Банк, який пограбував увесь світ і купив Обаму

Оцінка статті на цей момент: +3/-0
Читати Не читати Коментувати
  • 88803 Перегляди
  • 0 Коментарі
  • 15/07/2009Дата публікації

Американський журнал Rolling Stone написав про “бульбашкову мафію Волл-Стріт” - інвестиційний банк Ґолдман Сакс (Goldman Sachs). У відповідь компанія назвала статтю “істеричним зібранням теорій змови”, а її речник додав, що Ґолдман Сакс прагне бути “силою добра”. Де правда, можете судити самостійно - ZaUA.org пропонує деякі уривки зі скандальної статті.

Переклав: Артем Чапай

Перше, що вам треба знати про Ґолдман Сакс — це те, що він скрізь водночас. Найпотужніший інвестиційний банк світу обплутує все людство, шукаючи все, що може пахнути грішми.

Спроба перелічити всіх колишніх співробітників Ґолдман Сакс на впливових постах швидко виявляється абсурдом — це спроба зробити список усього. Вам треба знати загальну картинку: Ґолдман Сакс замкнув на собі систему західного капіталізму. Остання передбачає, що в суспільстві, яким пасивно керують вільні ринки та вільні вибори, організована жадібність завжди переможе неорганізовану демократію.

Формула відносно проста.

Спершу Ґолдман розташовується всередині спекуляційної бульбашки, продаючи інвестиції, про які в самій компанії знають, що ті погані.

Потім компанія всмоктує величезні суми з середнього та нижнього поверхів суспільства за допомогою корумпованої держави. Та дозволяє переписати правила в обмін на крихти, які банк кидає своїм політичним проституткам.

І нарешті, коли бульбашка вибухає, залишаючи мільйони простих громадян банкрутами, вони починають процес спочатку, позичаючи нам назад наші власні гроші під відсоток.

При цьому вони зображують себе людьми, що не відають жадібності, а насправді рятують нас усіх. Ґолдман Сакс займається цим знов і знову, починаючи з 1920-х.

Основну ідею цього можуть ухопити навіть фінансово безграмотні люди.

Компанії, які не можуть похвалитися нічим, окрім імені, розкручують за допомогою ЗМІ та продають публіці за багато мільйонів. Такі інвестиційні банки, як Ґолдман Сакс, по суті, гарно упаковують кавуни, скидають їх з 50-го поверху і тим часом відкривають торги. У цій грі ти переможеш лише тоді, коли забереш свої гроші до того, як кавун удариться об асфальт.

У звичайних інвесторів немає шансів.

Учора Ґолдман Сакс опублікував звіт про доходи компанії: рівень прибутку компанії - найвищий за весь час її існування. Кому криза, а кому - мати рідна?

Великі компанії створили два кола: одне внутрішнє, люди в якому знають справжні ціни, а інше — для випадкових покупців акцій, яких запрошували взяти участь у гонитві за збільшенням ціни, про яку сам банк знає, що та ірраціональна.

А раз ціна ірраціональна — вона впаде, як тільки почнеться паніка. Паніка ж почнеться, як тільки сама Ґолдман Сакс і інші відомі компанії продадуть свою частку. Нагадаємо — вже за значно більше гроші, ніж ця частка була куплена.

Роль Ґолдман Сакс у нинішній глобальній катастрофі, що почалась із бульбашки на ринку нерухомoсті, неважко простежити. Банки, що видають кредити на житло, десятиліттями вимагали від клієнтів стабільного прибутку, вчасної виплати попередніх кредитів, і паспорт. Але на початку нового тисячоліття усе це раптом стало непотрібно: кредити почали виписувати офіціанткам прямо на серветках і напівбомжам, у яких є при собі п'ять доларів і cнікерс.

Зрозуміло, що ті перепродували свої борги разом із житлом — а потім це житло перепродувалося знов і знов, аж поки одні невиплати потягнули за собою інші.

А хто спричинив стрибок у ціні на нафту? Ви вгадали. :)

Звичайно, банку Ґолдман Сакс допомогли. Існували й інші гравці на ринку фізичних товарів. Але корінь проблеми полягав у поведінці букавально кількох потужних акторів, які перетворили ринок на спекулятивне казино.

Ґолдман Сакс зробила це, переконавши пенсійні фонди та інших великих інституційних інесторів вкладати гроші в майбутню, ще не викачану з-під землі нафту.

Так нафта перетворилася з фізичного товару, який підкоряється закону попиту та пропозиції, на уявну ставку. На її майбутню ціну можна тільки закладатися — як на ціну акцій. Від 2003 по 2008 рік сума спекуляцій на товарах у США виросла з 13 мільярдів до 317 мільярдів доларів — на 2300 відсоткв.

Кожен барель нафти було перепродано в середньому 27 разів до того, як його фактично було спожито. Так ціна нафти збільшилася.

Нещодавна історія США виглядає як брошура “Хто є хто” із колишніх працівників Ґолдман Сакс. Останній фінансовий секретар Буша, Генрі Полсон — колишній голова Ґолдмана. Роберт Рубін, фінансовий секретар Білла Клінтона, провів 26 років у Ґолдман Сакс, перш ніж став головою американської групи банків Citigroup. Ця група банків отримала 300 мільярдів доларів від платників податків — у рамках кампанії з врятування від банкрутства, яку організував у 2008 році колега по Ґолдман Сакс, Генрі Полсон.

Перелік можна продовжувати до нескінченності.

Тут і Джон Тейн, який купив для свого офісу килим за 87 тисяч доларів, коли Полсон від імені держави надав його банкрутуючій компанії Merrill Lynch мільярди доларів платників податків. І Роберт Стіл, також колишній менеджер Ґолдман Сакс, який виділив самому собі та своїм колегам-директорам Wachovia “золотий парашут” у 225 мільйонів доларів, поки його банк самознищувався.

Тут і Джошуа Болтен із кабінету Буша, і Марк Паттерсон з міністерства фінансів, який іще рік тому був лобістом Ґолдман Сакс, і колишній директор Ґолдман, Ед Лідді, якого Полсон поставив на чолі врятованого державними грошима страхового гіганта AIG.

Голови канадського та італійського національних банків, голова Світового банку два останні голови Федерального Резервного Банку Нью-Йорка — також ґолдманівці.

Після того, як восени 2008 луснула нафтова бульбашка, гроші зникли й фінансове сафарі перемістилося в інше місце. Цього разу почалося полювання на гроші платників податків. Тут, у найбільшому державному викуповуванні збанкрутілих підприємств, Ґолдман Сакс і почав грати м'язами.

Тодішній міністр фінансів Полсон вирішив дозволити Lehman Brothers — одному з останніх справжніх конкурентів Ґолдман Сакс — збанкрутіти без державного втручання. А наступного ж дня Полсон санкціонував масовану допомогу AIG на 85 мільярдів доларів, із яких компанія одразу віддала 13 мільярдів, які була винна Ґолдман Сакс. Так завдяки грошам платників податків наш банк повністю відшкодував своє невдале вкладання.

Це не карикатура з журналу "Червоний Перець". Це - ілюстрація з солідного американського часопису

Одразу після порятунку AIG, Полсон оголосив про федеральний план порятунку фінансової промисловості на цілих 700 мільярдів доларів. Для отримання своєї частки, Ґолдман Сакс заявив про перекваліфікацію з інвестиційного банку у звичайний — крок, який дозволив їм отримати не тільки 10 мільярдів допомоги, але й можливість позичати зі знижками у американського Федерального Резерву.

Завдяки мало відомому закону (треба ще дізнатися, хто його провів), Федеральний Резерв може блокувати більшість аудитів Конґресу США, і таким чином суми та отримувачі грошей залишаються в таємниці.

Месидж усього цього — порятунку AIG, швидкого схвалення перетворення інвестиційного банку на банківську фірму, фонди Федрезерву — полягає в тому, що коли справа стосується Ґолдман Сакс, вільний ринок зникає. Уряд може дозволити загинути іншим гравцям ринку, але за жодних умов не дасть упасти Ґолдман Сакс.

А тепер перемотаємо плівку на сьогоднішній день. Липень у місті Вашингтон. Барак Обама, популярний молодий політик, головним спонсором кампанії якого є інвестиційний банк, що називається Ґолдман Сакс — сидить у Білому Домі. Успішно пройшовши політичне мінне поле, Ґолдман знову береться за своє: шукає дірки в новому ринку за допомогою нової команди колишніх співробітників, що зайняли ключові державні пости.

Замість Хенка Полсона в міністерстві фінансів з'явилися Марк Паттерсон і Гері Генслер — обоє колишні ґолдманівці. Під час останньої виборчої кампанії Ґолдман Сакс надав Демократичній партії 4,452,585 доларів. І ці гроші треба буде відшкодувати сторицею.

Нова гра полягає в отриманні грошей на зменшення викидів вуглецевих газів в атмосферу, під іменем “плану з покращення довкілля”. Витрати покриваються бюджетом. І Ґолдман Сакс не доведеться вступати в цю гру. Він у неї вступив заздалегідь.

Оцінка статті на цей момент: +3/-0
Читати Не читати Коментувати
 
 

Коментарі 0

Для того, щоб писати свої коментарі, залогіньтесь! Якщо ви не маєте логіну, тоді спочатку зареєструйтесь, щоб його отримати!