Як крадуть агробарони. ТОП-6 "сільських" способів роздерибанити бюджет

Оцінка статті на цей момент: +1/-0
Читати Не читати Коментувати
  • 46251 Перегляди
  • 0 Коментарі
  • 15/05/2012Дата публікації

Сільське господарство одна з небагатьох наших галузей, котра в зростає. Мало того, на відміну від металургії, аграрний сектор має хороші перспективи, адже продукти постійно дорожчають. З іншої сторони сільське господарство це ризикований бізнес і без допомоги держави він не обходиться в жодній країні світу.

Знаток схем: Тимофій Крамарів

Ми вирішили дослідити, як уряд допомагає українським селянам. Вийшов перелік найпоширеніших корупційних схем в агробізнесі. З 1 червня для молочної промисловості стрілка перейде на сторону «темних сил»: дотації виділятиме не переробник, а держава.

1. Дотація на 1 корову

Протягом останніх 10-15 років в Україні поперемінно впроваджувались різні системи підтримки тваринництва. Дві з них отримали статус ключових: дотація на поголів’я і дотація на вироблену продукцію / кінцеву вагу туші.

До останнього часу в частині підтримки молочної галузі в країні діяла система компенсації за літр надою. Переробники не платили ПДВ до бюджету, а натомість збирали його на власних спеціальних рахунках. Звідти гроші надходили безпосередньо виробникам. У останніх був стимул, по-перше, тримати більш продуктивних корів і впроваджувати автоматичні технології надою (що більше надоїш, то більше відшкодування), по-друге, краще глядіти корову, аби молоко було більш жирне (що жирніше продукт, то більша компенсація).

Компенсація була не аж надто великою – 0,35 грн. за літр станом на 2011 рік. Проте дозволяла трохи стишувати зростання цін на молоко у дефіцитний сезон. Закупівельні ціни, до слова, в цей період коливалися від 2,5 до 4 грн. за літр.

З 1 червня дотації виділятиме не переробник, а держава. Причому, дотація на кожну корову діятиме, незалежно від того, буде скотина «молочною» чи «м’ясною».

Система працюватиме наступним чином. Спеціальна бюджетна дотація виплачуватиметься за утримання молодняку ВРХ віком у 3-5 міс. – 250 грн. / голову, 6-8 міс. – 500 грн / голову, 9-11 міс. (включно) - 750 грн. / голову. Надалі спеціальна бюджетна дотація виплачується фізичним особам за збереження молодняку в розмірі 250 грн. за кожні наступні три місяці його утримання до досягнення 11 міс.

За ті тижні, що лишились до 1 червня, корів мають не тільки формально перерахувати, але й занести до спеціального реєстру. За Держстатом, на 1 травня їх було 2,6 млн. (самі судіть, чи можна зробити перерахунок за кілька тижнів). Запам’ятайте цю цифру. Бо цілком можливо, що після «перепису» вона стане відсотків на 15 – 20% більшою.

Причому чекати збільшення надоїв від такого приросту не слід: адже тепер селянин не зацікавлений у тому, аби інтенсивніше експлуатувати свою Маню чи Квітку. Звісно, $100 за молодняк на рік – не такі вже великі гроші, якщо зважати на те, що добра породиста корова коштуватиме до 2 тисяч євро. Проте на кількості крупні господарства по 3-4 тисячі голів виграють чималі суми (навіть з урахуванням 30-40% відкату). А прості селяни, які не мають змоги махлювати з документами, і не встигнуть відкрити рахунок у банку чи подати відповідну заяву, на цей рік можуть лишитись без допомоги.

Аграрії заробляють не тільки на родючих грунтах

2. Відшкодування кредитної ставки за позикою (наприклад, на зведення тваринницьких комплексів)

Нещодавно цю схему в яскравих кольорах описала у своєму повідомленні Держфінінспекція. Мова йшла про один із крупних агрохолдингів, власник якого володіє ще й банком. Суть схеми проста: сільськогосподарське підприємство в кращому разі дійсно будує, а в гіршому – будує лише на папері нові об’єкти, беручи кредит у своєму банку. Місцева адміністрація, яка за законом має розпоряджатися коштами компенсацій, і певна річ, в курсі ситуації, перераховує гроші на рахунки банку у відшкодування відсотків за кредитом.

В даному конкретному випадку підприємець ще й залучив до будівництва власні підрядні компанії. Тобто гроші із середини агрохолдингу, за великим рахунком, взагалі нікуди не дівались. Натомість, із державного бюджету було вимито понад 100 млн. грн.

3. Відшкодування на пересів ушкоджених культур

Насправді, відшкодування за гектар втрачених посівів – незначне, близько 100 грн. при собівартості виробництва в середньому до 2 тис. грн.

Цього року через сильні морози Україна втратила до 50% всіх засіяних площ озимини. Усього на відшкодування планують виділити 300 млн. грн. Чи вистачить усім? З досвіду минулих років відомо, що відкат набагато ефективніше заносити «від імені» великого господарства.

Деякі ж дрібні фермери, які ризикнули самотужки подати документи на втрачені посіви (а чи не пора вже починати страхуватись, як в усьому цивілізованому світі?) скаржилися, що у минулі роки ревізори із перевіркою цільового використання допомоги приходили раніше, ніж на рахунках з’являлись власне гроші.

Серед інших бувальщин, які розповідають «трударі села» - справжні детективні історії із заміщення після вимерзання і отримання допомоги малорентабельних зернових, приміром, соняшником чи рапсом.

Суть схеми полягає в тому, що фермер завідомо сіє слабкі культури, не проводить жодних захисних заходів взимку, витрачаючи мінімум зусиль на догляд за полями.

Отримавши погектарне відшкодування (а не за вартістю мінімально очікуваного врожаю), він зі спокійною душею переходить до прибуткових культур. Звісно, для цього необхідно мати добрі зв’язки із ревізорами та місцевою владою, через яку дотації проходять. Очевидно, що найкраще це виходить у великих підприємств, де дослідити, наскільки насправді вимерзли поля, практично неможливо.

4. Обробка неврахованої землі / відумерлої спадщини

Близько 10% орної орендованої землі в Україні (а це до 1,7 млн. га) фактично обробляється без реальних договорів оренди. Переважна причина – або власник паїв уже помер, або його родичі перебрались до міста і не мають бажання займатися сільським господарством.

Певна річ, агрохолдинг не стане шукати господарів, якщо 3-4 «клапті» посеред великого поля належать незрозуміло кому. Кілька дружніх розмов із головою сільради, і ви вже обробляєте нічийні наділи. Кожен «зайвий» гектар землі, до речі, приносить до 1000 грн. чистого неоподатковуваного прибутку на рік. Тобто до 1,7 млрд. грн. на всіх таких паях.

Окрема категорія зловживань у цій галузі – використання відумерлої спадщини. За законом, у разі, якщо власник наділу помер, його земля має йти у запас громади і використовуватися на її благо. Приміром, передаватися в оренду за плату, що мала б стати доходом бюджету. Проте у переважній більшості випадків формальності пропускають і оплата йде у кишеню сільському голові, а може й голові райадміністрації. Сума можливих зловживань – близько 700 млн. грн. (середня орендна плата за га землі - 450 грн. Х обсяг орної землі 31,5 млн. га Х 5% (мінімальний відсоток відумерлої спадщини).

5. Неврахована врожайність

Попри високу офіційну врожайність (минулого року за зерновими був рекорд – понад 56 млн. т. збіжжя) на всіх полях разом, проконтролювати, чи справді сільгосппідприємства демонструють максимальний рівень врожайності на гектар, досить складно. Ці дані збирають зі звітності, яку подають самі підприємці. Однак одразу кілька наукових і дослідницьких центрів нещодавно зафіксували зниження кількості сільгоспкомпаній та приватних виробників, які в принципі подають будь-яку звітність.

За комбайном, звісно, ніхто не ходить. Це явище схоже на підпільне виробництво, що процвітає у соціалістичних країнах із держзамовленням. І наслідки має ті самі – недоотримані податки. Втім, у випадку із сільським господарством, така неврахована врожайність може в теорії призвести і до макрозмін.

Приміром, якщо соціальні ціни та обсяги держзакупівель зерна вираховують за офіційним врожаєм, то суттєві похибки можуть призвести до посиленого тиску на бізнес, якому диктуватимуть невиправдано занижені цінові показники. Сума можливих зловживань – в межах 10-15% від офіційних прибутків виробників.

6. Державні закупівлі до Аграрного фонду

Можливих варіантів зловживань у цьому процесі є декілька. По-перше, це закупівля товару за завищеними цінами. По-друге, продаж за заниженими цінами на ринок. По-третє, повна відсутність поставок.

Наприклад, відома історія, коли під час ревізії співробітники елеватора просто прикрили контейнер дерев’яними дошками, і насипали на них трохи кукурудзи, аби приховати, що збіжжя в засіках немає. Очевидно, що продається воно за ринковими цінами вдячним покупцям (переважно на експорт) в надії, що за документами до моменту перевірки уже пройде списання або реалізація вказаних обсягів.

Локальним випадком стала історія, про яку на початку квітня розповіли у Генеральній прокуратурі. Відомство розповсюдило повідомлення, згідно із якими, чиновники агрофонду, підписавши договори із неназваною компанією на 1,5 млрд. грн., організували їй відшкодування ПДВ на 280 млн. грн. І це попри те, що зернові поставки за законом від сплати цього податку були звільнені.

Разом із закупівлею зерна за завищеними цінами, усього ця оборудка коштувала Аграрному фондові до 340 млн. грн. Сам Агрофонд розпоряджається на рік коштами в розмірі до $1 млрд. Подейкують, що проблемна компанія може мати відношення до депутата-регіонала Юрія Іванющенка. Оборудка начебто стала причиною звільнення попереднього директора фонду Хорошайлова. А згодом може коштувати крісла і міністрові Присяжнюку.

Оцінка статті на цей момент: +1/-0
Читати Не читати Коментувати
 
 

Коментарі 0

Для того, щоб писати свої коментарі, залогіньтесь! Якщо ви не маєте логіну, тоді спочатку зареєструйтесь, щоб його отримати!