Отруйні водоскиди Дністра (РОЗСЛІДУВАННЯ)

Оцінка статті на цей момент: +0/-0
Читати Не читати Коментувати
  • 9193 Перегляди
  • 0 Коментарі
  • 12/02/2020Дата публікації

67-річний пенсіонер Василь уже третю годину сидить на невеличкому острівці посеред Дністра у прикордонному українському місті Могилів-Подільський. По його ліву руку — український берег, по праву — вже територія Молдови. Чоловік не зводить очей із поплавка. Крижаний північний вітер його не лякає: під теплою курткою у запеклого рибалки два шерстяних светри та плетений шалик.

Автор: Любов Величко (Україна), Іліє Гулька (Молдова), Мадалін Нешуту (Молдова)

Рибалка на Дністрі у місті Могилів-Подільський, Україна

Екстремальна риболовля

— Як ваші успіхи?

— Та... Могло бути й краще, — рибалка роздратовано махає рукою на металеву сітку, занурену у воду. Придивившись, я бачу кількох рибин розміром із долоню. — Щороку улов стає все біднішим. Таке враження, що десь угорі за течією рибу хтось краде.

Вздовж берега Дністра видніються кілька десятків брудних кольорових цяток. Силуетів рибалок тут чимало навіть у будній день. Містяни люблять відпочивати біля річки і в спеку, і в холод.

«Ми весь час на Дністрі. Це — сама краща річка. І найчистіша вода — тут, — гордо каже 26-річний Андрій, який працює барменом у місцевому кафе. А на моє запитання про можливі забруднення впевнено додає: — Цього літа ходили чутки про те, що у воді є якась хімія. Але людей це не зупинило — як ходили, так і ходять. Принаймні, я не чув, щоб у когось були висипи на шкірі».

У чистоті води могилів-подільці переконані, бо зараз у їхньому місті немає великих промислових підприємств, фабрик чи заводів. Майже всі компанії-забруднювачі закрилися 10-20-30 років тому. Про їхнє існування нагадують лише залізні іржаві труби, які виходять на берег та пірнають під воду.

Дві залізні труби пірнають у Дністер. Ділянка біля прикордонного пункту між Україною та Молдовою

«То, мабуть, труби заводу Кірова — він якраз через дорогу від нас знаходиться. Але підприємство уже давно не працює, — каже Тамара Василівна, завідувачка місцевого дитячого садка №5, територія якого виходить на берег річки. Потім на мить замислюється і питає: — Заждіть... а хіба ми п'ємо воду із Дністра?»

Педагога щиро цікавить питання чистоти води у річці. Її садочок час від часу організовує дитячі свята на екологічну тематику: чотирирічні вихованці читають вірші про переробку та сортування сміття та про забруднення річок відходами.

Дитяче свято у ДНЗ №5, м. Могилів-Подільський, листопад 2019 року

Раз на кілька місяців вихователі та техперсонал ходять берегами Дністра і збирають сміття. Останній суботник проводили у жовтні — перед Покровою, чистили територію завдовжки в кілометр. Але навряд чи ці волонтерські акції можуть істотно вплинути на якість води.

Панікери та флегматики

Воду з Дністра п’ють вісім мільйонів людей. За чистотою води паралельно стежать українські, молдавські та міжнародні урядові й неурядові структури.

Вирішувати проблеми забруднення Дністра Україні та Молдові потрібно разом. Принаймні, видимість роботи в цьому напрямку є.

У вересні 2018 року почала роботу Комісія зі стійкого використання та охорони басейну річки Дністер. Перша зустріч відбулася на високому рівні: тут були присутні представники профільних міністерств з української та молдавської сторони. Також прийшли представники ОБСЄ та ООН, громадські діячі та науковці з обох сторін. Учасники події поговорили про проблеми очисних споруд та призначили наступне засідання на весну 2019 року.

Українську сторону в Комісії зі стійкого використання та охорони басейну річки Дністер очолив заступник міністра екології Микола Кузьо, молдовську — держсекретар Міністерства сільського господарства Валентина Цапиш

Через два місяці, в грудні 2018 року, Держводагенство створило дорадчий орган — Басейнову раду Дністра — для «вироблення пропозицій та забезпечення узгодження інтересів підприємств, установ та організацій у галузі використання і охорони вод Дністра».

А влітку 2019 року опублікували проміжний звіт про результати українсько-молдовського проєкту комплексного управління водними ресурсами Дністра.

Останнє масштабне дослідження стану води в басейні Дністра проводилося під егідою Європейської економічної комісії ООН. Навесні 2019 року науковці відібрали 13 зразків води та ґрунту для аналізу на вміст пестицидів та промислових хімікатів у рамках спільного молдовсько-українського проєкту.

У п'яти зразках експерти виявили перевищення у 8-12 разів допустимих норм по окремих хімічних з'єднаннях і металах (хром, цинк, нікель, пестициди триклозан, ацетохлор, диметоат тощо). Найбільш забрудненою виявилася вода на кордоні між Україною та Молдовою, поблизу міста Могилів-Подільський — районного центру у Вінницькій області із населенням близько 30 тисяч осіб.

Що думає про результати дослідження Могилів-Подільський міський голова Петро Бровко, я вирішила запитати у нього особисто. Але схоже, що критичне перевищення вмісту хімії у дністровській воді в нього шоку не викликало.

Він у моїй присутності поспіхом прочитав короткий звіт дослідження про стан води у Дністрі біля Могилів-Подільського й резюмував: «Це несерйозно. Повна нісенітниця!».

«ООН і ЮНІСЕФ — це аферисти. Хто їм платить, на тих і працюють. Ось, дивіться, у мене є офіційна довідка — у нас абсолютно чиста вода. І санепідемстанція у нас працює. Звідки у нас могло бути забруднення? У нас нема ніякого виробництва».

Могилів-Подільський міський голова Петро Бровко та начальник департаменту безпеки життєдіяльності міста Володимир Пронько не вірять результатам міжнародного дослідження стану води у Дністрі

Петро Бровко викликає до кабінету начальника департаменту безпеки життєдіяльності міста Володимира Пронька, який збирає дані від екологів про стан води у місті.

«Очисні споруди в нормальному стані. Я і сам купаюся у Дністрі. Запевняю вас — водичка у річці ідеально чиста», — сказав мені Пронько і показав щотижневі звіти місцевого відділу лабораторних досліджень ДУ «Вінницький обласний лабораторний центр МОЗ України».

Читаю результати дослідження води річки Дністер в зоні міського пляжу: «Станом на 31 липня 2019 року холерних вібріонів у річковій воді не виявлено. Індекс лактопозитивних кишкових паличок в межах допустимих норм, колі-фаги та патогенні мікроорганізми не виявлені».

Але про вміст пестицидів та хімікатів — ні слова.

По інший бік Дністра від міста Могилів-Подільського знаходиться молдавське місто Атаки. В унісон із мером Могилів-Подільського, тамтешній міський голова Василь Трагіра запевняє, що тутешня очисна споруда, побудована у 2015 році, працює «супер-пупер»!

Відповідальні за якість води та охорону навколишнього середовища Молдови вважають, що причин для хвилювання немає. Вони посилаються на результати аналізів, які проводила Референтна лабораторія Агентства з навколишнього середовища Молдови. Мовляв, у Молдові немає промислових підприємств, що виробляють токсичні відходи або хімічний вміст.

Тому токсичні відходи, які спричиняють загибель риб, рослин, ракоподібних, молюсків, залишається практично поза аналізом державних лабораторій Молдови.

На противагу цьому, керівник Кишинівської контрольної лабораторії Аркадій Ліяху стверджує, що вода у Дністрі хороша лише відносно: «Дністер більш забруднений на півночі — в Наславче, Атаки та Сороки».

Схоже, що єдиної думки про якість води серед науковців України та Молдови немає.

Виконавчий директор Міжнародної асоціації зберігачів річки Дністер «Еко-Тірас» Ілля Тромбітцький вважає, що аналіз довідкової лабораторії «Не відображає реальність».

«Працівники лабораторії з Кишинева збирають проби води два-три рази на місяць, а забруднення відбувається через 24-48 годин. Бактеріологічні дані показують, що вода сильно забруднена і становить небезпеку для здоров'я людини», — додає Думітру Осипов, начальник відділу інформаційного синтезу Інспекції охорони навколишнього природного середовища Молдови.

Експерти припускають, що оптимістичні результати Кишинівської лабораторії пояснюються тим, що зразки для аналізу збираються з берега. Бо саме берегова сторона водних басейнів — зона найбільш активних природних процесів самоочищення.

Але якщо вода настільки забруднена, як свідчать дані міжнародного аналізу, потрібно з’ясувати: хто забруднює Дністер?

Убивчий бізнес

Ми попросили Державне агентство водних ресурсів України озвучити повний список підприємств, які забруднюють річку Дністер. У відповідь на наш запит прийшов коротенький список із тринадцяти найменувань приватних та державних компаній.

Разом за 2018 рік ці підприємства скинули у річку понад 10 мільйонів кубометрів стічних вод. Найбільшим забруднювачем виявилася одеська компанія ТОВ Філія «Інфоскводоканал». Це підприємство забезпечує водопостачання і водовідведення міста Одеса та прилеглих населених пунктів у радіусі ста кілометрів.

Нас здивувало, чому, маючи дві очисні споруди, «Інфоксводоканал» забруднює Дністер.

«Я обіцяю — ми максимально детально відповімо на всі питання, — запевнив ТЕКСТИ по телефону прес-секретар підприємства, який представився Сергієм, отримавши офіційний інформаційний запит від ТЕКСТІВ. — Але ми не можемо пустити вас на територію підприємства. Бо це — стратегічний об'єкт».

Втім, попри обіцянки, відповіді на запит ми так і не отримали.

Але що більше ми досліджували список компаній-забруднювачів, то більше запитань він викликав. Наприклад, ми побачили, що деякі з цих компаній уже припинили роботу та не існують як юридичні особи: статус «припинено» мають такі компанії, як Виробниче управління житлово-комунального господарства м.Біляївка, Хотинське виробниче управління житлово-комунального господарства, ВАТ Цукровий завод «Хрещатик». Яким чином вони забруднюють воду — Держводагентство не пояснило.

Також ми вирушили у Львівську область, де розташовані підприємства, що виробляють будівельні матеріали. Але й тут ми не знайшли підтверджень інформації, яку дало Держводагентство.

Бо цементний завод ПрАТ «Миколаївцемент» понад два роки тому змінив технологію виробництва й перестав забруднювати воду. А підприємство із виробництва білої селікатної цегли ТОВ «Розвадівбудматеріали» не працює уже майже два роки. У тому, що на велетенській території підприємства нікого немає, ми пересвідчилися на власні очі.

На будівельному підприємстві ТОВ «Розвадівбудматеріали» ми застали лише жінку-вахтера

«Кілька років тому тут працювало чотири зміни, — пригадує сторож ТОВ «Розвадівбудматеріали» — жінка років шістдесяти, яка боїться камер і просить не називати її імені. — А зараз у нас тихо. Шукаємо інвестора. Чула від керівництва, що йдуть переговори з фінським інвестором».

Якщо частина підприємств-забруднювачів зі списку Держводагентства не створює проблем, чому ж тоді вода у річці брудна?

Обласні управління Державної екологічної інспекції України дали нам власний список компаній, які скидають у Дністер неочищені стоки. При цьому, екоінспектори не назвали жодної компанії, на які у своїх звітах нарікає Держводагентство.

Розбіжності є і в об’ємах забруднення, про які звітують різні державні структури.

Наприклад, Департамент екології та природних ресурсів Одеської ОДА констатував, що в 2017 році у Дністер потрапило понад 29 мільйонів кубометрів неочищених стоків. Це втричі більший об'єм, ніж озвучує у своєму звіті Держводагентство, розповідаючи про скиди в усіх (!) областях, разом узятих.

Хай там як, українське законодавство дуже лояльне до порушників екологічних стандартів. Про це говорять сухі цифри. У 2018 та 2019 роках забруднювачі Дністра завдали державі збитків на суму понад 4 мільйони гривень. А штрафів за порушення законодавства заплатили всього на 57 тисяч гривень.

Молдовські закони взагалі не дозволяють екологам проводити несподівані перевірки на підприємствах. А тому зазвичай молдовським бізнесменам дешевше доплачувати водоочисній станції SA Apa-Canal за вилиту в каналізацію забруднену воду, а не витрачати гроші на встановлення очисних споруд. І таких компаній — кілька десятків. Коментувати це водоочисна станція офіційно відмовилася.

Очисна установка Apa-Canal Chisinau SA заробляє на забрудненні Дністра. Фото: https://acc.md/

А тому саме в 700-тисячному Кишиневі, де розташована левова частка підприємств, вода найбрудніша. Керівник лабораторії якості води Петру Продан дуже ємко висловився про якість води в притоці Дністра — річці Бак, яка знаходиться у Кишиневі: «Якщо ви покладете руку у воду, потрібно негайно піти до дерматолога!». Воно й не дивно: за даними аналізів Екологічного інституту Словаччини, граничні значення перевищені в десять разів.

Через несанкціонований скид стічних вод країна втрачає гроші. Наприклад, у вересні 2019 року Кишинів охопив неприємний запах. Тоді Кишинівська водоочисна станція незаконно скинула в річку Бак 129 тисяч кубометрів брудної стічної води. В результаті держава отримала 2 мільйони євро збитків.

За даними Міністерства сільського господарства, регіонального розвитку та навколишнього середовища Молдови, АТ «Тесей-Люкс» — єдина приватна компанія на Дністрі, яка має якісну очисну станцію. Профіль компанії — виробництво бруківки. Пісок вона намиває у Дністрі.

«95% стічних вод очищені», — запевняє генеральний директор компанії Павло Марченко.

Втім, усі тутешні рибалки скаржаться на те, що поблизу річка стає каламутною, а риба зникає. Під час візиту до цієї компанії ми помітили, що на передостанньому басейні є труба, через яку стічні води — прямо та постійно — стікають у Дністер.

Але це — лише вершина айсберга проблем.

Мільйони тон небезпеки

У 2019 році екологічний аудитор та консультант ОБСЄ Ірина Ніколаєва вивчала стан 25-ти хвостосховищ (комплекс спеціальних споруд та обладнання для складування або захоронення радіоактивних та токсичних відходів) у басейні Дністра. У цих хвостосховищах зараз зберігається понад 165 мільйонів тонн радіоактивних та токсичних промислових відходів.

В ході перевірки експерт побачила, що в багатьох випадках небезпечні речовини разом із водою просочуються крізь тріщини дамби, а звідти течуть у бік Дністра.

У своєму звіті експерт закликає усунути проблеми на таких підприємствах, як ПАТ «Нафтохімік Прикарпаття», ТОВ «Оріана-ЕКО», ДП «Сірка», ПАТ «Стебницьке ГХП «Полімінерал», ДП «Роздольське ГХП «Сірка». Та чи відреагували компанії на цей заклик — невідомо.

Байдужість держави до стану води в Дністрі яскраво ілюструє скандально відома історія захоронення смертельно небезпечних відходів на полігоні поблизу міста Калуш, що в Івано-Франківській області.

На початку 2014 року Державна екологічна інспекція відрапортувала про те, що протягом 2010-2013 років з калуського полігону і Домбровського кар'єру було зібрано, перезатарено і вивезено майже 33,5 тис. тонн землі з 35% вмістом гексахлорбензолу (ГХБ) — це надзвичайно сильна отрута, що викликає онкологічні захворювання та хвороби дихальної та серцево-судинної систем.

На утилізацію ГХБ протягом трьох років з держбюджету було витрачено 992 млн. грн. Але ні Фінінспекція, ні Інтерпол так і не змогли знайти підтвердження того, що близько 97% цієї суми — 962 млн. грн. — дійсно були витрачені ізраїльською фірмою «С.І. Груп Консорт» на утилізацію за кордоном — у Польщі й Великобританії.

Хоча за документами компанія-підрядник мала залишити після себе очищену територію і квітучий сад, зараз полігон виглядає як ілюстрація до фільму жахів — кислотні озера й кинуті під відкритим небом бочки, в яких раніше зберігалися смертельно небезпечні хімікати.

Українська лабораторія якості й безпеки продукції АПК проаналізувала зразки ґрунту з полігону і констатувала: в одному зі зразків ґрунту норма вмісту ГХБ перевищена в 1856 разів, а в другому зразку — в 3200 разів.

І зараз ця отрута ризикує потрапити в ґрунтові води акваторії річки Лімниця, яка впадає в Дністер.

Науковці вважають показником якості води у річці здоров'я риби. Директор Державного природного заповідника «Ягорляц» Тетяна Апанарапановська стверджує, що протягом останніх років на Середньому Дністрі (нижче за течією від міста Калуш) спостерігається масова втрата все більшої кількості видів риби: «Тіла мертвої риби вкриті слизькою густою білою рідиною, а черевце та боки мають червонуватий відтінок — це сліди хімічного опіку. У деяких риб спостерігається повний некроз і руйнування тканин нирок і печінки. Масову загибель риби можна пояснити лише скидом забрудненої води за течією».

Прибуток зі сміття

Ось уже півтора роки Володимир Паньків двічі на місяць змушений їздити по воду за 15 кілометрів від дому. Він бере шість пластикових бутлів на десять літрів — цього має вистачити для пиття та приготування їжі.

Раніше чоловік та його родина пили воду з криниці в їхньому дворі. Але після того, як науковці ДУ «Львівський обласний лабораторний центр МОЗ України» зробили аналіз води на вміст нітратів і виявили семикратне перевищення норми, зрозуміли: пити таку воду смертельно небезпечно.

Із криниць у місті Миколаєві на Львівщині пити воду смертельно небезпечно

Експерти Держпродспоживслужби пояснюють: якщо постійно пити забруднену нітратами воду, в організмі розвивається хронічна нітратна інтоксикація. А це провокує розвиток проблем зі шлунком, печінкою, нирками, серцем та нервовою системою.

Володимир із сумом пригадує: «Раніше вода в Дністрі була така чиста, що проглядалося дно й на найбільшій глибині. Зараз я в річці не купаюся, бо вода каламутна. Ми з родиною ходимо влітку на озеро — там вода чистіша».

Тутешні екоактивісти кажуть, що нітрати в ґрунтових водах Миколаєва з'явилися після того, як у 2013 році в місті побудували сміттєзвалище.

Сміттєзвалище в Миколаєві забруднює воду в криницях та в Дністрі

Миколаївське комунальне підприємство «ЖКУ» замовило роботи з будівництва полігону твердих побутових відходів у приватної компанії ТзОВ «А. Омега» вартістю 14 мільйонів гривень.

Але підрядник лише створив видимість роботи — це в ході перевірки підтвердила Державна фінансова інспекція України, додавши при цьому, що вартість робіт була завищена майже на мільйон гривень.

Потім Державна екологічна інспекція у Львівській області зафіксувала, що полігон працює з великою кількістю порушень: «не забезпечено роздільне збирання відходів, не здійснювалися заходи щодо моніторингу та попередження забруднення підземних вод на сміттєзвалищі і т. д.».

Екологи з'ясували, що безвідповідальні господарники забруднили 400 кубометрів землі. Але при цьому вони буцім-то завдали державі збитків всього на... 350 гривень.

Висновок Державної екоінспекції про суму завданих збитків через забруднення ґрунту

Разом із тим, офіційно державні перевіряльники відмовилися визнавати, що кількість нітратів у воді в колодязях міста зросла через порушення екологічного законодавства з боку компаній, які організовували роботу сміттєзвалища.

«Екологи сказали, що вода в криницях брудна, бо неподалік є купи з гноєм і туалети. Як можна говорити такі дурниці?» — обурюється Володимир.

Миколаївський міський голова не бажає спілкуватися з журналістами про чистоту води в місті

Активно долучатися до вирішення проблеми мав би Миколаївський міський голова Андрій Щебель — але з ним жителі не можуть знайти спільної мови. Очільник міста самоусунувся від екологічної проблеми і не бажає її вирішувати. З ТЕКСТАМИ він обговорювати екологічні проблеми рідного міста також не захотів: «У мене немає часу».

А тим часом зараз обурені мешканці міста шукають правди в суді — написавши колективний позов про бездіяльність місцевої влади.

І подібні історії — не рідкість. У Міністерстві екології та природних ресурсів України немає навіть приблизного уявлення про те, скільки сміттєзвалищ роками забруднюють ґрунт та воду в Дністрі та його притоках.

У Молдові — ситуація не краща.

Незважаючи на очевидну загрозу для природи та здоров’я людей, влада штрафує забруднювачів Дністра, але не вкладає гроші у вирішення екологічних проблем.

Наприклад, водоочисна станція Apa-Canal Chisinau SA видає додаткові рахунки «штрафів» для компаній, які скидають неочищену воду в каналізацію. Але не повідомляє про це Інспекцію охорони навколишнього середовища Кишинева.

«Я поки що не отримувала жодного повідомлення», — сказала нам Ліліан Мунтяну, керівник Кишинівської інспекції охорони навколишнього середовища. — І навіть якщо Apa-Canal отримує ці додаткові платежі, він не виконує свого обов'язку, скидаючи в річку Бак забруднені води».

Ми попросили SA Apa-Canal повідомити нам вартість переплачених рахунків-фактур, отриманих за 2019 рік, але відповіді так і не отримали.

Водоспади бруду

Окрім промислових відходів, щороку в Дністрі опиняються мільйони тон кубометрів брудної води з каналізації. Про це Міністерство екології та природних ресурсів України говорить у своїх звітах. Більшість очисних споруд перебуває в жахливому стані, а їхнє технічне обладнання морально та фізично застаріло. Але навіть сповнені поганих новин офіційні звіти не розповідають усієї правди.

ТЕКСТИ поїхали до Львівської області, звідки Дністер бере свій початок. Зокрема, ми побували в Моршині — відомому в Україні курорті, де з-під землі тече цілюща мінеральна вода. І хоча у Львівській обласній раді звітують, що Моршинська очисна станція не працює, ми на власні очі переконалися, що це не так.

Очисні споруди у Моршині

Біля в'їзду на територію цих очисних споруд ми побачили будинок, в якому дивилися телевізор двоє чоловіків (як потім, з'ясувалося, це були охоронець та електрик). На мене вони не звернули уваги, хоча я голосно привіталася й запитала, чи можна мені подивитися на те, як працюють очисні споруди. Адже цей вид підприємства є стратегічним об'єктом і має надійно охоронятися.

Але це в теорії.

На практиці ж я майже півгодини безперешкодно блукала територією занедбаного підприємства з очищення стічних вод, робила фото- та відеозйомку аварійних споруд. Ніхто мене не зупинив і не запитав, що я тут роблю.

Територія очисних споруд у місті Моршин, Львівська область

З таким самим успіхом я побувала на очисних спорудах у місті Миколаїв (Львівська область) — там охорони не було зовсім. Правда, картинка була така сама, як у Моршині: всюди іржа, поламані труби й каламутна вода, яка стікає в притоки Дністра.

Очисні споруди в Миколаєві

Очисні споруди на Дністрі потрібно не лише ремонтувати, а й будувати нові. Наприклад, басейн річки Дністер займає понад половину площі Львівської області. Щоб у воду не потрапляли відходи з каналізації, лише в цьому регіоні потрібно провести реконструкцію 13 очисних споруд комунальних підприємств. Ще шість треба побудувати з нуля.

Дивно, що в офіційному звіті Мінекології за 2018 рік взагалі немає інформації про водоочисні споруди на Дністрі. Але замовчувати проблему уже неможливо, бо вона стала системною: на очисних спорудах не ведуться поточні та капітальні ремонти, аварії на лініях каналізаційних мереж своєчасно не ліквідуються, і це призводить до забруднення земель і підземних водоносних горизонтів.

Не менш складна ситуація з очисними спорудами і в Молдові — за офіційною статистикою, тут лише 23,1% населення мають доступ до централізованих каналізаційних послуг. Куди діває відходи решта людей — невідомо.

За даними Інспекції охорони навколишнього природного середовища Молдови, усього в країні є близько 100 очисних споруд. Ми перевірили 11 станцій у різних районах біля Дністра і з’ясували, що лише одна станція з цього переліку — «Тесу-Люкс» в Атаки — працює ефективно.

Наприклад, у 22-тисячному місті Сороки немає очисних споруд. Як результат, якість води за мікробіологічними параметрами — жахлива.

За даними Агентства охорони навколишнього середовища Молдови, поблизу Сорок на тілах тварин, рослин та грибів живе надзвичайно висока кількість гнильних бактерій. Попри це, місцеві жителі не гидують ловити рибу в Дністрі поблизу місця витоку стічних вод: «А хіба свиня не їсть сміття?!» — сміється 60-річний рибалка Василь.

Як і мільйони українців та молдаван, він не здогадується про те, що «сміття» може його вбити.

TEXTY.ORG.UA — незалежне видання без навʼязливої реклами й замовних матеріалів. Щоб працювати далі, нам потрібна ваша підтримка.

Щоб зробити пожертву щомісячною перейдіть сюди. Будь ласка, повідомте нам про ваш внесок на пошту texty.org.ua()gmail.com

Оцінка статті на цей момент: +0/-0
Читати Не читати Коментувати
 
 

Коментарі 0

Для того, щоб писати свої коментарі, залогіньтесь! Якщо ви не маєте логіну, тоді спочатку зареєструйтесь, щоб його отримати!