Час мінаретів. Європа перетворюється на Єврабію

Оцінка статті на цей момент: +4/-0
Читати Не читати Коментувати
  • 66022 Перегляди
  • 0 Коментарі
  • 08/12/2009Дата публікації

Минулого вівторка Лісабонська угода набула чинності, в результаті чого країни Європейського союзу стали на один крок ближче до континентальної єдності, над якою європейська політична еліта працює вже протягом 50 років. Однак впровадження цієї угоди через кілька днів затьмарила інша подія - референдум у Швейцарії, країні, яка завжди вирізнялась релігійною терпимістю, під час якого 57,5 відсотка виборців вирішили заборонити мусульманам країни будівництво мінаретів. Про конфлікт між європейською цивілізацією і ісламськими емігрантами розмірковує Нью Йорк Таймс

Ця заборона висунула країну на передній план європейських дебатів щодо того, як далеко країни Європи мають зайти в процесі інтеграції іммігрантів-мусульман та ісламської культури загалом.

Напис на карикатурі: "Я можу не погоджуватися з тим, що ви говорите, але я готовий померти за ваше право говорити це" "Нам подобається, як він думає!"

Уряд Швейцарії намагається стримати потрясіння і розчарування від результатів, які швейцарська газета Le Temps назвала «жорстоким знаком ворожості», який був «натхнений страхом, фантазуванням і неуцтвом». Міністр юстиції країни, Евелін Відмер-Шлампф каже, що голосування не є відмовою від прав мусульманської громади, релігії чи культури, воно лише відображає страх, що поширився серед населення.

Мусульманські громади Швейцарії відреагували обережно. «Ми були трохи шоковані, ми не чекали цього результату», - каже Абдель Maджрі, президент Швейцарської ліги мусульман. «Це ще один крок до ісламофобії у Швейцарії і Європі в цілому.

Уряд і більшість політичних партій виступали проти цієї пропозиції», - зазначив він, приписуючи цю заборону правим партіям і їх кампанії, яка грала на страхові і необізнаності населення. «Ми думаємо над тим, як виправити становище».

Деякі мусульмани в Європі висловили стурбованість тим, що заборона не буде адекватно сприйнята серед мусульман, які живуть в ісламських країнах, і яким менш знайомі європейська політика і культура. «Ми побоюємося зростання екстремізму з обох сторін» , - сказав Айман Алі, генеральний секретар Федерації ісламських організацій в Європі.

Напис на карикатурі: "Ти знаєш, що це за прапор?" "Так. Це прапор Британії, до того як вона стала Ісламською республікою"

Швейцарія не член ЄС, але щось схоже може статися сьогодні практично в будь-якому місці Європи - у Франції, де чиновники обговорюють можливість заборони паранжі, в Британії, від якої минулої весни в Європейський Парламент обрано два представники фашистської, анти-ісламської Британської національної партії, у Італії, де законопроект, внесений в цьому році, заборонятиме будівництво мечетей і обмежить заклик на молитву.

На відміну від урядовців крайні праві у ряді країн були приємно здивованими результатом референдуму, а також висловили бажання продовжити подібні заборони.

«Це сигнал, що вони повинні пристосуватися до нашого способу життя, а не навпаки» , - говорить Філіп Девінтер, член бельгійської партії «Фламандський інтерес» в інтерв’ю Le Monde. Девінтер каже, що найближчим часом він планує підготувати населення до заборони мінаретів у Бельгії. Герт Вілдерс, відомий політик правого спрямування з Нідерландів, закликав до проведення аналогічного референдуму у своїй країні.

Якщо Лісабонська угода, що обіцяє більш досконалу єдність, є найбільшим тріумфом європейської еліти, то нездатність успішно інтегрувати мільйони мусульманських іммігрантів, є її найбільшим провалом.

Однак ці речі взаємопов'язані: проблема завдячує свавільному, часто недемократичному підходу, який культивують європейські лідери у своєму прагненні до політичної єдності.

Європейський союз навряд чи існував би у нинішній формі, якщо б еліти континенту не були готові ігнорувати настрої народу. (Лісабонська угода, наприклад, була розроблена спеціально для обходу більшості європейських виборців, після того як запропонований проект конституції ЄС був зірваний на референдумах у Франції та Нідерландах в 2005 році).

Але цей політичний стиль - сформувати консенсус серед істеблішменту і припустити, що вдасться стримати будь-яку реакцію - також привів континент до прийняття мільйонів мусульманських іммігрантів, незважаючи на відсутність народного консенсусу з цього питання, і навіть плану їх інтеграції.

Іммігранти прибували спочатку як гастарбайтери, запрошені після Другої світової війни, щоб послабити дефіцит робочої сили, а потім як бенефіціарії законів спрямованих на возз'єднання сімей, розроблених задля заспокоєння постколоніального сумління Європи.

Європейська еліта припустила, що прірва між ісламом і Заходом застаріла, і ліберальна, багатокультурна, пост-християнська федерація не матиме труднощів з інтеграцією прибульців із традиційних суспільств.

Вони вирішили - як пише Крістофер Колдуелл (Christopher Caldwell) в книзі «Роздуми про революцію в Європі», - що ліберальна імміграційна політика «включає моральної обов'язки, які не підлягають обговоренню і не визначаються демократичною процедурою голосування».

Було б краще, якби вони дозволили виборцям обирати. Темп імміграції, можливо, був би повільнішим, і зусилля з інтеграції новоприбулих більш ефективними. Замість цього лідери Європи отримали зіткнення цивілізацій всередині своїх власних кордонів.

Мільйони мусульман засвоїли європейські норми. Але мільйони відмовились від цього: прикладом може бути полігамія у Швеції, радикальні мечеті у промислових містах Англії, маніфестації протесту проти образи пророка Мухаммеда в Данії, вбивства на релігійному грунті в Нідерландах. Все це означає постійну загрозу терору від Лондона до Мадрида.

Напис на карикатурі: Самогубство Заходу

Але це також означає реакцію, в якій європейські виборці підтримують радикальні заходи і екстремістські партії, тому що їх політикам, схоже, нічого сказати про цю проблему.

Чесно кажучи, не зовсім ясно, що лідери можуть запропонувати в даний момент. Вони не можуть відмінити десятиліття міграції. Мусульманська меншина залишиться в Європі. Але збереження елітариського підходу має певний сенс: утриматись від забобон, контролювати вияви екстремізму і сподіватися, що з часом ревний Іслам іммігрантів перетвориться у більш ліберальну форму віри, що змусить конфлікт відступити.

Або принаймні зберегти його керованим.

Книга Колдуела, найкраща до цього часу праця з питання відносин європейців з ісламом, має глибоко песимістичний настрій, але ухиляється від конкретних прогнозів з приводу європейського майбутнього. Інші автори є менш обачними, передрікаючи мусульманське домінування у "Єврабії", в якій шаріат, матиме таке ж значення, як і лібералізм.

Але навіть декадентський Захід, ймовірно, є сильнішим, ніж це може здатися. Найбільш імовірним сценарієм для Європи є не диммітюд (прихильне ставлення неісламського населення до вимог шаріату - "угодовство"), а довгий період напруженості, який переривається спазмами насильства, що зробить Європу менш привабливим місцем на карті, проте без істотного перетворення континенту.

Це навряд чи втішить тих, хто живе під знаком насильства. Просто запитайте швейцарця, який провів минулий тиждень думаючи про можливість того, що голосування може зробити його мішенню ісламістського тероризму. Він має бути стурбованим, а завдяки дурості європейських лідерів – має бути стурбованою вся Європа, - і зараз, і в майбутньому.

TEXTY.ORG.UA — незалежне видання без навʼязливої реклами й замовних матеріалів. Щоб працювати далі, нам потрібна ваша підтримка.

Будь ласка, повідомте нам про ваш внесок на пошту texty.org.ua()gmail.com

Оцінка статті на цей момент: +4/-0
Читати Не читати Коментувати
 
 

Коментарі 0

Для того, щоб писати свої коментарі, залогіньтесь! Якщо ви не маєте логіну, тоді спочатку зареєструйтесь, щоб його отримати!