Як складають ЗНО з укрмови. Випускники посилаються у своїх есеях на Стівена Гокінга і Ніка Вуйчича замість Тараса Шевченка і Лесі Українки

Оцінка статті на цей момент: +0/-0
Читати Не читати Коментувати
  • 6947 Перегляди
  • 0 Коментарі
  • 03/07/2019Дата публікації

За останні роки відчутно побільшало посилань не на твори шкільної програми, а на перекладну мотиваційну літературу, біографії відомих людей, а також на комп’ютерні ігри чи аніме. Очевидно, що нашим підліткам затісно в шкільних освітніх рамках, які обмежують їхній світогляд і коло інтересів. На щастя, сакраментальну фразу «хочу навести приклад з багатющої скарбниці української літератури» доводиться читати все рідше. Працюючи в центрі перевірки результатів ЗНО вже багато років, я не раз чула, що, мовляв, ЗНО купується. Свята віра громадян у тотальну корумпованість держави є цілком зрозумілою, однак практичне втілення задуму «купівлі ЗНО» уявити складно.

Автор: Тетяна Трофименко

Цьогорічні випускники шкіл здавали ЗНО з трьох предметів: перший — обов’язкова українська мова і література, другий — за вибором випускника: математика або історія України, третій предмет випускники обирали самостійно із запропонованого переліку. Також 2019 року до школярів приєдналися студенти профтехучилищ та коледжів, котрі хотіли вcтупити до вишів чи закінчили перший курс.

Віра в корупцію

Зрозуміло, що нудно бути не могло: для абітурієнтів кожен бал завжди важить багато, а студенти закладів профтехосвіти не мали бажання вилетіти зі свого курсу. Тож нині, як щороку, у соцмережах чи приватному спілкуванні надзвичайно часто лунають діалоги на тему «занизили!», «ЗНО не виправдовує себе», «не може бути чесного тестування в корумпованій державі» тощо. Особливим драматизмом позначене обговорення результатів тестування з української мови та літератури, що є обов’язковим для всіх і чомусь із року в рік не стає простішим.

Як свідчать дані «Українського центру оцінювання якості освіти», максимальну кількість у 200 балів за українську мову й літературу цьогоріч вибороло 17 осіб на всю Україну. Краще, ніж державну мову, учасники ЗНО знають математику (98 найвищих результатів) і англійську (36 максимальних балів).

Дивно чи закономірно? На це питання можна відповісти по-різному, і ніхто не матиме беззаперечної рації.

Як відомо, ЗНО з української мови й літератури складається з двох частин: закритих тестових завдань і так званого «завдання відкритої форми з розгорнутою відповіддю», або «власного висловлення», або, за старою звичкою, «твору». Закриті тестові завдання перевіряються автоматизовано, тоді як власне висловлення перевіряють люди — екзаменатори 9 регіональних Центрів оцінювання якості освіти. Усі роботи, що потрапляють у центр для перевірки, — анонімні, відскановані, з наклеєними штрих-кодами і написані в іншій області України. Утім, це не заважає поширенню легенд про те, як несправедливо Львів може перевіряти Харків чи Одеса — Івано-Франківськ…

Працюючи в Харківському центрі перевірки вже багато років і звичайною, і старшою екзаменаторкою, я не раз чула закиди про те, що ЗНО, мовляв, можна купити. Поза сумнівом, ця свята віра громадян у тотальну корумпованість держави є цілком зрозумілою, однак практичне втілення грандіозного задуму «купівлі ЗНО» уявити складно.

Принаймні, на тому етапі, коли екзаменатори від 9 до 17, долаючи задуху й погані почерки, перевіряють анонімні роботи, намагаючись оцінити їх максимально на користь учасника. Кожне власне висловлення перевіряється двічі, а у випадку, якщо між балами першого і другого екзаменатора є розбіжність, текст утретє читає старший екзаменатор. Не без того, щоб хтось із учасників у пароксизмі відчаю не намагався написати свій телефон (на такі роботи відразу складається акт) чи закликати «поставте хоч три бали!», однак екзаменатори мають залізні серця й крицеву витримку.

Урешті-решт, усі незадоволені результатами оцінки власного висловлення мають можливість подати заяву для перегляду роботи апеляційною комісією, що потребує певних зусиль і часу.

Як написати есей?

За великим рахунком, отримати максимальні 20 балів за твір не так і складно. Критерії оцінювання розміщені на сайті Центру і не змінюються впродовж років. Учасник ЗНО має сформулювати тезу, що випливає із запропонованої теми власного висловлення, заявивши власну позицію.

Навести щонайменше два доречні аргументи на підтвердження цієї тези, проілюструвати їх двома прикладами (з літератури чи інших видів мистецтва та з історії, суспільного чи власного життя), а також зробити логічний висновок із доведення. Учителі й репетитори готують учасників ЗНО саме за цією схемою, однак часто доводиться чути, що такий підхід занадто схоластичний, есей має бути вільним, а не загнаним у рамки аргументів і прикладів.

Дехто свідомо ігнорує ці критерії, ображаючись потім на «нулі». Поза сумнівом, вільна творчість — це прекрасно, але якщо й зараз екзаменаторів звинувачують у надмірній суб’єктивності при оцінці змістової частини (наскільки доречним чи вичерпним є той чи інший приклад? чи справді різні за змістом аргументи? чи не було порушено логіку?), то без усталених спільних для всіх вимог ця суб’єктивність просто зашкалюватиме.

До речі, наявність змістових елементів дозволяє дати певні бали навіть дуже слабким роботам із «нулями» за критерії 6-а (орфографія і пунктуація) і 6-б (лексика, граматика, стилістика), написаним незугарно та наївно. Певна річ, усі ви бачили в інтернеті добірки цитат із власних висловлень, які з’являються під час кожної перевірки й над якими можна приємно весело посміятися, якби не етичний і правовий момент.

Насамперед уявіть, що цитовану роботу написала ваша дитина. Та й поширювати такі цитати заборонено організаторами ЗНО, про це екзаменатори підписують угоди з Центрами перевірки.

А рівень грамотності учасників є безпосереднім наслідком роботи тих самих екзаменаторів, переважно викладачів загальноосвітніх шкіл чи вишів.

Направду, ті, хто перевіряють ЗНО вже багато років, із цих добірок не сміються: дурнуватих фраз справді дуже багато, але твоє завдання — не помилитися балом. Решта ж можуть послухати наших політиків, знаменитостей чи почитати сучукрліт: пороговий бал там мало кому світив би, тоді як 84% учасників ЗНО з української його здолали (дані без урахування результатів апеляційних заяв).

Цей відсоток має більш оптимістичний вигляд, ніж 17 двохсотбалових результатів, і свідчить про те, що вирок українським школярам і студентам виносити зарано.

«Тигролови» і «Місто», Стівен Гокінг і Нік Вуйчич

Цьогорічна тема «Як же вберегтися від зневіри на шляху до мрії?». Розмірковуючи над нею, більшість пригадала Степана Радченка з роману «Місто» Валер’яна Підмогильного, та Григорія Многогрішного з «Тигроловів» Івана Багряного.

А от прикладами з історії чи суспільного життя досить часто ставали Стівен Гокінг і Нік Вуйчич, а не безвідмовні на всі випадки життя мученики Тарас Шевченко та Леся Українка, як часто траплялося у попередні роки.

Так само за останні роки відчутно збільшилося покликань не на твори шкільної програми, а на позапрограмні тексти, перекладну мотиваційну літературу, біографії відомих людей, а також на комп’ютерні ігри чи аніме.

Очевидно, що нашим підліткам затісно не в рамках критеріїв зношеного есею, а взагалі в рамках, які обмежують їхній світогляд і коло інтересів. Сакраментальну фразу «хочу навести приклад з багатющої скарбниці української літератури» доводиться читати все рідше. Не можу не додати «на щастя».

Спірні критерії

Так, багато в чому критерії оцінювання власного висловлення є недосконалими, проте поволі вдається домагатися їх оновлення. Парадоксальною, приміром, є вимога виносити як помилку порушення правил чергування сполучників і-й-та, тоді як випадки вживання «та» не регулюються правописом.

До речі, у зв’язку з упровадженням нової редакції правопису також можуть виникнути колізії, однак які саме — побачимо в новому навчальному році. Звісно, не можна відкидати й людський фактор і помилки при перевірці. Однак найбільше претензій, як на мене, можна висунути власне до програми підготовки до ЗНО, як і шкільної програми з літератури в цілому.

Крім того, що вона нібито спеціально орієнтована на те, аби відбити в юнацтва бажання читати, прикладами з творів шкільної програми не проілюструєш більш‑менш наближену до життя тему.

Так було, скажімо, на пробному ЗНО-2019, коли, викладаючи свій погляд на проблему «Чи здатне спілкування онлайн замінити людині справжні, «живі» взаємини?», збентежені діти писали «якби в Наталки Полтавки був скайп, вона б набрала Петра…» Проте це тема для окремої статті, так само, як і розгляд тестових завдань з української мови й літератури: наскільки складними й доречними вони є та які знання дають змогу перевірити.

На завершення ж хочеться сказати кілька слів на захист ЗНО: хай там як, а випадків корупції протягом років його проведення майже не зафіксовано.

Натомість безперечним є шанс на здобуття вищої освіти, який отримують учасники, незалежно від їхнього місця проживання та майнового статусу, якщо докладуть бодай трішки зусиль і вивчать правила пунктуації та покажуть здатність мислити в есеї.

Найголовнішим же є те, що визнати найважче: на сьогодні в більшості регіонів України тільки обов’язкове ЗНО з української мови й літератури є запорукою уваги до цих дисциплін, а гіпотетичне його скасування автоматично означало б посилення русифікації. Так що повторюйте правила, запам’ятовуйте винятки, шукайте аргументи…

TEXTY.ORG.UA — незалежне видання без навʼязливої реклами й замовних матеріалів. Щоб працювати далі, нам потрібна ваша підтримка.

Будь ласка, повідомте нам про ваш внесок на пошту texty.org.ua()gmail.com

Оцінка статті на цей момент: +0/-0
Читати Не читати Коментувати
 
 

Коментарі 0

Для того, щоб писати свої коментарі, залогіньтесь! Якщо ви не маєте логіну, тоді спочатку зареєструйтесь, щоб його отримати!