ЖЕСТЬ: дружини багатіїв взялися малювати картини, знімати кіно і ставити вистави

Оцінка статті на цей момент: +2/-0
Читати Не читати Коментувати
  • 74860 Перегляди
  • 0 Коментарі
  • 21/09/2012Дата публікації

"Бізнес" з бутіками вже не модний, салони - марудно, спортклуби - надто нудно, світські левиці переходять на новий рівень - тепер вони творять мистецтво! А ми в свою чергу хочемо розповісти вам про деякі його приклади, створені руками жінок від бабла. Щоб ви краще зрозуміли масштаби цієї трагедії в Україні.

Радикальний критик: Тетяна a.k.a. marmuletka, "РАГУ.ЛІ" в рамках проекту "Естетика сучасної України"

Одним з найяскравіших зразків того, наскільки руйнівним може бути доступ до безмежних грошових ресурсів свого чоловіка, є співачка Камалія. Вже протягом п'яти років вони тероризує світ своїми співами, які краще було б не виносити за межі дому. Подобається чоловікові - і цього мало б бути достатньо, аж ні, марнославство працюює зовсім по-іншому. І якби його можна вдовольнити за рахунок потужних потоків матеріальних вливань, то чому б і ні. Нині співачка робить ставку на Англію, тож є надія, що її "талант" доведеться поціновувати вже не нам.

(найцікавіше починається з 1:50)

Камалія така не єдина, адже в Україні працює прекрасна схема: або дама стає співачкою і відповідно потенційною перспективною нареченою, або навпаки, вона вже вийшла заміж чи просто намагається "реалізувати" свої таланти сповна. Яскравими прикладами співочих епік фейлів української естради, про які зараз мало хто пам'ятає є, зокрема, Асія Ахат та співачка Галліна. Зараз прийшли часи дочки Суркіса Світлани. Слухаємо пісню, намагаючись не відволікатися на сукню.

Що, не така вже й прекрасна пісня? Ви просто іншу не чули. Все-таки так тролити наших зірок як Катя Осадча, не вміє ніхто:)

Образотворче мистецтво є не менш популярним для самовираження. До того ж на відміну від співів тут не варто перейматися бодай мінімальним вмінням це робити, адже мистецтво, воно таке, його можна завжди пояснити через фразу "я так бачу". От, наприклад, так бачить дружина Сергія Льовочкіна Зінаїда Ліхачова. Автопортрет.

Хто це дивиться на мене із портрета на стiнi? Це фіалка між ногами усмiхається менi!

А ще через світ її картин можна більше дізнатися про смаки самого Львочкіна. "Любимое для любимого".

Дружина Ігоря Воронова Тетяна Рамус теж нещодавно почала "бачити" і виливати це на картини.

Тільки, на жаль, бачить вона іноді те, що вже побачили до неї. От, наприклад, робота Володимира Куша.

А оце картина Тетяни Рамус.

Хоча взагалі-то за рахунок "мистецтва" можна непогано розкрутитися, що доводить заслужена донецька художниця Тетяна Пономаренко-Левераш. Просто є така футбольна команда “Шахтар”. А ще є люди, котрі не лише люблять “Шахтар”, вони страшенно цінують все аристократично пишне і головне, щоб не дай Бог не скромне, щоб ніхто не сумнівався у їхньому достатку. Саме завдяки таким людям Тетяна Пономаренко-Левераш процвітає і має величеньку галерею, просто-таки наповнену шедеврами.

А ще можна просто обмежитися позуванням для розвитку українського мистецтва, з таємною надією на те, що колись ваші портрети будуть висіти у національних музеях.

З іншого боку, який шанс у таких робіт з'явитися у національних музеях? Ви здивуєтеся, але я вам скажу, що досить високий, адже музеї останнім часом теж модно віддавати у відання дам, яким не обов'язково бути компетентними у цій справі. Влада Прокаєва і Вікторія Ліснича наочно продемонстрували, що вміння керувати справами Лаври не настільки важливе, як здатність привселюдно трусити брудною білизною. А галеристка Тетяна Міронова тимчасово очолила Національний художній музей і вирішила, що вона Катя Осадча світу мистецтва, тож може нести істину про мистецтво в стилі “Світських хронік”. Ось уривок одного з таких текстів, притрушеного багатими лінгвістичними і, по суті, беззмістовними формами та іменами, іменами, іменами.

Що тут скажеш? Світські левиці таки переходять на новий рівень.

Втім, для тих, кому і образотворче мистецтво видається заскладним, завжди є фотографія! Тут навіть не треба вміти тримати пензля в руках, головне натискати на кнопочку. До того ж свою брудну справу у цій сфері зробила російський фотограф Єкатєріна Рождєствєнская, яка натхненно перевдягає зірок різних рангів так, щоб відтворити давно відомі образи.

Зрозуміло, що ці роботи не могли неспровокувати моду на створення подібних їм витворів сумнівної якості. Свого часу моїм улюбленим "фотохудожником" була Марина Асаулюк, яка навіть випускала календар з зірками. Календар цей, доречі, з помпою рекламували на М1, генеральним директором якого був чоловік Марини Олександр. На перевеликий жаль, наразі він вже не генеральний і календарі не виходять. Прикро, бо було дуже гарно.

Правда ж? А тепер от доводиться перебиватися поодинокими проектами, за рахунок, який люди намагаються швидко здобути скандальну популярність. Констянтин та Тетяна Бойко знаються на піарі.

Лі-те-ра-ту-ра. Звичайно таким довгим і значним словом те, що роблять дами від бабла не назвеш, втім це теж популярна сфера для самопіару. Окрім того, друкарська машинка непогано виглядає під час фотосесій.

Наведу коротенький уривок твору пера Наталі Розинської: "Мужчины в дорогих костюмах, женщины в бриллиантах… Они ели лобстеров (пища, которая по карману только иностранцам) и пили шампанское. Вряд ли им нужно было что-то еще.

Она шла мимо, почти не замечая происходящего вокруг, потому что должна была попасть туда, где все началось.

О таких как она, обычно думаю: для нее нет ничего невозможного. Откровенно красивая, вызывающе молодая, казалось, она не знает, что такое боль, страдания, лишения или нужда…"

Ну і так далі. Як ви зрозуміли, книга автобіографічна, до того ж із заколисуюче передбачуваними зворотами. Про себе ж так приємно і легко писати).

Кіно наші забезпечені дами теж не обходять стороною. Один "Муж моей вдовы", який примудрилися повезти в Кани, щоб ті, хто відвідає український павільйон, одразу побачили, яке потужне в Україні кіномистецтво, чого вартує!

Думаєте, жахливо? Це ви ще не чули про перший український фільм в 3D! У головній ролі "співачка" Лілу, яка вирішила продемонструвати, що й акторка з неї теж ніяка. Не дуже віриться, що комусь може бути цікавим таке кіно. Ой! Я сказала "кіно"? Та ні, це навіть кіно не варто називати. Хай буде просто "дуже довге відео".

Ну і наостанок від кіно перейдемо до театру. Театральні постановки у виконанні світських левиць справа рідкісна, і тому завжди дуже вражаюча. Не так давно дами презентувати міні-виставу, присвячену Мерилін Монро. Ну не знаю, як так можна: присвячувати виставу жінці і при цьому робити її в своїй постановці схожою на трансвестита.

З іншого боку, іноді дамам вдається видати таке, спогад про що неможливо стерти навіть довгими роками. Саме такою є вистава "Територія кохання", створена свого часу силами дружин бізнесменів, політиків і спортсменів за мотивами творів "Маркіза де Сад" Юкіо Місіми, "Турандот" Карло Гоцці, "Монологи вагіни" Ів Енцлер.

На жаль, відео всієї вистави не збереглося, зате є сюжет про неї. Дивіться, насолоджуйтесь і не забувайте, що "ДольчєГабана" наше усе! Звичайно ж у безпосередній близькості до мистецтва!

Оцінка статті на цей момент: +2/-0
Читати Не читати Коментувати
 
 

Коментарі 0

Для того, щоб писати свої коментарі, залогіньтесь! Якщо ви не маєте логіну, тоді спочатку зареєструйтесь, щоб його отримати!