Україні потрібно стати протестантською країною

Оцінка статті на цей момент: +5/-1
Читати Не читати Коментувати
  • 123221 Перегляди
  • 24 Коментарі
  • 16/12/2010Дата публікації

Україна потребує стрімкого ривку, щоб не лишитись на задвірках цивілізації. Без правильної системи цінностей, жодні багатомільярдні інвестиції нам не допоможуть. Систему цінностей визначає не політики, які перемогли на виборах, вони лише її втілють. Значний вплив на цінносні орієнтири має віра. І поки чимала кількість православних священослужителів зайнята розбудовою «русcкого міра» варто придивитися до досвіду протестантів, тим більше, що за часів Хмельницького це була одна з традиційних українських церков. Цією статтею ТЕКСТИ започатковують цикл публікацій «Небезпечні ідеї»

Автор: Микола Малуха

При цьому, чомусь ніхто не звертав уваги на успішний історичний досвід протестантизма, який реформував не одну країну світу, перетворивши її з аутсайдера на лідера світового масштабу. І тут треба додати, що протестантизм не є для України чужою конфесією – свій родовід він веде з середини XVI століття.

Дуже часто католицькі та православні історики, теологи намагаються намалювати образ протестантів як групки розкольників-єретиків з примітивними богословськими поглядами. Реформація в Європі була не просто протестним рухом, що направлений проти Папи Римського чи конкретного єпископа.

Отці протестантизму запропонували тодішньому суспільству зовсім інакший погляд не лише на церковну сферу, але й на всі сфери життя – від економіки та праці до законодавства та міжнародних відносин.

Логічна і послідовна протестантська теологія (переважно кальвіністського зразка) змогла запропонувати світові інноваційний погляд на суспільство, державу, економіку та міжнародні відносини.

Біблія, освіта та наука

Наріжним каменем протестантизму став постулат Sola Scriptura (лат. «тільки Писання»). Яким чином визнання Біблії єдиним головним джерелом віри вплинуло на нецерковні сфери? Попереднє католицьке вчення говорило, що лише священство на чолі з Папою має право на трактування Святого Письма. Отже парафіяни церкви знімали з себе відповідальність за вивчення святих текстів і були пасивними споживачами.

Орієнтування протестантів на Біблію як на єдине джерело віри примусило усіх парафіян церкви – від пасторів до пересічного булочника – вивчати Святе Письмо. Для цього треба було опанувати грамотність.

Майже одразу при всіх церквах сталі відкриватись недільні школи. Лютеранська Швеція стала першою державою, яка ввела загальна освіта на державному рівні. Протестантство швидко практично ліквідувало у себе безграмотність як явище, яке в непротестантських країнах залишалося популярним аж до XXст.

Розуміння та тлумачення біблійних текстів вимагало певної освіти. Тому створилась низка семінарій, університетів. Пуританин Джон Гарвард заснував Гарвардський університет, пастор Джонатан Дикинсон – Принстонський, баптистська громада доклала рук до появи Браунського університету, пуритани-священики відкрили Єльський університет. Їхня головна задача полягала у надані якісної теологічної освіти. Тому донині у вказаних вишах збереглися Divinity school (богословські школи).

Але керівники протестантських громад розуміли, що потрібно докласти інтелектуальних зусиль до того, щоб правильно вжити біблійні принципи у реальному житті. Отже, через нетривалий час з’являються факультети медичного, юридичного, економічного, державно-управлінського спрямування. Загалом серед перших 100 американських вишів – 98 були засновані християнськими (переважно протестантськими) громадами.

Прагнення до освіти йшло рука об руку з розвитком науки. Протестантизм був позбавлений надмірного містицизму, спіритуалізму, затворництву та інших подібних духовних практик, поширеним в інших християнських церквах. Протестантська церква завжди шукала (і знаходила) спільну мову з наукою.

Математик і фізик Ісаак Ньютон, математик і астороном Йоганн Кеплер, фізик Майкл Фарадей, математик Готфрід Лейбніц (свого часу отримав у Петра І дозвіл дозвіл на проведення протестантської місії в азіатській частині Росії), натураліст Роберт Гук, хімік

Роберт Бойль та багато інших видатних вчених були активними прихожанами своїх церков і водночас успішними дослідниками.

Служіння в церкві – служіння громаді

Принцип загального священства формував новий погляд на участь звичайного парафіянина та його життя у церковній громади. Розуміння, що кожен є Божим служителем, який повинен принести плід у Царство Небесне надихало протестантів до насиченої роботи в рамках свого приходу – місіонерська діяльність, соціальна робота, благодійність.

Протестантська традиція збору десятин (десятої частини від прибутку на потреби церковного приходу) зі своїх членів, вчила жертовності та демонстрації справжнього ставлення до християнської віри згідно біблійного тексту: «Де скарби ваші, там й серце ваше».

Послідовники Лютера, Кальвіна активно жертвували на соціальні потреби, виховували в собі чесноти – не витрачати зароблені кошти лише на себе.

До речі, сьогодні левова частка реабілітаційних центрів для алко- та наркозалежних, роботи з дітьми із кризових родин, «дітьми вулиці» фінансується за рахунок вірних американських церков.

Завдяки такому церковному вченню в країні обов’язковою рисою громадянина є волонтерська діяльність.

Тут звернемося до прикладу з Церкви мормонів – релігійній групі, що відкололася від протестантизму, поміняла власну теологію але успадкувала певні елементи функціонування протестантських громад. Мітт Ромні – колишній губернатор штату Массачусетс і одни із лідерів сучасних республіканців поступив у престижний Стенфордський університет, але після двох семестрів залишив його – поїхав місіонером на два роки до Франції.

У мормонської середовищі (і в деяких інших релігійних громадах) існує певне негласне правило, згідно з яким батьки обіцяють забезпечити освітою свого нащадка після «місіонерського служіння» за океаном. Батькова обіцянка була виконана - син здобув освіту у Гарвардській школі права (Harvard Law School) і Гарвардської бізнес-школі (Harvard Business School). Однак все-таки першою його alma mater був Університет Бригама Янга - головне навчальний заклад Церкви Ісуса Христа святих останніх днів (мормонів).

Важко собі уявити когось із синів українських олігархів, які замість тусовок з розкішними баринями у дорогих закладах, займаються наверненням місцевого населення до православ’я через проповідь та корисну допомогу десь в Казахстані.

Сьогодні в Україні протестантські церкви зайняли нішу соціальної допомоги та роботи з проблемними верствами населення. Так лише пастор церкви «Добрих перемін» у м. Маріуполі Геннадій Мохненко створив біля 30 реабілітаційних центрів для дітей та дорослих, серед них найбільший в СНД центр дитячої реабілітації (діти-наркомани, «діти вулиці», ВІЛ-позитивні), через який за десять років пройшло біля 2,5 тис. осіб.

За даними того ж пастора Мохненка, якій є координатором Проекту національного усиновлення «Ти будеш знайденим», сьогодні 80% усіх усиновлень в країні припадає на протестантські сім’ї.

Протестанти стрімко набувають популярності в Україні. Очевидно йдетьс про співвідношення громад протестантів до інших релігійних общин. Дані за 2000 рік, малюнок з Вікіпедії, за даними легендарного тижневика "Політика і Культура"

Протестанти в Україні першими почали надавати допомогу хворим на ВІЛ/СНІД особам. Згідно міжконфесійному дослідженню «Участь Церков та релігійних організацій України у боротьбі з поширенням епідемії ВІЛ/СНІДу та роботі з людьми, що живуть з ВІЛ/СНІДом» (2008), першими (з 1991 року) почали працювати християни віри євангельської-п’ятидесятники. З 1993 року приєднався Всеукраїнський союз об’єднань євангельських християн баптистів. У 1998 році Церква добрих перемін. З того ж самого року Римо-католицька церква. Лише з 2000-го УПЦ та з 2001 УГКЦ.

Економічна активність

В економічній сфері країнам, які прийняли ідеї Реформації, незалежно від більш складних кліматичних умов, вистачило пару десятиліть, щоб значно випередити у розвитку країни Південної Європи, що відхилили ті ж ідеї.

Основою благополуччя країн, що взяли ідеї Реформації, є широко відома завдяки Максу Веберу «протестантська етика праці». Німецький соціолог своєму класичному творі «Протестантська етика і дух капіталізму» підкреслює взаємозв'язок між живою біблійної вірою, і розвитком капіталізму, і благополуччям: «Ще Монтеск'є сказав в «Дух законів», що англійці перевершили всі народи в трьох суттєві речі: у побожності, у торгівлі та в свободах.

Чи не пов'язані успіхи англійців в економічній сфері, а також їх прихильність до демократичних інститутів з благочестям, про який говорить Монтеск'є?» - запитує Вебер. Характерними для епохи Реформації були «бестселери» англійських пуритан XVII ст.: «Покликання торговця», «Християнське судноплавство», «Одухотворене мореплавство», «Натхненний сільський господар», «Натхненний ткач». Все це вказує на взаємозв'язок між універсальним і приватним, вірою в єдиного Бога і Його закон з щоденною працею і старанним виконанням своїх обов'язків.

Помилково послідовникам кальвіністського вчення приписують прагнення багатства. Так, кальвіністи переконані, що постійне перебування людини, родини та країни у злиднях та жебрацтві є нездоровим явищем. Проте свої зароблені гроші вони розподіляли за наступним принципом – 80% інвестували у розвиток підприємництва, 10% віддавали у церкву (на реалізацію її соціальних програм та функціонування приходу), а на решту жили.

Досить було і 100 років, щоб країни Європи (Іспанія, Португалія, Італія, а також Угорщина і Польща), відхиляючи Реформацію, остаточно втратили свою політичну велич.

Україна потребує стрімкого ривку, щоб не лишитись на задвірках цивілізації. Без правильної системи цінностей, жодні багатомільярдні інвестиції нам не допоможуть.

Дехто каже, що протестантизм вижив з себе. Але ми маємо живий приклад його конкурентоспроможності на «ринку ідей».

Південна Корея, сплюндрована після громадянської війни 1950-1953 рр., за 50 років не лише відновилась, але й стала одним із світових лідерів в економіці, міжнародних відносинах, її навіть називають майбутньою супердержавою. А нині вона найбільша протестантська країна у світі – де 40% населення є активними вірними протестантських церков.

_________________________

Сайт TEXTY.org.ua існує завдяки пожертвам наших читачів.

Фінансова підтримка кожного з вас дуже важлива для нас. Звертаємося з проханням здійснити пожертву на підтримку ТЕКСТІВ.

Наш рахунок на ПейПел: ykarchev@gmail.com

Наш гаманець у гривнях на ВебМані

U336801545841

Гроші на рахунок можна слати і на телефон

096 551 68 93 - це Київстар

, телефон тільки для збору пожерт, звязатися з нами можна по емейлу texty.org.ua равлик gmail.com

Якщо ви зробили пожертву, то просимо повідомити нас по емейлу texty.org.ua равлик gmail.com і вказати, на яку платіжну систему ви переслали кошти

TEXTY.ORG.UA — незалежне видання без навʼязливої реклами й замовних матеріалів. Щоб працювати далі, нам потрібна ваша підтримка.

Щоб зробити пожертву щомісячною перейдіть сюди. Будь ласка, повідомте нам про ваш внесок на пошту texty.org.ua()gmail.com

Оцінка статті на цей момент: +5/-1
Читати Не читати Коментувати
 
 

Коментарі 24

Для того, щоб писати свої коментарі, залогіньтесь! Якщо ви не маєте логіну, тоді спочатку зареєструйтесь, щоб його отримати!

Все одно іслам з'явився в Україні раніше і був більш поширеною релігією. Кримсько-татарське ханство займало території північного Причорномор'я Тому, думаю, краще примати іслам.

Як іслам міг з'явитися раніше, якщо до його появи (7 ст. н.е.), вже на Русі були місіонери

Я маю на увазі "родовид", як ви кажете. А взагалі скоро випустять Аделаджу і буде Україна той, що треба. Протестантською.

Думаю, автор все поставил с ног на голову.
Не протестантсов научило англичан и щведов иному отношению к жизни.
Наоборот, протестанство победило там, где люди уже были пропитаны тем, что потом Вебер назвал протестантской этикой.
Образ жизни, мышление, понимание у них было ране, а протестанство лишь выразило их.
Именно по образу жизни, мышления и разделились европейские страны и народы.
Приводимые Вебером примеры с готической архитектурой или книгопечатанием ен связаны с конфессией.
Вознаграждение трудолюбивых и старательных - этим пронизаны все европейские сказки.
А религия в те годы и воплощала в себе это мировоззрение, жизнепонимание.
Но сегодня то ее значение сильно отличается от времен Хмельницкого.

автор як раз розуміється на предметі і вчив скандинавознавство, і знає чим була північна ЄВропа до Реформації та після.

Ви представник класичного марксистського підходу: буття визначає свідомість... Християнство вважає навпаки. Тому й живе вже 2 000 років.

Нзаванный Вами "классическим марксистским" данный подход существовал задолго до Маркса и до Христа.
Я, действительно, плохо знаю историю Швеции.
Но историю Англии, Франции, Германии учил неплохо. И знаю, что идеологию принимали люди тогла. когда были к ней готовы. Или принимали внешние ее атрибуты, а сами жили как и ранее, если были не готовы.
КстатиЮ очень походе, как постсоветские страны принимают демократию и либерализм.

Автор говорить про протестантів так, неначе це якась єдина конфесія. А насправді це гадюшник ще той. Кого вважати цими прогресивними протестантами, носіями відповідної етики та відповідного духу? Баптистів? Адвентистів сьомого дня? Церкву Христа святих останніх днів? Чи може, когось із американських телепроповідників?

По вашому календарю видно, що ви взагалі не обізнані з релігієзнавства. Загнали всіх в один котел...

Я проти того, що написано у статті. Протестантизм... Згодна з Newsmaker, по-перше він не є єдиним. До того ж, я вважаю, що в кожній вірі (в тому числі, в православній) можна знайти підстави і для демократії, і для лібералізму. Всі релігії вчать доброму. Треба тільки як слід виконувати заповіді.
А щодо економіки, тут узагалі релігія не дуже впливає. Подивіться на японців - вони взагалі язичники. А проте - це друга економіка світу! Правильні закони, конституція, чесні люди. Ось запорука успіху. А релігія може лише допомагати. Нехай попи в православних церквах більше говорять не про те, що жерти у піст і скільки грошей давати для відпущення гріхів, а про те, що треба бути чесними і працьовитими. І ніякого протестантизму тут не треба. Обійдемося наявними силами.

Чи багато язичницьких країн, крім Японії, які добре живуть? Отже, виключення з правил. Зверніть увагу на П. Корею, яка за 50 років зробила великий стрибок і саме завдяки протестантизму. Самі ж корейці це визнають.

Да-да, теологія православ'я не передбачає надмірну працьовитість. Чомусь за 2000 років так і не змогли побудувати жодної ефективної моделі функціонування держави, суспільства, економіки

А чому б нам теж не стати таким виключенням з правил... Он Грузія успішно проводить реформи не зважаючи на свою православність...

я особисто ніколи не прийму будь-які плани реформ, розвитку, котрі спираються на будь-яку релігію. це кілька кроків назад.

ну а взагалі, чесн кажучи, рецепт нагадує "щоб бути багати тре було народитися німцем" ггг)))

Дослідження свідчать, що найбільш успішні країни це протестантські і конфуціанські. Ось тут цікаві графіки http://www.zaxid.net/article/19300/

Між іншим Японія не язичницька країна, там рівномірне місце займає конфуціанство, будизм і синтоїзм.

Модернизацию вообще 2придумали" протестантские страны. Протестантская этика наиболее подходит демократическому рыночному государству.
Но ведь люди, выбравшие протестанство. не думали о рынке и демократии. Они выбирали то, что соответствовало их образу жизни, их представлениям о правильном и ложном. У них был друглй выбор и многие их соотечественники остались в католичестве. И с большим трудом принимали демократию и либерализм. Не добровольно, а под влиянием положительного примера протестантских стран.
Естественен вопрос, почему люди говорившие на 1 языке, жившие в соседних герцогствах, выбрали разные религии?
Для меня ответ очевиден - они уже по-разному смотрели на жизнь. А выбор религии - естественная в 16-18вв форма.
Сегодня принадлежность к конфессии не выражает взглядов и желаний человека, можно переходить к требованиям протестанской этики непосредственно - почитание труда, скромности, рационализма.

Аделаджа однозначно краще ніж Кіріл:)

Гасло дня, однозначно :) Аделаджу в патріархи РПЦ! :-)

Про країну з православною мораллю чудова стаття тут http://texty.org.ua/pg/article/solodko/read/24731/

Шлях "до процвітання через релігію" спізнився ... років так на 300 - 400. Якби автор проповідував такі ідеї на українських теренах десь в 1500 - 1560 му ціни б йому не було :)).
Зараз же все це глибоко архаїчно :).

А може Україні треба стати атеїстичною країною, заборонивши будь-яку організовану релігію?

На жаль, сучасний протестантизм - це не релігія, а бізнес-проект. З типовим набором маркетингових заманух на початку і повною монетизацією стосунків з Господом Богом наприкінці. "В мене не було квартири (машини, грошей, монітора), я молився, і Бог послав мені квартиру (машину, гроші, монітор).

Так, з точки зору застосованих технологій протестантизм переважає над православ"ям, як сучасний красивий гіпермаркет переважає над придорожним базарчиком у провінції. Але який сенс міняти негламурну і непрофесійну торгівлю з Богом на гламурну і професійну? Може, краще взагалі відмовитися від комерційних стосунків із Всевишнім?

Как человек неверующий и не принадлежащий ник 1 религиозной конфессии даже формально, не могу не отреагировать на 2 последних комментария (даже предполагая, что их авторы грубо говоря "прикалываются", или культурно выражаясь "ерничают").
1. Атеизм - тоже религия (в отличие от неверия - агностицизма), поэтому Украине точно не следует ее возводить в ранг государственной.
2. Запрещать религию нельзя, это тоже дикость, но можно запретить всякое государственное участие в какой-либо религии и это правильно.
3. Сегодня под протестантизм (благодаря его либеральности, отсутствию единого центра) стали рядится кто попало. Но давайте, все-таки, исходить из классики протестантизма.
Это культ труда, скромности, рациональности. Под трудом понимается не как у нас расходование физической и нервной энергии, а получение результата, прибыли. Это очень полезные качества, которые мы бы могли перенять и не перенимая обрядов.
Названные Newsmaker культ чуда, шары - это, все-таки, присуще православной традиции, немного католической, как отличительной черты хорошего человека.

Ніяких жартів, я цілком серйозно. Хоча з терміном можливо і наплутав. Нехай не "атеїзм", а "жорсткий агностицизм".

Якось так довгенько не писав, якось воно так варилося. Перед тим незадовго книгу-збірку Грицака читав і, начеб, погодився з ним.Але...
Та ось до голови прийшло, що ця ідея - пустопорожня чепуха. Спробую коротко пояснити.
Що таке віра чи безвір'я - знайоме всім. Те, що релігія є шлях до Бога - також. Їх, шляхів і релігій - безліч. Конфесії, помісні організації - політичні інституції, які в тій чи іншій мірі покликані обслуговувати потреби спільноти, а, частіше, - держави.
Однак, конфесії змінюються, а моральні засади людства залишаються, розвиваються, ростуть. І Ті, Хто Приходили, завжди відкликали від конфесій до світла.
Протестантизм - сукупність певних теологічних і релігійних (в розумінні шляху) поглядів, що поділяється на кілька конфесій.
То чи справляло протестанство певний вплив на матеріалістичний світ? Так. Так, але й Владімір правий тисячу разів. Ви ж погляньте, протестанти свою релігію схильні ОБИРАТИ. Ми ж за народженням належимо до певних конфесій. Обирати - це виявляти ініціативу. З вільної творчої діяльності і виростає суспільний продукт.
Отже - протестантизм, як перспектива? Чи нам це потрібно? Ні, звичайно, тут Алекс втрапив в точку. Ну навіщо добровільно обмежуватися? Навіщо нове конфесійне рабство? Та ми ж маємо чудові моральні засади людства. Частину з них Владімір назвав. Для їх поширення і пропаганди, що - обов'язково якогось аделаджу заводити в господарстві?
Звичайно, є вірні різних церков, але вони що - вищі за моральні засади? Чи їх старші не підвладні моралі? Але більше того, якщо відкинути певні неприємні господарчі аспекти, то глибини переважної більшості релігій ведуть людей у вірному напрямку. Невже співпраця неможлива, чи щось вступає в суперечку?
Шкоди матеріальному розвитку суспільств церкви завдавали виключно з потреби утримання влади. На заході домінування церкви над світською владою зіграло з нею злий жарт. Вона його втратила. Натомість, східне християнство обрало інший шлях.
Ну, щось таке.