального перевезення Укрзалізниця мала б отримати 96266 грн. 57 коп.

Начальники поїзда понесли покарання нижче встановленої межі, заплативши по 5000 грн. штрафу кожен без позбавлення права обіймати адміністративно-розпорядчі посади.

Або ж інша історія. На Тернопільщині секретар сільради підробила рішення, за яким особі, яка не мала на це права, було передано у власність земельну ділянку площею 0.6043 га загальною вартістю понад 48000 грн. Суд визнав її винною і засудив до 1200 гривень штрафу.

Проте покарання «без покарання» від українських судів – це своєрідна гуманізація пеніцетарної системи, адже тюрми і так переповнені.

Ми перевірили, чи вона стосується тільки чиновників, чи усіх звинувачуваних. Для цього взяли, наприклад, вироки за звичайні крадіжки. Усіх їх читати-не перечитати, та схоже, що в Україні за цей злочин «сідають», як правило, з цілим букетом обтяжуючих обставин (алкогольне сп’яніння, судимість і т.д.). За першим разом - те саме "випробування".

TEXTY.ORG.UA — незалежне видання без навʼязливої реклами й замовних матеріалів. Щоб працювати далі, нам потрібна ваша підтримка.

Щоб зробити пожертву щомісячною перейдіть сюди. Будь ласка, повідомте нам про ваш внесок на пошту texty.org.ua()gmail.com

Оцінка статті на цей момент: +0/-0
Читати Не читати Коментувати
 
 

Коментарі 0

Для того, щоб писати свої коментарі, залогіньтесь! Якщо ви не маєте логіну, тоді спочатку зареєструйтесь, щоб його отримати!