Н

Ніде припаркуватися? Як європейці домовляються про розподіл паркомісць між сусідами

У будинку 100 квартир, а паркомісць на прибудинковій території - тільки 30. Знайома ситуація? Кожен мешканець Києва, в родині якого є автомобіль, знає це по собі. Хтось користується стоянкою чи підземним паркінгом, хтось кидає машину за кількасот метрів від дому. Окремі індивіди намагаються упхатися на газон - і це викликає справедливий гнів сусідів.

АВТОР: Тетяна МОНТЯН, експерт комісії Євросоюзу з питань захисту майнових прав та управління комунальним і державним майном

Вивчаючи в різних країнах алгоритми управління спільним, я побачила, як люди домовляються щодо спільного використання парковок. Досвід виявився надзвичайно цікавим.

Отже, є умовний будинок на 100 квартир загальною площею 10 тисяч квадратних метрів, а на його прибудинковій території є місце для паркування. У Європі діє такий механізм поділу паркомісць:

Збираємо загальні збори мешканців і голосуємо

Спершу всім зацікавленим мешканцям треба зібратися і голосуванням виробити алгоритм розподілу. Це найбільш марудна частина, але після того, як буде створено механізм, все працюватиме чітко.

Ключовий момент - хто і як має право голосувати. Річ у тім, що для багатоквартирного будинку принцип "одна квартира - один голос" є неприпустимим. Тому в юридично “просунутих” країнах діє принцип "одна частка власності - один голос".

Той, хто має квартиру у 150 квадратних метрів, платить за утримання квартири утричі більше, ніж той, у кого квартира в 50 кв м. І так само він повинен мати утричі більше прав на використання спільного майна, в тому числі й прибудинкової території.

Тому у зборах і голосуванні беруть участь не власники певної кількості квартир, а власники часток. Найпростіше голоси рахувати у квадратних метрах - так само, як рахують квартплату. Маєш 50 квадратів - маєш 50 голосів; 150 квадратів - 150 голосів.

Це, до речі, одна з найбільших проблем України: квартплата у нас платиться пропорційно, за квадратними метрами, а права на користування спільною власністю в ОСББ визначаються за принципом "одна людина - один голос".

Отже, більшість власників часток зібралася на спільне засідання. Далі вони визначають межі і вартість спільного ресурсу. Всі рішення приймаються більшістю голосів - зазвичай у країнах Євросоюзу для поділу паркомісць це 50%+1, як у нас у Верховній Раді.

Визначаємо межі і вартість ресурсу

Спершу треба визначити межі ресурсу, і не тільки географічні. Для початку - час паркування. Припустімо, більшість голосів підтримала, що часові межі однієї парковки - від 18 годин вечора до 18 годин наступного дня. Тобто доба.

Проводимо заміри - і виходить, що на нашій прибудинковій території вистачає місця, щоб запаркувати 30 автомобілів. В середньому 900 прав на парковку щомісяця (якщо в місяці 30 днів).

Кожна квартира в будинку, хай навіть вона не має машини, отримує своє право на парковку. Чому це яка-небудь пенсіонерка Іваненко у двокімнатній квартирі повинна відмовлятися від парковки, розташованої на прибудинковій території? Адже ця територія - спільна власність усіх мешканців даного будинку.

Загальна площа квартир у будинку - 10 тисяч квадратних метрів. Таким чином, кожен квадратний метр (тобто одна частка власності) отримує право на 0,09 добового паркування щомісяця.

Типова парковка у київському дворі

У нашої пенсіонерки Іваненко - квартира на 70 квадратів. Виходить, що вона отримує право на 6,3 паркуваннь щомісяця. Тобто на 6 діб + 0,3 доби, які підуть у залік пізніше, під час щорічної корекції.

Далі з'ясовується і голосується комерційна вартість одного паркомісця на добу. Парковки в околицях даного будинку коштують 13-15 гривень за ніч, тому ціна права парковки на одну добу в даному будинку - в середньому 14 грн.

Визначаємо правила користування

Варіанти розподілу прав на паркування - найрізноманітніші. У Європі люди зацікавлені знайти найпривабливіший алгоритм, щоб було якомога менше незадоволених.

Скажімо, в деяких будинках у Голландії дозволяється продавати свої права на парковку. І тут теж є різні варіанти - можна продавати права тільки сусідам, або тільки гостям, або взагалі будь-кому, за чітко визначеною ціною або торгуватися тощо.

Отже, далі на спільних зборах мешканців будинку сусіди обговорюють це питання і домовляються про найприйнятніший для всіх варіант.

В результаті цього всього і пенсіонерка Іваненко, у якої машини зроду не було, і автовласник Петренко, в сім’ї якого аж три машини, можуть:

- продавати свої права на парковку (або за чітко визначеною ціною в 14 грн, або за довільною, як домовляться);

- обмінюватися правами на парковку з іншими власниками таких прав;

- передавати права на паркування в подарунок (гостям чи сусідам тощо);

- обмінювати ці права на знижки по квартплаті (скажімо, 6 діб по 14 грн - це вийде 84 грн щомісяця;

- і так далі.

Умови, за якими мешканці будинку діляться правами на парковку, можуть бути найрізноманітнішими - все залежить від того, як домовляться сусіди на спільних зборах.

Контроль і покарання

На тих же загальних зборах голосуванням визначається, як здійснювати контроль за виконанням домовленостей. Варіантів теж безліч - друкуються талончики на парковку, або заводиться зошит, де записується, хто коли має право користуватися паркомісцем, або встановлюється комп’ютерна програма.

Голосуванням визначається відповідальний (або кілька).

Дуже важливо передбачити покарання за порушення домовленостей. Якщо в Голландії ти спробуєш стати на чужу парковку, сусіди викличуть поліцію. Це прирівнюється до крадіжки - зайняти паркомісце не у свій час. В Естонії можуть викликати евакуатор.

Загалом прийнято, що перше покарання - м’яке, а за наступні порушення сусідських домовленостей карають жорсткіше.

Висновки

Так, при такому розподілі не вийде зайняти краще місце, приїхавши пораніше або влізши на газон. Частину місяця доведеться користуватися іншою парковкою, і, можливо, навіть платною.

Такий механізм здається занадто важким і довгим. Але іншого виходу немає. Європейцям економічно і морально вигідніше домовитися і поділити 900 талончиків між 10 тисячами квадратних метрів, ніж постійно воювати, пробивати один одному колеса тощо.

Саме у здатності домовлятися ПО СПРАВЕДЛИВОСТІ і в юридичному оформленні кожного метра власності і ховається таємниця економічного процвітання Європи. Навчившись домовлятись про парковки, громадяни можуть домовитися і про більш важливі та масштабні речі.

Що треба аби домовитися про користування спільним майном

1. Зібрати збори мешканців, які мають право спільного користування.

2. Домовитися про те, скількома голосами (проста більшість, дві третини тощо) приймається рішення.

3. Визначити (і підтримати голосуванням) чіткі межі спільного ресурсу.

4. Визначити вартість спільного ресурсу.

5. Визначити алгоритм (правила) користування спільним ресурсом.

6. Визначити механізм контролю за виконанням правил.

7. Визначити механізм покарання порушників.

Джерело: ЖЖ Монтян

концепція самоорганізація досвід

Знак гривні
Знак гривні