Президент Росії Медвєдєв - це новий Горбачов. І закінчить він так само

Оцінка статті на цей момент: +4/-1
Читати Не читати Коментувати
  • 85040 Перегляди
  • 0 Коментарі
  • 01/12/2009Дата публікації

«Стабільність», колись модне у Росії слово, поступилося місцем «модернізації». Насправді ж у Росії фактично немає ні першого, ні другого. Майбутнє Росії не є більш передбачуваним, і модернізація не є менш ілюзорною, ніж це було десятиліття тому. Але зсув у лексиці ніби змушує очікувати перетворень - протягом останніх місяців президент Дмитро Медведєв тільки і говорив, що про зміни, - пише в останньому числі The Eсonomist.

У квітні 1985 року Михайло Горбачов, новий генеральний секретар Комуністичної партії, говорив про негативні тенденції в економіці та необхідність прискорення науково-технічного прогресу, зберігаючи політичну стабільність та послідовність.

Іноді виступи Медведєва звучать надзвичайно подібно до постмодерністських пасажів Горбачова.

Ілюстрація The Eсonomist

Його діагноз невблаганний: примітивна економіка, що базується на сировинних секторах і не може забезпечити добробут, відсутність реформ і всепроникна корупція. Його бачення майбутнього вражає: Росія, що лідирує у галузі нанотехнологій і запускає атомні космічні кораблі – у кінцевому рахунку, рецепти змін схожі на фантастику.

Його «відвертий аналіз минулих помилок є більш переконливим, ніж його формула для їх виправлення», - писав The Economist про Горбачова у 1986 році. Те ж саме можна сказати тепер про Медведєва.

Не бажаючи торкатись основ політичної системи, яка його породила, пан Медведєв обмежується нудними розмовами про спрощення 11 часових поясів і створення бізнес-інкубаторів в університетах.

Сьогодні вражає розрив між словами Медведєва і реальністю, про яку він говорить. Ця реальність включає у себе раптову смерть юриста в московській в'язниці. Сергій Магніцький працював в Hermitage Capital, інвестиційному фонді Білла Браудера, колись лояльного путініста, який був оголошений персоною нон грата у 2005 році після ворожнечі з фірмами, близькими до Кремля.

У минулому році пан Браудер скаржився, що бандити з російської міліції вкрали його російські компанії і використали їх, щоб привласнити 230 мільйонів державних коштів. Російська влада відповіла податковою справою проти Hermitage Capital на 17.4 мільйони і заарештувала пана Магніцького, яким були виявлені докази шахрайства та причетність до цього міліціонерів, які заарештували його.

У в'язниці у нього з'явилися серйозні проблеми із здоров’ям, але він залишився без медичної допомоги, що задокументовано у його щоденнику. Слідчі, схоже, відмовили йому в допомозі, щоб змусити Магніцького визнати вину. 16 листопада він помер від токсикологичного шоку й панкреонекрозу.

Смерть Магніцького була шоком, але навряд чи чимось незвичним: багато людей помирає під час попереднього ув'язнення по всій Росії, ще більше у в'язниці.

Проте, смерть успішного адвоката, що працював на західну компанію, вразила молодих російських фахівців. На цьому тижні Сергій Гурієв, керівник Нової економічної школи Росії, збирався опублікувати статтю в газеті «Ведомости», в якій йшлося про те, «чи можлива модернізація без політичної лібералізації». Замість цього він пише про Магніцького: «Без статті про смерть Сергія говорити про всі інші аспекти російської модернізації безглуздо ... Яка різниця, що індекс РТС, підвищується або знижується, або що відбувається з обмінним курсом, якщо життя не має ніякої цінності»?

Після зустрічі з активістами організацій із захисту прав людини, Медведєв наказав провести розслідування обставин смерті Магніцького і умов утримання під вартою обвинувачених. Тюремні лікарі або наглядачі можуть бути покарані. Однак пан Медведєв навряд чи бажає зупинити рейдерство з боку державних органів, гонитву за хабарами і корупцію, які стали частиною системи.

Ця система була створена у 2000 році під керівництвом президента Володимира Путіна, коли медіа-магната Володимира Гусинського витравили з країни. Вона тримала у в'язниці вагітну жінку - адвоката ЮКОСа і смертельно хворого менеджера фірми в марній спробі змусити їх давати свідчення проти свого колишнього боса, Михайла Ходорковського. Саме це є основною перешкодою модернізації в Росії.

Гурієв вважає, що причина невдачі модернізації в тому, що правлячий класс Росії може наживатися з теперішнього становища. Справжня модернізація перешкоджатиме їм, тому що вона вимагатиме більш ефективних інституцій. Психологія здирництва передається бюрократичним ланцюжком, отримуючи свій шматок з кожної людини.

Незважаючи на всі гучні слова, Медведєв не є самостійним політиком. Він був обраний Путіним за вірність і слухняність.

Попри численні спекуляції, навряд чи існують ознаки сварки або ж суперництва між ними. Кожен з них грає свою роль. Пан Медведєв є хорошим поліцейським, він говорить про модернізацію, зустрічається з групами із захисту прав людини і веде переговори з ядерних озброєнь з Бараком Обамою в Америці. Путін, поганий коп, править Росією і розподіляє гроші, як він дав це зрозуміти на нещодавній конференції партії «Єдина Росія».

Проте розмова Медведєва про модернізацію, навіть якщо це всього лише розмова, знайде відгук у багатьох освічених росіян, які справедливо вважають, що їх країна рухається в неправильному напрямку. Як висловився Медведєв, «необхідність змін стала особливо очевидною в останні кілька місяців». Росія постраждала від фінансової кризи більше, ніж будь-яка інша країна G20.

Після десятиліття нафтового зростання ВВП скоротиться на 8%. Ціни на нафту все ж досить високі, щоб підтримувати державні видатки, але вони не можуть забезпечити зростання зарплат і пенсій. Реальна заробітна плата, яка зростала більш ніж на 10% на рік протягом десятиліття, нині падає. Як висловився один російський бізнесмен: «Стратегія Путіна відновити радянську символіку, стиль життя і доходи виснажилась. Тепер ніхто не має уявлення про те, якою ця країна повинна стати».

За режиму Путіна, політична система тримається на колективному інтересі тих, хто розподіляє хабарі, іноді поєднануючи це з репресіями. .

Якщо ціна на нафту залишиться такою ж або впаде, ця формула зможе продовжувати працювати, тільки якщо репресії посиляться. Однак навіть це може виявитись проблемою: епідемія зізнань незадоволених міліціонерів в Інтернеті та хвиля насильства з боку міліції вказують на корумповані та неконтрольовані сили.

Погіршення становища демократичних інститутів в Росії після приходу Путіна до влади у 2000 році завело країну в глухий кут, що нагадує кінець 1980-х. У той час Радянський Союз не міг задовольнити зростаючі очікування населення та зарадити виснаженню ресурсів економіки.

Сьогоднішня Росія - не Радянський Союз. Вона підтримує основні свободи, а також великий приватний сектор, навіть якщо його душить корупція. Вона також має валютний резерв в розмірі 430 мільярдів доларів, а не 3 мільярдів, як у грудні 1991 року.

Однак, якщо ціни на нафту знову підуть угору, кремлівські лідери можуть зіткнутися з тим самим вибором, що і їх радянські попередники: зберегти себе (і свою країну) завдяки репресіям чи лібералізації. Горбачов обрав лібералізацію.

Путін, який вважає, що розпад Радянського Союзу був найбільшою геополітичною катастрофою 20 століття, навряд чи зробить той самий вибір. Але знайти достатню підтримку для цієї репресивної системи все ж може виявитись занадто складним завданням.

TEXTY.ORG.UA — незалежне видання без навʼязливої реклами й замовних матеріалів. Щоб працювати далі, нам потрібна ваша підтримка.

Будь ласка, повідомте нам про ваш внесок на пошту texty.org.ua()gmail.com

Оцінка статті на цей момент: +4/-1
Читати Не читати Коментувати
 
 

Коментарі 0

Для того, щоб писати свої коментарі, залогіньтесь! Якщо ви не маєте логіну, тоді спочатку зареєструйтесь, щоб його отримати!