Естонське економічне диво: чому Україна ніколи не стане східноєвропейським «тигром»

Оцінка статті на цей момент: +6/-0
Читати Не читати Коментувати
  • 105632 Перегляди
  • 20 Коментарі
  • 17/02/2011Дата публікації

Ця маленька країна один із лідерів економічного зростання в Європі. Е-стонія в 2011 році першою в світі дозволить голосування з мобільного телефону. Вся країна покрита безкоштовним WiFi, все – від медичної картки до квитків у театр – зберігається у величезній базі даних, інтегрованій як з урядовими, так і з приватними серверами. Україні мабуть уже ніколи не наздогнати цього економічного дива: всі шанси втрачено ще в 90-х.

Автор: Тимофій Крамарів

Про те, що крихітна Естонія один із лідерів економічного зростання в Європі, автор дізнався випадково. У звіті Євростату приріст промислового виробництва у 35% у листопаді 2010 порівняно із листопадом 2009 не міг не кинутися в очі. Тим більше, що це чи не найвищий показник у Євросоюзі.

В чому секрет? За даними місцевого статистичного органу, найбільший приріст – 236% листопад до листопада – продемонструвала IT-сфера: виробництво високоточного обладнання, комп’ютерів і комплектуючих, «софту» та інших кібервиробів. А коли почалася криза звучали прогнози, що Естонія довго не зможе від неї оговтатися.

До слова, в Україні в цей час ми вважаємо найбільшим досягненням зростання машинобудування на 34% за рахунок замовлень, отриманих із Росії під кредити російських же банків.

В чому секрет зростання естонського IT-сектора? Це може видатися фаталізмом і перебільшенням, але коріння треба шукати у початку 90-х, коли до влади після радянської номенклатурщини прийшов істоик за освітою 32-річний прем’єр Март Лаар і мітлою вимів усі залишки совєтчини із країни. У тому числі – ставку на важку промисловість.

Із свого наукового потенціалу естонці вижали по максимуму: уже в 1997-99 роках кожна друга-третя родина мала доступ до Інтернету саме завдяки спрощеним умовам із залучення інвестицій, зокрема, й в ІТ-сферу. Радянські заводи ж переобладнали під супермаркети чим викликали чергову хвилю голосіня в російськомовній громаді. Згадаймо, що відбувалося в той час в Україні, і як ми носимося досі зі своїм науковим потенціалом, який тихо доживає останні дні.

Облишимо тут всі ланки тріумфального становлення комп’ютерного сектору в Естонії (яку за надмірну ІТ-шність вже давно цілком серйозно називають Е-стонія). Варто лише сказати, що skype вигадали саме тут, (а не у Києві, котрий чванливо гордиться своїм Інститутом кібернетики), доступ до Інтернету в цій країні є невід’ємним конституційним правом кожного громадянина.

Неважко здогадатися, що тут уже майже десятиліття діє найідеальніший в світі е-уряд, який функціонує за принципом X-road (незалежно від того, який стандарт з’єднання, сертифікати ключів чи інші параметри доступу до Інтернет ви використовуєте – все сумісне із єдиним урядовим сервером). Офіційна інтернет-адреса є таким же ідентифікатором, як у нас фізична домашня.

Чому цей уряд найідеальніший? Бо він дає змогу зареєструвати підприємство за (!) 18 хвилин онлайн.

Бо він дає доступ до всіх баз даних, які лише можуть бути відкритими. Рішення уряду з’являються у відкритому доступі на сайті в лічені (!) хвилини після ухвалення. Не інтерпретація, не тлумачення, а саме текст рішення. Законопроекти не роздруковуються стосами, як у Верховній раді, а обговорюються в електронному вигляді. Естонські чиновники використовують свої iPad’и за призначенням, а не як українські – для роздивляння голих дівок під куполом парламенту.

У кожному урядовому органі є окремий чиновник, відповідальний за розвиток ІТ-напрямку у ввіреному йому відомстві (а не напівпритомний Держкомзв’язку і кілька відкатних приватних компаній на всіх, як в Україні).

Неважко здогадатися, що Е-стонія в цій ситуації є ще й лідером Європи із захисту даних. Тестом на витривалість стали хакерські атаки заздрісних росіян у 2007 році, коли в центрі Таллінна зносили пам’ятник радянському солдатові-визволителю. Тоді від атак «лягли» сайт прем’єр-міністра і президента Естонії, безліч баз даних. З того випадку було винесено настільки серйозні уроки, що тепер у Таллінні базується центр кібер-безпеки країн НАТО.

Варто сказали, що мережею WiFi Естонія покрита не за кошти уряду – а за кошти малого і середнього бізнесу: кафе, готелів, заправок, кожна з яких має справою честі облаштувати довколишню територію таким покриттям за підтримки одного з національних операторів зв’язку. Яких, до речі також ніхто не силує, а з іншого боку – і не стимулює пільгами чи «національними проектами» на кшталт українського нацпроекту «Відкритий світ» (ноутбуки дітям в обмін на безроздільне панування в українському Інтернет-просторі).

Всемогутня картка

До речі, та електронна картка, яку в рамках або поза рамками «відкритого світу» збирається запровадити Україна (і де, звісно, не обійдеться без ЄДАПСу, відомого постійними корупційними скандалами та сумнівних компаній з російським корінням, які очевидно виграють відповідні українські тендери) є млявою подобою того, що працює в Естонії.

Для естонців персональна електронна картка одразу і свідоцтво про народження, і щоденник у школі, і доступ до бази знань в інституті, і кредитка для розрахунків у магазині, і чіп для купівлі квитків на транспорт чи паркування, і історія пенсійних внесків.

Це медична картка, на якій зберігаються рецепти, знімки, діагнози від самого народження. Само собою, рецепт приходить від е-лікаря електронним повідомленням, а в аптеці одна й та сама картка слугує і рецептом, і розрахунковим документом, і страховим полісом (тобто дозволяє застрахованим громадянам отримувати ліки безкоштовно). Ця ж картка є посвідкою платника податків і митних зборів – майже всі естонці декларують свої податки в електронному вигляді.

Певна річ, уся звітність подається також в електронному вигляді, і на цьому не наживаються жодні посередники, які в Україні тісно зрощені із найвищим чиновництвом. Це і доступ до всіх урядових порталів і баз з усіх комп’ютерів, навіть із платним широкосмуговим Інтернетом – безкоштовний. І, уявіть собі, по суті податкова може звіряти видатки із доходами – нечувано для просяклої хабарництвом України!

У нас би це точно назвали порушенням прав людини чи втручанням в особисте життя. Але в такій країні, як Естонія, де корупційні оцінки традиційно одні з найнижчих в світі, - більшості, яка отримує чесну білу зарплату, нема чого приховувати від держави. Як і державі нема чого приховувати від громадян: всі видатки і доходи можна легко переглянути онлайн.

Від 2007 року ID-картка естонця є ще й виборчим бюлетенем. І тут у Сергія Васильовича Ківалова мала б рясно потекти слина. Згідно з естонським виборчим правом, користуючись електронною карткою, естонець має право скільки завгодно разів (!!!) змінювати своє вподобання аж до завершення відведеного для голосування дня. Останній вибір буде зараховано як «справжній» голос. Мати вдома е-термінал – це так само повсякденно, як мати зарядний пристрій від мобільного телефону.

6 березня 2011 року вперше в світі е-стонці голосуватимуть на виборах до парламенту з власних мобілок. Місцевий аналог ЦВК не лякає навіть той факт, що в країні зареєстровано більше активних SIM-карток, ніж мешканців. Адже нікому на думку не спаде голосувати двічі – е-система ж бо знає обидва мобільних номера громадянина! Чи треба тут задавати питання про можливість «транзитного сервера», «неправильного підрахунку голосів», «фальсифікацій на користь»? З такими питанням в цій країні вас точно не зрозуміють.

Чому в Україні так не буде?

Повернемося в нашу реальність, в країну Тендерної палати, Володимира Семиноженка на чолі Держкомітету з інформатизації, монополії ЄДАПСу у галузі виготовлення документів та Рината Ахметова в ролі найбагатшої людини, яка заробила свої статки на екстенсивній металургії.

В країну, де всі Інтернет-технології експортуються за кордон із напівлегальних компаній, котрі формально сидять на єдиному податку, а реально отримують ніде не задекларовані гроші по ВебМані, без жодної надії на впровадження на батьківщині.

Малюнок Stan спеціально для ТЕКСТІВ

Де навіть доступ до офіційної інформації тепер відбуватиметься виключно через «акредитовані ЗМІ», не кажучи вже про те, що далеко не всі ЗМІ мають доступ до «тілес». Головна причина такого стану речей – «совки» на чолі держави, та «осовочене» молоде покоління, яке вже не уявляє себе інакше як із власною схемкою загарбання грошового потоку з бюджету. Час безнадійно втрачено.

Старпери надто сильно закріпилися у владі і не дають жодного шансу новим ідеям, які б не передбачали деребану бюджету. Хто запровадить «соціальну картку» без можливості «відкотити» собі трохи грошей? Хто захистить усі медичні історії і оцінки школярів, бази даних платників податків і електронні звіти підприємств від хакерських атак, якщо таку інформацію можна продавати?

Нашим рушієм при нинішній владі може бути лише експорт металів та зерна. Аграрна ніша, яку нам визначили ззовні, тарувавши «годувальницею» чи то Європи, чи то Азії, чи то Близького сходу – це стеля нинішніх українських можливостей. Вони вже затьмарили очі нашим чиновникам. І замість використовувати мізків для того щоб прямувати туди, куди рухається прогресивний світ, ми віджимаємо залишки ресурсів із землі і селян. Поки не витравимо «совок» із себе ніякого «відкритого світу» і бурхивого розвитку тут не буде.

________________________

Сайт TEXTY.org.ua існує завдяки пожертвам наших читачів.

Фінансова підтримка кожного з вас дуже важлива для нас. Звертаємося з проханням здійснити пожертву на підтримку ТЕКСТІВ.

Наш рахунок на ПейПел: ykarchev@gmail.com

Наш гаманець у гривнях на ВебМані

U336801545841

Гроші на рахунок можна слати і на телефон

096 551 68 93 - це Київстар

, телефон тільки для збору пожертв, зв'язатися з нами можна по емейлу texty.org.ua равлик gmail.com

Якщо ви зробили пожертву, то просимо повідомити нас по емейлу texty.org.ua равлик gmail.com і вказати, на яку платіжну систему ви переслали кошти

TEXTY.ORG.UA — незалежне видання без навʼязливої реклами й замовних матеріалів. Щоб працювати далі, нам потрібна ваша підтримка.

Щоб зробити пожертву щомісячною перейдіть сюди. Будь ласка, повідомте нам про ваш внесок на пошту texty.org.ua()gmail.com

Оцінка статті на цей момент: +6/-0
Читати Не читати Коментувати
 
 

Коментарі 20

Для того, щоб писати свої коментарі, залогіньтесь! Якщо ви не маєте логіну, тоді спочатку зареєструйтесь, щоб його отримати!

як я заздрю е-стонцям!!! і образливо.що нам це не світить. бо правильно написано, совок укорєнілся та проростає у молодіжному середовищі. але я вірю у краще, борюсь з хабарями та хамами

Ну, и причем тут IT?
Вспоминаю однокурсницу, которая во времена СССР вышла замуж за эстонца (на самом деле украинца, но жившего в Таллине). Она рассказывала, что попала в другую страну.
Там если ьы заказал мебель, тебе говорили - через 2 недели и через 2 недели доставляли, ты никого не ублажал для этого, ни "благодарил". Через 2 недели тебе грузчики ее заносили и не предагали заплатить, а иначе "случайно стенку зацепим" и т.д. Там была другая жизнь, в которой дворники в 5 утра чисто выметали двор и вымывали подъезды. И люди, дейстивтельно, не понимали и не принимали привычного нашего жлобства. И очень не любиди приезжих, которые пытались там его завести.
Как-то смотрел по российскому каналу беседу с Яаком Йоллой. Он вспоминал, как жил двойной жизнью В Эстонии и на в остальной СССР пел совершенно разныепесни. Эстонцы, по его словам. не знали, что он поет в Москве, т.к. центральнго ТВ не смотрели. А если бы узнали, его карьера в Эстонии закончилась бы.
Эстонцы, действительно, и в советские времена, были совсем другими людьми. Поэтому освободившись от СССР они легко и естественно зажили европейской жизнью. Можно только завидовать, но сравнения некорректны.

У Подерев'янсього є твір "Кацапи" (в неті качніть, раджу). Мене його майже примусили студенти послухати. Якщо не брати до уваги матюків, яких там смачно та влучно, то то і є ілюстрація Ваших оповідок про ту і цю страну.
Кацапами, до речі, там є і москалі й хохли.

Володимир, як причому? СтаттЯ власне про модернізацію, сучасний варіант електрофікаціі, про інформатизацію. Говорити загально або про те, що естонці менше корумповані можна, але стаття, мені здалося, про модернізацію успішну.

Если говорить про информатизацию как техническое действие, то в Украине она не мене успешна.
Меня учили много длет назад, когда ЭВМ были большими. Старые преподаваьели всегда говорили - компьютер - это инструмент. А к чему ты его приложишь зависит не от компьютера.
Если у тебя бардак, компьютер укрепит бардак. А если порядок - поможет укрепить порядок.
Вот ив данном случае IT как раз и ни причем.

Але Тимофій написав про конкретні речі: еУрядування , інформатизація,..

Между прочим, систему электронных платежей НБУ ввел в 1994г. - гораздо раньше всех других постсоветских стран. ГНАУ электронный учет ввела в 1996г. по ид.кодам, ПФ - в 2000-м.
Ввести у нас голосвание SMS ничего не стоит, кто же ему поверит? Вы не помните, что главным обвинением Тимошенко против Януковича в фальсификации последних президентских выборов был подврз штабом Януковича избирателей до участков? А тут и подвозить никого никуда не надо. А технически ЦИК это вполне спокойно реализует, не сомневайтесь.
И так по всему списку. Технически все это реализовать нет проблем и реализуется не мене сложные вещи. а остальное - это не IT уже.

>систему электронных платежей НБУ ввел в 1994г. - гораздо раньше всех других постсоветских стра

Ну це ще гірше або вони її не вводили. Чому про це ніхто не знає?? Що це за інформатизація країни про яку можна дізнатися чз 17 років в коментах? Ви розумієте, потрібен нормальний системний підхід. Я не скористався правом взяти свій приватизаційний ваучер тому, що як я не намагався не міг зрозуміти як працювала ця приватизаційна система в Україні... Намагався розібратися і не зміг, не було інформації, хоча пачками читав газети державною мовою.

>Ввести у нас голосвание SMS ничего не стоит, кто же ему поверит?

Знову ж, якщо така ніяка інформац політика, то ніхто не повірить. А якщо спеціалісти популярно пояснять, що таке голосування набагато більш захищене і безпечне то повірять. Точно так як десь в Естонії чи в Канаді. Повторюю, цей топік не про ІТ, а про інформатизацію, як системний підхід, як волю до змін, врешті, а не формальність.

Что значит "про це ніхто не знає"? Кому надо, тот знает. Я, например, студентам на занятиях подробно про нее рассказываю. Все кто переводит деньги по Украине (бухгалтеры, финансисты) знают. Была чудесная книжка, один из авторов - будущий Президент Украины Ющенко - "Платіжні системи", там державною мовою подробно все расказано. Я, кстати, ее и придерживаюсь перед студентами.
Ваш рассказ "спеціалісти популярно пояснять, що таке голосування набагато більш захищене і безпечне" не из нашей жизни. Понимаете - НЕ ИЗ НАШЕЙ ЖИЗНИ, а не из нашего IT. Никто у нас не поверит никаким специалистам. А Тимошенко точно не поверит никому и если не выиграет, вся страна будет знать, что некий сервер посылал SMS-ки от имени неголосовавших избирателей, что в штебе ПР люди приходили со своими телефонами им платили 50гр, брали телефон и посылали SMS-ки и т.д.
IT тут ни с какой стороны.

Зявляється в ефірі якийсь голандський PhD, відповідальний чиновник з якоїсь євроструктури у нього за спиною екран з графікою і українськими буквами, чоловік водить по екрану і показує як захищений протокол, про ел ключі, чому моб телефон або унікальний код виборця це як паспорт. Каже чесно - так, ваш голос можуть купити, уряд буде ловити тих хто купує і (можливо) тих хто продає. Але це все одно більщ безпечно ніж голосування на дільниці. Бабці сидять біля екранів і плачуть... бо вони давно мріяли, щоб їх уряд діяв так сучасно і розумно. Навіть, якщо вони цим користуватися не будуть. Моя б певно плакала, та недочекалася.

Стаття мені видалась якоюсь однобокою. Кругом ІТ та ІТ. А те, що те ІТ є лише однією з перспективних ніш, яка була зайнята естонцями завдяки певному менталітету - мовчок. Не було б ІТ - були вовна й подушки чи сир з меблями. Звичайно, є географія і умови їм не дозволяють багато чим зайнятися і їм "на руку" розвиватися саме в інтелектуальному напрямку.
Також не однозначно негативним є реальне виробництво товарів і продуктів. Іх цінність дуже зростатиме з часом. Тобто, нема нічого однозначно позитивного чи негативного. Зважати треба на рушійні чинники процесів. Вчитися, і вчитися створювати умови.
А не сподобався мені отой постійний плач про те, що вже усьо втрачено і нічого в нас не получиться. Як ото... Не буду лаятися.

Інформатизаціі вчать, менталітет, навіть креативність це не про те. Класна стаття, просто розкішна.

Підтримую Володимира і Ониська - "разруха не в клозетах, а в головах".
Для здійснення послідовних реформ потрібен достатньо конкретна концепція і професіонали, які цю концепцію будуть втілювати у життя. А тепер згадаймо 91-й рік - і концепція, і кваліфіковані люди були, але це все стосувалось майже виключно гуманітарної сфери. Відповідно це й було модернізовано. Але в економіці, наскільки мені відомо, такої концепції розвитку незалежної України не було і керували розвитком економіки перш за все ті ж, що й за часів Союзу. То в результаті й отримали в економіці "совок 2.0".

Коротше і краще , ніж це сказав Владимир, сказати неможливо:
"Эстонцы, действительно, и в советские времена, были совсем другими людьми. Поэтому освободившись от СССР они легко и естественно зажили европейской жизнью."

Ось і все. В Україні, на превеликий жаль, ніколи не було і не буде як в тій же Естонії. І "до фєні" тут модернізації, структуризації і конституції. Прото-українці свій вирішальний і трагічний крок зробили вже дуже давно - у 988 році від Р.Хр., сподіваюся ви зрозуміли, про що це...

Ви говорите про несподіваний візантійський вибір норманської еліти, я так зрозумів. Так, але. Крім естонії в світі є Румунія яка героїчно бореться з усім gloom в своєму генофонді, квебекці вистрелили в 60-х revolution tranquille хоча здавалося все було дуже глухо, якщо подивитися хто і як утворив цей народ. Як і австралійці, от вже хто має лякатися читаючи підручники історії. Але homo sapiens навчилися все обходити і йти далі. Потрібно лише захотіти і відірватися від стільця.

Я плохо знаю про успехи румын в упомянутой Вами борьбе. Но то, что нас в IT они не превзошли, я знаю точно о)))
А квебекцы и австралийц, судя по рассказам, культурные люди. Чего им надо бояться?

Володимир, цей останній мій коментар в контексті того, що виділив у Вашому коментарі Кап Немо. це ж Ви сказали, що естонці настільки інші, інша культура, яка звідкись взялась навіть в глухі радянські часи. так от я і говорю, що румуни, квебекуі, австралійці свого часу були, а румуни є, хоча в Європі вже, набагато "безнадійніше" естонців. але ж ти родичами - вирвалися до цивілізації.

Культура естонців не взялася нізвідки в часи Совпедії вона була їм притаманна з їх загально-європейського минулого. Просто вони і решта прибалтів європейцями були завжди і без жодної натяжки.Це ми розуміли і тридцять років тому , коли мали справу з ними особисто, коли дивилися виступи їх артистів - Анне Вескі, Яак Йола, "Апельсин", "Магнетік Бенд" , або чули розповіді тих , хто щойно побував у Ризі, Талліні або Юрмалі.
Культура ця має коріння і в національному менталітеті і в лютеранстві, яке вони сповідують вже давно. Це я не в порядку релігійної агітації, а як пошук причин розходження між географічно близькими народами.Про їх національну свідомість я вже і не говорю - вони патріоти своїх країн ,і це всім було також відомо.

А стосовно інших православних , особливо болгар і румун - незважаючи на їх більш успішну інтеграцію до сучасної Європи, я б не поспішав вважати їх такими вже "зцивілізованими" і як нації, і як держави.

ВозможноЮ Вы что-то знаете больше меня.
В моем представлении квебекцы - французы, а австралийцы - англичане. Быди обстоятельства, которые привели к их территориальному выделению, та среди австралийцев было немало уголовников. Но в менталитете то у них остались Франция и Англия, помноженные на необходимость выживания, на возможности нового пустынного места и т.д. Т.е. я не виже и не знаю, что у них там было неевропейского?
Про упсеи Румынии, Болгарии и Греции на пути европейской интеграции тоже ничегоне знаю, возможно, из-за недостатка образования.
Но то, что эстонцы были соврешенно несоветскими людьми, это помнит не только я и Captain Nemo, но и, думаю, все, кто жил в СССР.
Им не надо было перестраивать в себе что-то, перепривыкать к другой жизни.
Даже литовцы и латыши не были настолько несоветскими, как эстонцы. Литовцы и латыши иногда вели себя антисоветски, агрессивно, подчеркивалм свое неприятие СССР и людей. Но их поведение не настолько отличалось от нашего, как у эстонцев. Эстонцы относились к остальным как случайным попутчикам в поезде, поэтому и особой агрессии не испытывали, если те вели себя скромно. Они просто сошли с поезда и все.

Так це те, що я намагався сказати. Непотрібно бути естонцем, щоби зробити сучасну державу. Квебекці настільки ж французи, як українці нормани шведи. В їх крові багато індіанської крові, напр, а по еУрядуванню вони конкурують з естонцями. А поляки?! Одна з найпрогресивніших держав зараз в Європі.