Перші підсумки протестів: замість розпуску Ради варто зайнятися оргпитаннями.

1. Інтерес громадськості спадає. Це видно по відвідуваності наших онлайн-репортажів, якщо репортажі з першого і другого мітингів набирали під 10 тис. переглядів, то з третього – більше чотирьох, з останнього – більше двох.

2. Підприємці радикалізуються. Все починалося з вимог по Кодексу, зараз все частіше лунає вимога перевиборів парламенту. Цікаво, чим радикальніші вимоги, тим менша зацікавленість суспільства. Без політичних вимог протести б не мали сенсу, але їх потрібно правильно вибрати.

3. Підприємці не змогли залучити до своїх протестів інші верстви населення. Підприємці залишили поза своєю увагою такі засадничі принципи, як свобода слова і свобода зібрань. Не було сформульовано жодної вимоги на захист цих принципів. Це понизило важливість протестів в очах українських і закордонних ЗМІ. Не було донесено киянам, що Кодекс вдарить і по них.

4. На цей момент лідери підприємців ще не зрозуміли, що запорука успіху не у радикалізації вимог, а в організаційній роботі – створення структури з осередками в кожному більш – менш значимому місті.

Власне останній пункт мав би стати головним. Висунути вимогу розпуску Верховної Ради можна і це правильно (бо те, що там засідає зараз парламентом назвати важко), але можна хотіти Мерседес, а мати гроші на Таврію.

Перед тим, як починати облогу фортеці (а на більшості в Раді тримається значна частина владної монополії ПР) потрібно мати таран, відповідну кількість солдатів, припасів і зброї. У випадку з підприємцями всього цього немає. Фактично у них немає нічого, крім обурення, яке переросло в ейфорію.

Для відставки Ради, а отже умовно кажучи тривалої облоги влади потрібно мати:

А) сильну організацію з платними функціонерами, котра в годину Х може за своїм рішенням вивести пару сот тисяч демонстрантів і тримати їх на вулицях стільки скільки потрібно. Це включає здатність в потрібний момент мобілізувати транспорт, сцени по всій Україні, поліграфію, тощо.

Б) нагалоджене фінансування. В ідеалі це мають бути пожертви громадян, або членські внески. Сьогодні підприємці здатні жертвувати свої гроші на спільну справу, але централізованого збору коштів не має і через організаційний хаос не має і не може бути.

Для роботи із громадськими грішми необхідні чіткі звіти скільки зібрано грошей і куди пішли. Звіти мають писатися аж до того скільки курток і штанів було принесено співчуваючими і кому їх віддали. Без цього налагодити збір коштів не можливо. Але сьогодні цим ніхто не займається і не думає, як це організувати.

В) потужний прес-центр в Києві і в усіх містах від 50 тисяч населення та мережу друкованих й Інтернет-ЗМІ. Все це має фінансуватися з бюджету організації.

До того ж перевибори Ради не дадуть жодного результату. Не існує партії, яка б змогла забрати голоси «помаранчевого» виборця і виборця розчарованого в Регіонах. До березня 2011 року цю силу створити не можливо. Вибори не принесуть політичних дивідендів і БЮТу, який матиме меншу фракцію ніж зараз (єдине що врятує БЮТ, це реорганізація партії і якомога довший час для цього, але зараз не про це).

Мало того, за чинною виборчою системою в принципі не можливо вибрати нормальний парламент.

Вимагаючи дострокових виборів спочатку потрібно протиснути нове виборче законодавство.

Отже переходячи від вимог вотування Кодексу до вимоги перевиборів Ради підприємці розпорошують сили. Здається, усі мали б знати просту аксіому: для успішної атаки усі сили кидають на одну ціль. Мистецтво полягає в тому, як вибрати найслабшу ціль і сконцентрувати для її атаки найбільші сили. Після перемоги виставляється наступна ціль.

У даному випадку домогтися ветування Кодексу цілком реально, сил для цього вистачає. Можна також вимагати відставки когось з уряду, хто є уособленням зла, на цю роль найбільше підходить Азаров (але не забувати при цьому, що головна мета це вето).До того ж вето збавить наступальний темп Реніонів.

Боротьбу за вето можна і потрібно використовувати для розбудови структури, про яку я писав вище.

Це процесc довгий і клопіткий, важливо, щоб активісти залучені під час перших акцій постійно мали чим займатися, їм потрібно виставляти місцеві короткотривалі цілі. Так організація перебуватиме в тонусі і нарощуватиме сили. Це може бути боротьба із місцевими корупціонерами, організація дружин (у співпраці з місцевою владою) для охорони громадського порядку, все залежить від креативності місцевого лідера.

Коли структура створена можна вимагати від влади різних поступок від зміни поганих законів до перевиборів. Одним словом перед тим, як кидатися на штурм потрібно створити армію.

В польської «Солідарності» у 70-х роках був момент, коли радикали вимагали повалення влади, а помірковані вважали, що ще не прийшов час, що «Солідарність» не має достатньої ваги, щоб брати владу. На момент цієї дискусії в «Солідарності» працювали 40 тисяч платних працівників і ряд ЗМІ котрі фінансувалися за рахунок членських внесків і збору пожертв, за рішенням профспілки припиняли роботу більшість провідних підприємств. Скільки функціонерів можуть утримати нинішні українські протестувальники? Скільки ЗМІ вони створили? Скільки заводів готові стати після відповідного рішення відповідної Коордради

Судячи з моментів рух підприємців претендує на створення політичної сили. А для цього потрібна чітка ідеологія. Думаю, підприємцям було б найближчі принципи, які зараз сповідуються у Грузії.

І тут виникає дуже важлива проблема. Звичайно для протестів проти влади потрібно об’єднувати усіх кого тільки можна.

Але не потрібно використовувати тактику відомих політиків і перетворюватися в соціальних демагогів. Маю на увазі Житловий Кодекс.

З однієї сторони українські інтелектуали ставлять Грузію в приклад, а коли в нашому законодавстві може з’явитися норма про виселення за борги, то ми чомусь обурюємося і закликаємо до протестів.

Чомусь нас обурює примусове створення ОСББ, хоча таким шляхом пішла Польща. Досить жити комунізмом і подвійними стандартами. Цілком припускаю, що Житловий кодекс виписано не професійно і там є безліч підводних каменів (сам я його не вивчав). Якщо це так, то ми мусимо сказати: ми за виселення через борги, за примусове створення ОСББ, але влада не професійна і не змогла по нормальному прописати ці норми, там є такі-то і такі-то загрози. Це важче, але тільки так ми зможемо збудувати нормальну країну.