Месенджер-терор: як не дати безкінечним повідомленням контролювати ваше життя

Оцінка статті на цей момент: +0/-0
Читати Не читати Коментувати
  • 14596 Перегляди
  • 0 Коментарі
  • 03/10/2019Дата публікації

Що робити, якщо месенджери втручаються у ваше життя, наче бур ненависного сусіда згори? І як не бісити людей у чатах? Texty.org.ua та «Детектор медіа» вирішили розібратися.

Автор: Володимир Малинка

«Переписка в месенджерах — це одна з небагатьох речей, якій люди приділяють більше часу, ніж соціальним мережам», — казав Марк Цукерберг у 2014 році. Зараз його компанії належать Facebook Messenger та WhatsApp — два найпопулярніших месенджери у світі (дані Digital Reports).

Дружина/чоловік постійно сидить у переписках. Це дратує

Багатьох зараз дратує, коли людина з котрою живеш, постійно під час вечері, у ліжку перед сном, навіть під час спільного перегляду якогось серіалу «залипає» в телефон. І одна справа, якщо це нескінченний скрол стрічки в соціальних мережах — з нею конкурувати доволі легко. Інша річ, коли «важливе повідомлення (з роботи, шкільного класу, танців чи секції боксу), на яке треба негайно відповісти». З одного боку, якщо хтось із пари постійно сидить у телефоні — швидше за все, справа не в гаджеті, а у стосунках. Про це нам розповіла психологиня та психодіагностика Марина-Магдалина Пахолок.

За її словами, якщо вас не влаштовує, що кохана людина забагато часу приділяє смартфону, а ви що бажаєте спілкування та потребуєте уваги, то маєте говорити про свої почуття. Це нелегко, але треба наважитись та визнати: є проблема. Зберіться духом і випаліть (але спокійно), що саме вас дратує.

«Крім того, за цим обов’язково стоїть ще щось. Якась ваша потреба: у спілкуванні, прийнятті, можливо, у ніжності. Тому що, коли у вас ці потреби будуть задоволені, ви не звертатимете увагу на те, скільки часу ваша половинка проводить у переписці на смартфоні?» — говорить пані Пахолок.

І пам’ятайте: для того, щоб не обурюватися чиєюсь поведінкою, у вас із цією людиною мають бути попередні домовленості про певні норми та правила. Наприклад, провести вихідний день чи повечеряти без переписок і смартфонів. Якщо таких домовленостей не було, то й апелювати нема до чого.

Та з іншого боку, не все залежить від вас чи вашої половинки. Технологічні гіганти наймають тисячі людей на дуже високі зарплати, аби ті, знаючи особливості роботи вашого мозку, робили все, щоб ви довше зависали в телефоні, зокрема й месенджерах.

Ми користуємося продуктами компаній на кшталт Фейсбуку і Гугла безкоштовно, але платимо за це нашою увагою (і даними, але це вже інша тема), вона є дуже цінним ресурсом, який допомагає продавати вам рекламу й приносить ІТ-гігантам мільярди доларів.

«Мобільні додатки були створені для того, щоб розважити вас, захопити вашу увагу. Це спроектовано не для того, щоб допомогти вам, а лише для того, щоб тримати вас на гачку»,каже Трістан Гарріс (Tristan Harris).

Раніше він працював у Google, а після свого звільнення заснував Центр гуманних технологій. Гарріс популяризує ідею про «добре проведений час» (time well spent) і критикує ІТ-компанії за їхнє прагнення маніпулювати увагою користувачів. Він наголошує, що додатки для смартфонів та їхні сповіщення були спеціально розроблені так, щоб утримувати увагу юзерів якомога довше. Навіть спосіб оновлення інформації в них подібний до ігрових автоматів.

Зокрема, після цієї критики, компанії Apple та Google створили спеціальні розділи в меню, які показують юзерам, на що саме вони витрачають свій час під час користування смартфоном. Крім того, минулого року на Android з’явилася можливість переводити свій екран у чорно-білий режим (це мало би зменшити візуальну привабливість додатків), а також спеціальний таймер (App Timer), яким можна обмежувати для себе час на користування програмами. Наприклад, визначити, що на Facebook ви хочете витрачати не більше 30 хвилин на день. Аналогічним чином можна обмежувати й користування месенджерами.

«Мамський чат». Коли обговорення подарунків учителям перетворюється на текстові війни

Для батьків, чиї діти ходять до школи чи садочка, вже давно стали звичними групи у «Вайбері». Моя колега Марія Ряпулова, яка нині виховує сина, розповідає: «Там вирішуються всі нагальні питання, починаючи з того, куди і скільки грошей здавати, закінчуючи тим, що в кого сталося. Відбуваються справжні війни з будь-якого приводу. Оскільки рівень освіти і вміння писати у всіх різні, то часом усі один одного не розуміють».

Коли пішов такий батл, то телефон може пищати не замовкаючи, причому в будь-який час доби. Опитавши кількох батьків, доходжу висновку, що в таких групах найбільше злять інших учасники, які до практичних обговорень завжди вставляють свої жартики.

Група в месенджері — це гарний приклад того, що не всі люди розуміють різницю між важливою інформацією та нікому непотрібною маячнею.

«Приміром, на свята починається скидання листівок із метеликами та блискітками. Таке „засирання“ чату відбувається регулярно. Я це швидко прогортую й намагаюсь не звертати уваги», — розповідає Марія.

Скриншот чату

Копнемо глибше. Якщо поритися в душі́, то виявиться, що люди, які постійно флудять у чатах чи пишуть щось у соціальних мережах, намагаються регулярно сигналізувати світу про своє існування.

До речі, для цього вже придумали навіть спеціальний термін — синдром тривожного очікування (FOMO). Коли, приміром, відкриваєте чат, а там уже 100 повідомлень, то може виникати відчуття, що обійшлися без вас. Хоча, коли перечитати всі ці повідомлення, вони можуть не становить жодної цінності.

Чат мого будинку перетворився на пекло. По 300 повідомлень щодня

Повільно, але впевнено ми добралися до чатиків багатоквартирних будинків. Комусь пощастило, і в нього «щаслива історія Попелюшки». Наприклад, на початку року юристка Наталя Рижкова описала історію трансформації свого будинку в Києві. Після переїзду до нової квартири вона спільно з ініціативною групою сусідів домоглася в управлінської компанії (звична назва — ЖЕК) зробити ремонт під’їзду, який багато років був у нікчемному стані. Скооперуватися сусідам допомогла вайбер-група.

«Люди додавались за принципом сарафанного радіо: кожен підключав до розмови тих, кого знав із будинку. Хоча досі в чаті не всі мешканці, а всього 40−50 людей. Уже минув рік після мого переїзду, і поки у групі ніхто нікому не надокучає, за політиків не агітує. Усе лише у справах: просять не шуміти, попереджають, що відключать воду тощо. Востаннє, коли я туди писала, то просила сусідів не курити, а хтось — „не трусити килими, бо все падає на балкон“. Я почула про те, що „немає заборони на куріння на своєму балконі“, але все-таки курити перестали. Мене хтось почув, і я тепер можу спокійно відкрити вікно», — розповіла Наталя Texty.org.ua.

Скриншот переписки з чату будинку Наталії

Зміни в під’їзді. Джерело: «Українська правда»

Утім із завданням ефективної комунікації месенджери справляються не завжди. Одна річ, коли в чаті 50 людей, і зовсім інша, коли їх 650 (!). Киянка Ольга (ім’я змінене) нарікає, що спілкування у вайбер-групі її 25-поверхового будинку неефективне. Приміром, обговорення створення ОСББ, про яке всі довго чатилися, так ні до чого й не привело. Тепер вона вважає, що вирішити важливі питання, коли треба переконувати людей в якійсь ідеї, можна тільки наживо.

«Це вважається способом швидкої комунікації. Але через те, що там велика кількість учасників і в кожного своє розуміння, що є важливою інформацією для сусідської спільноти, то все перетворюється на кашу. Це кількасот повідомлень в день, за якими я не маю часу стежити. Я вимкнула усі сповіщення і взагалі у групу не зазираю. Важливі оголошення все одно вішають на папері», — сказала вона Texty.org.ua.

Крім загальної переписки на весь будинок, в Ольги ще є вайбер-чат для сусідів із поверху; переписка, де мешканці будинку перепродають чи обмінюють речі; сусідський чат про сортування сміття. Регулярно вона переглядає лише останній. І ми розуміємо, чому.

Двадцять три робочих чати, куди пишуть навіть у неробочий час. Як жити?

Андрій Зінченко, співзасновник ГО «Greencubator» та експерт Реанімаційного пакету реформ, минулого року намагався відключитися від усіх менеджерів. Робочу переписку він планував вести у Slack (спеціальний комунікатор для роботи) та електронною поштою, а особисту перевести в Signal (вважається одним із найкраще захищених месенджерів).

Утім експеримент із тріском провалюється. В Андрія з’явився новий проект «Сонячне місто», який потребує гнучкості в комунікації.

«Зараз є ще Telegram, оскільки робоча група мого проекту вирішила спілкуватися саме там. Щойно завершиться проект, я піду з цієї платформи. Також є WhatsApp, де в основному ділова переписка з тими, з ким я знайомий по бізнесу. У Viber я все-таки не додався. Інколи мені пишуть у Facebook Messenger — мушу відповідати і там. Проте, на щастя, є ті люди, які надають перевагу імейлу. У месенджері перед тобою постійно стрічка неструктурованої розмови і ти не контролюєш, хто і що туди додає. Її не можна сортувати по папках», — пояснює Андрій свої пріоритети.

Вести комунікацію на комп’ютері йому допомагає програма Franz, яка об’єднує в одному вікні переписку з різних месенджерів. Вечорами на гаджетах він вмикає нічний режим, який прибирає всі сповіщення.

«Ці сповіщення дуже дратують, і я вважаю їх великою проблемою. Вони створені фахівцями для того, щоб відволікати увагу від усього іншого. Це дуже дратівливі звуки, які повинні виривати тебе з потоку іншої діяльності. Також дратує, коли люди в месенджерах починають відволікатися на несуттєву маячню, бо це ж „чатик і там можна погнати“», — ділиться Андрій Зінченко.

Для колег і родичів треба будувати чіткі кордони. Почніть прямо зараз

Ми не могли не запитати у психолога, що робити з цими робочими чатиками до самого ранку. Пані Пахолок наголошує: ви маєте відповідати на робочу переписку в неробочий час лише в тому випадку, коли це ваш усвідомлений вибір, а не через те, що про вас «хтось погано подумає». Тут справа в кордонах, які повинні потрібно вибудувати. Керівники, друзі та родичі — це ті люди, хто дуже гарно кордони проламує. Вони вкрай емоційно заряджені, і на них є багато «проекцій» (не реальне сприйняття людини, а нагромадження багатьох емоційних шарів). Без чітких домовленостей стримувати цих людей буде дуже важко.

«Потрібно мати стійке уявлення про те, які ви насправді, і нікому нічого не треба доводити. Я, приміром, можу змиритися з тим, що всі можливості не можу охопити, а в цьому світі існує багато обмежень. Але, якщо цих критеріїв немає, тоді з’являються тривога, метання і роблення всього підряд», — каже психолог.

Крім того, кандидатка психологічних наук Наталія Бугайова в розмові з Texty.org.ua наголошує: розвиток технологій зробив робочий день більшості ненормованим, що призводить до втрати балансу між працею та відпочинком:

«Збільшення робочого часу до 50 годин на тиждень шкодить серцево-судинній системі, знижує концентрацію й погіршує пам'ять». Тому дуже важливо лімітувати час перебування в мережі.

«Цифровий етикет»

Коли дізналися, що екс-піарниця «Планети кіно» Віра Щербакова читає лекцію, «як не бісити людей» у робочих переписках, вирішили, що йти треба обов’язково.

Виявилося, що правила «цифрового етикету» не сильно відрізняються від життя офлайн: у переписках — особливо робочих — треба бути стриманим, тактичним, з повагою ставитися до співбесідника й не тягти з відповіддю. Проте для різних платформ є свої правила: на електронний лист можна відповідати два дні, а на повідомлення в месенджері краще відповісти в межах робочого часу того ж дня.

Якщо ви спілкуєтеся з іноземцями, то враховуйте, що в деяких європейських країнах соціальні мережі вважаються особистим простором і про роботу в месенджер Фейсбука писати не прийнято.

У компанії, де працювала Щербакова, питання, які складалися з кількох пунктів, вирішувалися в пошті. Більш прості — у Telegram.

Що її бісило найбільше в таких чатах? Наприклад, коли кожне слово присилали окремим повідомленням: «Тебе виривають з твого робочого процесу, а ти сидиш, чекаєш і думаєш: „Ну давай, пиши вже!“». Значно краще буде, якщо ви знайдете декілька хвилин, сформулюєте свою думку й відправите її одним меседжем.

Джерело: Medium

Нескінченну кількість листівок, стікерів чи відео для робочої переписки вона також називає недоречними.

Щербакова не є прихильником голосових повідомлень, якщо переписка стосується робочих питань. Часто такі повідомлення позбавлені чіткої логіки й містять багато зайвих шумів, каже вона. Хоча голосові повідомлення можна пережити, якщо попередньо учасники бесіди на них погодилися.

Джерело: Facebook

«Коли великий проект і багато людей у переписці, я щоранку чи щовечора сідаю і переглядаю 20 останніх чатів. Перевіряю, кому що писала і, можливо, комусь забула відповісти. Інколи я виловлюю так якусь переписку, в якій я щось пообіцяла, але не зробила. Я цим заробляю, всім відповідати — це моя робота», — розповідала Віра на лекції.

Спитайте себе: «Навіщо я переписуюсь?»

Психологиня Марина-Магдалина Пахолок каже: для того, щоб зрозуміти, допомагає вам гаджет чи заважає, варто регулярно питати себе: «Що я зараз роблю? Для чого я зараз переписуюся? Для того, щоб уникнути живої зустрічі, переживань чи не витрачати зайвої енергії в контакті? Можливо, я соромлюся чи боюся якихось інших переживань, які пов’язані зі співбесідником?». І не менш важливо давати собі на такі питання чесну відповідь.

Це називається рефлексією. Подібні запитання допоможуть розібратися, для чого ви зараз використовуєте месенджер: намагаєтесь просто уникнути якоїсь проблеми (поставити її на паузу) чи навпаки, економите енергію й час.

І ще кілька лайфхаків

У пошуках порад, як приручити свої месенджери і смартфон, я натрапив на список від американського письменника та маркетолога Раяна Голідея (Ryan Holiday). «Коли я використав цю стратегію, то нарешті повернув собі своє життя», — пише Раян. Це звучить дуже обнадійливо.

Що ж він радить? Підхід ґрунтовний. «Вимкніть усі сповіщення; оберіть одну платформу, на якій з вами можна зв’язатися; використовуйте будильник, а не телефон зранку; купіть блютус-навушники і смарт-годинник, щоб менше торкатися телефона; не синхронізуйте свій смартфон та комп’ютер; позбудьтесь соціальних мереж; не використовуйте смартфон для розваг; друкуйте квитки, а не завантажуйте на телефон; спіть зі своїм смартфоном в окремих кімнатах», — ось основне.

Деякі поради з цього «радикально посібника» справді складно реалізувати. Не впевнений, що багато хто з вас зараз може дозволити собі видалитися з соціальних мереж. Як показує приклад Андрія Зінченка, навіть обмежити своє спілкування обраними платформами також не завжди реально. Проте деякі лайфхаки прості й ефективні.

По-перше, я вже тиждень як вимкнув усі сповіщення від месенджерів та соціальних мереж. По-друге, переніс їх із головного екрана і поскладав у папку. Тепер ніяких червоних цифр із пропущеними сповіщеннями на іконках, звуків, вібрації і — не дай боже! — спалаху.

Також, за порадою Магдалини Пахолок, під час використання смартфона я постійно запитую себе: «Навіщо я це роблю саме зараз?». Як не дивно, дуже часто відповіддю було не «вирішення якихось питань», а звичайне затикання вакууму вільного часу. Або ж я «ставив на паузу» інші проблеми, бо не хотів їх вирішувати.

А ще знаєте що? Тепер ми зі смартфоном спимо окремо. Я згадав, що на старому годиннику біля ліжка є функція будильника, і користуюсь нею. Поки смартфон не ображався, а я позбувся ненависної звички перевіряти зранку і ввечері месенджери, пошту та соціальні мережі. Відчуття тривоги зникло, а звільнений час віддаю тим речам, на які його завжди не вистачало.

TEXTY.ORG.UA — незалежне видання без навʼязливої реклами й замовних матеріалів. Щоб працювати далі, нам потрібна ваша підтримка.

Щоб зробити пожертву щомісячною перейдіть сюди. Будь ласка, повідомте нам про ваш внесок на пошту texty.org.ua()gmail.com

Оцінка статті на цей момент: +0/-0
Читати Не читати Коментувати
 
 

Коментарі 0

Для того, щоб писати свої коментарі, залогіньтесь! Якщо ви не маєте логіну, тоді спочатку зареєструйтесь, щоб його отримати!