Хочете врятувати українську мову? Багатійте!

Оцінка статті на цей момент: +13/-0
Читати Не читати Коментувати
  • 104364 Перегляди
  • 21 Коментарі
  • 18/01/2011Дата публікації

Що б галичани та усі фанати української мови могли зробити, щоб "повернути Схід до рідної мови"? Розвивати торгівлю. Розвивати виробництво. Збагачуватися. Робити кар'єру. При цьому не поступатися мовою. Шухевич прославився тим, що керував УПА. На жаль, мало хто пригадує, що до війни він був успішним бізнесменом. Якщо вже брати приклад з ватажків УПА - то саме у цьому. Коли галичани створять хоч одну успішну україномовну компанію з філіями "від Сяну до Дону" - мова стане корисною для кар'єри.

Автор: Євген Остапенко

"Тільки уявіть: чотири чи п'ять їхніх машин... але усередині не марсіани, а люди"

Герберт Уелс,

"Війна світів"

На Zaxid.net та інших галицьких сайтах, форумах, блогах періодично постає та сама тема: "Як Галичині врятувати Україну". “Врятувати” у сенсі “українізувати”, або «дерусифікувати» і повернути втрачену мову.

Пропозицій багато. На приклад, розповісти східнякам про визвольні змагання (почують російськомовні про героїв УПА - і відразу заговорять українською). Чи познайомити східняків з галицькою культурою (як побачать нещасні вертеп, так і стануть патріотами). Чи рухатися до Європи за допомогою Греко-католицької церкви (щоправда, Європа вже років 60-80 як світська, але це вже дрібниці).

Найкращою була ідея спершу навести порядок у самій Галичині: зменшити корупцію, профінансувати школи та лікарні, відремонтувати дороги та пам'ятки культури тощо тощо. Це добрий початок. Але всеж-таки не засіб українізувати решту країни.

Втім, відповідь лежить на поверхні. Щоправда, побачити її значно легше, ніж втілити.

Про митника, який “вибився у люди”

Це було у середині 90-х, у одеському політеху. З нами вчився хлопець з села (тобто таких хлопців було багато, але зараз річ саме про цього). Село, очевидно, було україномовне. Але за 5 років ми не почули від хлопця жодного слова українською. Він говорив чистою російською, хоча й з акцентом.

Досить банальна історія, і я б про неї не згадував... Якби одного разу він не почав розповідати про якогось свого родича. Родич зробив блискучу кар'єру - став начальником митниці.

Хлопець розповідав у захваті:

- Он даже по-русски не научился толком говорить, а уже выбился в люди!

Цією фразою сказано усе.

Щоб "вибитись у люди", треба говорити російською. Якщо хтось "вибився", але не вміє по-російськи, то це - феномен, на кшталт: "Уявляєте, він не навчився рахувати, а вже - директор банку!" Герой-митник говорив українською не через патріотизм, а тому, що не вмів інакше. Але нічого (звучало у підтексті), ще вивчиться!

Ось вам і відповідь на "мовні питання".

Ідеалісти та реалісти

Звісно, існують ідеалісти. Вони борються за рідну мову навіть коли за це саджають, говорять нею навіть коли за це на них дивляться зверхньо.

Але такі люди, на жаль, не складають більшості.

Більшість людей хоче жити "нормально". Тобто, забезпечено, багато... А мови/шмови - питання другорядне. Тим більше, що російську вивчити не важко - це ж не японська і навіть не німецька.

Російська - "мова забезпечених людей". Звісно, не всі російськомовні - багатії. Але усі багатії - російськомовні.

Назвіть хоча б одного україномовного олігарха. Не такого, що просто знає українську і може зв'язати нею два слова перед телекамерами, а такого, хто розмовляє нею у побуті, з партнерами, із підлеглими.

Дехто з націоналістів вважає, що біда у тому, що чимала "багатіїв" - неукраїнського походження (а були б етнічними українцями - говорили б українською). Але "парадокс" у тому, що й "бездоганне" українське походження не є синонімом патріотизму, не кажучи вже про україномовність.

Незалежно від походження, більшість впливових людей у країні говорить російською. На українську переходять лише тоді, коли "це треба". У парламенті, чи під час інтерв'ю, чи на мітингу. Але це - фасад. Поміж своїми, "еліта" відразу ж повертається на звичну і зручну для неї мову. Чимала впливових людей взагалі не "отягащає" себе українською - навіщо грати спектакль?

Мову на хліб не намажеш

Ідеалісти і романтики говоритимуть українською попри все: для них це майже релігія.

Але "простому народові" хочеться намазати на хліб масло і покласти зверху шмат ковбаси. Бажано ще купити машину, квартиру, дачу тощо.

Протягом 200 чи 300 років штучно створювалася ситуація, коли кар'єра не робилася українською. Хочеш жити заможньо і комфортно - говори російською. Усі звикли до такого стану речей. Це увійшло до підсвідомості.

Десятиліттями українська інтелігенція повторювала селянам, що "Щастя - не у грошах" (так, щастя не у грошах, але без них якось важко), і що "Краще бути бідним, але не відступатися від рідної мови".

Наскільки подібний підхід працює, свідчать гіркі слова білоруського патріота Язэпа Лёсіка. У праці "Аўтаномія Беларусі" (1917), він констатує: селяни кажуть, що "мова їм не потрібна. Ніхто у світі не зрікається своєї мови, … а наші селяни зрікаються". Пояснює він це просто: тут якесь непорозуміння, омана. А уся біда у тому, що селяни - "темні".

Чи були селяни темними, сказати важко. Натомість, можна впевнено сказати, що були вони практичними. Мова заважає покращенню соціального статусу? То навіщо вона потрібна? "Що, - думали селяни - дасть нам білорусизація? Прокламації Ради БНР? Їх на хліб не намажеш." "Усе одно, - вважали селяни, - багаті говорять російською. Або вже польською. Але не нашою, мужицькою."

Небагатий білоруськомовний вчитель з п'єси Янка Купала «Тутэйшыя» зміг завоювати серце сільської дівчини, колишньої своєї учениці. Але «темні» "народні маси" поцікавились, чи є в нього, на приклад, власна хата (у п'єсі він арендує кімнатку у чужій квартирі).

В Україні - приблизно те саме. Єдина різниця - Галичина.

Галичина: край україномовних панів

За австрійських та польських часів там сформувалася яка-ніяка україномовна міська еліта. При цьому, не тільки інтелектуальна, а й економічна.

Радянська влада багато зробила для того, щоб "виправити" цю ситуацію (на приклад, провідні посади надавалися російськомовним переселенцям). Попри це, Львів, Тернопіль та Франківськ залишилися переважно україномовними.

Селянин, що хоче інтегруватися до міської культури, не має міняти мову. Навпаки, має її покращувати.

У галицьких містах є україномовні начальники і підприємці. Вони там не виключення, а більшість. Себто "норма".

Там не треба переходити на російську, щоб "вибитися у люди".

Але Галичина - далеко. До того, це не найбагатший регіон. За кар'єрою східні селяни і мешканці невеличких містечок їдуть до Києва, Харкова, Одеси.

Ідейні українізатори Сходу хочуть їх спокусити розповідями про славетну історію, співучу мову і тіні забутих предків. Це може вразити романтиків, мрійників та ідеалістів.

Якісне україномовне мистецтво - література, кіно, театр - ризикує привабити естетів та інтелектуалів. Ані перші, ані другі, ані треті, ані четверті не складають більшості населення. Навіть якщо їх порахувати разом.

Більшості треба щось конкретніше. Вертепи та подвиги УПА на хліб не намажеш. Книжки Валер'яна Підмогльного та Валерія Шевчука - також, на жаль.

До тепер я говорив про тих східняків, в кого українська - справді рідна. А що вже казати про російськомовних?

Для більшості людей чомусь дуже важко говорити якоюсь мовою, окрім "звичної". Вони переходять на іншу мову лише тоді, коли це вигідно чи престижно.

Так, у Києві престижно знати англійську, у Владивостоку вигідно знати китайську, а знати німецьку у Берліні - і вигідно і престижно.

На Сході, у принципі, корисно розуміти українську (завдяки українізації останніх 20 років). Але відповідати нею на запитання... чи, тим більше, говорити нею щодня...

От якби українська раптом стала престижною та корисною... Але як це зробити?

Чехія - наше світле майбутнє

Усі ми дивилися фільм "Я обслуговував англійського короля". Хлопець з маленького містечка мріє стати мільйонером. Він шукає роботу там, де збираються багаті - переважно, у дорогих ресторанах. Придивляється до справжніх мільйонерів - і хоче бути "як вони".

Фільм чудовий з багатьох точок зору, але у цій статті підкреслимо таку деталь: мільйонери говорять тою ж мовою, що й головний герой. На німецьку він переходить лише з німцями, які навіть після окупації залишаються меншиною. Чеська мова економічно вигідна, вона не є ознакою незаможності. Нею розмовляє не тільки середній клас, а й економічні еліти.

Якби ті, хто їздять на дорогих машинах на сході та півдні від Києва, розмовляли у своєму колі українською - і не соромилися б робити це й "на людях" - "маси" поставилися б до мови з більшою повагою.

Якби україномовні приймали серйозні рішення, до них би прислуховувались.

За останні роки у східних містах потроху почав з'являтися україномовний середній клас. І не тільки літератори та викладачі, а й підприємці та менеджери. Це - добрий початок. Але лише початок.

Що б галичани та усі фанати української мови могли зробити, щоб "повернути Схід до рідної мови"? Розвивати торгівлю. Розвивати виробництво. Збагачуватися. Робити кар'єру. При цьому не поступатися мовою.

Люди завжди рахуються із сильними та впливовими.

Шухевич прославився тим, що керував УПА. На жаль, мало хто пригадує, що до війни він був успішним бізнесменом. Його рекламна фірма сприяла українським підприємцям (на тодішньому Заході слова "українець" та "україномовний" були синонімами - тепер це не так).

Якщо вже брати приклад з ватажків УПА - то саме у цьому. Адже ходіння по лісах з автоматом за теперішніх умов нічого путнього не дало б, так само, як і кидання пляшок з напалмом в офіси.

Українська "оволодіє масами", коли стане престижною та вигідною. Вигідною вона стане, коли буде ознакою високого соціального статусу - та й взагалі забезпеченості.

Коли заробітчани поїдуть _до_ Галичини, а не навпаки, а роботодавці вимагатимуть знання української - Схід подивиться на неї інакше.

Коли галичани створять хоч одну успішну україномовну компанію з філіями "від Сяну до Дону" - мова стане корисною для кар'єри.

Коли наради директорів проходитимуть українською не тому, що примусили, а тому, що так легше ключовим "гравцям" - тоді можна буде "вибитися у люди" й без російської.

Поради легко давати і важко виконувати. Легше пересунути Говерлу, ніж змінити мовну ситуацію на Сході. Але якщо вже поставити перед собою таку мету, то треба визнати: економічні важелі значно ефективніші від співу повстанських пісень (хоча одне іншому не зашкоджує).

Якщо адаптувати до мовного питання цитату з Уелсівської "Війни світів": "Тільки уявіть: Києвом чи Харковом їдуть чотири чи п'ять лімузинів, а усередині розмовляють українською".

________________________

Сайт TEXTY.org.ua існує завдяки пожертвам наших читачів.

Фінансова підтримка кожного з вас дуже важлива для нас. Звертаємося з проханням здійснити пожертву на підтримку ТЕКСТІВ.

Наш рахунок на ПейПел: ykarchev@gmail.com

Наш гаманець у гривнях на ВебМані

U336801545841

Гроші на рахунок можна слати і на телефон

096 551 68 93 - це Київстар

, телефон тільки для збору пожерт, звязатися з нами можна по емейлу texty.org.ua равлик gmail.com

Якщо ви зробили пожертву, то просимо повідомити нас по емейлу texty.org.ua равлик gmail.com і вказати, на яку платіжну систему ви переслали кошти

Оцінка статті на цей момент: +13/-0
Читати Не читати Коментувати
 
 

Коментарі 21

Для того, щоб писати свої коментарі, залогіньтесь! Якщо ви не маєте логіну, тоді спочатку зареєструйтесь, щоб його отримати!

Ого! Людська стаття за стільки часу.

Яка гарна стаття!
І дуже своєчасна: на Політико якраз зараз періодично піднімається те саме питання.
Висновок - просто клас!
Треба б викласти її туди, якщо не заперечуєте.

"Українська "оволодіє масами", коли стане престижною та вигідною. Вигідною вона стане, коли буде ознакою високого соціального статусу - та й взагалі забезпеченості." - ЗОЛОТІ СЛОВА!!!

Все, дала посилання і цитату. Корисно, щоб це прочитали всі, і особливо - наші статусні націоналісти.

Ну, що ж - висновок "економічні важелі ефективніші за ідеологічні" це, звичайно, правильно і взагалі чудово.
Та чому б не згадати, наскільки просто законно заробляти гроші в нашій країні? І чи зможе простий україномовний з низів дозволити собі заробляти їх незаконно на відміну від тих-таки крутих російськомовних в дорогих лімузинах ...:)? І як, в нашій країні взагалі діє чесна конкуренція в бізнесі? Довго протримається ваш маленький але гордий "україномовний бізнес" з таким оточенням ...:))? Певно ні, як і будь-який інших чужий для цього середовища бізнес. Якось не дуже хоче йти пристойний бізнес в таку компанію.
Отже, теза звичайно правильна. Та не варто забувати про перешкоди та їх причини. Як правильно зазначив автор "Поради легко давати і важко виконувати" :))). Тут слід діяти КОМПЛЕКСНО.

Скажіть, а Ви пробували вести свій бізнес? Я от (так щоб то дійсно можна було назвати бізнесом) особисто ні, однак мені чомусь здається, що в реальності ситуація все ж не настільки однозначна.

"Скажіть, а Ви пробували вести свій бізнес?"
На щастя, мій "якщо це можна назвати бізнесом" не дуже залежить від суто українських реалій.
Доводилось чимало і поспілкуватись та й просто почути щодо українців (в основному з тієї-таки Західної України) які мають свій невеликий бізнес ... Все дуже погано: незаконні побори з усіх боків, повне беззаконня з боку держорганів, банальний крімінальний рекет , а в когось просто взяли і відібрали власний бізнес :/. Особливо ситуація погіршилась в останній рік.
Одним словом: працюй і багатій! Неси, так би мовити, приклад українського успіху в російськомовне середовище ... :)))))!

А де Ви тут бачите вплив україно- або російсько- мовності? Я все ж маю сумніви, що ймовірність того, що людина при веденні бізнесу зіткнеться з беззаконням, рекетом і т.д. залежить від того, якою мовою вона розмовляє.

Тобто ви вважаєте, щ оідеологічно україномовні не здатні вести бізнес за нинішніми правилами? Російськомовні ж можуть, чому україномовним це не під силу?

До чого тут "ідеологічність" :))?
Ідея автора полягає в тому, що україномовні мають багатіти. Що автоматично означає шлях від малого бізнесу. То в мене питання: ЯК на це можна розраховувати за таких перешкод в веденні малого бізнесу звичайним "маленьким українцем" :)?

Поділ бізнесу на неуспішний україномовний та успішний російськомовний, вибачте, "нє катіт" :).
Малий бізнес в нас однаково неуспішний. Успішним є олігархічний бізнес та бізнес повязаний з "впливовими людьми" (вести бізнес без таких звязків надзвичайно важко). А ці люди переважно російськомовні. Бо виросли далеко не з українокультурного середовища. От і бізнес російськомовний :).

Щось мені підказує, що Ваших знайомих підприємців з Західної України визискували такі самі україномовні, як і вонисамі.
У свій час С.Медведчук - вже легендарний Голова Львівської податкової, ввів дуже суворий мовний режим - спілкування, листування тільки українською. А як він роздягав підприємців, люди до цих пір тремтять від згадки про нього.
На мій погляд, тема штучно звуєується, коли обговорюється тільки бізнес.
Є багато видів діяльності, що популярні у суспільстві. Фінансові аналітики, банківські фахівці, податкові консультанти, дізайнери, програмісти - безліч професій.
Якось на УП хтось обурювався, чому всі бухгалтерські журнали - російською. Мій товариш - податковий консультант дивувася. Ти, каже, не обурюйся, а видай корисний для бухгалтерів журнл українською.

"Щось мені підказує, що Ваших знайомих підприємців з Західної України визискували такі самі україномовні, як і вонисамі."
Безумовно, більшість "безпосередніх визискувачів" (даїшники, місцеві чиновники, рекетири) саме місцеві. Але є й донецікі гості. І саме вони задають тон. Наприклад люди що відбирали чужий бізнес та керівництво ДАЇ має саме центральні, донецькі корені чи "кришу". Принаймні звязок між появою рекету, "звірствами" ДАІ і появою донецької влади прослідковується дуже чітко.

Ви праві, розглядаючи бізнес, ми штучно завужуємо тему. Більш широким поглядом могло б прагнення до досягнення успіху загалом.
Розумієте, задаючи всі ці питання я нее заперечую правильність загальних висновків автора. Це правильні висновки. Але це дуже однобокий погляд :). Автор говорить: "Досягайте свого власного українського успіху! Досить скіглити!". Але проблема ж не в тім що люди не хочуть робити цього. Вони цього робити НЕ МОЖУТЬ :). І для цього є чимало цілком обєктивних прицин. Тому мало кричати: "Українці, багатійте! Якого чорта ...!!!". Потрібно усвідомлювати перешкоди і попередньо (чи хоча б паралельно) займатись їх усуненням. Інакше такі от заклики лишатимуться для подавляючої більшості українців лише дуже поганим жартом :)).

Тут є ще одна проблема. Галичани котрі починають розвивати всеукраїнеський юізнес швидко переходять на російську. Колись львівська газета Експрес врішила видавати київський варіант, і якою ви думаєте мовою? Звичайно російською.

Сумніваюся, що в "Наша ряба", котра є одни з найбіфльших вироббників курятини в Україні і вякої власник галичанин Ігор Тарасюк увесь менеджмент спілкується українською. Скоріше там, як і скрізь, україномовні вдома на роботі між собою розмовляють російською.

Тут я вбачаю два різних аспекта.
1. Введення ідеологічної складової в бізнес. Наприклад, якщо власник компанії хоче, щоб всі його робітники спілкувались українською, ходили виключно у вишиванках і носили на голові оселедець (включно з індусами і неграми) - він може цього досягти (дрес-код і все таке). Але це потребує додаткових витрат (можливо навіть немалих, а конкуренти не дрімають), які, швидше за все, не принесуть додаткового прибутку, тобто є економічно невигідними і вступають у протиріччя з логікою бізнесу. Безумовно власник компанії цілком може вчинити як патріот, а не як успішний бізнесмен... але може й не вчинити. Тобто виграш моральний чи фінансовий. З іншого боку - якщо питання взагалі не ставити (можна отримати те, можна те - ти чого хочеш?), то, підозрюю, вибір успішного бізнесмена буде взагалі очевидним.
2. Пропозицію народжує попит. Газету будуть видавати тією мовою, якої її будуть читати. Не впевнений, що львів'яни проводили повноцінне маркетингове дослідження з цього приводу, швидше вони опирались на загальні уявлення: "Та всі ж знають, що у Києві читають російською". Тобто наші уявлення про світ впливають на світ.

Є ще 1 аспект.
Ви прийли в компанію і хочете бути успішними Ви орієнтуєтесь на топ-менеджерів, на популярних в кампаніх людей, на авторитетних, впливових. У томі числі, повторюєте їх вислови, термінологію, мовні звички.
Тобто, якщо україномовна людина - успішна, авторитетна в данй компанії і продовжує користуватись українською, це без утиску і дрес-коду призведе к вживанню української якоюсь кількістю співробітників.
Але сьогдні відбувається навпаки. А старші люди розповідали саме такі історії про Харків 1930-х.

Для того щоб це діяло, україномовна людина має бути або власником, або директором компанії. А прицьому у нас знову на перше місце виходять питання перепон для малого бізнесу (адже з чогось цей власник має починати) та самореалізації :).
Як правило топ-менеджер навіть більше за рядового співробітника орієнтується на середовище. Практично він лише найманий працівник, при чому конкуренція, агресивність середовища та відповідальність на його рівні в компанії висока. Тому рядовий топ-менеджер не буде створювати собі додаткових проблем через україномовність. Як правило, він просто не може собі це дозволити :).

Можливо, ми з Вами оріентуємось на різні ситуації. В будь-який компанії є поважні люди. Зовсім не власники чи директори. Ті, до кого звертаються в складних випадках, радяться, ан чиїх знаннях, вміннях, знайомствах тримається бізнес. В них вчаться моложі, особливо, якщо це люди з меньших населених пунктів. Не тільки професії, але й культурі.

Певно, кожен орієнтується на власний досвід. За моїм - "мовно-культурна" політика в приватній компанії іде від власника чи директора. Тобто людини яка БЕЗПОСЕРЕДНЬО керує компанією. "Топи" підлаштовуються під керівника та спускають цю політику вниз.
Що ж до поважних людей ... Як на мій погляд, в українських компаніях відсутні розвинуті корпоративна культура та культура ведення бізнесу. Відповідно, кількість та вага носіїв такої культури на рядовому рівні невелика. І такі люди в більшості своїй не йдуть проти політики що спускається зверху.

Може ви статтю напишете про українську корпоративну кльтуру. Навіть бз привязки до мови. Погляд інсадера завжди цікавий.

Мені здається в цей час, коли україномовні переважно залишаються в маргінезі можна починати плавно створювати свій кластер ринку з поширення певних установчих застанов:
- Не Купуй А Інвестуй. Кожна витрачена копійка це або підтримка або ігнорування магазину, бренду, виробника,.. Очевидно, що україномовним вигідніше купувати каву в кавярні де відповідають українською і т.п.
- .... і тп. має бути широка дискусія таких принципів в укр мовній блогосфері, радіо.

Це як яйце і курка. Якщо зявиться україномовний кластер, тобто попит, то зявляться і україномовні бізнесмени.

Створення закладів на кшалт "Тут розмовляють українською" та громадських кампаній "Підтримай українську культуру гривнею" це, звичайно, цікаво.

Це цілком може дати результат і загалом досить реалістично (на відміну від створення закладів "Тут обслуговують українською). Однак щоб це було - цим потрібно серйозно займатись.