Каламбурна Годзилла Юрій Луценко: влучні фрази замість дій

Оцінка статті на цей момент: +3/-0
Читати Не читати Коментувати
  • 73492 Перегляди
  • 0 Коментарі
  • 19/06/2009Дата публікації

Коли нинішній голова МВС України тільки починав дивувати своїми публічними висловлюваннями, це було цікаво і смішно. Влучні фрази Луценко особливо виділялися на тлі мукання, якими говорили сірі «міцні господарники» з оточення Кучми.

Стиль бойових цитат молодого соціаліста був образним, вони кусали всіх, не дивлячись на чини, їхньою метою були особистісні особливості об'єктів нападів. У позаминулому столітті такі, як Юрій Віталійович, довго не жили, а закінчували свої дні від куль ображених опонентів.

АВТОР: Антон Зікора

Судіть самі. Ось остання з квітчастих фраз Луценко: «Тільки в нашій країні кролик може вирішити, що він - цар звірів». Ясно, що мова про Арсенія Яценюка, якого називають кроликом, і його президентські амбіції. А уявіть, відбувалося б все в дев'ятнадцятому столітті, а Яценюк ще й не був би кроликом? Відразу - сатисфакція або дуель. Або дуель без сатисфакції.

А ось ще. «Мене звинуватили в тому, що я роблю такі різкі заяви. В першу чергу, це зробила російська сторона, на що я відповідаю: в нашої слов'янської сім'ї не без урода. Добичін (лідер проросійських сил у Криму - А.З.) – урод, і йому не вдасться забрати Крим, поки на місці наша міліція », - сказав якось Луценко. А от не був би Добичін уродом ...

Девіз міністра: "Ні дня без каламбуру"

"Пан Янукович, - цей позаминулий динозавр кучмістської епохи, - оголосив, що вони тепер мають називатися не антикризовою коаліцією, а коаліцією національної єдності. Питаю - чого це раптом? Від того, що Кінах до них перебіг? Так Кінаха давно хотіли купити японці, тільки дізналися, що це не робот, і передумали. А Партія регіонів знайшла до нього пульт управління, як і до інших зрадників! " А от не був би Кінах не роботом ...

Я довго думав, що зробило Юрія Луценка таким зухвалим. Відповідь очевидна: син партійного функціонера, маючи кремезну статуру, з дитинства культивував у собі безкарність. Точніше, в таких умовах вона виховалася сама собою. І апофеозом цієї безкарності стали його «фокуси» у франкфуртському аеропорту.

Не дивно, що в арсеналі Луценко - анекдоти і народний гумор. Якось у Львові, зустрічаючись зі студентами задовго до помаранчевої революції, він говорив про Ющенка: «Я не скажу, що я його вже настільки не люблю, так, наприклад, як деякі – тещу…»

Нинішній глава МВС не гребує і «низьким жанром». Одного разу він заявив, що "український політикум - це як вірменська лазня". "Всі прикриті ззаду мисками і всі бояться митися. Всі ходять по цій лазні, ніхто не починає процес…", - сказав Юрій Віталійович. Уже після розриву з Президентом він сказав: «Ющенко, якого ми на Майдані вибрали лікувати країну, виявився не доктором Айболитем, а патологоанатомом».

Книжки у «вірменській лазні»

Незважаючи на вульгарності, які він собі часто дозволяє, Луценко намагається підтримувати імідж інтелігентного політика: «Я хочу покласти початок нової традиції. Переконаний, що перед виборами політики повинні не лише декларувати свої доходи і витрати, але й книги, які прочитали за рік. Сьогодні я хочу передати вам Декларацію книг, прочитаних в 2007 році Юрієм Луценком».

Слід зазначити, що «термінатор» зазвичай проявляє вірність своїм союзникам (завжди ситуативним, а інших у «вірменській лазні» і бути не може). За них він завжди виступає і направляє на їх захист своє неоднозначне красномовство. Відповідаючи на запитання журналістів, чи не було помилковим рішенням з боку прем'єр-міністра Юлії Тимошенко вести переговори про створення нової коаліції, Луценко зазначив, що до цього Тимошенко підштовхнула «складна ситуація». «З одного боку - імпотенти, з іншого боку - бандити ...», - заявив Луценко.

Джерело Інфопорн

Термінатор не діла, а слова

Зате колишніх товаришів він б'є, як кажуть, з ноги. У 2006 на знак протесту проти входження лідера СПУ Олександра Мороза до «антикризової коаліції» з Партією регіонів і КПУ він вийшов із СПУ. «Це вже не демократичний соціалізм, це - олігархічний сіцілізм», - охарактеризував стиль своїх колишніх друзів «термінатор».

Хвали себе, моя губонько

Дивно, але, судячи з його образних каламбурів, себе Юрій Віталійович вважає певним еталоном честі та моралі: «Я залишуся Луценком і не збираюся вибачатися перед мерзотниками і злодіями. Я вчинив як людина, як громадянин », - сказав він того, як заїхав меру Києва ногою нижче пояса (в коліно – стверджував тоді міністр, в «стидноє мєсто» - говорив Черновецький ).

Шкода, правда, що квітчасті слова не підтримуються такими ж квітчастими справами. Луценко був єдиним із членів кабінету міністрів Януковича, хто до свого призначення неодноразово публічно оголошував, що не має наміру працювати в банді «біло-блакитних»: «Я не можу допустити, щоб у моїй трудовій книжці з'явився запис: член кабінету Януковича».

Тим не менш, коли Луценко знову був призначений на посаду міністра внутрішніх справ, він пообіцяв працювати в уряді Януковича з тією ж енергією, з якою він працював в кабінеті «помаранчевих». Для свого виправдання він знову закликав своє легендарне красномовство: «Сачкувати, ховатися, перестраховуються - ніколи не мав такої звички, і не буду мати і далі», - браво прокоментував Луценко свою згоду бути міністром у «банді».

А ось ще цитати, за які Луценка люблять ті, хто його любить: «Ми зробили не по-хохляцьки, а по-розумному», «Ми повинні дресирувати владу, як собаку Павлова». Але за що ж люди люблять подібні висловлювання «термінатора»? Мабуть, любов до його фраз неможлива без любові до самого Юрія Віталійовича.

Ті, хто любить міністра, любить і те, що з нього виходить. Ті, для кого він залишається правдолюбом, борцем за справедливість і т.п., завжди будуть сміятися над його жартами і цитувати їх. Однак подвиги головного українського міліціонера не сприяють розширенню його слухацької аудиторії. Але, як мінімум, один вдячний слухач завжди буде захоплюватися дотепністю Юрія Віталійовича. Адже навряд чи баба Параска розчарується у своєму кумирі.

Нам же Луценко нагадує поета Юзіка Килевича – одного із утілень геніального Сергія Михалка, він же Ляпіс-Трубецькой, він же африканський студент Серо-Джа, він же Сірожа із дуету «Саша і Сірожа», він же співак із білоруської групи «Крамбамбуля». Він же - "Літературна Годзилла".

Сірожа, він же Юзік Килевич, його слава не дає спати Луценку

один остался на земле я братцы!

один поэт - всё остальное кал!

лишь я сумел с пегасом разобрацца

и с музами лишь я нектар лакал..

моя строка - как кий у бильярдиста

моя строка - как молот кузнеца,

как крик последний альпиниста

как вкус свинного холодца!

бурлят метафоры рекою

кипит котёл моей душы

байрон иль гётэ рядом с мною

так не поэты - малышы!!!

лишь пушкин мог со мной тягацца

но он помёр - причём давно..

быть гением среди засранцев

мне одному лишь суждено.

от волги-матушки до голубого нила

от гималаев до суздальских рощь

для "лжэпоэтиков" могилы

готовит мой словесный сквош!!!

бегите все - "хавайцесь в жито"

грядёт поэтов новый век-

"писать стихи - не сцаць в карыто!"

писал гидзонис - древний грек...

Більш детально з творчістю літературної Годзилли можна ознайомитися тут.

І якщо Юзік називає себе літературною годзиллою, то Луценко - годзилла каламбурна.

TEXTY.ORG.UA — незалежне видання без навʼязливої реклами й замовних матеріалів. Щоб працювати далі, нам потрібна ваша підтримка.

Будь ласка, повідомте нам про ваш внесок на пошту texty.org.ua()gmail.com

Оцінка статті на цей момент: +3/-0
Читати Не читати Коментувати
 
 

Коментарі 0

Для того, щоб писати свої коментарі, залогіньтесь! Якщо ви не маєте логіну, тоді спочатку зареєструйтесь, щоб його отримати!