«Старий» Київ потрібно зносити. Головне правильно визначати, як будувати новий

Оцінка статті на цей момент: +4/-0
Читати Не читати Коментувати
  • 66741 Перегляди
  • 21 Коментарі
  • 11/04/2012Дата публікації

На Узвозі чимало будинків з вічним ремонтом, і межу «аури» позначають вічні будівельні паркани. Прогулянка по кривій бруківці легко могла закінчитися якщо не травмою ноги, то поламаним взуттям. Єдине, що радує око, це нові будинки і готелі на вулиці Воздвиженській, котра відгалужується від нього. Так чому намагання знести халупи і осучаснити місцину викликало такий шквал емоцій? Ми як вогню боїмося чогось нового і усіма силами тримаємося за старе. В Києві ніколи не збудують сучасного архітектурного шедевру.

Автор: Орест Зог

Теоретично кияни люблять Андріївський Узвіз. Теоретично, бо практично туди мало хто ходить. Наприклад, погожої днини Марїнський парк заповнений людьми, як і Хрещатик. А Узвіз пустує. Це і не дивно: якась аура, яку начебто порушили давно звідти зникла. Якщо поблизу Андріївської церкви будівлі пристойно виглядають, є і кав'ярні у яких хочеться посидіти, то нижня частина, там де зараз розпочалося будівництво, завжди була убогою. Навіть у дні народних гулянь, як то День Києва чи День Незалежності, там - пусто.

20 рів живу у Києві і щороку декілька раз проходжуюсь Узвозом. Люблю його із студентських років і завжди дивуюся: «Як можна таке чудове місце зробити настільки занедбаним?». Десь там є чи були художні майстерні, але особливого духу творчості ніколи не відчувалося. Я, як буденний перехожий, бачу на потворних металевих розкладках пішлуваті сувеніри з дешевої кераміки, низькопробні картини, матрьошки, шапки-вушанки, футболки з українською і радянською символікою, тутфту всяку одним словом. Тому на ньому навіть у неділю безлюдно.

До того ж там чимало будинків з вічним ремонтом, і межу «аури» позначають такі ж вічні будівельні паркани. Прогулянка по кривій бруківці легко могла закінчитися якщо не травмою ноги, то поламаним взуттям.

Єдине, що радувало око на Узвозі, це нові будинки і готелі на вулиці Воздвиженській котра відгалужується від нього.

Будинок же, який знесли і в якому свого часу базувалася «Пора», аж ніяк не був окрасою вулиці. За ним стояли корпуси з побитими вікнами, як виявилося це колишня фабрика «Юність». Десь рік тому, проходячи з другом повз ці руїни, я нив на тему, як можна в такому центровому місці розводити такий срач.

Так чому намагання знести халупи і осучаснити місцину викликало такий шквал емоцій?

Причини дві. Одна фундаментальна: надзвичайна консервативність українців. Ми як вогню боїмося чогось нового і усіма силами тримаємося за старе. В Києві ніколи не збудують сучасного архітектурного шедевру. Автори й інвестори боятимуться ризикувати і намагатимуться задовольнити смаки широких мас. А вони самі знаєте які.

Узвіз початку минулого століття: глуха вулиця провінційного міста. Не набагато кращий він і зараз. Фото Історична правда

Після розвалу СРСР у моєму рідному місті концерн Philips хотів купити один із заводів. Це вусмерть перлякало, народ, директора і міське керівництво. Завод не продали, він за пару років збанкрутував і цілий мікрорайон, де мешкали його робітники, спився. Так от, захисники Старого Києва один в один нагадують моїх земляків двадцятилітньої давності.

У заваленних сміттям кущах вони бачать розкішний парк, у зносі старої потворної розвалюхи - нищення історичної спадщини. Деякі протести обґрунтовані і справедливі, але загалом київський рух проти оновлення міста - це архітектурний лудизм.

Зрештою ІКЕА відмовилася від планів відкрити магазин у Києві, бо занадто складно отримати дозвіл на вирубку лісу на ділянці де мав бути супермаркет. Ліс, звичайно, це добре, але ІКЕА для міської людини - краще.

Друга причина поточна: Режим так достав своїм покращенням життя, що будь-яка іскра може викликати пожежу. А тут такий шикарний привід: сам Ахметов задіяний у скандалі! Між іншим телеканали, зокрема ТСН, присвятили багато часу висвітленню конфлікту. Телевізійники пройшлися по чиновниках, але ні разу не згадали, кому ж належить «фірма-забудовник», хоча в цьому немає жодної таємниці, вона офіційно належить компанії Рината Ахметова СКМ. Протести ж породили смішний футбол між СКМ і київською мерією. Мерія називала будівництво незаконним, СКМ показував усі офіційні дозволи. Лише ради цього варто виходити на протести.

Але повернімося до фундаментальних цінностей. Новий бізнес-центр передбачав паркову на 500 автомобілів, тобто пішохідний статус Узвозу міг опинитися під загрозою. Але на це ніхто не звернув увагу!

Активісти із захватом прослухали і почитали лекцію Пеньялоси про те, як збудувати місто у якому хочеться жити, але у своїх діях на його поради уваги не звернули. Бурю викликали другорядні речі: знесення будинку, котрий, як виявилося збудували за радянських часів.

Дивуватися тут нічому. За двадцять років незалежності слід звикнути до істеричності українського суспільства і відсутності тверезого аналізу.

Знесена халупа і фотографії розритого Узвозу викликали шквал емоцій, але те, чому так сталося також залишилося поза увагою.

Як мала б виглядати реконструкція цього гарного, але занедбаного району? Місто визначає, що там повинно бути, і оголошує конкурс: хто хоче будувати те що нам потрібно? Враховуючи значимість місця, мерія мала б провести найширше обговорення з громадськістю: як нам найкраще використати цей простір? Звісно цього не зробили. І це найгірше.

Мудрі громадські діячі, користуючись нинішнім збуренням, мали б вимагати саме такої процедури завжди і для всього.

Правильна процедура визначення плану забудови – ось головна і фундаментальна вимога до влади.

Без процедури усі перемоги – пірові і тимчасові. Можна гонорово носити сміття до офісу СКМ, а потім, на прохання міліції покірно його прибирати. Можна навіть отримати обіцянку все виправити.

Але без процедури забудовник на пару з адміністрацією легко спустять в унітаз усі протести: «Вам не подобається офіс? Так ми зробимо арт-простір!", - кажуть зараз. І через рік: "Ви знаєте, на арт-простір не вистачило грошей, ми зробили офісний центр і в день відкриття дозволимо графітчикам розмалювати паркову. Унікальна арт-парковка стане єдиною у Схіній Європі».

Добиватися правильної процедури забудови можуть люди, які хочуть бачити Київ новим і сміливим в архітектурному плані містом, адепти ж «старого» Києва здатні лише на протести.

TEXTY.ORG.UA — незалежне видання без навʼязливої реклами й замовних матеріалів. Щоб працювати далі, нам потрібна ваша підтримка.

Щоб зробити пожертву щомісячною перейдіть сюди. Будь ласка, повідомте нам про ваш внесок на пошту texty.org.ua()gmail.com

Оцінка статті на цей момент: +4/-0
Читати Не читати Коментувати
 
 

Коментарі 21

Для того, щоб писати свої коментарі, залогіньтесь! Якщо ви не маєте логіну, тоді спочатку зареєструйтесь, щоб його отримати!

Наконец то хоть одна не истеричная статья...

Интересно, почему никто не хочет строить шедевры архитектуры в других районах города? Почему надо обязательно пихать это в центр, и почему в 99% случаях это бизнес-центр? Почему-бы не делать подобные http://zyalt.livejournal.com/539603.html шедевры?

"Так чому намагання знести халупи і осучаснити місцину викликало такий шквал емоцій? Ми як вогню боїмося чогось нового і усіма силами тримаємося за старе."

Діагноз, звісно, радикальний. Однак він не має нічого спільного з дійсністю. Намагання знести "халупи" викликало спротив в людей, які бачать в "халупах" красу. Звісно, смаки відрізняються, і хтось більше цінує нову архітектуру, ніж стару. Однак автор припускається великої помилки, вважаючи свій смак єдино правильним. Він справді щиро так вважає, інакше писати "старий Київ потрібно зносити" він би не став. Такі люди - з єдино правильним баченням - небезпечні, саме вони населяють комісії з моралі чи комітети з цензури.

Ще варто зауважити, що люди, котрі з легкістю "міняють" старі будинки на нові, здебільшого не підозрюють про існування такого явища, як *архітектурний ансамбль*. Будинок - це фрагмент архітектурної картини; цілком цю картину складає сукупність усіх будинків в ландшафті. В списку спадщини ЮНЕСКО, наприклад, набагато менше окремих будинків, ніж цілісних архітектурних комплексів. Очевидно, знесення одного будинку і побудова нового - це радикальне втручання в ансамбль, яке треба аналізувати. Хай один з будинків збудували за радянських часів, відтворивши основні тенденції середовища; ця будівля береже ансамбль, як береже полотно старого майстра мазок сучасного реставратора. Проблема в тому, що, окрім спеціалістів і активістів-захисників старовини, на це ніхто не звертає уваги.

Ну, і наостанок, знесені будинки були захищені законом, тому що вони перебували на території, яка має статус архітектурного заповідника. Вже на цьому повинні були одразу ж закінчитися всі дискусії про те, треба було зносити ці будинки чи ні.

Вам не здається, що ви набагато категоричніші ніж автор статті? Поясніть у чому цінність убогої і провінційної київської архітектури 19-го століття? Чому ви вважаєте, що якийсь російський архітектор 19-го століття рядового губернського міста був Майсмтром, а не мазилою? І чи не велася тоді забудова хаотично, щоб ми зараз на неї молилися? Особливо в нижній частині Узвозу, де в ансамбль органічно вписуються дірки на вулиці (тобто пусті місця від знесених будинків).

Наприклад в Лондоні стара забудова поєднана з новими скляними будинками, виглядає чудово і стильно.

Згоден з автором. До речі, ще можна звернути увагу на таке. Де в Києві домінує вбога візантійсько-російська імітація західної архітектури, вперемішку з українським хуторянством, там у нас і всяка хрєнь: наприклад, КНУ Шевченка - відомий відстійник, порівняно з "могилою", Узвіз - місце для булгаковсько-білогвардійських музеїв та продажу матрьошок, про архітектуру сталінську кабмінів і хрещатика мовчу...

Щодо архітектури, то це той єдиний різновід візантійщини, який варто зберегти, бо він утворив таке явище як Українська Барокко.

В Києві можна без особливої втрати естетики перебудувати з нуля більшість вулиць. в тч. сталінський тістечково-надутий Хрещатик, коньячно провінційний Печерськ, але Узвіз одна з небагатьох вулиць, які мають атмосферу, таку пильну, провінційну жовтувату атмосферу до якої липне увесь цей арт поп на обочинах, струмочки-калюжи... Це атмосферна вулиця. Збережіть її.

Так, власне, автор і не закликає - все валити-трощити, але натомість знайти розумний підхід, у тім числі й до Подолу

Досить того, що автор радіє знищенню будинку №12, називаючи його "халупою" та таким, що "...аж ніяк не був окрасою вулиці". Але, києвознавці іншої думки: "Строительство было проведено настолько грамотно и деликатно, что новострой оказался вполне созвучен давним строениям по соседству." - http://www.istpravda.com.ua/blogs/2012/04/11/80700/

1. Пишуть, що знесли старовинний будинок, що не входив до комплексу фабрики і був захищений статусом.
2. В будь-якому місті з історією, треба мати хоч 1 вулицю, де ця історія збережена. Ви в Бремені чи Талліні ходите старим містом і вцідчуваєте себе у середньовіччі. Ктїву це зробити легко, але якщо все знести, то вже не повернеш.
3. Істеріки громадянсткії активістів - це окрема тема, вона не виправдовує знесення історичних будівель.
4. Так, дири треба забудувати. Але будинками в стилі самого узвозу, а не в стеклі.

«Будинок же, який знесли і в якому свого часу базувалася «Пора», аж ніяк не був окрасою вулиці.» - києвознавці далеко не згодні з такою оцінкою: "в 1980-е годы на углу Андреевского спуска, на месте домика №12, вставили новый объем с башенкой. Как раз тогда спуск тщательно реконструировали под старину, сделав его любимым местом киевлян. Строительство было проведено настолько грамотно и деликатно, что новострой оказался вполне созвучен давним строениям по соседству." - http://www.istpravda.com.ua/blogs/2012/04/11/80700/ Я зцією оцінкою, повністю, згоден. До речі, опитав багато знайомих - абсолютна більшість вважає знищений будинок дуже співзвучним Андріївському узвозу.

На мою думку, те, що публіковалося як проект у ЗМІ, ніяк не гармонує з архітектурою вулиці і стане своєрідним "золотим зубом" в архітектурному ансамблі. Крім того, у мене є побоювання, що новий будинок (такий як в проекті) призведе до погіршення стану навколишніх будівель з огляду на стан грунтів, рівень підземних вод і поверховість та підземний паркінг.

Після того, коли представники забудовника стверджують, шо відновлять все, як було, важливо щоб не вийшло так, що під старовину буде тільки фасад, а поверховість і паркінг так і залишаться. Є негативний приклад будівлі навпроти Опери (БЦ "Леонардо") де фасад більш-меньш в стилі, але за ним незрозумілий скляний паралеліпіпед. У мене є підозра що в цьому випадку буде так само.

Ну і в цілому (безвідносно до ситуації з Андріївським) я вважає що в Києві не так багато будівель старіших за сто років, тому їх слід відновлювати, а не руйнувати для того, щоб на їх місці стулити ще одну башту.

Ось, до речі, як донецькі розуміють "збереження історичних фасадів":

думаю, автору статті це б шалено сподобалось )

Принайцмні краще від того що стоїть на Узвозі

Я підтримую тезу автора, що одна з основних причин протестів - те, що це робиться за нашими спинами. Люди просто звикли, що будь-яка ініціатива влади робить лише гірше і тому автоматом протестують проти будь-якої дії влади. Тобто протести швидше завсе були б навіть тоді, якби там збирались збудувати не торгівельний центр, а архітерктурний шедевр світового рівня.
І якщо влада дійсно щось хоче робити і для киян також, то тут вихід лише один - запросити на етапі обговорення проекту представників "Збережи старий Київ", "Цікавого Києва" і т.п. та приняти рішення разом з ним на основі консенсусу. Можливо після всебічного розгляду питання виявиться, що нам дійсно потрібні ще торгові центри, а мости через Дніпро - ні.

Стаття тенденційна і взагалі дивна. Протиставляється потреба в осучасненні міста і протести проти нищення узвозу. Звичайно, місто можна й треба робити більш сучасним. Але для цього не потрібно нищити архітектуру узвозу, навіть якщо вона автору чи Ахметову не до смаку, не треба там будувати уродські шедеври "донецької архітектури" зі скла й бетону з паркінгами й т.д. І неправда, що кияни не люблять узвіз. Враження таке у автора склалося або внаслідок бажання підігнати факти під власні теорії, або через хиби в оцінюванні (в парках люди часто затримуються довго на місці, тому їх більше "на одиницю площі", а по узвозу - гуляють, рухаючись згори вниз. Там дуже багато було людей до початку "реконструкції". У Києві - відносно небагато пам'яток архітектури, а його ландшафт з Дніпром і схилами - унікальний. І, щоб продемонструвати шедеври нової архітектури, не треба лізти на Узвіз, під стіни Лаври й Софії, на схили Дніпра, в споруди київської фортеці, нищити парки. Ці шедеври треба творити на місці нинішніх занедбаних промзон чи ніякої радянської забудови. Місць - предосить, у т.ч. й досить близьких до центру. Узвіз же має бути туристичним і пішоходним. P.S. Захоплення автора "мертвонародженою" й порожньої Воздвиженкою як єдиним гарним місцем поблизу Узвоза не коментую - у кожного свій смак)

Звісно Узвіз має бути пішоходним про це і йдеться в статті. Зараз він у стані занедбаної промзони, особливо внизу де стоїть колишня фабрика

Який жах! Спотворили історичну частину древньої столиці. Закували річку у скло і бетон. "Донекцька архітектура" добралася і до Лондона

Центр Лондона

А що тут дивного? Бездуховні "дони" ніколи не дбали навіть про свою історію, а тут - англійська. Звісно, вони будуть спотворювати це древнє місто, як і Київ, та насаджувати йому отакий примітивний індустріальний несмак. Куди тільки дивляться наші культурно-просвітні діячі та передова українська інтелігенція?