Чому Ющенко був найкращим президентом України. Запрошуємо до дискусії

Оцінка статті на цей момент: +10/-0
Читати Не читати Коментувати
  • 98560 Перегляди
  • 43 Коментарі
  • 30/03/2011Дата публікації

Ющенко бачив своє завдання президента в якості місіонера традиційної української культури. Потрібно визнати: ми просто не можемо знати, чи дійсно пропаганда культури та історії допоможе будувати успішну процвітаючу державу. Але Ющенко наразі є єдиним президентом в новітній історії України, який мав чітку ідею розвитку України і намагався її втілювати. Публікуючи цю статтю ми розраховуємо на плідну дискусію щодо оцінки екс-президента. Осмислення досвіду п’ятирічки Ющенка це свого роду навігаційний пристрій, який допоможе знати правильний шлях в майбутньому

Автор, один з читачів ТЕКСТІВ, Тарас Стаднійчук

16-го грудня 2010 року президент України Віктор Ющенко виступив із лекцією Україна – ЄС: 2005-2010 в університеті м. Фрайбург, Німеччина.

На третього президента України і його дії під час виборчої компанії зими 2009-2010 чимало українців покладають відповідальність за все те, що відбулось з країною протягом минулого року, і напевно хотіли б почути від нього об’ємний коментар на цю тему. Тим не менше, подія ця була абсолютно проігнорована українськими медіа. Про виступ написали хіба кілька приватних блогів українців Західної Європи.

Ющенко до виборів 2004 року і після, це два різних політики

А між тим більшу половини лекції Ющенко присвятив відповіді на питання відвідувачів лекції. Це були не премодеровані питання журналістів, не сконструйовані прес-службою задані теми, а прямі питання пересічних людей. Деякі з них ставились і українською мовою.

Та запитання яке зачепило і «завело» Президента надійшло німецькою мовою з явним польським акцентом: “Чому ви дали героя Степану Бандері і ускладнили цим польсько-українські стосунки”. Якою була відповідь можна подивитися тут. До того ж це не так важливо, оскільки, можна легко здогадатись загальний тон і суть відповіді Ющенка. Можна також довго дискутувати про те на скільки виправданим і доречним є такий беззастережний фанатичний націоналізм президента; зрештою можна також констатувати, що і питання було поставлено неправильно, чим суттєво полегшило відповідь.

Адже, куди гострішим було б запитання: “чому героя Степану Бандері дали за два тижні до кінця президенства, а не через два тижні після початку”. Просто під час цієї відповіді можна було бачити те, чого ми не бачили вже рік. Бачити державного очільника, публічну особу першої величини, яка розмірковує, активно мислить, рефлексує, що називається англійською «on the spot».

Це була відповідь людини, яка активно включена в дискусію, яка тут і зараз, яку не цікавить яким чином вона в цей час виглядає, як ця відповідь відобразиться на її рейтингах, вона лише переконана в вірності тези і всіма наявними їх знаннями намагається цю тезу довести і переконати опонента. Це був класичний Ющенко.

І лише за це одне, автор цієї статті візьме на себе сміливість стверджувати, що Ющенко – наразі єдина особа, яка заслуговувала і відповідала вазі такої посади як президент. Хтось може помилково віднести мене до 5% безапеляційних фанатів президента, які віддали йому свої голоси в першому турі виборів, а хтось спробує навести аргументи фальшивості таких заяв президента. Але автор цих рядків сам з легкістю може стати в перших рядках критиків Ющенка.

Ющенка можна (та й треба, взагалі-то) звинуватити в слабкості при прийнятті рішень, постійних ваганнях та міщансько-побутовому мисленні при вирішенні політичних конфліктів.

Те, що політичні рішення наприкінці його президенства мотивувались особистою неприязню до Тимошенко та підбурюваннями різноманітних меритократів-оппортуністів – це майже факт. Це не личить політику континентального масштабу, яким має бути Президент. Перелік недотриманих обіцянок, провалених програм та тотальне «попущення» багатьох державних сфер, в наслідок яких туди наплив різносортний корумпований набрід – це теж провина Ющенка.

Але не відкидаючи усього вищезназначеного, я все ж таки насмілюсь стверджувати, що поривання та ідеї Ющенка були вірними. Сьогодні вже практично не залишається сумнівів, що Ющенко бачив своє завдання президента в якості місіонера традиційної української культури: з пропагандою відзначення роковин Голодомору, з створенням Інституту національної пам’яті, з відбудовою Батурина та поширенням певної, дуже чіткої, націоцентричної концепції історії.

В цьому багато хто хоче бачити фальш і лицемірство. В кращому разі - загравання з національними ідеями. Проте, як слушно було помічено в нещодавній статті на ТЕКСТАХ, зосердження уваги саме на цих питаннях стало властивістю Ющенка лише під час президенства. Він не проводив кампанію 2004 року на націоналістичних гаслах, до президенства він був завжди дистанційованим від націоналістичних політсил.

Мало того Ющенко покладав разом з тодішнім президентом квіти до пам’ятника Шевченкові під час “України без Кучми”.

Наврядчи можна точно визначити чи національно-культурний розвиток та реформа гуманітарно-ідеологічної сфери, як пріоритна місія президента,завжди були внутрішнім баченням Ющенка чи розвинулись вже на цій посаді. Проте можна відверто сказати, що

Ющенко наразі є єдиним президентом в новітній історії України, який мав чітку ідею розвитку України і намагався її втілювати.

Сам же Ющенко, між іншим, зовсім нещодавно в інтерв’ю з цього приводу висловився так:

Як Президент України я ніколи не чіплявся за історію як за хобі чи як за самоціль. Повторюся - в історії, точніше, в минулому я бачив ґрунт, на якому формується частина нашої людської самооцінки і національної ідентичності.

Ющенко, на його погляд, говорить правду, так само як і багато хто також сприйме це твердження як істинне. Але якщо бути дійсно тверезим і відвертим потрібно визнати: ми просто не можемо знати, твердо вірити в те, що пропаганда культури та історії колись та пробудить національну свідомість і тільки після цього можна будувати успішну процвітаючу державу – це без перебільшення «стрибок віри».

Ба більше, навіть саме існування такого явища як “національна ідентичність”, в принципі є твердженням, що ще підлягає доведенню.

І саме в цьому стрибку віри і полягає «велич» Ющенка як президента.

Те що робив (і робить далі, до речі) Ющенко – це авантюра, яка, в принципі, є «no go».

У більшості політиків такого рівня, після проходження років жорен кулуарної боротьби та оволодіння майстерністю гри політичних компромісів не залишається ані мужності, ані хисту наважуватись на подібні авантюри. І тим не менше, тільки завдяки подібним авантюрам відбуваються великі історичні прориви.

Уривок з графічної новели Ніла Геймана “Сендмен” (Neil Gaiman’s Sandman). За легендою римський імператор Гай Октавій раз на рік переодягався вуличним волоцюгою і блукав вулицями Риму, щоб побачити як насправді живуть пересічні римляни. В наведеній цитаті служка запитує його: “Слідом за чим йдете ви, лідери, щоб ми йшли слідом за вами?” Гай Октавій відповів: “Ми йдемо слідом за нашими мріями”.

Так само ірраціонально та беззастережно діяв Петро І, руйнуючи сторічні устої московських бояр, замінюючи їх власною примхою: європейською модою; так само діяв Горбачов, свідомо дозволяючи реформувати і розвалювати СРСР; так само діяв прем’єр-міністр Сингапуру Лі Куан Ю, беззастережно відмовляючись від протекціонізму і пускаючи іноземні компанії на власний ринок..

Чи реалізовував Ющенко поставлену мету правильними методами? Зрештою, це відчутно поляризувало країну і як показала електоральна статистика – багатьох цікавили геть інші питання. Та й того як часто він навіть в цих своїх пориваннях був нерішучим (як у прикладі з Бандерою та ветеранами УПА) – теж беззаперечний факт. Але по своєму, в своїй манері, своїми методами і у своєму ритмі Ющенко робив і робить згідно з своїми візіями. Чи дасть це плоди - ми не можемо знати.

Чи дійсно це була правильно поставлена мета? Знати це зараз у нас ще менше шансів. Це зможе показати тільки час і розсудить історія. Але однозначно наразі він є єдиним президентом України, який може претендувати на своє, особливе, а не формально-хронологічне, місце в історії. Кравчук був радянським номенклатурним ботом, який паперовим човником прогойдався через розвал Союзу та на якійсь хвилі випадково опинився у президентському кріслі, де так і прогойдався кілька рочків ще більш буремних 90х.

Кучма був досвідченим, хай і радянського зразка, менеджером. Але радянський зразок не передбачав від CEO підприємства, навіть того, що будує ракети, власних візій та мрій. Взагалі в Рдянському Союзі мріяти було не прийнято і шкідливо. Достатньо було умілого балансування та арбітражу різних, часто суперечних інтересів.

І він умів це робити, як на «Південмаші», так і у кріслі Президента. Напевне тому 10 років його президенства не відзначились нічим, окрім як того ж таки балансування та усунення суперечностей між Росією та Заходом. Чинний президент Янукович особисто є найменш обдарованим і має найменше шансів увійти в історію в якості великого провидця, «great visionary».

Чи то з власної розбещеності, чи то для надкомпенсації болісного дитинства, він, схоже, фізично не спроможний мислити поза межами задоволення власних гедоністичних потреб. А у всіх державних справах демонструє не те що відсутність далекоглядного бачення, але просто банальну неспроможність орієнтуватись в актуальних темах.

Власне, відповідь на те чи є Янукович візінером він дав особисто і зізнався, що мрій не має. Якщо йому і випаде у історію великим реформатором, як це постійно декорується, то хіба що привласнивши досягнення когось з своєї команди.

Потрібно подивитися на речі тверезо: світ складний і комплексний, немає «правильного шляху», не існує правильної відповіді на запитання куди рухатися.

Озирання на Захід чи на Схід в пошуках правильного шляху розвитку – не панацея. І там, і там, якщо копнути глибше, політики ставлять ті самі запитання, стоять перед тими самими проблемами. Ті політики, які говорять, що «знають як» здебільшого брешуть і навмисне дають прості відповіді, для створення ефекту безпеки і захищеності. І це у кращому разі - в гіршому влада є лише самоціллю для задоволення власних комплексів чи корумповнахи потреб. І лише одиниці мають не тільки своє бачення шляху розвитку, але й відвагу (а можливо божевільну сліпоту) йти ним. Можливо Ющенко був одним із таких... можливо…

_________________________

Сайт TEXTY.org.ua існує завдяки пожертвам наших читачів.

Фінансова підтримка кожного з вас дуже важлива для нас. Звертаємося з проханням здійснити пожертву на підтримку ТЕКСТІВ.

Наш рахунок на ПейПел: ykarchev@gmail.com

Наш гаманець у гривнях на ВебМані

U336801545841

Гроші на рахунок можна слати і на телефон

096 551 68 93 - це Київстар

, телефон тільки для збору пожертв, зв'язатися з нами можна по емейлу texty.org.ua равлик gmail.com

Якщо ви зробили пожертву, то просимо повідомити нас по емейлу texty.org.ua равлик gmail.com і вказати, на яку платіжну систему ви переслали кошти

TEXTY.ORG.UA — незалежне видання без навʼязливої реклами й замовних матеріалів. Щоб працювати далі, нам потрібна ваша підтримка.

Будь ласка, повідомте нам про ваш внесок на пошту texty.org.ua()gmail.com

Оцінка статті на цей момент: +10/-0
Читати Не читати Коментувати
 
 

Коментарі 43

Для того, щоб писати свої коментарі, залогіньтесь! Якщо ви не маєте логіну, тоді спочатку зареєструйтесь, щоб його отримати!

Маленьке уточнення від автора: я не стверджую, що саме ідея тотальної пропаганди української культури є вірною ідеєю, якою має займатись кожен президент. Я лише кажу, що ідея президента - як дежравного очільника, який береться реалізовувати великий проект, який масштабів усієї нації є вірною.
Президент просто-менеджер, який десять років то там щось латав, то десь церкву відкривав, десь дитбудинок ремонтував - це речі самі по собі хороші, але це не масштаб президенства.
Місія поширення укр. національної культури - це і є місія такого масштабу. А чи була вона вірною - це ми дізнаємось лише з часом (хоча ось тут можна сперечатись).

Державний менеджер на повинен дітячий будинок ремонтувати. Він маєвстановити нормальні відносини.
Щоб газ купувався за ринковими цінами, а не крався. Щоб людина могла сама обігріти свой будинок і сплатити за це. Щоб сплата податків не перетворювалась на екзекуцію. Щоб людина могла прийти в лікарню і отримати консультацію. І т.ін. В кожній названій операції задіяно башато людей. Відносини між ними мають ббути правильно отрегульовані, тоді все працює і людина не помічає всього цього механізму. А коли все не правильно, то кожний крок важкий. От завдання держменеджеру - відпрацювати ці відносини. Але жоден цього ен робить. Ющенко в НБУ - один з нечисленних прикладів, як треба.

Згоден. Моє особисте бачення насправді таке саме. Я б теж би волів бачити такого президента, ніж Ющенка який переймається лише питаннями культури і духовності.
Просто визнаю право президента, яка особу легітимно обрану на цю посаду, мати інше бачення і діяти відповідно до нього. Проблема в тому, що всі інші президенти України не мали і не мають взагалі хоч якогось бачення.

Я поставил "+" потому что тоже считаю Ющенко лучшим Президентом Украины. И жалею, что он не проруководил страной лет 20. Хотя и понимаю утопичность таких планов.
Но мой взгляд на его президентство, его плюсы иминусы обратный автору.
Видимо, потому, что у меня иные представления о правильном лидере. Я, в отличие от автора, считаю вредным для России деятельность Петра, именно в плане усвоения Россией европейских традиций. Не считаю успешным действия Горбачева, уверен, что СССР развалился бы и без его неуклюжих действий и, возможно, с лучшим состоянием для дальнейшего.
Я решительно против Вождя, т.е человека, сочетающего в себе менеджера-распорядителя, идеолога, формулирующего цели, учителя-моралиста и т.д. Это д.б. разные люди. Никогда не было пользы от соединения этих функций в одном человеке.
Ющенко был избран Президентом за его опыт госменеджера.
В Украине ничего не делается по-человечески от уборки подъезда до продажи ГОКа. Была 1 сфера, в которой руководство навело приемлемый порядок - банковская. И была надежда, что этому руководителю следует дать бОльший простор для упорядочивания отношений также и в других сферах.
Ющенко этого не сделал, что плохо. Он даже не сильно пытался, что совсем плохо.
Он сделал другое, он дал людям возможность действовать. С енго уровня не было ограничений. Ведь почему все не по-человечески? Все определяется вертикалью чиновников. М.б. Вы и хотите организовать что-то нормально, но не можете. И эта вертикальчиновников заколебалась. У людей появились возможности. Как люди себя повели? Самим людям это не понравилось. И обиделись на Ющенко. Я и говорю, лет за 20 такой жизни научились бы. Не довелось.
Что касается формирования нации, это важнейшая задача. Но, как я уже говорил, это не дело госменеджера, для этого д.б. моральные лидеры, не имеющие распорядительных полномочий, и они бы это делали более профессионально.
Тот же Гавел, который приводится в пример, не имел распорядительных полномочий. Помню, он 1 раз высказался в пользу то ли инфляции, то ли недопустимости ее (уже не помню). Какой шум поднялся. Нашли его двоюродного брата для бизнеса которого выгодно именно то, за что высказался Гавел. Это очень правильно, как по-моему. Моральный лидер и госменеджер не должны смешиваться.

Я думав також і над тим про що ви говорите - про президента як топ-менджера, але у мене немає однозначної відповіді на те чи бачив себе таким сам Ющенко, тому вирішив оминути увагою цю частину. Тут занадто багато суперечних аргументів.
З одного боку є досить переконливі свідчення про те що на деякі з своїх менеджерських функцій Ющенко елементарно "забивав". Я декілька раз чув історії, від людей яким маю підстави довіряти, про те як Ющенко ледь не зривав міждержавні місії, просто ігнорюючи їх. Не з принципів, не з "пози", а просто тому що йому це було "не цікаво". Ярославський якось, між іншим, прямо сказав, що йому бізнес стало зручніше і краще вести при Януковичі, тому що тепер Янукович переймається його питаннями. А про Ющенка він сказав дослівно, що тому це було "не цікаво". І сам Ющенко в багатьох питаннях публічно заяляв про бажання відсторонитись. Його запитали в залінкованому інтерв'ю про бюджет і кредити, він заявив що це не була компетенція його як президента.
І це аргументи на користь того, що він не хотів і не був топ-менеджером.
Але з іншого боку, на скільки можна не бути топ-менеджером в країні де фактична і юридична модель управління збудована саме таким чином, що передбачає президента топ-менеджера. Плюс Ви слушно зазначили про те чому його обирали. Та й власне передвиборчі гасла передбачали саме активний менеджмент. В 2005 були всі можливості, більш того велися розробки нового конституційного устрою, без перекосів наступних чотирьох років, без автократизму кучмізму. Був навіть попередній проект конституції, за якою президенту дійсно мала б відійти роль схожа на Гавела. Але саме Ющенко її і забракував. Плюс вертикально-інтегрована система керуваннями обласних держ-адміністрацій та Верховним Судом теж елемент активного менеджменту, а не відсторонення. Там же ж, де Ющенку ставало "пофіг" перебирали на себе його функції голови секретаріату.
Так що тут однозначно сказати важко.

Також вважаю для Росії загалом шкідливою діяльність Петра та не поділяю захоплення ним. Не через Мазепу та Батурин :).
Не згоден, що Ющенко дав людям можливість діяти. Це не так. Не Ющенко дав цю можливість, вони її здобули САМІ. Але виявились не готовими до потрібних дій. Ющенко просто не перешкоджав. Як правило. Якщо це не стосувалось його сімї, наприклад :). Президент не прагнув дати людям якусь можливість діяти і, не працював в цьому напрямку. На своєму, на макрорівні.
Не згоден також з тим, що моральний лідер і держменеджер не можуть змішуватись. Адже є приклад Лінкольна, що за час свого президенства системно зростав над собою і дійсно став моральним лідером нації ще ДО своєї загибелі. Але так везе не всім. Як на мене, Ющенко за свої президентські роки скоріше деградував. Тобто, демонстрував протилежну динаміку, так би мовити :).

Бачте, зовсім ні слова про конституційну реформу:) Але ж в обговоренні опоненти, навіть не знають, як назвати Ющенка, менеджером чи ні...
Я знаю, як Ющенко проводив грошову реформу, чесно і незаангажовано, знаю, як позбавив обраних права на "живі гроші" і зняв з нас те рабське бартерне ярмо. А тут, бачте, йому стало нецікаво займатись економікою... Дивно.
Думаю, він трохи перевтомився і надламався за час хвороби. Він займався тим, що вважав справді вартісним в житті. Не мав сили на впорядкування владної вертикалі і особистий менеджмент економікою країни. До того ж мав опозицію в 70 відсотків країни (БЮТ та ПР).
Здається, він зробив те, що міг. І, схоже на те, що за певне невтручання забезпечив себе статками. Майже з чистою совістю.
Але зробив він багато. Важливих речей, стратегічних. І за це я маю до нього повагу.
Те, що він не виліз з тої бандноменклатури - то він зле вчинив. Однак, державним діячем він - таки був. Інші - тирса проти нього.

Тепер очеидно, що Ющенко був не найгірший президент для пост радянськоі краіни. Але одне Але: він інформаційно провальний, дуже слабкий комунікатор. Це величезний недолік для сучасного президента.

Незважаючи на все своє суперечливе ставлення до Ющенка, мушу визнати, що так, був найкращим. Ззовні.
А як було зсередини, показали президентські вибори.
Ющенку бракувало волі, щоб запровадити в країні справжні зміни. А тоді всі гучні заяви виглядають не те, що порожньою балаканиною, а просто знущанням над народом, над тими, хто на це чекав.
Звісно, якби став вибір між Ющем і будь-яким іншим з наших президентів, довелося б голосувати за Юща. Але що через 5 років?
Якщо після першого терміну в нього такі результати були, що до влади прийшов Яник (не чіпатимемо тут дії Ющенка, які фактично привели його в крісло президента), то що чекатиме нас після другого його терміну?
Цілковита здача суверенітету, приєднання до Росії, масова відраза та ненависть до всього українського?
Ющенків націоналізм - це доброчеснота, яка через неправильне застосування перетворилася на ваду. Точно за Шекспіром.

Так, з 4-х президентів що були, Ющенко був найкращим. Але це не його заслуга, це виключно ефект бази порівняння :).
Єдине чім президент насправді займався це болючі історичні питання та питання української культури. Та навіть в цих напрямках його робота була надзвичайно неефективною, тобто суто ющенківською.

> Не Ющенко дав цю можливість, вони її здобули САМІ. Ющенко просто не перешкоджав.

Думаю, це одне й те саме. А як ще можна дати можливість, окрім не перешкоджати? Прийти і довго умовляти?
Про "здобули самі" це сумнівно.

> Та навіть в цих напрямках його робота була надзвичайно неефективною

Не "навіть", а, на мій погляд, закономірно. В кожній справі треба бути професіоналом, пройти відбір.
Це як боксер вийшов у фінал турніру, а на ринзі почав вірші читати. Йому кажуть битися, а він - "мені це більше не цікаво". Чи когось здивує, що його поб'ють, по-перше, вірші виявляться графоманськими, по-друге?
Бо вірші - це також добра справа, але їй займаються в іншому місті, а щлб тебе слухали ти маєш відбір пройти, зовсім інший, ніж ти пройшов.
Так і тут.

Владимир, як ця людина "не перешкоджала" я вже писав. До тих пір поки та ж свобода слова не зачіпала, наприклад, його дітей.
Президент мав сприяти тому, щоб громадяни на всіх рівнях ПРАКТИЧНО могли реалізовувати свої конституційні права, сприяти їм в цьому, створювати практично дієві механізми і спонукати громадян їх застосовувати.

Як "не перешкоджав" Ющенко я вам зараз наведу один дуже показовий приклад :). В одному з сіл на Тернопільщині була велика проблема з дорогами. І ця проблема ніяк і ніким практично не вирішувалась. І от один з жителів села зайняв активну громадянську позицію (тобто зробив те, про що ми весь час говоримо): він почав їздити, вимагати, писати запити і скарги у відповідні органи. Дійшла справа до листа в Адміністрацію президента. І от приходить людині з АП відповідь: "за Вашим запитом повідомляємо, що на ремонт доріг в Вашому селі виділена сума в більш ніж 1 млн. грн.". Тобто ситуація стає гранично прозорою:
гроші виділені - гроші розікрадені десь на місцевому рівні (можливо трохи поділились і з сільською владою). А через деякий час з області до цього громадянина приїхали "люди" і сказали щоб він закрив рот, інакше йому буде дуже погано. І громадянин прининим займати активну громадянську позицію.
Невже ви вважаєте що на подібний лист АП мала відповісти запитом в область та банальною відпискою громадянину :)? Я так НЕ вважаю. Повинні біли приїхати надійні люди з Києва перевірити все на місці та в області. І вжарити винних по всьому ланцюжку так, щоб розголос по всій Україні піщов.
Ось тоді можна було б сказати що президент "дав можливість".
Тож нічого він не давав - свою свободу слова громадяни здобули на Майдані, він просто на все забив :).

Ця історія із розряду казок. Такого не могло бути із простої причини: АП НЕ ВИДІЛЯЄ гроші на ремонти, тим більше за листами громадян. На ремонт дороги гроші виділяються з бюджету, який затверджує ВР, а проект подає Кабмін.

Ваша байка дуже добре ілюструє нашу ментальність: ми вибирали не президета демократичної країни, а доброго царя, який і дорогу відремонтує і відповідальних людей (читай опричників) до місцевих бояр пришле.

І ще це ілюструє, що навіть розумині люди не завжди критично мислять, раз сприймають на віру подібні побрехеньки.

Владимир, щодо професіоналізму, нормальної процедури відбору і т.д. - це все вірно.
Але є ще один момент - ПОЧУТТЯ ОБОВ'ЯЗКУ. Його обрали люди, вони покладали на нього великі надії, по-справжньому покладали. Він давав обіцянки і як порядна людина (навіть не як політик) мав їх виконувати. В нього була робота і він мав її робити, бо саме за цю роботу йому і платили.
А цьому клоуну, бач, "не цікаво" було ...:///

Про "ПОЧУТТЯ ОБОВ'ЯЗКУ" я ж сам проте саме пишу.
А от про перешкоди свободы слова відносно своїх дытей - коли таке було? Це 1 слово Морда Вам так запам'яталось? Чи після цього Лещенко припинив писати? Чи в нього якісь проблеми були? Навпаки, вони поспілкувались і порозумілись.
Я не проти Вашихприкладів, щоб АП приїхали та знайшли ті гроші. Хоча погодьтесь, це нереально їздити по всій країні і в кожному селі шукати вкрадені гроші.
Але в будь=якому випадку це не пов'язане з можливостью. Нічого в цьому сенсі на Майдані не вибороли.
От став Ющенко головою НБУ. Кожен губернатор давав вказівки обласним конторам проводити пдатежі навіть за відсутності грошей у "червоне сальдо". Ющенко жалівся - це ж кожна област свою емісію робе! Нічого не змінилося. Тоді він змінив технологію проходження грошей - через центральнц розрахункову палату у Кіеві. Все припинилося. Президент за ного кудись ходив? Ні, він
ДАВ МОЖЛИВІСТЬ. НЕ ПЕРЕШКОДЖАВ. Хоча, мабуть, губернтори тисли. І цього виявилося достатньо.
В 2000р. так само ввів грошові разрахунки за енергетику. Ви чули, як донецький Янукович на плівках Мельниченко давить на КУчму, вимагає припиниту ті діі Ющенка-Премьера? А Кучма ДАВ МОЖЛИВІСТЬ. НЕ ПЕРЕШКОДЖАВ. Нікуи за нього не ходив, не їздив. Тільки дав піддався на тиск губернаторів і ДАВ МОЖЛИВІСТЬ. НЕ ПЕРЕШКОДЖАВ.
Так от Ющенко ставши Президентом багатьом дав можливість виправити якусь галузь. І вони нічого не зробили.

Владимир, вибачте, але 1-й приклад це не "ДАВ МОЖЛИВІСТЬ. НЕ ПЕРЕШКОДЖАВ.". Це - ВЗЯВ І ЗРОБИВ.
Щодо Вашого 2-го прикладу і Кучми. Ну, що ж може й так - Кучма НЕ ПЕРЕШКОДЖАВ
Але скажіть но мені, будь ласка, як селянин з Тернопільської області міг на своєму рівні досягти того ж результату що й Ющенко з НБУ? Адже він ніяк не міг змінити схему проходження (розкрадання) цих грошей. Але на своєму місці він зробив ВСЕ ЩО МІГ. І Ющенко тут не дав йому якусь можливість і "не перешкоджав". Він просто кинув його напризволяще.
В такій ситуації як була в нас в 2004-му абсолютно недостатньо було просто скласти лапки, дивитись і "не перешкоджати". Слід було ДІЯТИ. В міру своїх здібностей.

Чого стосувався мій приклад. Невже того що Ющенко чи його люди особисто розбирались з такими питаннями? Та ні звичайно :).
Але оскільки вже ми почали говорити про професіоналізм, відповідність посаді, правильний відбір і т.д. То чому б не сказати про наступне. Нехай колишній президент не був політиком, не був державником, не був професіоналом з управління ... тобто НЕ ВІДПОВІДАВ ПОСАДІ. А ле якби він реально БАЖАВ щось змінити, він би зміг якось вирішувати подібні питання. Не організатор? Ну то підбери нехай десяток відповідних людей, дай їм достатні повноваження (нехай і неконституційно) і нехай вони хоч щось роблять. Реагують на проблеми на місцях.
Тож тут не питання відповідності посаді. Тут питання МОТИВАЦІЇ. До Ющенко було б куди менше питань якби він просто НЕ МІГ. Але він НЕ ХОТІВ. Він ЗРАДИВ своїм обіцянкам і зрадив людей, що вірили в нього.

Не перешкоджати можна по різному. Можна пасивно - просто не втручаючись. А можна активно - прибирати штучні перешкоди. В нас пішли по першому шляху, у Грузії - по другому. І от на мій особистий погляд антикорупційні заходи в Грузії за часів Саакашвілі все ж ефективніші, ніж в Україні за часів Ющенка.

Так що в цьому моменті мені все ж ближчий Алекс.

Я б казав так: Ющенко і Кучма - на першому місці, на другому - Кравчук, третій - Янукович.

"Ющенко бачив своє завдання президента в якості місіонера традиційної української культури"
Ага. Але проблема в тому що це ніфіга не завдання президента. Завдання президента - гарантувати дотримання Конституції, і насамперед її положень про права людини. Першочергове завдання держави взагалі, і президента, зокрема, є забезпечувати в країні правопорядок, і якщо це не виконується то така держава не має права на існування.
Тобто оцінювати президента слід не за художнім рівнем розмальованих глечиків, а за дотриманням в державі Конституції і номрм права визнаних в цивілізованих країнах, зокрема положень Європейської конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. А досягення в цій галузі, напевно, загальновідомі ... :(

Отут є сама суть. Підтримую повністю. При всіх добрих намірах не було забезпечено основної функції гаранта. Тепер маємо те, що маємо.

Дуже хороший підхід :). Дійсно, якби звичайні люди реально побачили що дотриманням їх прав і свобод тепер реально переймаються, той самий Схід пробачив би Ющенко не одну "українізацію" :).

Є, що правда, й один аспект: для забезпечення право- і рівно- суддя треба б були кадри і реформи законодавчого поля, бо воно таке, що треба було б кожного визнати поза законом.

Знаєте, Онисько, проблема з кадрами на всіх рівнях дуже надумана. Де, наприклад, та ж Грузія брала нормальних чесних поліцейських та чиновників? Експортувала? Та ні - серед звичайних громадян, що взагалі не мали раніше жодного відношення до системи. Те ж і в нас.
Законодавче поле в нас більш-менш нормальне. А те що ненормально, маючи підтримку суспільства, яке побачило реальну волю щось зробити, можна було б змінити. Для початку в якихось особливо важливих для суспільства аспектах можна було б діяти і поза правовим полем.
Тож було б лише БАЖАННЯ працювати. Ну, а якщо працювати бажання немає , а є лише бажання займатись тим, що тобі особисто ЦІКАВО ... Звідси і нинішній результат :(.

Це і є головна причина провалу Помаранчевої революції, що усі революціонери сподівалися, що президент гарантуватиме їх права і розбиратиметься де скільки вкрали.

Хоча Ющ цій функції приділяв уваги більшеніж усі інші пезиденти. Він завждти ветував якийсь маразм прийнятий уРаду ПР і БЮТом, у МВС правозахисники мали статус радника міністра і реально впливали міністрерство.

Давайте не спрощувати.
Чесних поліцейських не "беруть" серед громадян, а навчають і фінансують. Це конкретні дії, які вимагають волі і засобів. Я про те нижче написав.
І про правове поле і можливість його змінити також написав. Однак не погоджуюся з Вами в його оцінці. Суспільне життя і економіка вкрай зарегульовані, що стимулює тотальну корупцію і породжує нерівні умови (зв'язки і т.ін.).
Думаєте тут просто? Помиляєтесь. Та спробуйте заговорити лишень про законність у сплаті податків. Та кожного, від найдрібнішого до олігарха підприємця кидайте відразу в буцегарню. А мільйони, що отримували платню в конвертах? Амністія потрібна? А на якій консенсусній основі, вибачте?
Але те, що працювати треба було - то так.

Як на мене підхід дуже спрощений. Це лише одне із завдань президента, і далеко не головне. "Дерево свободи кожні двадцять років потрібно полтивати кровю патріотів", - казав Джеферсон. Жоден президент чи добрий цар ніяких прав повною мірою не гарантуватиме, якщо і хотітиме, це суперечить самій природі влади. Свої права можуть гарнатувати тільки самі громадяни через пофспілки, ОСББ, різноманітні організації і політичні партії (до яких у нас без особистої вигоди вступати ніхто не прагне).

Місія нормального президента розвивати країну, робити так, щоб життя в ній, управління нею, відповідали духу часу і викликам сучасності, Тоді буде розвиток, прогрес і процвітання.

Цей коментар вилучено автором.

Ні, це якраз головне. І ящо це не забезпечено, то все інше приречено на невдачу.

Це головне для розвитку суспільства, але це не головна функція президента. Для цього є інші інституції від преси і громорганізацій до суду і парламнту. Усі президенти від Обаим до Сакашвілі намагаються обмежувати якусь частину громадянських свобод. Це їх природа.

Вроде как все согласились с тем, что задача, которую Ющенко решал активнее других, "місіонера традиційної української культури" не является задачей Президента. Что задачам Президента он не уделял должного внимания. Большинство этой задачей видит гарантия конституционных прав граждан. Я же подчеркиваю также другую задачу - отладку жизненные процессов государства. Как топ-менеджер фирмы отлаживает бизнес-процессы, так топ-менеджер государства должен отладить жизненные процессы. Просто в большинстве нормальных государств они уже отлажены и для лидеров не представляют предмета главного внимания. Но в Украине то все наоборот. Более того, весь предыдущий опыт Ющенко давал основание надеяться на его успехи именно в этой сфере.
Наверняка, предприниматели Харькова, поддерживая его избрание в 2004-м, надеялись, что налоговая будет цивилизованно собирать налоги, а размер их позволит легально платить. Что пожарники и санитары займутся своим делами и не будут вымагать у них взятки и т.д.
Уже все обсудили, что ничего этого не произошло, что не только не сделал всего этого, но, похоже, и не сильно старался.
Есть 2-й вопрос. как экономист Ющенко, наверняка, понимал, что для отладки жизненных процессов в стране должна быть нация. Так он это формулировал, но институциональная экономика говорит похожее - люди должны одинаково понимать, что такое хорошо и что такое плохо, одинаково откликаться на схожие стимулы, иметь схожий менталитет. И, похоже, формированию такой нации Ющенко уделил основное внимание. Но именно в этом он не являлся специалистом, он никогда этим не занимался, а его должность не была подходящим местом для таких занятий. Потому и результаты. Президент мог бы инициировать эти процессы, подыскивать людей, создавать им возможности. Но не заменять собой.
И последний момент. То, что я считаю главным плюсом его президентства, многие вообще не считают достойным упоминания.
Известный российский журналист Надеин выразил это одной фразой, когда сказал - за 300 лет своего правления Романовы ни разу не озаботились подготовкой населения к зиме. Большевики этим занялись в 1-ю же зиму с 1917 на 1918 и потом все годы своего правления.
Главная технология власти большевиков - отнять у людей возможность самим что-то делать и заменить все стороны жизнедеятельности собой.
У украинской власти возможности в этом отношении куда меньше. Но технология власти управителей та же.
Ющенко был первым, кто попытался ее поломать. К этому оказались не готовы ни власти, ни население. Потому я и говорю, что нужно было лет 20 его президентства. Но к концу его срока люди начали понимать, что надо объединяться и самим налаживать свою жизнь. В начале все ждали, что приедет барин и все установит.
Вот и по примеру Алекса. Что делать далекой деревне, в которой не прокладывают дорогу, а деньги крадут? В советской стране или Франции Людовиков - жаловаться королю (генсеку). В демократической - объединиться, избрать нормального сельского голову, сильраду, райраду, поехать в областной центр человек 100 - попикетировать. Это, конечно, не совет конкретному активисту. Это правильная технология. К которой люди должны прийти.
Что значит "не мешал"? Сколько постанов Кабмина было отменено, которые были незаконны или позволяли вмешиваться в дела людей? Оба Кабмина обоснованно жаловались на Президента, он мешал им работать. "показывать эффективность", "проявлять профессионализм". "Из зависти" из "непрофессионализма". Эти люди верно говорили - именно такие вмешательства означают профессионализм и эффективность при нынешней технологии власти. Достаточно ли отменять эти действия, не организуя других? Не достаточно. Но все равно полезно.

"Вот и по примеру Алекса. Что делать далекой деревне, в которой не прокладывают дорогу, а деньги крадут? В советской стране или Франции Людовиков - жаловаться королю (генсеку). В демократической - объединиться, избрать нормального сельского голову, сильраду, райраду, поехать в областной центр человек 100 - попикетировать. Это, конечно, не совет конкретному активисту. Это правильная технология. К которой люди должны прийти."
Звичайно, Вдадимир, звичайно :)). До речі, на нешодавніх виборах в цьому-таки селі обрали рідкісного придурка, який, звичайно, не почав займатись дорогами. Цей ідіот почав з вимог до Київстар зняти вишку мобільного звязку, бо через неї, бач, "дуже хворіють люди". Нічого не досяг але активність продемонстрував :).
Про що це говорить? Найперше, що особа обраного керівника дуже добре ілюструє рівень самих членів місцевої громади. Ви говорите "люди начали понимать, что надо объединяться и самим налаживать свою жизнь". Але наскільки це вірно? Останні вибори в цій громаді подібного не засвідчують...
А спробуємо уявити, що було б коли активіст (нехай суто завдяки допомоги з АП) все ж добився б справедливості. Розголос пішов би по всьому району. І в цьому та сусідніх селах зявився б не один такий активіст. І на минулих виборах сільського голови дуже ймовірною була б перемога саме цього-таки активіста, а не місцевого недоумка. Люди почали б реально обєднуватись, усвідомлювати та вимагати дотримання своїх прав. Адже мали б вагомий наочний приклад. Хіба ні :)?
Побібне справедливе до дуже багатьох громад на місцях. А саме ж них нає йти самоорганізація громадян.

Цей коментар вилучено автором.

Повністю підтримую Владимира. Дуже вдадлі і точні формулювання.

Хотів би додати, що Ющ ніколи не мав більшості в Раді, як правило його реформаорські ініціативи завалювалися ПРіБЮТом.

Якби премєром був Єхануров замість Тимошенко у нас би була зовсім інша економічна ситуація, без ідіотського кодесу, дефіцитів гречки і величезного зовнішнього боргу.

Ніхто не звертає увагу, що за Юща українці жити найбагатше за все своє існуванні і навряд так житимуть за найближчих президентів. Зарплати репортерів з протягом 2005 року зросли в ТРИ рази.

Головна проблема Юща не в тому, що він багато уваги приділяв історії і культурі, а в тому, що він не розумів: всю систему організації життя в Україні - УРСР потрібно кардинально міняти від міліції, до школи і поліклініки, як це зробив Саакашвілі.

До речі культурна політика Юща була на голову вище від того, що до нього робили усі нацдеми. Про "неадекватність" розповідала російська пропаганда і так вдало, що усі повірили, навтіь партіоти.

Ще вразлива риса Юще марнославність, через неї він не міг призначати адекватних людей, втрачав політичних союзників. Він також не умілий тактик, адже терпів політичні поразки навіть там де карта йша йому в руки. Він взагалі так і не зрозумів, що таке політика, як виграються вибори і чому він став президентом.

Ну і не треба забувати, що перший рік свого президенства він багато часу проводив під капельницею, що теж не сприяло ефективній роботі.

Про рівень життя Українців - тут теж не можна сказати напевне, що це була заслуга Ющенка. 2005-2008 року був період бульбашкового росту у всьому світі. В Росії теж в цей період, прі Путєнє жилі найкраще за всю історію РФ. Так що, чи відзначати це як досягнення Ющенка, залежить від того якої сторони притрпиуватись в дискусії вище про "не заважа".

А рівень культурної політики - з одного боку це так. Але, як точно зазначив Стен, при цьому він був "дуже слабкий комунікатор". Це і дозволяло російській пропаганді так легко перекручувати його імідж, перетворюючи на іншу версію тягнибока.

На счет Еханурова - это просто душу распаляете о(((
Как я в начале 2005 ждал, что его назначат Премьером. И какое было мое разочарование, когда назначили Тимошенко. Именно тогда 1-й раз возникло ощущение, что события идут не туда. А дальше, по-моему, наступил цуцванг.
Но, наверное. так было надо.

Щодо Єханурова вірно, звичайно.
А от щодо відчуття ... Ми, тобто співробітники приватної контори в якій я тоді працював, особливих ілюзій щодо Ющенка не мали відпочатку. Річ в тім, що в нас на той час працювала людина, яка встигла попрацювати в штабі Ющенка. І вона цимало нам щодо нього розповіла. Тож сумнівів, що це не та людина яка Україні потрібна, в нас особливо і не було. Просто не було вибору: "Аби не Янукович - тоді вже просто капєц!".
Відчуття, що події йдуть не туди, в нас не раз зявлялись ще в процесі революції. Наприклад, враження було таке, що Ющенко дуже далекий від своїх прихильників. Це добре відчувалось по його діям та промовам на Майдані. Ну, і, звичайно, ми були шоковані його діями щодо голосування політреформи.

"Якби прем’єром був Єхануров замість Тимошенко у нас би була зовсім інша економічна ситуація"...

Мій +1 власне за цю фразу! Бо коли прочитав статтю, то відразу і подумав: "якБИ, та коли БИ, та впродовж усієї каденціїї Ющенкаа прем’єром був БИ Єхануров було БИ зовсім інакше... Та, на жаль, не судилося. БИ-БИ-БИ... ШКОДА, ЩО ТАК НЕ СКЛАЛОСЯ!!!"

Ще: порівняюючи Юща з Міхо н варто забувати про їх позиції в парламенті. Юц ніколи не мав повної і однозначної підтримки, ініціативи Міхо підтримували не менше 70% парламента

Ось цікава аналогія Перуанчький президент Толедо http://texty.org.ua/pg/article/editorial/read/85

Ну, мені зовсім не подобаються узагальнення на кшалт "треба розвивати країну" і таке, бо це не потребує дискусії і засмічує простір.

Але абстрактно, на мою думку, мало би виглядати так:

1. Функція Президента країни (незалежно від того, менеджером чи прорабом ми його назвемо) полягає в тому, щоб створити чи відкорегувати існуюче політичне поле відповідно до суспільних сподівань, які на нього покладають виборці. Воно, те поле, має бути продуманим так, щоб діяти максимально об'єктивно, тобто, в мінімальній залежності від посадовців, виконавців і т.д. Поле має складатися з правового, судового, законодавчого, економічного і купи різних взаємнопроникаючих полів.
Є ще функція «гаранта дотримання…» і так далі… На мою думку ту функцію у гарантів треба забирати нахрін, бо кожен гарант (от як нинішній) приходить до влади з властивими йому мухами в макітрі і плює на Конституцію (Ющенко теж не проминув дечого). Чому воля мільйонів має залежати від волі представника? Цей механізм гарантування треба міняти і про то – нижче.
2. Для виконання тієї функції президент повинен мати волю, енергію і можливість. Чи легко було хворому Ющенку випромінювати в 2005 році життєву енергію? Думаю – ні. По-людськи маємо зрозуміти, що, навіть, крім хвороби, людина була висотана нелегкою передвиборчою кампанією. Тобто, на початку з натхненником (якщо було натхнення☺) не склалося. Більше того, нам не відомо про кулуарні речі і домовленості. Важелі ж і повноваження розтанули дуже швидко з конституційною реформою. Давайте не смішити одне-одного, говорячи про те, що без одного з двох: або концентрації влади, або консолідації суспільства (а бажано й те й інше) можна провести реформи.
3. Зконституційною реформою справа особлива. Ну, звичайно, ми ж тут усі й на Майдані були демократами і лібералами. Ну як же ми могли повернути дишло Конституції назад☺? Ну, це ж прогресово: система стримувань і противаг, система балансів… Так усьо прогресово… Одне ми лиш забули. Владу перерозподілили між собою бізнесово-політичні угрупування. Крапка. Тому та реформа подібна була на змову.
З огляду на те, що Майдан очикував побудови громадянського суспільства і така була воля українців конституційна реформа мала бути бути здійснена в бік НАРОДОВЛАДДЯ.
Скажіть, будь-ласка, ну які там, на горі, були баланси? Як пропорційно грабувати згідно з довірою виборців? Дурня повна.
Це ми, громадяни, маємо бути ГАРАНТОМ І ВАЖЕЛЕМ СТРИМУВАННЯ сваволі, беззаконня й іншого. А ми хіба отримали якісь можливості? Ні. Та реформа, ще раз повторю, була сходняком з рєшаловом. Вони ж тупо на нас та на Майдан не зважали, нами лиш лякали.
Що б могло там бути? Багато чого. І рівність кожного перед законом (це про недоторканість), це й процедури відкликання, це й спрощення процедур імпічментів чи референдумів, це й виборність судів та правоохоронців і так далі. Звичайно, не є то так легко і не будь-що з того є оптимальним, але сам рух туди мав бути.
Ющенко, еге ж, про нього…
Не хотів? Не умаю, що він такий врєдіна☺. Скоріше, він так просто не мислить. Думаю, що він сам-собі такий Мазепа… Патріот-сибарит… Після справжньої загрози життю він ще став і Сковородою-бджолярем. І за то ніхто не може його судити. То серйозні травми були в житті людини.
Він ліберал і демократ, який складно сприймає ці речі відносно власної особи. Не доріс до того рівня аристократизму, щоб БУТИ рівним з «маленьким українцем☺», а не лише розуміти, що так би мало бути…
Звідси й проблеми з втіленням задумів і обіцянок. Так, не підтримала Тимошенко Ющенка, як Азаров Януковича. Так, крупний капітал був до пори по іншу сторону. Але ж хто заважав Ющенку апелювати до суспільства? Та лише сам Ющенко, який, здається, сам не повірив в українців. Він міг отримати підтримку на початку. Але потім, коли суспільство зрозуміло його відірваність від громадян…
4. Тут багато пишуть про заважав-незаважав. А я кажу – не працював. І неправда, що то він дав проявити комусь ініціативу. Бо, як я вже сказав вище, не апелюючи до суспільства з важливих питань, він, тим самим, показав свою чи то зверхність, чи то незацікавленість. Тому, про яке надання комусь якихось можливостей могла б іти мова? Одне, що не намагався контролювати все і вся… Так чи то з ідейних переконань, чи з лінивства…
Ну добре, не чипав бізнес і тимошенці трішки (але не надто) заважав. Однак і сам жодної дерегулятивної ініціативи не проявив. Хто заважав працювати над правовим полем в дерегуляторній царині? Що, рада б під натиском суспільства не прийняла законів??? НЕ ПРАЦЮВАВ. Самоусунувся.
Кажуть про слабку комунікацію… Так. Слабка. Але й енергії дій на перетворення суспільства в цивілізоване не було. Озвучувати ж не було чого.
5. Багато говоримо про те, що громадяни не такі. Лохи совкові, так би мовити. А я кажу, що Ющенко мав залучати суспільство до суспільних процесів. Мав дати їм права і надію щось міняти. Націю, бач, будує, а громадян – ні. І хоче з совків – українську націю побудувати. Ці постійні теревені про те, що суспільство мало б само організуватись, дуже схожі на теревені ДАІшників про те, що не давайте нам хабарі – ми й брати їх не будемо. Процес мав би йти назустріч. Для того, щоб люди мінялися – потрібно давати продуктивну альтернативу.
Та хоча б розмови велися на тему громадянських ініціатив, прав, шкідливості корупції і інше. За тим маленькі конкретні дії давали б великий результат.
Міхо он своїх виховує…
Звичайно, хтось скаже про масштаби і фінансування ззовні грузинів… А я думаю, що в Українців був величезний потенціал в суспільстві. Просто Ющенко захопився гетьманщиною, а про козаччину забув☺? А розумахи-кошові дуже вміло і ефективно скеровували загальний потенціал і отаманували роками. А якихось телепнів (і не завжди дурних чи недолугих) забивали палицями після першого ж походу чи свавільного рішення.
Нагадаю, для охочих поспілкуватись, що я тут не за владу натовпу агітую☺.
6. Дуже паскудньо в мене на душі, коли от тут панство каже, що всі погодились з тим, що Ющенко «решал активнее других, завдання "місіонера традиційної української культури"» і що то не є завданням Президента України.
А я кажу, що він не роль місіонера виконував, а роль мецената. А месіонери скавуліли, як пси, і не хотіли поїхати дати концерт на схід без певних коштів. Не всі, звичайно, та багато. І більше їли Ющенка за низьку зарплатню освітянам (хоч самі були в БЮТі і прем'єром була Тимошенко), замість займатися, чим їм належить. Лисенки-Старицькі-Косачі власним коштом робили справу месіянську, аж до злиднів.
А заняття культурою є поважним і президентським. Хтось має приклади, якій з «президентських» справ завадила його українськість? Якщо нема – не робіть чиюсь українськість коренем зла і причиною проблем в суспільстві.
Можливо, вдягнувши косовороточку, мав би знижку на газ. Проте, то малоймовірно. Кіпу він вдягав, а справ з Ізраїлем так і не поліпшив☺.
Ми дуже узагальнюємо і вороги українців дуже раді з того, що ми шпетимо Ющенка за надмірну українськість і робимо її коренем зла. Розумію, кому від того добре.
Робив він і без того багато. І різні СОТ і ЗНО і купа корисних речей, а говоримо лиш про українськість.
А я кажу, що він замало був українцем, бо не був повністю жертовним і те йому шкодило. І говорю те не щоб засудити, бо хто-зна чи я сам би не був на його місці в мільйон разів гірший, а щоб зрозуміти…
Отакі приблизно маю думки. Якщо говорити про нього серед президентів, то я й сьогодні б за нього голосував. Тут, насправді, сама критика щодо Ющенка, але й так написано багато☺. Бо на позитивні риси місця піде ще більше.

Только несколько замечаний.

> Однак і сам жодної дерегулятивної ініціативи не проявив. Хто заважав працювати над правовим полем в дерегуляторній царині? Що, рада б під натиском суспільства не прийняла законів??? НЕ ПРАЦЮВАВ. Самоусунувся.

Пакет законопроектов по дерегуляции Шлапака от имени Президента был подан но не был принят. Я не найду описания всех перипетий. Но 1 раз свои эмоции от одного эпизода непринятия ВР таких предложений я в свое время описал:
http://narodna.pravda.com.ua/politics/47fbbecb164fa/

Про отмену скольки-то там тысяч нормативных актов, мешающих бизнесу, возможно, уважаемая публика помнит. Ющенко это требует, ничего не делается. После угрозы небесных кар Кабмин Тимошенко отменяет несколько тысяч нормативных актов - мусорных, т.е. фактически не действующих, но формально не отмененных. Потом Тимошенко долго PR-рилась тем. что это она отменила эти тысячи актов. Я и говорю - поставил Тимошенко Премьером - лишил себя шансов. Дальше цуцванг.
Принятие бюджета на 2006г. требование ввести ЕСН и снижать его на 2% ежегодно, чтобы за 10 лет свести к 20%. Всё на что пошла ВР+Пинзеник - На 2006г. - это был единственный год, когда ПФ был снижен на 1%. В бюджете на 2007г. его вернули назад.
Я еще могу вспоминать, но это отрывочные воспоминания.
И тут ответ на другой вопрос комментатора: "Хтось має приклади, якій з «президентських» справ завадила його українськість?"
Речь не про украинскость, а про активное и системное занятие культурно-историческими вопросами украинской нации. Вообще, человек не может системно заниматься одновременно многим. Занимаясь одним системно, он другим занимается периодически, от случая к случаю. Чем Ющенко занимался периодически, когда д.б. системно, тут много перечислили. Очень многие (включая автора вопроса) считают, что всеми вопросами кроме историко-культурных он занимался недостаточно. А что касается историко-культурных, то надо понимать. что если Президент выступает с официальным текстом и говорит, что украинцы - нащадки трипільців, тут и у сторонников его деятельности появляются вопросы - в каком смысле упомянуто слово "нащадки", должны ли теперь все так считать или в этом можно сомневаться и т.д. Это просто пример того, что не следует Президенту заниматься тем, что не входит в его функции и, тем более, тем, чему он не учился и никогда не занимался ранее. Для этого есть специалисты.

По першому абзацу - то так. Фрагментарно то було. навіть ДАІ розганяли:) Але вповні системної роботи не спостерігалось. І основне: інформація. Де був діалог з суспільством та формування суспільної думки, що могла би тиснути на парламент і уряд? Чому не апелював до активних громадян, тих же самих підприємців?
Мене Пинзеник тоді взагалі шокував. Я свого часу першу толкову на той час передвиборчу програму побачив у ПРП. З тих пір я їм симпатизував роками. Однак Пинзеник в помаранчевому кабміні з його боротьбою (насправді лише спробами і риторикою) з зарплатами в конвертах - вбив. Я тоді чітко усвідомив наскільки він далекий від життя і як він втратив у поглядах на економіку.
Ну, бачте, Ющенко переконаний прихильник того, щоб формувати націю на культурно-історичному підгрунті. І формувати націю за посадою йому й належить. От якого хріна він сам читав лекції про Трипілля, а не працював над тим, щоб в нас з'явилися і були забезпечені необхідним науковці, які б більш фахово те зробили - питання. Чому ненагнув Тимошенко до виконання хоча б куцих статей бюджету по освіті і культурі - питання. Гордий чи що був? Як з нею сперечатися, то йшов і просив в олігархів?
Так, треба було створювати передумови, а не самому тягти того воза. Але чи була можливість?
Однак мене обурює те, що часто плутають грішне з праведним: нераціональність дій Ющенка видають за шкідливість занять культурними питаннями, як такими. На цьому фоні вилазить Вітя-стабілізатор і каже, що спочатку надо накорміть страну... І корме, так, що майки заворячуються...
Але тут, я думаю, просто робота недружньої пропаганди. Насправді це було більше хобі, ніж ключовою діяльністю Ющенка. І хобі дуже поважне, як на мене. Значно поважніше, ніж у політичної і культурної верхівки північного сусіди, а також нинішньої нашої. Я маю на увазі вбивство тварин. Це така собі сублімація від неспроможності в силу купи причин працювати в економічній і інших сферах державного механізму.