Німці у Львові. Українська гостинність та газетні страхи

Оцінка статті на цей момент: +2/-0
Читати Не читати Коментувати
  • 69523 Перегляди
  • 2 Коментарі
  • 12/06/2012Дата публікації

Братання українців і футбольних вболівальників з інших країн перевершило всі очікування. Ми чекали на проблеми, а отримали свято. Наші гості задоволені нашою країною, їм подобається у нас. ТЕКСТИ розпитали німців, котрі приїхали до Львова, про їхні враження, і порівняли зі статтями про Україну в німецькій пресіі. «Ми вирішили взагалі не бронювати гостел у Львові - сьогодні після матчу цілу ніч святкуватимемо у центрі міста, а зранку поїдемо до Києва.»

Читала німецьку пресу і розмовляла з вболівальниками: Едіта Улман, Берлін-Ужгород-Львів, фото автора

Рух на вулицях Львова від вокзалу до центру, на диво, не перевантажений, у порівнянні з будніми днями на дорогах менше машин, місто здається тихим. Але це оманлива думка. Сьогодні тут велике свято: футбольне - перший у Львові матч Євро-2012, Німеччина -Португалія. Це помічаєш ще на підході до центру. Повсюди видно футбольних вболівальників. Вони гуляють містом, скандують різні гасла, п'ють пиво, катаються львівськими екскурсійними міні-залізницями на колесах. Хоча португальців і поляків багато, все ж найбільше - кольорів німецької збірної.

Німецька газета «Hаndelsblatt» за 03.05.2012 у статті під назвою «Святкові ігри режиму» пише, що чемпіонат з футболу в Україні має відкрити двері на Захід, але замість цього сприяє корупції та застою. Зі зміною режиму країна стала ще більш корумпованою. Простим громадянам європейський футбол покращення не принесе.

«Увага зовнішнього світу , мільярди, вкладені в інфраструктуру, повинні наблизити Україну до Європи. Проте прогулянка вулицями Харкова свідчить про протилежне: за три тижні тут повинна грати Німеччина проти Голландії. Для інших країн сам факт був би причиною великої радості. У Харкові ж про Євро не свідчить ніщо, жодного плакату чи реклами. Хто сподівається відчути передчуття свята - буде розчарованим.»

Німці на фоні памятника Шевченку

Чемпіонат Європи з футболу – це лише фасад, який приховує справжні проблеми, які насправді мають українці. Багаті ще більше розбагатіють, а для більшості населення, велика частина якого живе на порозі бідності, купити квиток на матч – лише мрія.

Моніка з мамою Ілоною приїхали з Дрездена ще два дні тому. На запитання, як їм подобається на Україні, відразу відповідають: «Ми їхали машиною через Польщу, кордон перетнули швидко без проблем за 30 хвилин». Україна для них не є зовсім чужою країною, адже їхній батько вже 20 років веде тут свій бізнес, має друзів та колег.

Моніка розповідає, що за два місяці до початку Євро нічого хорошого у німецькій пресі про Україну не повідомляли, йшлося насамперед про справу Тимошенко . Але перед самим початком з`явилося багато позитивних репортажів, про те, що молоді люди в Україні є відкритими, позитивно налаштованими до гостей, хочуть безкоштовно надати нічліг.

Також по телебаченню більше транслюють репортажі про різні міста, наприклад про Львів та Київ, їхню багату історію зі старовинними церквами та гарними будівлями, що викликає бажання приїхати і подивитися на все власними очима.

- Чи справдилися Ваші сподівання щодо подорожі?

«Ми позитивно вражені, люди тут дуже дружні та милі, у місті повно туристів різних національностей. Щодо сервісу – то нас завжди привітно обслуговують, вчора ми каталися екскурсійною залізницею по місту, історію розповідали німецькою. Ми дуже задоволені.» - відповідає Моніка.

Німеччина-Потругалія: напередодні матчу вболівальники танцюють на вулиці

Іноді те, що для нас є звичним, іноді може дивувати іноземців. Так, наприклад, стаття «Коли буде наступний автобус?» у «Frankfurter Allgemeine Zeitung» за 10.05.2012, розповідає про мистецтво облаштування бетонних автобусних зупинок, найчастіше – вже напівзруйнованих, непомітних, залишених у спадок ще з часів Радянського Союзу.

«Майже всі зупинки вилиті з бетону – улюбленого будівельного матеріалу Радянського Союзу. Так само кожне місто чи село отримало вітальний надпис зі своєю назвою з бетону, героїчний та жахливий. У порівнянні автобусні зупинки-будиночки залишилися скромно стояти, зі своїм оздобленням вони самі стали маленькими прикрасами. Іноді розмальовані, частіше - обліплені мозаїкою, яка мов плаття покрила бетонну архітектуру.

Іноземний водій, який знає стандартні з Західної Європи, непримітні, при нагоді практичні, але завжди жахливі зупинки, тільки дивується: кожна така зупинка-будиночок в Україні, Грузії чи інших частинах колись єдиного Радянського Союзу зроблена індивідуально, не за шаблонами та індустріальними стандартами, а рукою митця», - пише газета у розділі «Подорожі» про українські ландшафти, що розповідають власну історію мистецтва. - «Але там, де бракує грошей та бажання покращити вибоїни на дорогах, мозаїка автобусних стоянок не стоїть у списку нагальних проблем, якщо її взагалі сприймають за проблему. Існує небезпека, що руйнування їх відбуватиметься швидше, ніж поступове відродження. Колись люди у Східній Європі будуть жалкувати за втратою цієї поширеної краси. »

Проте, здається, добратися до України без пригод випало не всім. Оле (28 років) їхав з Німеччини разом зі своєю групою 11 чоловік через Краків. Звідти вони ще заздалегідь придбали квитки на прямий потяг Краків-Львів.

Проте на станції у Перемишлі перед кордоном їх зупинили, і вони змушені були автобусом їхати до кордону, пішки перетинати кордон , а потім знову автобусом добиратися до Львова. Причому ніяких пояснень від поляків вони так і не отримали, як і відшкодування за куплені квитки. Крім них були ще близько ста вболівальників, які мали квитки на той самий потяг і змушені були проходити ту ж «процедуру» і знову платити за автобус.

«Крім вчорашнього інциденту з потягом у Польщі, все йде дуже добре.» - каже Оле. - «На вокзалі у Львові всюди були люди, що спілкувалися англійською, вони нам допомогли, надавши потрібну інформацію. У Польщі такого, наприклад, не було. Ми побоювалися, що можуть виникнути проблеми з мовою, адже ми не розмовляємо ні російською, ні українською.»

Про бойкот, готелі та страхи

«З 2010 року, відколи чинний президент України переміг на виборах свою супротивницю Юлію Тимошенко, він зробив країну більш обмеженою, авторитарною та невільною. Організація «Репортери без кордонів» у питанні свободи слова ставить Україну на рівні з Алжиром, Венесуелою та Зімбабве. Клани, що пов’язані з президентом, тримають і своїх руках підприємства та інфраструктуру країни», пише у своїй статті «Стояти осторонь» німецька газета «Die Zeit» за 03.05.2012, відзначаючи, проте, що було б помилкою, повністю бойкотувати ігри Євро.

«Євросоюз та Німеччина мають дати Віктору Януковичу чітко зрозуміти, що Юлія Тимошенко має лікуватися у безпечній клініці за кордоном, якщо він хоче приймати у своїй країні іноземних гостей. У випадку, якщо Тимошенко не хвора, як стверджує президент, то берлінська лікарня Шаріте була б хорошим місцем це перевірити… Євро – це найкращий шанс цього літа посилити тиск на Україну. Не відмовлятися приїжджати, а цілеспрямовано дозувати відвідини взамін на достойне людське поводження з Тимошенко та іншими опозиціонерами. Так стане футбол інструментом, що приведе Януковича до політичного ґлузду»?

Питання бойкоту Євро-2012, що за останні два місяці жваво дискутувалося у німецьких ЗМІ, для Оле та його друзів не було надто важливим. «Ми дивимося критично на політичну ситуацію в Україні, але це не є причиною, щоб не приїжджати сюди.» Проте інше важлива проблема – високі ціни за проживання в готелі – про яку так часто писали європейські газети, все ж таки вплинула на планування подорожі вболівальників.

«Попередньо запитали про ціни у готелях, це виявилося для нас і справді дуже дорого. Тому ми ночуємо в Києві в наметах на подвір'ї у друзів. Ми вирішили взагалі не бронювати гостел у Львові - сьогодні після матчу цілу ніч святкуватимемо у центрі міста, а зранку поїдемо до Києва.»

Наше пиво смакує німецьким вболівальникам (під час фотографування ці молодики раптом кудись оглядаються в сторону і, жваво вигукуючи дружнім тоном, починають аплодувати – це реакція на двох українських красунь, що саме проходять по вулиці)

«Скільки приїде туристів? До якого рівня піднімуться ціни на готелі? Чи будуть їх штурмувати? До чемпіонату Європи з футболу залишилося чотири тижні, проте в Києві ніхто не хоче називати цифр. Мовник державного агентства з туризму каже одним словом: «Ми нічого не знаємо про сторнування.» А українська Федерація футболу, співорганізатор Євро, скромно стверджує, що не є відповідальною за це.» - дивується нашим підготовчим процесам до Євро «Sueddeutsche Zeitung» за 10.05.12 у статті «Країна на узбіччі». - «Звичайно під час Євро у нас діятимуть інші ціни, ніж звичайно – адже саме так і діє закон попиту та пропозиції», - каже менеджер з нерухомості Наталія Макаренко з Global Vision.

Багато готелів залишили за собою право коригувати ціни навіть за чотири тижні до початку ігор, чим викликали велике невдоволення своїх західних партнерів, і, як правило, тут ідеться про підняття цін.

Проте експерти не виключають зміну цін безпосередньо перед іграми чи навіть під час Євро. «Ніхто не хоче фіксувати ціни», - каже Наталія Макаренко. - «Ми не маємо подібного досвіду, припущення та підрахунки розходяться», - цитує її німецьке видання.

Вільні місця у готелях ще залишилися. Гості Євро, схоже, не є такими марнотратними та не готові платити втридорога за нічліг, як цього сподівалися деякі тутешні підприємці. Це підтверджує і Мартін Броши, працівник німецького мобільного фан-посольства – соціальної служби, що підтримує футбольних фанів під час виїзних турнірів всередині Німеччини та за кордоном.

Разом зі своїми колегами Мартін надає німецьким уболівальникам потрібну інформацію рідною мовою та допомагає їм тут адаптуватись. Інформаційне «бюро» розташувалось просто біля автомобіля фан-посольства.

«До нас підходить багато українців, як приватних осіб, так і представників готелів, невеликих гостелів, які хочуть здати вболівальникам ще вільні кімнати і цілеспрямовано шукають зараз клієнтів. Попередньо сподіваючись, що гості готові викласти великі суми, вони, певно, прорахувалися. Тому зараз ціни помітно спадають.» - розповідає Мартін Броши.

У статті «Реагувати – це важливо» німецька «Tageszeitung» за 28.04.2012 пише про расизм та вороже ставлення до представників деяких національностей як складову фан-культури Польщі та України. «Не новина, що у середовищі польських та українських футбольних фанатів є расисти. Важливим є, щоб була на це відповідна реакція, а випадки расизму не залишалися безкарними», - у інтерв’ю для газети стверджує Рафал Панковські, що бореться проти таких негативних явищ. «Хоча ситуація за останні роки покращилася, як в Польщі, так і в Україні потрібно ще багато зробити. Але расизм є загальноєвропейською проблемою. Помилкою було б показувати лише на ту чи іншу країну. … Недостатньо лише стартувати кампанію проти расизму під час ігор, а після – знову всім усе одно. Час після Євро є також важливим, поступ в боротьбі проти расизму має бути позитивним наслідком чемпіонату.»

До мобільного фан-посольства на площі Ринок постійно підходять німецькі футбольні туристи. Негативні історії, які розповідають про Україну, наприклад про випадки насильства, строгу поліцію, корупцію чиновників, приклади обмеження прав та свобод громадян, а також брак інформації про країну та незнання - часто стають підґрунтям для різних побоювань іноземців під час поїздки. Євро-2012 стало тією вагомою причиною, щоб нарешті зважитися приїхати в Україну.

Складається враження, ніби всі чекали подібної нагоди. «Я також вперше в Україні, і вже тепер знаю, що приїду сюди ще раз. Я в захопленні від Львова і з нетерпінням чекаю на поїздку до Києва та інших міст, куди поїде наш фан-мобіль», - каже Мартін. «Ми хочемо знищити стереотипи та всі побоювання людей. Ми зробили багато для того, щоб показати, що в Україну можна їхати, і навіть потрібно їхати, щоби отримати власне повноцінне враження від країни».

Фан-посольство буде їздити у міста, де відбуватимуться футбольні матчі, поки Німеччина залишатиметься в змаганні за першість Європи.

Двоє друзів - Александер з Відня та Маркус, що живе недалеко від Кьольну, зізнаються: « Коли ми розповідали друзям та знайомим, що їдемо на Україну, вони застерігали нас від крадіжок. Ми очікували побачити значно гіршу картину інфраструктури міста та рівня життя. Нас приємно вразила процедура перетину кордону: для учасників Євро є спеціально відведений автомобільний ряд - не обов’язково навіть показувати квиток на матч, достатньо сказати, що ти футбольний вболівальник, та мати неукраїнські номерні знаки.

Щодо організації заходів, то зразу видно: все дуже гарно підготовлено. Коли ми вчора вїхали машиною в місто, то не мали жодних труднощів, хоча й не читаємо кирилицею. Позначення на вулиці, як поїхати до стадіону, в аеропорт чи до міста - все добре промарковано. Наш колега по роботі є українцем, який нам порадив зупинитися у своїх знайомих. Наразі наш досвід лише позитивний. Нам тут подобається, люди дружні.»

Проте організація Євро має і деякі прогалини. Частину автостоянки перед стадіоном так і не встигли залити бетоном. На матч уболівальників привозили спеціальні автобуси, деякі групи висаджувати прямо перед великими калюжами. А після матчу транспортного хаосу уникнути не вдалося.

Та зрештою, діставшись у центр міста, футбольні фанати, незалежно від національності, продовжили святкувати. Залишається сподіватися, що жителі інших міст України також приємно здивують іноземців своєю гостинністю.

TEXTY.ORG.UA — незалежне видання без навʼязливої реклами й замовних матеріалів. Щоб працювати далі, нам потрібна ваша підтримка.

Будь ласка, повідомте нам про ваш внесок на пошту texty.org.ua()gmail.com

Оцінка статті на цей момент: +2/-0
Читати Не читати Коментувати
 
 

Коментарі 2

Для того, щоб писати свої коментарі, залогіньтесь! Якщо ви не маєте логіну, тоді спочатку зареєструйтесь, щоб його отримати!

Поздоровляю львівян з розкішним ФУТБОЛЬНИМ стадіоном. Увесь текст не прочитав, але якщо гості починають шумно реагувати на двох дівчат які проходять поруч, то це ЖЛОБИ, німці вони або французи. Це може бути ваша сестра, дружина чи мама, ви про це не думаєте? Починаю ненавидіти "Найкращі жінки українки"... Про це я записав подкаст нещодавно....

Одна річ - чіплятися, інша - просто аплодувати. Коли є болільники, розігріті пивом, футболом і відчуттям власного натовпу, не варто очікувати від них надто скромної поведінки, навіть якщо самі по собі вони й тихі.