Як кидають тих хто шукає роботу. "Лохотрон" від Дениса Басса

Оцінка статті на цей момент: +0/-0
Читати Не читати Коментувати
  • 92741 Перегляди
  • 0 Коментарі
  • 12/08/2009Дата публікації

Рекрутингова агенція, яке стверджує, що підбирає персонал для підприємств Київської міської держадміністрації, змушує пошукувачів платити за проходження на детекторі брехні від 280 до 800 гривень. Інші «кадровики» беруть гроші з потенційних працівників за проведення співбесіди з претендентом на вакансію, якої насправді не існує.

Автор: Петро ЗЕМЛЯНКО

Глобальна економічна криза не оминула і моєї родички - назвемо її Анею. Спочатку роботодавець почав видавати частину зарплатні в конверті, скорочувати персонал і майже припинив набирати нових людей. Потім і "конвертну" частку різко скоротили, ще й почали виплачувати з запізненням.

Врешті Аня дізналася, що основний рахунок її компанії заарештовано через судовий позов іншої фірми. Жінка переконалася: пора шукати іншу роботу – може, є десь стабільніша фірма, яка згодна платити хоча б приблизно стільки ж, як нинішня.

Заступник мера Денис Басс

Тільки-но Анна розмістила своє резюме в Інтернеті, як їй уже зателефонували з пропозицією. І не якою-небудь, а державної служби. Точніше, муніципальної.

На іншому боці їй представилися рекрутинговим агентством з гучною назвою Corporative Human Resourses, яке має договір з Київською міською держадміністрацією і підбирає для неї і для комунальних організацій та підприємств (Київпастранс, Київзеленбуд і т. д. і т. п.) персонал на найрізноманітніші вакансії.

Те, що підбором персоналу для КМДА займається не сама адміністрація, а рекрутингова агенція, назву якої Аня, сама будучи співробітником відділу персоналу і не перший рік обертаючись серед колег, чує вперше, її ніяк не здивувало. Кияни вже перестали дивуватись Черновецькому.

От і вирішила моя знайома, що столичний мер цілком міг створити кишенькове рекрутингове агентство, щоб КМДА платила цій агенції гроші (рекрутингова агенція, на відміну від кадрових агентств, бере плату з шукача персоналу в свою фірму, а не з шукача роботи) замість того, щоб оголошувати через пресу про конкурси на заміщення посад. І стало їй цікаво...

У домовлений час наша героїня пішла на співбесіду до рекрутингової агенції. Під час розмови з’ясувалося, що це тільки попередня співбесіда. Основна буде потім – з нібито заступницею Дениса Басса. Його фото, до речі, красувалося на рекламному проспекті фірми.

Дівчина з рекрутингового агентства так і не дала конкретної відповіді на основні питання – яка саме посада пропонується і який рівень зарплати. Лише довго і захоплено розповідала, що агентство може запропонувати найрізноманітніші вакансії в цілій низці управлінь КМДА і комунальних підприємств, а рівень зарплати можна обговорювати.

От тільки офіційна зарплата – 1000-1500 грн, все решта – в конверті. Зате поспішила розпитати у Анни, кого вона могла б порекомендувати в свою команду, так би мовити, і записала координати цих людей.

Тут у шукачки роботи зародилися перші підозри.

Річ у тім, що серед підприємств, де є «найрізноманітніші вакансії», були названі Київпарксервіс і Київзеленбуд, де у Анни є знайомі, котрі напередодні розповідали, що у зв’язку з кризою в організаціях ідуть скорочення, а існуючі вакансії вирішили поки що не заповнювати.

Але цікавість перемогла. Аня вирішила не заспокоюватися, поки не з’ясує, яку саме посаду і з якою зарплатнею їй можуть запропонувати. Тому й пішла на зустріч з панею, яку їй відрекомендували як заступницю Дениса Басса.

Саме місце співбесіди мусило справити враження: просторий кабінет у будівлі на Хрещатику неподалік столичної мерії. Задавши стандартні для співбесіди запитання, тітонька «розкололася» тільки стосовно посади – запропонувала Анні стати начальником відділу персоналу одного з комунальних підприємств.

Але не встигла вона зрадіти, як та, що назвалася заступницею Дениса Басса, висунула додаткову умову – пройти перевірку на «поліграфі». І лише після цього остаточно обговорити рівень зарплатні.

Детектор брехні придумали давно, але його правдивість не доведена й досі

«Родзинка» полягала в тому, що шукач роботи мав заплатити за перевірку на «детекторі брехні» з власної кишені – від 280 до 800 гривень залежно від посади, на яку претендує. Від Анни зажадали 600 з огляду на високу посаду начальника відділу.

Тут Анна здивувалася ще більше, адже рекрутингові агентства ведуть підбір персоналу для замовника і за його кошти. Чому тоді повинен платити шукач роботи?

Ще більше запитань залишилися «в умі»: як дізнатися, що її дійсно перевірятимуть на «поліграфі», а не просто «покажуть картинку» на ноутбуці?

І наскільки виправдано викладати таку суму, якщо потім тобі можуть оголосити, що ти перевірку не пройшов? Або звільнити через пару місяців, причепившись до якоїсь дрібниці? Або уріжуть чи взагалі перестануть платити «в конверті»?

Усе це - взявши до уваги ще й той факт, що рекрутингова агенція була нікому не відомою, дуже скидалося на «лохотрон». І були люди, які на нього «велися»: під час розмови Анна чула, як секретарка по телефону пояснювала комусь, куди під’їхати до поліграфолога і як платити за перевірку. До речі, згодом з агенції зателефонували людям, яких Анна необачно порадила, і при цьому посилалися на її рекомендації - мовляв, ідіть до нас, є робота!

Методи «розводки» пошуковувачів: багато і різні

Аня ж тим часом спробувала шукати роботу через кадрову агенцію.

Але в першій ж із них зіштовхнулася з «ноу-хау», котре, як видається особливо поширилося з початком кризи: за проходження співбесіди стягували плату в 50 грн. Наперед, тобто незалежно від її результатів. При цьому договір клієнта з агенцією виписаний так, що останнє не дає ніяких гарантій, що шукач отримає таку жадану роботу.

В іншій за 100 гривень запропонували аж 10 вакансій. «10 грн в перерахунку на одну вакансію – не так уже й дорого», - вирішила Анна. Але обдзвонивши усі десять місць зі списку, вона з’ясувала, що персонал не шукають ніде: одні відповідали, що вакансія зайнята кілька місяців тому, другі – що знята, треті взагалі не пригадують, щоб шукали такого спеціаліста.

Зараз Анна шукає кращу роботу самостійно, слідкуючи за оголошеннями безпосередніх роботодавців.

А недавно одна з колег розповіла їй, що знайшла підробіток: потайки від керівництва проводить співбесіду з претендентом на вакансію, якої у її фірмі насправді немає, а потім кадрова агенція ділиться з нею платою, яку стягує з шукачів роботи за проходження співбесіди в конкретній фірмі.

Після цього, ясна річ, про людину забувають. А потім ви телефонуєте на фірму, де вам скромно відповідають, що ви не підійшли або вакансію несподівано знято.

TEXTY.ORG.UA — незалежне видання без навʼязливої реклами й замовних матеріалів. Щоб працювати далі, нам потрібна ваша підтримка.

Щоб зробити пожертву щомісячною перейдіть сюди. Будь ласка, повідомте нам про ваш внесок на пошту texty.org.ua()gmail.com

Оцінка статті на цей момент: +0/-0
Читати Не читати Коментувати
 
 

Коментарі 0

Для того, щоб писати свої коментарі, залогіньтесь! Якщо ви не маєте логіну, тоді спочатку зареєструйтесь, щоб його отримати!