К

«Книжковий Арсенал»: старт нормальний, але до Львівського форуму ще далекувато.

Вчора закінчився новий столичний книжковий ярмарок під досить звучною назвою «Книжковий Арсенал». Як нескладно здогадатися, проходив він у Мистецькому арсеналі. Чи не єдиному прохолодному місці Києва у ці дні. Властиво, це був і ярмарок, і фестиваль, і виставка. У найбільшій частині Арсеналу продавалися книжки, а в одному місці навіть автомобілі від спонсорів. Видавництв було представлено не так, щоб дуже багато, але майже всі найактивніші. Та питання чому в Києві ніяк не з'явиться і фестивалю, і виставки львівського масштабу продовжує висіти в повітрі, хоча видавці говорили про гарні продажі книжок. А ідея Ющенка перетворити заводське приміщення в культурний центр виявилася вдалою.

По книжки ходив: Олег Коцарев

В інших приміщеннях можна було побачити виставки ілюстрацій, зокрема, до дитячої книги, шрифтів тощо. Незмінною увагою відвідувачів користувалося зображення пари в зеленому з написами «post» на кепках із отворами для фотографування замість облич. Загалом ці виставки були милі, але скромні. Тож на майбутнє, з урахуванням масштабів приміщення, організаторам є куди їх розширювати.

Суто фестивальна програма «Книжкового Арсеналу» виявилася досить насиченою. І це при тому, що чимало традиційних учасників і кураторів українських літфестивалів, судячи з усього, не встигли зорієнтуватись і запропонувати свої 5 копійок до програми (а організатори «Арсеналу» активно запрошували всіх до співпраці). Можливо, через участь в інших заходах, адже тепер у травні в Києві є три великі літературні або переважно літературні фестивалі: «Київська барикада», «Київські лаври» та «Книжковий Арсенал».

Програма хоч і насичена, але дещо плутана, розкидана по різних сценах, групах, зонах, так що буває важко зорієнтуватися, а зведену докупи програму і взагалі не одразу було можна знайти в інтернеті Гадаю, зручніше було би дати її суцільним часовим «потоком».

Суттєвий плюс "Книжкового Арсеналу" велике приміщення і відсутність тисняви.

Найбільше на «Арсеналі» було автограф-сесій і презентацій. Часом у синтезованій формі. Наприклад, презентація україномовного видання книжки бесід із видатним українським композитором Валентином Сильвестровим «Дочекатися музики» складалася з двох блоків.

У першому все було традиційно, з питаннями глядачів про філософію музики, про національне і загальнолюдське в творчості, з урочистими промовами. А другий блок перетворився на невеличкий концерт ансамблю нової музики «Рикошет», котрий, власне, і виконував твори Сильвестрова. Хоча, треба сказати, акустика «Арсеналу» не аж надто сприятлива для концертів, але все одно сам факт, що на книжковому ярмарку прозвучала «сучасна академічна» (іноді її також називають «сучасна класична») музика, важливий і втішний, він натякає на можливість виходу зі взаємної ізоляції творців і читачів-слухачів-глядачів різних видів мистецтв.

А Сергій Руденко, керівник порталу «Буквоїд», презентував свою книжку літературних пародій, епіграм та епітафій «Пантеон класиків», написаних у кінці дев’яностих. І якщо Руденко, спільно з деякими своїми героями і колегами (Максимом Розумним, Богданом Жолдаком, Ладою Лузіною, Романом Кухаруком, Анжелікою Рудницькою та іншими), провів зустріч у досить традиційному форматі, зі сценою, глядацьким залом та іншими стандартними атрибутами, то Катерина Бабкіна вирішила організувати не зовсім звичні поетичні читання.

Її проект «Інтимна лірика» - виразний продукт пошуку нових (або умовно нових) форм для промоції поезії. Він має означення «face to face перфоменс»: протягом певного часу поет сидів у такій собі прозорій будці за столиком, а кожен охочий міг поговорити з ним через мікрофон, вмонтований у старий телефонний автомат, або зайти до будки, сісти до поета за стіл, поспілкуватися, послухати його вірші.

Охочі, ті, хто зв’язалися з організаторами за оголошеною наперед електронною адресою, мали також можливість отримати паперового листа особисто від поета, який їм сподобався. Участь в «Інтимній ліриці» брали Сергій Жадан, Андрій Бондар, Богдана Матіяш, Іван Андрусяк, Богдан-Олег Горобчук, Павло Коробчук, Тарас Малкович, Євген Соя та інші. Формат цей важко назвати дуже сприятливим з точки зору розповсюдження текстів, але він може бути вельми плідним для активних поціновувачів творчості того чи іншого автора.

А голландський поет Жюль Дейлдер вирішив поєднати поетичний перфоменс (фактично – просто експресивна декламація текстів а-ля український слем у своїх стриманих виявах) із DJ-сетом. Йому заважали технічні накладки, зокрема, проблеми з налаштуванням субтитрів з перекладом. Як наслідок, переклад його віршів (на російську) читала дівчина з голосом, дикцією та мікрофоном, не дуже пристосованими до «арсенальної» акустики.

І вірші, до речі, справили (принаймні, в перекладі) досить одноманітне, не надто яскраве враження. І загалом, на “Арсеналі” було чимало зарубіжних гостей (в тому числі культові росіяни Лінор Горалік та Андрій Родіонов), хоча й не всі доїхали до Києва.

Не всі акції були власне літератуними — організатори влаштували також майстер-класи, лекції, перегляди фільмів (у тому числі й незаслужено підзабутої в нас стрічки “Людина з кіноапаратом”/a Дзиґи Вертова, класики кіноавангарду, знятої в Україні).

Враження таке, що на окремі заходи, акції “Київського арсеналу” приходило чимало людей. А відвідувачів стендів з книжками, здається, було не так і багато.

Тобто ситуація співмірна з виставками “Медвін”. І радикально неспівмірна, наприклад, із Львівським форумом.

Взагалі, питання чому в Києві ніяк не з'явиться і фестивалю, і виставки львівського масштабу продовжує висіти в повітрі.

Звісно, величезні зали Арсеналу “зменшують” відвідувачів, про це говорять усі, але все одно співставляти і кількість відвідувачів, і якість та розмаїтість програми зі Львовом поки що рано (хоча для першого разу все виглядає дуже навіть нічого). В чому причина?

Андрій Кокотюха в коментарі “Українській Правді. Життя” сказав, що просто у Львові немає свого ринку “Петрівка”, тож люди приходять по книжки на Форум. Сергій Руденко висловив ТЕКСТАМ іншу думку: “Львівський форум - бренд. Це - культурна подія і для України і для Львова. У Києві ж будь-який фестиваль чи ярмарок - "один із...". Тому і книжкові форуми тут не так сприймаються як у Львові. Львів’яни чекають на форум. Кияни ж дізнаються про подібні ярмарки із телевізора - вже після їх початку.

Для того, аби великий книжковий ярмарок був у Києві треба докласти багато зусиль. Років через п'ять "Книжковий Арсенал" може таким стати. Загалом, враження від “Книжкового Арсеналу” - позитивне. Гарне приміщення, чудова аура, прекрасна творча атмосфера.

Мені здається, що із цього ярмарку у перспективі може вийти дуже цікавий проект справді міжнародного рівня. Мінус - відсутність масованої медійної підтримки.”

Що ж, можна припустити, що справді на перешкоді створення літературної та книжкової мега-події в столиці України наразі стоїть деяка перебірливість киян, звиклих до численних заходів, а ще недостатні медійно-рекламні зусилля організаторів ярмарків, виставок і фестивалів. Можливо, вже наявні проекти варто було б об'єднати в один великий? Але кілька років тому така спроба під назвою “Київський форум” не надто багато дала. Тож лишається тільки радіти, що в Києві книжкові ярмарки та літературні фестивалі відбуваються часто і густо.

література культура книги київ

Знак гривні
Знак гривні