Щоденники мотоцикліста. День 1-4. Румунський кордон, Кам'янець і хутір під Крижополем

Оцінка статті на цей момент: +1/-0
Читати Не читати Коментувати
  • 129619 Перегляди
  • 0 Коментарі
  • 16/04/2010Дата публікації

Наші нескорені мандрівники Чапай і Ромашка продовжують свій проект "Щоденники мотоцикліста: з Мамайотою в пошуках України" - на своєму 124-кубовому мотоциклі Мамайоті вони вже дісталися Вінниччини і щодня роблять sms-репортаж. Пропонуємо вашій увазі кілька смачних витягів за чотири дні. Редакція ZaUA.org чекає на детальніші звіти (як ви розумієте, не завжди уздовж дороги є інтернет) і бажає героям щасливої дороги, ні цвяху, ні жезла та інших гараздів! :)

Мандрував: Артем ЧАПАЙ

ДЕНЬ 1: ДАІ, прикордонники і пробите колесо

Хоч я і встав і пригнав мотоцикл під хату о сьомій – виїхали ми лише о десятій: вночі був приморозок.

Їдучи на Косів, весь час наспівував собі в шоломі, що «треба Кути не минути, до Косова завернути» – з пісні про Довбуша. Ставши пофоткати в Уторопах, перед Косовом, ми з Ромашкою обоє усміхалися. Це був лише початок.

Коли проїхали через Черемош на Вижницю – це якась містика: і справді, як тільки почалася Буковина, сосновий ліс змінився буковим: можливо, тут через назву ці ліси насаджують?

...Ромашка особливо звернула увагу, що і на Косівщині, й далі – по селах безліч гарних приватних новобудов. Схоже, що люди не бідують.

...Вирішили їхати попри румунський кордон прямо на Новоселицю. Спочатку ми ніяк не могли знайти поворот і в’їхали по трасі аж під Сирет. Потім повернули і наважилися виїхати на грунтовку зі шлагбаумом на «КПП Порубне».

Кілька разів питали про дорогу, бо не вірили, що нам сюди. Між іншим: я дивувався, що і у Глибокій – і навіть тут, за кілька кілометрів від кордону, розмовляють чистішою українською, ніж на Прикарпатті.

На мобільному – вже якийсь румунський оператор, тому писати смс-репортаж (до речі, гарно це придумали – потім буде жива опора для пам’яті, щоб зробити більш розширений матеріал) не можу.

...Поки ми розмовляємо, їде патрульний прикордонний джип. І, звісно, зупиняється.

- Старший сержант Воробець, - віддає честь один із прикордонників. Як потім казала Ромашка: «Такі милі хлопчики».

- Дуже приємно, - віддаю честь я, правда, до «порожньої» голови. Усміхаюся – просто тому, що мені смішно.

- А що це ви вирішили сюди, до нас поїхати?

Показую карту, де заздалегідь намальовано маршрут: «Так цікавіше, ніж по трасі».

Коломия-Косів-Вижниця-Берегомет-Сатрожинець-Глибока-прикордонне захолустя, дуже приємне, але дуже важко їхати-Герца-Новоселиця-Хотин-Кам'янець

...Нарешті Кам'янець, мать його так (це я взагалі, не про Кам'янець :) ). Ітоги подвєдьом:

- 258 км,

- дві розмови з ДАІ,

- одна з прикордонниками,

- пробита камера,

- 40 км off-road,

- руки-ноги трусяться...

----------------------------

...для першого дня - перебор.

ДЕНЬ 2: Міняємо шину і залипаємо в Кам'янці

В Кам'янці-Подільському постійно переходять з української на російську і навпаки. Саме місто - комунальний рай: тут час є гаряча вода! І дороги порівняно нічого.

...Ми у знайомої. Ідемо шукати шину (вчора виявилося), що стара "жує" камери (ось чому вони так часто пробиваються!) а тоді спробуємо знайти wi-fi.

...Беру назад своє припущення про суржик: часто тут така українська, що диву даєшся. Почув на вулиці: "Можливо, я стану в пригоді".

...Щось буржуазне мені таки властиве: зайшли в кафешку виключно на звук музики - джаз і французький шансон.

Власник - із довгим волоссям. Каже, вони російську попсню ніколи не ставлять. Заусміхався, коли я сказав, що ми прийшли на голос Едіт Піаф.

Бруківка, вічний тут вітер, французька музика... Справді європейський аспект України - не те, що "євровікна".

...Е, все ж таки туристичні місця - це смішно. Екскурсовод: "Річка оточує Старе місто" (це про Кам'янець). Перекладач, із круговим жестом і страшним акцентом "This, this goes around, around this town".

...Все, поставили нову шину, щиро сподіваюся, що ламатися перестанемо. Ідемо шлятися Кам'янецем.

Оголошення на Домініканському соборі в Старому місті

Думаємо, що якось повернемося сюди надовше і на якийсь час поселимося тут - місто супер!

ДЕНЬ 3: Нас сприймають за "золоту молодь". Ночуємо на хуторі під Крижополем

...Доїздимо до Ямполя. Тут яблуневі сади. Люди віддали паї на 30 років, їх скупив якийсь магнат, і тепер селяни працюють у садах за 500 грн на місяць.

"А можеш зняти, як жінка горбатиться з сапою, а я не працюю? - стібеться дядько в кафе-вагончику. - Знаєш, що таке сапка?"

Для цих людей ми багатії... Я здогадувався, що так буде. "А може, в тебе папка - депутат?"

Карта КЛІКАБЕЛЬНА

Крижопільщина насправді прекрасна! Поля, нескінченні ряди побілених дерев. Хотіли стати з наметом у ліску, а тут собаки. Ми розвертатись, а тут дядько Василь каже на його хуторі-пасіці стати!

Чапай стоїть біля Мамайоти і пише sms в редакцію ZaUA.org

ДЕНЬ 4: Піонертабір, "воєнний городок" і любов до влади

Живе тут одна родина - за селом, неподалік від Крижополя.

Ми дочекалися його з поля, і переночували у сторожці. Нагодував, обігрів і при цьому - як я це не раз зустрічав: "Вибачте, що отак, чим багаті тим і раді".

А потім сусід по лісу (і таке є!) сторож Микола, поводив нас по ще порожньому піонер табору. Сюр. Написи на гаражі "Дітям вхід заборонено", мозаїка з комсомольцями тa "E=mc2", а на стіні сторожки поруч вимпел з Леніном, та іконка Богоматері.

У селі Високе під Вапняркою. Тут великий колодязь-журавель, білий. А навпроти - літак від розформованого "воєнного городка". Є школа, дитсадок.

Саме тут вперше за час мандрівки я почув, що хтось хвалить владу - правда, не київську, а місцеву.

У Високому і дітей багато і в шкільній формі, "а в сусідніх селах ні ферми, ні роботи". Схоже, що місцеве самоврядування значить більше за центральну владу.

Бабуся дуже хвалить молодого голову сільради: "Не знаю, коли він і спить", кутається у хустку і скаржиться:"Коли вже те тепло?". Нас, як завжди, спершу сприймають, як брата і сестру, студентів.

Всю інфу про проект ви можете подивитися за тегом "щоденники мотоцикліста" або на блозі автора.

Читайте також:

Опис проекту "Щоденники мотоцикліста: у пошуках України"

День 4. Тульчин-Брацлав-Немирів. Дощ і страшенна холоднеча. Нарешті знайшли село, де хвалять владу

День 3. Вінничина: яри і жодної заправки. Нас сприймають за "дітей депутатів"

День 2. Кам'янець не туристичний та інша буржуазна Європа

День 1. Підсумки з ФОТО

День 1. Коломия-Кам'янець. Багаті хати, румуни, фрі-райд :) уздовж кордону і пробита шина

День 0. Тестовий заїзд довкола Коломиї. Всесвітня асоціація випускників Коломийської гімназії та інші цікаві речі

Вступ. Тестовий заїзд довкола Калуша. Школи "для руських, і німці, і решти"

Про що я питаю людей, яких зустрічаю по дорозі

TEXTY.ORG.UA — незалежне видання без навʼязливої реклами й замовних матеріалів. Щоб працювати далі, нам потрібна ваша підтримка.

Будь ласка, повідомте нам про ваш внесок на пошту texty.org.ua()gmail.com

Оцінка статті на цей момент: +1/-0
Читати Не читати Коментувати
 
 

Коментарі 0

Для того, щоб писати свої коментарі, залогіньтесь! Якщо ви не маєте логіну, тоді спочатку зареєструйтесь, щоб його отримати!