Банки мають гроші і хочуть роздавати кредити. Гроші підуть на проїдання — чи на розвиток внутрішнього ринку?

Оцінка статті на цей момент: +0/-0
Читати Не читати Коментувати
  • 8357 Перегляди
  • 0 Коментарі
  • 31/07/2019Дата публікації

За прогнозами НБУ, ризики в українському фінансовому секторі на історичному мінімумі. Звісно, ці сценарії в силі за однієї умови — продовження співпраці з МВФ. Якщо втримаємо інфляцію в запланованих межах, вниз піде облікова ставка НБУ, а за нею й кредитні відсотки в банках. Тобто, гроші для позик стануть дешевшими. Маємо непоганий шанс стимулювати українські технологічні виробництва. Чи скористаємось ним, чи знову накопичені гроші підуть на проїдання, тобто, купівлю імпортних іграшок залежить від урядових політик.

Автор: Тимур Нагалевський, прес-секретар голови правління «Ощадбанку», спеціально для Текстів

Обсяг міжнародної торгівлі падає. Через протекціонізм на національному рівні, головно — у США, та суперечки з цього приводу з Китаєм та ЄС. Британське видання The Economist навіть вигадало спеціальний термін для цього: slowbalisation, яке можна перекласти, як «сповільненя глобалізації». А українська економіка, як відомо, зав’язана на експорт. Тому сподіватися на зовнішні ринки, які стрімко зростали б і додали б українцям відчутне збільшення доходів, а нашій економіці імпульс до значного росту, не доводиться.

Звісно, важливо втримати свої теперішні експортні позиції та все більше освоювати ринки ЄС та країн Азії , Африки й Південної Америки.

Але в умовах зменшення світової торгівлі цього недостатньо. Потрібно розширювати і внутрішні ринки, створювати нові, на яких конкуруватимуть товари з високою доданою вартістю. Плюс залучати в країну зовнішні інвестиції. Створювати для цього всі умови. Як — про це написано вже багато. В тому числі й завдяки справедливим судам і всьому, що нас просуває вгору в глобальному рейтингу Дуїнґ бізнес.

Але я про інше.

Інвестори прийдуть сюди тоді, коли побачать, що й самі українці в себе інвестують, в тому числі й через свою банківську систему.

В українській банківській системі зараз є гроші, я б сказав, багато грошей. Банки працюють за найвищими світовими стандартами кредитного ризику і шалено конкурують за клієнта. Та немає якісного позичальника. Його треба створювати і виховувати.

Плюс поки в нас відносно висока облікова ставка НБУ (відсоток, під який Нацбанк позичає гроші комерційним банкам), що спричиняє й високі банківські ставки по кредитах.

Щоб наявні гроші владати у власну економіку, а не у споживання, умовно кажучи, імпортних смартфонів, на нинішньому етапі уряд і НБУ мають вибрати кілька головних напрямків та підтримувати їх, компенсуючи частково відсотки по кредиту або його тіло.

Енергоефективність

Обсяг ринку енергомодернізації (тільки житла), за даними Мінрегіону — 50 млрд доларів. Я вже не кажу про комунальні господарства міст — мережі, теплоенерго, водогони.

Одним з напрямків розвитку внутрішнього споживання й створення нового технологічного ринку могла б бути подальша енергомодернізація житлового фонду. Бо це може дати імпульс внутрішньому виробництву й споживанню будівельних матеріалів, товарів і обладнання, створюючи робочі місця, поступово виводячи з тіні сектор будівництва житла, а також зменшуючи енергоспоживання житлового фонду.

Якщо ознайомитись зі свіжим звітом НБУ про фінансову стабільність, українські домогосподарства і найбільше несуть грошей у банківську систему (кладуть на депозит), і найбільш динамічні (з точки зору зростання кредитного портфеля банків) позичальники.

Щоправда, домогосподарства беруть, як правило, споживчі кредити, обсяг яких стрімко зростає — рік до року на 30%.

І тут є два ключові виклики, які варто перетворити на можливості.

Перше: теперішні позики домогосподарств — це переважно кредити на імпортні товари. Друге — ці кредити беруть переважно громадяни з низькими доходами.

Для того, щоб цей кредитний важіль дав економічний ефект — зростання виробництва товарів і послуг усередині країни — необхідно поглибити вже наявні національні, регіональні та муніципальні політики сприяння, наприклад, в енергомодернізації житла українців. Також система субсидій має стимулювати економити тепло і енергоносії.

Простими словами — продовжити всеукраїнський євроремонт, спрямований на зменшення енергоспоживання житлового фонду. Успішні напрацювання тут є — це теплі кредити. Тільки цього року ними скористались майже 100 тисяч родин і до тисячі ОСББ.

Іпотека

Для того, щоб залучити в кредитний процес громадян з вищими доходами, банкам необхідно більше й змістовніше працювати з іпотекою. Цим інструментом не охоплена адекватно галузь житлового будівництва, яка так само стрімко зростає в останні роки — у першому кварталі цього року, приміром, житла побудували на 32,3% більше, ніж у попередньому. Було здано в експлуатацію понад 26 тисяч помешкань. З них дві третини — це приватні будинки.

У всьому цивілізованому світі іпотека й житлове будівництво — це надійні і «довгі гроші» для економічного росту і, що головне, стійкості національних економік. У США за іпотечними кредитами визначають стан економіки в цілому як за одним із головних індикаторів.

Мікрокредити

Ще один перспективний напрямок кредитної підтримки домогосподарств — це нарощування мікрокредитування малого бізнесу (розмір позик 250 тис — 5 млн грн) — наприклад, на відкриття і підтримку сімейних справ: кав’ярень, ремонтних майстерень, СТО, мийок, хімчисток і т. ін. Спільно з Франкфурстською бізнес-школою за технічної підтримки Європейського банку реконструкції та розвитку (ЄБРР) Ощад запустили цей процес — кредитну фабрику таких позик.

Цей напрямок набирає обертів. Утім, потрібен час, адже йдеться про комплексне питання, яке потребує і навчання підприємництву, і фінансової грамотності, яка в нас, до речі, найнижча у Європі, і інформаційної підтримки медіа, яка б мотивувала українців ставати підприємцями і брати свою долю у власні руки.

Переробка відходів

Якщо йти за логікою євроремонту країни і вийти за межі домогосподарств, то варто ще позначити комунальні господарства українських міст, які потребують докорінної модернізації.

Один лише напрямок збирання і переробки твердих побутових відходів — це ринок в десятки мільярдів євро. При цьому, муніципалітети тримають на депозитах мільярди гривень, а віз по суті й нині там, де був 5 років тому. За роки децентралізації в країні не побудовано жодного сміттєпереробного заводу. Зрештою, як і за всі попередні роки незалежності. Тут камінь спотикання в тому, що тариф, який платять громадяни за вивіз і переробку сміття, не дозволяє вивести бізнес із утилізації на рентабельність. Виходом можуть бути, з одного боку, інвестиції місцевих громад у роздільне сортування сміття і відповідні підприємства, а іншого — таки збільшення тарифу на утилізацію відходів.

Спрага кредитувати

За прогнозами НБУ, наразі системні ризики в українському фінансовому секторі на історичному мінімумі, а ризики прибутковості банків у наступні два роки будуть низькими. Звісно, ці сценарії в силі за однієї умови — продовження співпраці з МВФ. Якщо втримаємо інфляцію в запланованих межах, вниз піде облікова ставка НБУ, а за нею й кредитні відсотки в банках. Тобто, гроші для позик стануть дешевшими. Маємо непоганий шанс стимулювати технологічні виробництва. Чи скористаємося ним, чи знову накопичені гроші підуть на проїдання, тобто, купівлю імпортних іграшок — залежить від урядових політик.

Очевидно одне — банки хочуть і можуть кредитувати, у банків спрага кредитувати. І вони готові підставити своє кредитне плече як українським домогосподарствам, так і українському бізнесу. Потрібен якісний позичальник. Він і є головною точкою росту української економіки. Як його отримати/виховати— окрема і велика тема, яку варто винести на широке експертне обговорення.

TEXTY.ORG.UA — незалежне видання без навʼязливої реклами й замовних матеріалів. Щоб працювати далі, нам потрібна ваша підтримка.

Будь ласка, повідомте нам про ваш внесок на пошту texty.org.ua()gmail.com

Оцінка статті на цей момент: +0/-0
Читати Не читати Коментувати
 
 

Коментарі 0

Для того, щоб писати свої коментарі, залогіньтесь! Якщо ви не маєте логіну, тоді спочатку зареєструйтесь, щоб його отримати!