Підсумки першого року Януковича. План Затуліна виконується!

Майже два роки тому у квітні 2009 року в Москві відбувся традиційний захід затулінська конференція “Руськомовна Україна …”.

Цікава вона ти, що депутат Дердждуми Росії і впливовий кремлівський ідеолог виступив там з програмною промовою. Хоча те, що промова була програмною зясувалося лише зараз, після року правління Януковича.

Затулін ще тоді зазначив, що у його доповіді викладена “колективна точка зору на стратегію Росії у російсько-українських відносинах”.

Щоправда у ній погляди далеко не нові, бо є актуалізацією у сучасних реаліях вчення ідеолога російського шовінізму Васілія Шульгіна, котрий на початку ХХ століття проголошував:

“Краще вже незалежна , але геть русифікована Україна, ніж Україна у складі Росії, але з пануванням на її землях української мови й культури”!

Тож ця доповідь, без сумніву, була ідеологічним обґрунтуванням дій Росії у період перед нашими президентськими виборами. І, як виглядає зараз, є дороговказом для нинішньої влади.

Так от, Затулін, розмірковуючи з приводу російсько-українських відносин, назвав умови, за котрих Росія могла б задовольнятись їх станом.

Ці умови читачам треба міцно запам’ятати, перш за все, у контексті реальної, а не декларативної політики Януковича. Навіть, можна подумки ставити “пташку” там, де нинішня влада їх вже виконала чи впроваджує.

Такими гарантіями для Росії, щоб вона більш-менш спокійно сприймала незалежність України, були названі:

1. Офіційне проголошення й законодавче закріплення нейтрального, позаблокового статусу України.

2. Конституційне оформлення федеративного державного устрою.

3. Надання руській мові, поруч з українською, державного статусу.

4. Збереження православної русько-української єдності у лоні Московського патріархату.

Досягнення вище означених гарантій проголошується найголовнішою метою Росії “на” Україні.

Серед цілей у політичній сфері Росія, устами Затуліна тоді ставила перед собою, серед інших: обновлення, зміцнення і консолідацію політичних сил, що послідовно обстоюють інтереси населення сходу і півдня країни; послаблення “відкрито антиросійських політиків і сил”, витіснення їх прихильників з державного апарату, перш за все із сфер освіти, культури, оборони і безпеки; забезпечення і закріплення особливого статусу прав і повноважень Криму; боротьба зі спробами реабілітації в історії “зрадників русько-української єдності”.

У сфері нашої оборони і безпеки росіяни тоді ставили за мету пропаганду військово-політичного союзу між Україною та Росією, а як альтернативу висловлювали, (а нині вже отримали) “рожеву мрію” - відмову України від євроатлантичної інтеграції, згортання програм співробітництва з НАТО, закупівлі на Заході озброєнь, збереження бази ЧФ в Криму та поглиблення кооперації у ВПК.

Підтвердженням того, що одкровення Затуліна не були його маренням є, для прикладу повідомлення, що президент Мєдвєдєв, вручаючи нагороди співробітникам ФСБ, подякував їм “за реалізацію важливих заходів, які перешкоджали вступу України в НАТО”.

Нагадаємо, що на початку минуло го року СБУ затримало в Одеській області 5 офіцерів ФСБ під час проведення шпигунської операції з території Придністров’я. Попри те, що Мінськими угодами 1992 року заборонена взаємна шпигунська діяльність у державах СНД.

Висловлені Затуліним тези щодо цілей в економічній сфері, теж частково реалізуються. Серед яких: повернення до проекту Єдиного економічного простору, утворення валютного й митного союзу (днями НБУ рекомендував банкам розраховуватися із партнерами по СНД валютами країн СНД) , захист прав і власності російського бізнесу та розширення їх банківських структур, орієнтованих на кредитування нашого населення (за останні роки в Україні активізували ділову активність Внєшнєторгбанк і Сбєрбанк Росії) , утворення спільних корпорації, в т.ч. у сферах нанотехнологій (тут боятися нічого, в Росії на цей напрямок міцно сіли шахраї ), авіабудування (уряд працює), інфраструктурних проектів, спільних і спеціальних економічних зон у прикордонні.

Знаковими є подані у доповіді Затуліна цілі російської політики по відношенню до України у соціально-культурній сфері.

Це і створення єдиного ринку праці з заохоченням міграції української робочої сили, єдиний інформаційний простір (хто ще не знає Рада проголосувала в першому читанні законопроект, який скасовує вимогу 50% наповнення ефіру вітчизняним продуктом), що має відновити неконтрольоване мовлення російських телеканалів, російський кінопрокат, зближення освітніх просторів (Табачник уперто ініціює створення україно-російського підручника з історії), заохочення з бюджету функціонування у нас філіалів російських вишів, російських шкіл.

Особливого значення надається молодіжній політиці через міждержавні виховні програми, спільні літні табори, олімпіади і т.і.

Варто звернутиувагу до одного із прогнозів п. Затуліна, котрий, на мою думку, пояснює звідки ж ростуть ноги у багатьох кремлівських геополітичних прожектів. За його твердженням, якщо Росія не зможе отримати гарантій збереження України у зоні свого впливу, то беззаперечно прийде до висновку, що, мовляв “зовсім необов’язково Україна повинна зберегтися як держава”.

Підтвердження реальності такого сценарію навів ”Русский журнал” 21 квітня 2008 року: ”Що може являти собою операція з визволення України та які її шанси на успіх?

Залежно від політичної ситуації, сценарій силового втручання може розгортатися трьома основними шляхами. У найобмеженішому варіанті російські збройні сили можуть зайняти лише Кримський півострів... При ширшому варіанті зоною втручання стає весь південний схід України, так звані ”біло-голубі”, російськомовні території... Третій варіант розвитку подій передбачає, на додачу до зайняття південного сходу, встановлення контролю над Києвом і центральними областями.

Реалізація такого сценарію, природно, потребуватиме вищої ціни, проте вона має свої переваги: Росія повертає собі контроль над найдавнішим центром російської духовності і державності. Зрозуміло, що цей сценарій стане можливим лише тоді, коли підросте загальна амбітність російської еліти, яка лишається відносно невеликою — порівняно з можливостями ракет...

Демонстративний повітряний ядерний удар у стратосфері в районі південної частини Прип’ятських боліт, виконаний уночі, надзвичайно поміг би у цьому випадку. Він не заподіяв би істотної шкоди, зате його було б добре видно в ненавидячому ”москалів” Львові і навіть Польщі.

Він одразу протверезив би гарячі голови, виразно продемонструвавши серйозну рішучість Кремля”

Цікаво, що можливість збройного конфлікту з Росією не відкидали і регіонали. Дехто з нардепів від ПР пояснюючи мотиви продовження угоди про базування ЧФ відверто говрили, що Україна нічого не зможе зробити, якщо росіяни не захочуть піти із Севастополя.

Як то кажуть, без коментарів….

янукович росія