Так що таке сімейна медицина? Як нас лікуватимуть після реформи.

Оцінка статті на цей момент: +1/-0
Читати Не читати Коментувати
  • 102190 Перегляди
  • 2 Коментарі
  • 05/03/2012Дата публікації

Медицина, котра залишилася у спадок від Союзу, як система існувати фактично перестала. Будь-яке соцопитування, в будь-якому регіоні показує, що найбільше людей турбує якісь медичного обслуговування. Медики скаржаться на низькі зарплати, але, по великому рахунку, їх влаштовує нинішня система і спроби реформ галузі наражаються на спротив лікарів. Влада оголосила, що реформуватиме медицину. Наразі реформаторський експеримент триває у Дніпропетровській, Вінницькій, Донецькій областях і Києві. В цій статті йдеться про те, яку схему медичного обслуговування маємо отримати по завершенню реформи.

Автор: Володимир Хильчук, Дніпропетровськ

Після апробації реформ у згаданих регіонах, ймовірно, реформування набуде загальнонаціонального характеру. В ньому все гарно написано, та як це працюватиме в житті — важко сказати. Наприклад, за проектом швидка допомога повинна приїжджати за 12 хвилин, але з якістю наших доріг та інфраструктурою це надзвичайно складно забезпечити. Чи вдастся реалізувати заплановане тема іншої статті. Ми готуємо матеріал про те як проходить експеримент.

Так що таке сімейна медицина?

Сімейна медицина, послуговуватимемось цим терміном, передбачає, в першу чергу, зміну розподілу коштів. Така держава як Україна не може повністю фінансувати охорону здоров’я, жодного бюджету для цього не вистачить. Тому про медицину радянського типу, що дотувалась зі загальної казни можна успішно забути — такого потоку фінансів просто не реально отримати.

Щоб мати дієздатну медицину піти шляхом фінансування високоспеціалізованих (і відповідно дорогих) закладів не можемо, відповідно потрібно змінити підходи до надання медичної допомоги.

У світовій практиці існує декілька типів роботи сімейного лікаря, за яким саме працюватиме український поки рано і складно говорити. Головна суть в тому, що кошти виділяються на кожного жителя з яким співпрацює лікар, а не на ліжко-місце, як при теперішній системі.

На практиці це означає — лікар зацікавлений вилікувати пацієнта, і щоб він якомога довше залишався здоровим (якщо пацієнт не хворіє, гроші все-рівно виділяються. Частина їх йде на додаткову зарплатню, інша частина на оснащення конкретної сімейної амбулаторії). У теперішніх стаціонарах зарплатня лікаря прямо залежить від кількості і часу перебування пацієнта в палаті, тобто зараз лікарям вигідно лікувати багато і довго.

Обіг коштів, що виділяється на кожного жителя складають фонд, яким повністю чи частково розпоряджається сімейний лікар. Він може їх лише направляти, особисто йому вони не належать. В теорії, якщо він вилікував пацієнта, то виділені кошти так і залишаються у фонді. Якщо ж випадок потребує спеціалізованої допомоги, то він оплачуватиметься саме з цього фонду.

Пацієнту стане зручніше

Можливо навіть звернутись до лікаря буде простіше. Адже людина знатиме у кого конкретно і де можна отримати допомогу. Якщо потрібна якась спеціалізована допомога — це вже турбота вашого сімейного лікаря.

Так виконуватиметься принцип етапності — 70-80% відсотків усіх звертань потрапляють під компетенцію сімейних лікарів — перший рівень допомоги. Двадцять відсотків — направляються у стаціонари, де їм надають допомогу вузькі спеціалісти. З них десять, які потребують лікування в інститутах і клініках, як правило це пацієнти з рідкісними чи важкими захворюваннями — третій рівень допомоги.

Окремо існуватиме служба швидкої допомоги, що обслуговуватиме термінові випадки.

Головне щоб реформа не закінчилася зміною вивісок на поліклініках

Сімейний лікар — це спеціаліст

Він не обслуговує багаті сім’ї, як стверджують опоненти реформи, хоча цілком може мати приватну практику і лікувати кого завгодно. Не знаю звідки цей стереотип, можливо років 100-150 так і було, коли медичну допомогу могли забезпечити лише обмежене коло осіб.

Багатопрофільність — це багатопрофільність одного спеціаліста. Саме спеціаліста, а не людини, що направляє до інших чи виконує за них всю роботу. Є стандарти, що передбачають необхідний обсяг умінь сімейного лікаря і його компетенцію.

В Україні взяли за зразок схему американської сімейної медицини, в якій 29 найбільш розповсюджених захворювань (котрі й формують ті 70-80% усіх звертань) становлять основну (але не виключну) компетенцію сімейного лікаря. Наприклад, бронхіальна астма, забій, стенокардія і гострий коронарний синдром, мігрень, укуси комах і тварин, алергічні реакції.

Сімейний лікар працює з людьми

За нормативами, на одного лікаря припадає 1200-1500 жителів. І у цієї кількості він повинен виявити захворювання, пролікувати, направити за необхідності(!) до стаціонару. Й звісно, легше захворювання попередити, ніж лікувати. Тоді є зацікавленість у профілактиці, бо ця ж людина зверненться до нього через декілька років, і дуже ймовірно її стан передбачатиме вже госпіталізацію в стаціонар (за який розплачуватись з фонду, пам’ятаємо). Тобто виходить, лікарю прибутково щоб його пацієнти були здорові, а не лежали в лікарнях, як ми це бачимо зараз.

А як же «вузькі» спеціалісти?

Вони не залишаться без роботи. Просто їх стане менше, набагато. Наприклад, в Дніпропетровську працюватимуть три стаціонари. Решта — не будуть закриватись, як це люблять роздмухувати, а будуть перепрофільовані в центри сімейної медицини та сімейні амбулаторії. В амбулаторіях — працюватимуть декілька лікарів загальної практики(в Україні це синонім сімейного лікаря) та акушер, і педіатр. Їх кількість визначається залежно від кількості обслуговуваного населення.

Центри також матимуть у штаті інших спеціалістів — терапевта, гінеколога, можливо когось іншого(вибір робиться на основі статистики захворювань для конкретного району).

Для спеціалістів перевага буде у тому, що працювати з обмеженим числом пацієнтів легше, і вони лікуватимуть тільки серйозні випадки, що сприятиме професійному вдосконаленню.

Вузька спеціалізація — це погляд вглибину, а не в ширину. Й інколи, коли дивляться на ногу то бачать тільки ногу, і нічого більше. Тому сімейний лікар повинен співпрацювати зі своїми колегами, заради здоров’я пацієнта.

Сімейні лікарі не заміняють собою інших спеціалістів, а є рівними з ними. Їх робота має свою особливість і специфічні риси. Й ті хто працює сімейними лікарями, повинні усвідомлювати свою роль в медицині.

Результати проявляться у майбутньому

Реформування — це довгий процес, особливо в такій сфері як охорона здоров’я. Й чекати негайних результатів не варто. Сімейна медицина в США почала давати свої позитивні плоди через 20-30 років, коли профілактичні заходи почали проявляти себе у поколінні, яке підросло.

Інформація для роздумів: ВООЗ назвала серед основних чинників продовження життя в Україні, Кенії, Шрі-Ланці (ага, Європа!) відмову від тютюнопаління й зменшення вживання солі. Навіть при самій класній й чудовій медицині її вплив на рівень здоров’я населення становить 20%, 10% — генетичні фактори, решту 70% — це спосіб життя.

TEXTY.ORG.UA — незалежне видання без навʼязливої реклами й замовних матеріалів. Щоб працювати далі, нам потрібна ваша підтримка.

Будь ласка, повідомте нам про ваш внесок на пошту texty.org.ua()gmail.com

Оцінка статті на цей момент: +1/-0
Читати Не читати Коментувати
 
 

Коментарі 2

Для того, щоб писати свої коментарі, залогіньтесь! Якщо ви не маєте логіну, тоді спочатку зареєструйтесь, щоб його отримати!

Напрямок реформи правильний, але цього дуже мало. Необхідна ще низка дуже важливих елементів
1) Органи охорони здоров'я і заклади охорони здоров'я мають бути розділені, перші повинні лише ліцензувати й контролювати других (форми власності й організації яких мають бути рівними, що сприятиме конкуренції)
2) Гроші мають іти за пацієнтом (це добре), але й пацієнт має отримати право вільного вибору лікарні/мережі лікарень, де він хоче обслуговуватися, і за ним у цю лікарню йтимуть гроші. Це спричинить конкуренцію. Лікарні, які лікують неякісно, залишаться без грошей, а погані лікарі - без роботи.
3) Лікарі мають відповідати за неякісне лікування й корупцію. Водночас зарплата їх має бути в рази вищою. А отже, їхня нинішня фантастична кількість на душу населення не може більше такою залишатися - ні грошей, ні можливостей якісної освіти на 600-700 тисяч медиків не вистачило б навіть у значно потужніших, ніж Україна, економік.
4) Перелік медичних професій має бути уніфікований з аналогічним переліком ЄС. Тобто їх має бути біля 30, а не понад 100 як зараз. Відповідно, освіта і вміння кожного з лікарів, які залишаться, мають бути на порядок кращими, ніж зараз. Особливо - сімейних лікарів, бо зараз вони просто некваліфіковані й не можуть впоратися з цілком логічним завданням, які на них покладає реформа. Це передбачає докорінні зміни в системі медичної освіти.
5) Потрібно сконцентрувати значні кошти для організації роботи швидкої допомоги і високоспеціалізованих клінік, серйозну медичну науку.
6) Відповідно витрати на утримання зайвих закладів і персоналу треба різко скоротити. І не за рахунок закриття лікарень у райцентрах, як зараз, а за рахунок відомчих та різних дублюючих лікарень у великих містах.
7) Не варто видатки на медицину (принаймні більшу їх частину) класти на держбюджет. Логічніше запровадити державне медичне страхування. Але його запровадження можливе лише за докорінних змін у системі соцстраху, які не вельми сподобаються найманим працівникам ))) (оскільки навантаження соцстраху на фонд оплати праці вже й так колосальне)
8) Слушно сказано про здоровий спосіб життя. У нас держава практично не займається власне ОХОРОНОЮ ЗДОРОВ'Я, а лише лікуванням. Потрібні дуже рішучі кроки для стимулювання здорового способу життя - рішучі економічні й заборонні методи боротьби з курінням і алкоголізмом, більш суворі санкції за виробничий травматизм, за забруднення природи, вищі вимоги до стандартів води та продуктів харчування, медикаментів (+ рекламу ліків, цигарок, горілки треба заборонити повністю), стимулювання фізкультури, велодоріжок, обов'язкові медогляди і ще багато заходів.
Тоді це буде схоже на комплексну реформу.

Виглядає все викладене, звичайно, дуже мило та добре :).
"Запозичено американську модель ..." Але ж цікаво насамперед не те, як рефоорма ПРАКТИЧНО втілюється. В нас в цьому вся біда.
Заява автора про те що результати проявляться через покоління також надзвичайно оптимістична - ми ж не в США, відразу радянські обіцянки комунізьми пригадуються :)).
Вживання тютюну, солі (не зрозуміло чому автор не згадав алкоголь) це важливо. Але до реформи прямого відношення не має.